Реферат з на тему: «Людина – як об’єкт сприймання»

План.

  1. Поняття про відчуття, його рефлекторний характер.    2
  2. Класифікація відчуттів.    3
  3. Загальні властивості відчуттів.    4
  4. Чутливість та її зміни.    4
  5. Особливості сприймання.    5
  6. Види сприймання.    7
  7. Список використаної літератури    9

    І) Відчуття та сприймання – початковий момент пізнання. За допомогою органів чуття людина отримує інформацію про оточуюче середовище.

    Відчуття – це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів. Для нормальної життєдіяльності необхідний певний баланс інформації між людиною і середовищем. Його порушення виявляються у недовантаженні (сенсорна ізоляція) або перевантаженні. Сенсорна ізоляція вивчалась за допомогою досліду: людину закривали в спеціальному приміщенні з сірими стінами без вікон. Туди не надходили звуки, що забезпечувало мінімум нової інформації. Людину одягали в спеціальні окуляри і одяг. Вже з перших хвилин людина відчувала тривогу, а через дві години просила припинити експеримент.

    Не всі вчені погоджуються, що відчуття дають об’єктивну інформацію про навколишнє. Це проблема відношення відчуття і оточуючої дійсності.

    Точки зору:

    1) відчуття – це стіна, що відокремлює від зовнішнього світу. Ми сприймаємо не реальні об’єкти, а стани своїх органів відчуттів (Берклі, Кант, Мах – філософи). Формула їх позиції: зовнішній світ – це комплекс моїх відчуттів.

    2) відчуття – це знак, ієрогліф, що вказує на об’єктивні предмети. Однакові подразники, що діють на різні органи відчуттів викликають різні відчуття (механічний подразник може викликати відчуття тиску, звуку, світла в залежності від дії на шкіру, око, вухо). Цей факт використовується як доказ того, що наші відчуття, визначаються специфікою органів чуттів, а не зовнішніх подразників (теорія специфічної енергії органів чуттів (Гельмгольц, Іоган Мюллер)).

    3) теорія відображення. Органи відчуттів спеціалізовані на відображенні різних видів енергії пов’язують нас з зовнішнім світом, дають його адекватний образ. Предмети і їх властивості – первинні, а відчуття – це результат їх впливу на органи відчуттів.

    Відчуття мають рефлекторний характер. Відчуття – не пасивний процес, побудований за схемою: подразнення органів відчуттів ® проходження збудження нервовими шляхами ® виникнення відчуттів в корі головного мозку. Досліди О.Л.Ярбуса довели, що нерухоме око – є незрячим. Потрібно, щоб збудження від ока досягло кори головного мозку і викликало зворотне збудження до ока.

    Досліди:

    1) нерухома присоска до склери ока стає непомітною через 2с.

    2) за допомогою присоски і дзеркала фіксувались рухи ока при розгляданні предмету. Розглянути предмет можна лише за умови спеціальних рухів очей. За таким принципом функціонують всі органи чуттів, тому відчуття мають активний характер.

    Фізіологічною основою відчуттів є проходження нервового імпульсу через ланки рефлекторного кільця: рецептор (орган, що сприймає) – доцентрові нервові шляхи (аферентні) – відповідна ділянка КГМ – відцентрові нервові шляхи еферентні – ефектор. Ефектор і рецептор – це один і той же орган, що виконує різні функції.

    Частина рефлекторного кільця без відцентрових ділянок – це аналізатор. Адекватне відчуття забезпечується комплексом аферентних (до мозку) і еферентних (від мозку) нервових імпульсів.

    ІІ) Класифікуються відчуття:

    1) за місцем розташування рецепторів: а) екстероцептивні – органи чуттів на поверхні тіла, сприймають подразники з зовнішнього світу, серед них контактні ті, які для виникнення відчуттів вимагають прямого контакту із подразником (дотик, смак), дистантні – зір, слух; б) інтероцептивні. Рецептори у внутрішніх органах відображають їх стан; в) пропріоцептивні. Рецептори у м’язах приймають інформацію про рухи і розташування тіла; г) зовнішньо-внутрішні – температурні, больові, смакові, вібраційні.

    2) за органами чуттів (Арістотель): зір, слух, нюх, смак, дотик. Дотикові: тактильні і температурні. Виділяють проміжні між тактильними (тиск) і слуховими – вібраційні (впізнати музику рукою на гучномовці). Загальні для всіх аналізаторів – больові.

    ІІІ) Назвемо властивості відчуттів.

    Модальність – це якість відчуття, що відрізняє його від інших (колір – сприймається оком, звук – вухом).

    Інтенсивність – це кількісна характеристика, що визначається і силою подразника, і станом рецептора.

    Тривалість – це часова характеристика, що залежить від тривалості дії подразника та його інтенсивності. Час від моменту впливу на рецептор до виникнення відчуття – латентний період. Час від моменту припинення подразника до зникнення відчуттів – це період післядії.

    Просторова локалізація – це визначення розташування подразника в просторі.

    IV) Органи відчуттів характеризуються чутливістю, тобто відображають предмет з більшою або з меншою точністю. Чутливість визначається силою мінімального подразника, який викликає відчуття. Подразники меншої сили – підпорогові, а більшої – надпорогові. Ці подразники хоча і впливають на органи відчуттів, але не викликають адекватного відчуття. Для кожного органа відчуттів є свій поріг чутливості. Для виникнення відчуття запаху потрібно 8 молекул речовини. Нижчий поріг чутливості смакового аналізатора становить в 25 тис. молекул більше. Чим вища чутливість, тим меншої сили подразник необхідний для виникнення відчуття – обернено пропорційна залежність: .

    Сила подразника і інтенсивність відчуттів пов’язані між собою основним законом психофізики (закон Вебера-Фехнера): при зростанні сили подразника у геометричній прогресії, інтенсивність відчуття зростає в арифметичній прогресії (логарифмічна залежність). Див. графік.

    Р – сила подразника

    Е – інтенсивність відчуттів

    Е = К lgP + C

    Пороги чутливості не постійні, а змінюються в залежності від навколишнього середовища, фізіологічних і психологічних умов. Зміна чутливості в залежності від зовнішіх умов – адаптація.

    Форми адаптації:

    а) повна адаптація – зникнення відчуття (запаху);

    б) зниження чутливості – при переході з світла в темряву;

    в) підвищення чутливості – при переході з темряви на світло.

    Сенсибілізація – зміни від внутрішніх умов:

    а) постійна – залежить від сталих змін в організмі (від віку, хвороби, професії, вправ);

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.99MB | MySQL:26 | 0,370sec