РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА НАСИЛЛЯ Й ЖОРСТОКОСТІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Які перші кроки практичного психолога, якщо дитину (підлітка) звинуватять у здійсненні правопорушення?

Ваші почуття можуть бути найрізноманітнішими: ви можете злякатися, розсердитися, відчути сором, образу чи осуд, можливо, візьмете всю провину на себе, намагаючись виправдати і захистити. Ви можете здогадуватися, що батьки побили дитину, накричали на неї, позбавили привілеїв, і від цього бажання захистити дитину стають відчутнішими.

Первинну роботу з дитиною після травми проводить практичний психолог аби виявити, наскільки дитина контролює життя, наскільки адекватна, наскільки усвідомлює потреби.

Ситуації, пов’язані із насиллям та жорстокістю передбачають співпрацю із правоохоронними органами, засобами масової інформації. Тому аби убезпечити постраждалих та причетних до випадку практичний психолог повинен прагнути виступати у позиції експерта.

Тобто — за результатами проведеної роботи з дитиною у письмовій формі донести до відповідних органів (прокуратури, міліції, вчителів, батьків, ЗМІ) результати обстеження, які можуть загострити переживання дитини: «…Внаслідок проведеної роботи з дитиною

(підлітком) ПІБ спостерігається _________ у разі (опис можливих загрозливих для психічного стану дитини дій). Можливі _____ рекомендації ____________».

Таким чином можна убезпечити дитину від неправомірних допитів, прискіпливих інтерв’ю тощо.

При роботі з дітьми, які постраждали від насилля або переживають горе, практичний психолог має звернути увагу на свій зовнішній вигляд. Якщо ви жінка — це має бути одяг, що підкреслює жіночність, тепло, затишок: широкі довгі спідниці, кофти з вирізом, на грудях не має бути прикрас, щоб можна було обійняти дитину. Може стати у нагоді шарф, хустка, щоб огорнути дитину.

Найкраще, якщо ви спершу поділитеся з дитиною своїми почуттями з приводу того, про що ви дізналися. Вислухайте дитину. Дайте їй відреагувати на подію. Проясніть деталі того, що відбулося. Визначте разом шляхи вирішення проблеми, оголосіть про тимчасове позбавлення деяких привілеїв, можливу реакцію оточення.

Спілкування можна розпочати наступним

чином: «Мене звати ______. Я психолог. Я розумію, що ти ____ (злишся, сердишся,

не хочеш говорити). Але моя робота _____. У нас є півгодини. Я можу виконати роботу формально, а можу побути з тобою, допомогти. Дивись, я ховаю усі папери ______».

Психолог має через деякий час намагатися розділити відповідальність з дитиною за ефективність наданої допомоги. У ході проведення бесіди у жодному разі не слід концентрувати увагу на тому, що слід було б зробити, щоб подія не відбулася. Тобто не питати «чому?», а питати «що?» «як?» «коли?».

Намагатися максимально бути у теперішньому, дотримуватися принципу «тут і тепер».

Травматична подія може порушити здатність дитини вирішувати поетапні завдання розвитку. Стратегії терапевтичного втручання мають співвідноситися зі здібностями та уміннями, досвідом дитини. Наприклад, терапевтичний підхід, заснований лише на словесних методах, не буде ефективним, якщо у дитини не розвинуті навички сприйняття інформації та вираження почуттів за допомогою мовлення.

Основні принципи реабілітації:

• орієнтація терапевтичних заходів на розвиток дитини;

• лікування (мається на увазі немедичне) має бути спрямоване на наслідки, що проявляються у розвитку.

Спроба послідовного застосування винятково словесного спілкування викликало б сильну фрустрацію і почуття непридатності у дитини, яка і без того страждає від слабкої самоповаги. Методи роботи у цьому випадку мають бути найрізноманітніші: дитині легше відреагувати на подію за допомогою створення колажу, малюнку, виконання вправи тощо. Основна мета — співпереживати дитині, допомогти емоційно прорефлексувати травматичну подію.

Ігротерапія є гарним методом лікувального підходу з урахуванням розвитку дитини.

Головна мета терапії дітей-жертв насильства — допомогти їм розпізнати і адаптивно висловити свої почуття відносно переживань, пов’язаних зі зловживанням і нехтуванням.

Специфіка випадків насилля передбачає надання допомоги негайно. Психотерапевтичні напрямки мають бути спрямовані на:

• когнітивну роботу з думками;

• створення декількох варіантів вибору поведінкових реакцій (зважаючи на попередній негативний досвід);

• контроль за усуненням травматичної дії;

• контроль ефективності психотерапевтичної допомоги.

Статистика свідчить, що у дітей, які зазнали насилля, фактори ризику значно зростають таким чином:

1. Діти-жертви усемеро частіше зловживають алкоголем або і наркотиками;

2. Діти-жертви удесятеро частіше здійснюють спроби суїциду;

3. Діти-жертви складають 60—70 % втікачів, 98 % дитячої проституції припадає на них;

4. 60 % дітей страждає від проблем харчування;

5.98 % страждають від численних розладів особистості;

5. У 85 % психіатричних клінічних випадках виявляється історія сексуального насильства в дитинстві.

Залежно від віку та індивідуально-психологічних рис особистості (характеру криміногенних чинників) сексуальне насильство може стати специфічною психологічною травмою, що впливає на фізичне здоров’я. Ця травма сприяє соціальній дезадаптації, може призвести до короткочасних або пролонгованих психогенних станів або до загострення наявних патологій.

Психогенні і психосоціальні наслідки насилля, пережитого у дитинстві:

• Посттравматичні стресові реакції (повторне переживання обставин насильства, уникання обставин, що нагадують про насильство, підвищена збудливість).

• Афективні порушення (депресія, дисфорія, комплекси провини і самозвинувачення).

• Аутодеструктивна поведінка (суїцидальні спроби, наркоманія, порушення поведінки).

• Труднощі в сексуальній поведінці (проституція, порушення статевої ідентифікації, імпульсивність в сексуальній поведінці).

• Порушення медичного характеру (головні болі, передменструальний синдром, спастичні коліти).

• Особистісні проблеми (проблеми встановлення довірливих стосунків, порушення самооцінки, надмірний контроль тощо).

Дж. Хіндман описала вісім факторів психічної травми, пов’язаних зі сприйняттям жертви сексуального насильства.

1. Сексуальна чуйність жертви.

2. Жах.

3. Викривлена ідентифікація злочинця.

4. Викривлена ідентифікація жертви.

5. Фобії або когнітивні порушення і навички вирішувати ситуацію.

6. Приховуване повідомлення.

7. Катастрофа розкриття.

8. Травматичний зв’язок.

Англійський психолог Зайда Холл характеризує клієнтів, які в дитинстві зазнали сексуального насильства: «Вони — жертви життя, на все згодні і мовчазні», у них — низька самооцінка, вони відчувають себе ображеними, забрудненими.

Жертви насильства часто піддаються тривожності, алкоголізму, депресіям, у них бувають порушення в харчуванні, настирливі спогади з образами, які повторюються у снах.

Часто допомоги потребують не лише постраждалі, а й діти (підлітки), які вчинили насилля. Багато дітей здійснюють правопорушення через незрілість, незнання законів, імпульсивність, тому що «всі так робили». Часто шок від першої «історії» може бути настільки сильним і повчальним, що стане хорошим уроком для дитини на все життя.

Частіше ж за все діти здійснюють правопорушення, починають бродяжити, вживати наркотики, алкоголь, здійснювати спроби самогубства, якщо в сім’ях немає підтримки і турботи, порушуються особистісні просторові та психологічні межі, а стосунки в сім’ї будуються на тотальному контролі або на повній байдужості до дитини. Особливо це стосується наймолодших підлітків. Старші підлітки, вживаючи алкоголь і сигарети, хочуть здаватися дорослими, отримати нові відчуття, стати незалежними і мужніми, а головне — залучитися до певної спільноти, значущої групи.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ВОНА ЗАЗНАЛА НАСИЛЬСТВА?

Якщо дитина стала жертвою, необхідно спрямувати роботу перш за все на емоційне відреагування того, що сталося: вислухайте деталі, дайте виплакатися. Однак не наполягайте на подробицях, якщо дитина не готова розповідати вам про них. Можливо, вона поділиться тільки почуттями: як усе було жахливо, образливо, самотньо. Ваша реакція дуже важлива: якщо ви розпочнете із повчань: «Ми ж про це сто разів говорили, а ти не послухався і пішов сам через парк…» або не зрозумієте почуття: «Нічого страшного не трапилося, головне, що ти живий…», то навряд чи ви допоможете їй. Малоймовірно, що вона колись іще поділиться з вами переживаннями. Слід пристосовуватися до дій дитини, до її потреб у цій ситуації. Можливо, краще пояснити, чому деякі люди чинять насильство — багато з них просто хворі.

У більшості випадків насильства щодо дитини постраждалі обов’язково потребують консультацій психолога, психотерапевта або психіатра. У житті неможливо передбачити усі небезпеки і прикрощі. А рідко хто з людей не був обкрадений, обдурений шахраями або відчував неприємні дотики навіть у транспорті. Підлітку, як і кожній людині, важливо поділитися своїм горем з тим, кому він довіряє. Краще, якщо цими людьми є його батьки, психолог.

Але будьте готові до того, що довіриться вам підліток лише тоді, коли зможе відчути з вашого боку високий рівень довіри, взаємної підтримки.

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК ПРОФІЛАКТИКА ЖОРСТОКОСТІ ТА НАСИЛЛЯ

Алкоголь допомагає їм звільнитися від сором’язливості і тривоги, його вживання може служити формою протесту проти батьків і суспільства.

Насправді, алкоголь і куріння є елементом дорослого життя, хоча багато дорослих чоловіків і жінок абсолютно не палять і не п’ють, і дітям важливо знати про це. У будь-якому випадку, незалежно від того, чи ви самі палите, вживаєте алкоголь чи ні, ви повинні донести до дитини мінімум три речі:

• про вплив тютюнового диму і алкоголю на організм, особливо молодий;

• намагатися сформувати у дитини відповідальність за своє здоров’я;

• кожна людина, як і ви самі, якщо вирішили не відмовлятися від алкоголю та тютюну, в ім’я збереження здоров’я, повинні визначити свою особисту дозу спиртного і сигарет.

У нашій культурі заведено випивати, ідея «пити не можна, бо це шкідливо» не спрацьовує, але навчити дитину обмежувати себе і зупинятися — можна. І ваш особистий приклад — найкраща допомога. Звичайно, слід намагатися, щоб дитина не курила і не вживала алкоголь до дорослого віку.

З неблагополуччям в сім’ї часто пов’язана і підліткова наркоманія, багато підлітків, які вживають наркотики, хочуть випробувати нові, незвичайні відчуття, ними керує цікавість, бажання дізнатися «що там, за межею дозволеного». За допомогою наркотику вони намагаються позбутися напруження, неспокою і проблем.

10—13-річні діти рідко вживають наркотики. Однак не може не турбувати той факт, що в школі або на вулиці рано чи пізно дитина зіткнеться з кимось, хто вживав, вживає або запропонує їх.

Тому дитина в ім’я безпеки свого здоров’я повинна вміти усвідомлено сказати: «Ні». Поясніть, що незважаючи на думку, начебто до деяких слабких наркотиків звикнути неможливо, наркотики не варто пробувати ніколи. Звикання може статися швидко і непомітно. Згодом людина може зупинитися, але швидше за все повністю вилікуватися від наркотичної залежності вона вже ніколи не зможе. Вона на все життя залишається хронічної хворою, з періодами ремісій та загострень, із серйозними порушеннями здоров’я. Наведіть приклади з життя знаменитостей. Однак намагайтеся не бути дуже наполегливими, адже заборонений плід може здатися їй дуже «смачним».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НІ НАСИЛЬСТВУ

Семінар-практикум для батьків

Насильство в сім’ї необов’язково означає фізичне покарання. Виявляється, в житті є багато дій, які можна вважати насильницькими. Не всі знають про це. Багато дітей несвідомо піддаються насильству. Дуже важливо знати цю інформацію, щоб надалі не допустити випадків насильства проти дитини. Адже часто психологічний тиск може не менше ранити дитину, аніж побиття.

 

Мета: поглибити знання батьків з питань запобігання насильства, надати інформацію про види насилля, розглянути небезпечні для дітей ситуації та способи їх уникнення.

Вступ

На цій зустрічі ми поговоримо про речі, які діти не завжди обговорюють з батьками — про насилля і те, як діти можуть його уникнути.

Знайомство

Назвіть, будь ласка, своє ім’я і скажіть, коли ви найбільше переживаєте за свою дитину.

Правила

Які умови роботи потрібні, щоб вам було комфортно?

Очікування

Сформулюйте, будь ласка, очікування щодо теми нашої зустрічі. Чого ви чекаєте від себе, від інших упродовж семінару?

Інформаційне повідомлення

Всесвітня організація охорони здоров’я

(ВООЗ) визначає насилля як глобальну загрозу здоров’ю. За даними статистики, у світі кожна четверта жінка та кожен десятий чоловік зазнає його.

Взагалі, насилля — це дії, що принижують людську гідність, завдають шкоди здоров’ю, а іноді й життю людини.

Існують такі його види:

фізичне — побиття, штовхання та нанесення інших тілесних ушкоджень;

психічне та емоційне — глузування, пригнічення волі, образа, приниження, примус, пліткарство і все, що спричиняє негативний ефект на емоційний і поведінковий розвиток людини;

моральне — залякування та погрози;

релігійне — примушування до участі у релігійних обрядах;

духовне — позбавлення людини змоги вчитися і розвиватися;

сексуальне — ймовірна або фактична сексуальна експлуатація людини;

зневага — нехтування важливими аспектами турботи про людину, що може призвести до погіршення її здоров’я.

Мозковий штурм «Хто може здійснювати насилля?»

Ведучий. Ми з’ясували, ще таке насильницькі дії, назвали випадки насилля, а тепер давайте подумаємо: хто може його здійснювати чи від когс воно може походити.

(До уваги ведучого! Потрібно занотувати всі відповіді учасників і підбити підсумки.)

Вправа «Вчинки дітей»

Бувають ситуації, які можуть спровокувати насилля Часто людина сама своєю поведінкою, діями, створює умови для виникнення таких ситуацій. Які дії підлітка можуть призвести до насилля над ним?

Ведучий пропонує об’єднатись у три групи та написати усі можливі варіанти дій дитини. Після роботи у підгрупах відбувається дискусія на загальній групі.

Обговорення

— Які висновки ми можемо зробити?

— Які думки виникли у вас в результаті виконання цієї роботи?

Висновок

Поведінку, яка може спровокувати насилля, називають «віктимною» (від лат. «жертва» ), тобто людина поводиться як потенційна жертва, створюючи передумови до насилля. Поведінка може бути провокативною та необережною. Провокативною вважається поведінка, коли потенційна жертва спілкується з незнайомими чи малознайомими людьми, відвідує їхні квартири, залишається наодинці з цими людьми, вживає з ними спиртні напої, не відхиляє натяків на сексуальні зближення, дозволяє різноманітні жарти сексуального характеру, дотики. Необережна поведінка не є провокативною, але створює відповідні умови для зґвалтування. Це можуть бути необачні вчинки, наприклад, поява у темну пору доби в безлюдному місці. Якщо дитина знає про це, її шанси стати жертвою значно меншають.

Мозковий штурм «Де можна зазнати насилля?»

Усі відповіді ведучий записує й узагальнює.

Вправа «Пам’ятка» Учасникам пропонується об’єднатися у групи і розробити пам’ятку: як дитина може уникнути насилля і захистити себе. Наступним етапом роботи є презентація і обговорення розробок батьків.

Обговорення

— Які почуття викликала робота?

— Які були труднощі при виконанні?

Мозковий штурм «Куди звернутися?»

Ведучий. Скажіть, будь ласка, до кого дитина може звернутися, якщо вона зазнала насилля або їй погрожують? (Усі відповіді учасників записують.) Як захистити дитину від морального насилля? Що ви можете зробити, щоб діти почували себе щасливими?

Вправа «Мудра порада»

Мета: усвідомити свої наміри.

Ведучий. Уявіть собі, що всередині вас звучить мудрий голос, який хотів би допомогти збагатити ваше життя. Він може дати вам пораду на найближче майбутнє. Що ж говорить це послання? У вас є 10 хв., щоб вислухати його і записати почуте.

Запитання:

— Що говорить ваш внутрішній голос?

— Які почуття викликало це завдання?

Підсумки

— Які ваші враження від цього семінару?

— Що було корисним?

— Що викликало труднощі?

завантаження...
WordPress: 23.06MB | MySQL:26 | 0,334sec