ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД УЧНІВ ПЕРШОГО КЛАСУ

Найважливішим завданням психологічної служби школи є збереження психологічного здоров’я дітей.

Як відомо, більшість сучасних першокласників відрізняється різним ступенем соматичних, психосоматичних, невротичних негараздів, які, безумовно, роблять важким процес адаптації дитини до нового соціального статусу. Тому кожному учню необхідна підтримка й допомога у «входженні в шкільне життя», як зі сторони значущих дорослих — батьків, учителів, так і зі сторони шкільного психолога.

Наш досвід роботи показав, що існуючі програми з адаптації до школи дітей шестирічного віку не адаптовані до потреб та особливостей сьогоднішнього першокласника.

Тому виникла необхідність створення програми, побудованої з урахуванням таких яскравих вікових особливостей першокласника, як егоцентризм, спонтанність, емоційність, потреба в грі, конкретно-образне мислення, переважно кінестетична орієнтація, рухливість.

У процесі адаптації до школи в дітей виникає ряд труднощів:

— проблеми в спілкуванні з однолітками, з учителями;

— зниження самоконтролю,

— емоційна збудливість;

— тривожність;

— симптоми соматичних захворювань;

— незадовільна увага на уроках;

— занурення в себе.

Запропонована нами програма спрямована на формування в першокласників характеристик психологічно здорової особистості.

В психолого-педагогічній літературі виокремлюють (О-Хухлаєва) такі особливості психологічно здорової особистості:

— прийняття себе, своїх позитивних якостей і недоліків;

— пізнання власної цінності й унікальності, своїх здібностей і можливостей;

— прийняття інших людей;

— пізнання цінності й неповторності кожної людини;

— добре розвинута рефлексія, вміння розпізнавати свої емоційні стани, мотиви поведінки;

— стресостійкість, уміння знаходити власні ресурси в скрутному становищі.

Ці критерії, а також ретроспективний аналіз власного досвіду проведення подібних занять стали основою для розробки програми.

Мета: створити умови (середовище), які допоможуть учителю краще зрозуміти й відчути своїх учнів, а кожному учню безболісно адаптуватися до нової ситуації, тобто, пристосувати «школу до дитини, а не тільки дитину до школи».

Завдання програми:

— розвиток співчуття, кращого розуміння себе й інших, розвиток уміння бути в злагоді з самим собою;

— пробудження самостійності в дитині. Створення можливостей для самовираження, рефлексії;

— навчання прийомів саморелаксації, зняття психом’язового напруження;

— допомога дитині в усвідомленні свого «Я», підвищенні самооцінки, подоланні внутрішніх конфліктів, страхів, агресивних тенденцій, зменшенні тривожності, занепокоєння, почуття провини;

— гармонізація міжособистістних стосунків у дитячому колективі.

Методи:

• ігри за правилами: вербальні, рухливі, сюжетно-рольові;

• читання художніх творів;

• бесіди;

• розповіді дітей;

• імпровізації;

• вільне и тематичне малювання;

• тілесно-орієнтовані вправи.

Програма розрахована на учнів 1-го класу.

10 занять, 1 заняття щотижня, роботу пропонується розпочатиу вересні.

Тривалість заняття 40 хвилин.

Оптимальна кількість учасників 10—15 осіб.

Місце проведення — кабінет психолога. Час заняття обумовлений розкладом класу.

Особливістю програми є те, що на кожному занятті вчитель стає активним учасником (не спостерігачем!). Це сприяє покращенню взаємостосунків, зняттю напруження, довільності поведінки, гармонізації взаємовідносин, зменшенню тривожності.

ЗНАЙОМСТВО.

ВВЕДЕННЯ У СВІТ ПСИХОЛОГІЇ

Мета: створення мотивації на пізнання самих себе, інтересу до іншої людини.

Завдання: пізнання дітьми один одного. Подолання рухового автоматизму. Зняття бар’єрів у спілкуванні між учнями та між учителями й учнями.

Обладнання: м’ячик, аркуші паперу, різнокольорова крейда.

Вступна бесіда

Діти, будь ласка, проходьте, сідайте на подушки, які розкладені по колу.

ПЛАН-ПРОГРАМА «ПСИХОЛОГІЧНА АБЕТКА»

Дата

Тема заняття

Мета

1

Вересень

Знайомство. Введення в світ психології

Створення мотивації на пізнання самих себе, інтересу до іншої людини

2

 

Мої відчуття

Продовжувати пізнання себе через відчуття

3

 

Світ емоцій. Які бувають емоції

Підтримання у дітей мотивації на пізнання себе через емоції

4

 

Що допомагає передати емоції. Міміка, жести, дотики, погляд

Вчити дітей, розуміти свій емоційний стан, виражати свої відчуття й розпізнавати відчуття інших людей

5

Жовтень

Труднощі першокласника

Дати змогу учням висловити свої труднощі, а вчителю зрозуміти, які труднощі є в дітей

6

 

Зняття страхів, неусвідомленої тривоги

Дати змогу дітям виразити свої страхи, неусвідомлену тривогу

7

 

Емоція гніву

Навчитися виражати гнів неруйнівними способами

8

 

Емоція задоволення й радості

Розвивати вміння адекватно виражати свій емоційний стан

9

 

Риси характеру

Продовжувати пізнання своєї особистості з притаманними їй рисам характеру

10

 

Я — особистість

Прийняття себе, як цілісної особистості.

Ми починаємо наші заняття з психології. На цих заняттях ми будемо вчитися краще розуміти себе й інших, тому що кожен із нас унікальний. Ми будемо гратися, малювати, ділитися, пізнавати. Мені дуже цікаві всі ваші думки, відчуття, дії.

Заняття будуть проходити раз на тиждень у цьому кабінеті.

Вправа «Снігова куля»

Діти передають м’ячик по колу, називаючи своє ім’я. Отримуючи м’яч від сусіда, кожен спочатку називає ім’я попередніх сусідів, а потім — своє. Психолог допомагає, якщо в учнів виникають труднощі.

Вправа «Клубочок»

Ведучий тримає в руках клубочок ниток, обмотує нитку навколо пальця, запитує щось учасника гри, кидаючи клубочок. Той ловить клубочок, обмотує нитку навколо пальця, відповідає на запитання, а потім запитує щось іншого гравця.

У кінці гри клубочок знову повертається до ведучого. Всі бачать нитки, які зв’язують учасників гри в одне ціле, дізнаються один про одного багато нового.

Вправа «Вітер дме на…»

Зі словами «Вітер дме на…»ведучий починає гру. Для того, щоб учасники гри дізналися один про одного, питання мають бути такими: «Вітер дме на того, в кого світле волосся» — всі світловолосі збираються в одну групу. «Вітер дме на того, в кого є сестра», «Вітер дме на того, хто любить тварин» тощо.

Необхідно, щоб усі учні побули в ролі ведучого.

Вправа «Доторкнися до…»

Всі гравці вдягнені по-різному. Ведучий говорить: «Доторкнися до…блакитного!». Діти повинні зорієнтуватися й знайти в одязі інших гравців щось блакитне й доторкнутися до цього кольору.

Ведучий стежить, щоб доторкнулися до кожного учасника.

Вправа «Танок спагеті»

Всі учасники лежать на підлозі на спині, руки притиснуті до боків. Потрібно уявити, що всі перетворилися на спагеті, стали тверді, рівні. Тіло напружене від голови до кінчиків пальців.

Спагеті кладуть у гарячу воду, тіло стає все м’якше й м’якше. Дітям дозволяється рухатися так, як їм заманеться.

Потім зовсім розслабитися й відчути своє тіло.

Спагеті перетворюються на хлопчиків і дівчаток.

Малювання «Я — реальний»

Підведення підсумків

— Що найбільше запам’яталося, сподобалося?

— Як ви відчуваєте себе зараз, який у вас настрій?

Вправа «Дружба починається з посмішки»

Всі беруться за руки, стають у коло, дивляться сусіду в очі й дарують йому добру посмішку.

МОЇ ВІДЧУТТЯ

Мета: продовжувати самопізнання через відчуття.

Завдання: познайомити дітей із видами відчуттів та ставленням до них. Сприяти зняттю психоемоційного напруження.

Обладнання: фігурки тварин, дзвіночок, барабан, брязкальце, бубон, коробка, овочі, фрукти, запашні й тактильні картки.

Вправа «Джунглі»

Ведучий підходить до кожного учня, тримаючи «Чудовий мішечок» з фігурками тварин джунглів. Дитина опускає руку до мішечка, бере фігурку, дотиком відгадує, яку тварину фігурка позначає, витягує її й роздивляється. Потім потрібно прийняти таку ж позу та продемонструвати цю тварину.

Вправа «Що звучить»

Ведучий демонструє дітям дзвіночок, барабан, брязкальце, бубон, папір та звуки, які видають ці предмети. Діти з заплющеними очима слухають звуки. По команді ведучого відповідають, що це було.

— Як ви відрізняли звуки?

— Які звуки були приємні, а які ні?

Вправа «Чорний ящик»

У коробці ведучого схований якийсь предмет. Діти ставлять уточнюючі запитання, щоб з’ясувати, що там заховано. Ведучий відповідає «так» або тік Наприклад:

— Він білий?

— Він маленький?

— Він дерев’яний

— Він легкий?

Вправа «Опиши товариша»

Одна дитина заплющує очі, ведучий просить її описати з пам’яті іншого гравця. Яке в нього волосся, який одяг, очі тощо.

Ведучий стежить, щоб у грі брали участь усі діти.

— Завдяки чому ми розглядали наших товаришів і змогли описати їх зовнішність? (Завдяки очам.)

Вправа «Запашні кольори»

У ведучого знаходяться картки з різними ароматами (ваніль, часник, полуниця, лаванда, перець тощо). Кожна картка має колір, відповідний аромату. Дітям пропонується запам’ятати аромат, співставити його з кольором. Потім із заплющеними очима відгадати, що це за аромат, який колір картки.

— Що допомогло відчути нам аромат?

 

 

Вправа «Відгадай за дотиком»

Ведучий пропонує дітям заплющити очі й, підходячи до кожного, дає змогу доторкнутися до різних поверхонь: (тактильні картки, вата, мотузка, наждачний папір, гречана крупа, віск, хутро, велюр, фольга).

Діти повинні здогадатися, що це, й розповісти про відчуття, які виникли в них під час доторкання до різних поверхонь.

Вправа «Смакові загадки»

Дітям пропонується подивитися на фрукти й овочі, які лежать на тарілці (груші, яблука, виноград, огірки, помідори, морква, капуста). На іншій тарілці лежать шматочки цих самих овочів та фруктів. Із цією тарілкою ведучий підходить до учасників заняття, пропонує їм заплющити очі й узяти якийсь шматочок, покласти його до рота, попробувати й здогадатися, що це за плід.

— Які відчуття у вас з’явилися, коли ви пробували шматочки овочів чи фруктів?

Підведення підсумків

— Назвіть органи відчуття — ті частини тіла, які відповідають за наші відчуття (які допомагали вам сьогодні)?

— Яка гра запам’яталася найбільше?

— Що особливо приємно було робити: слухати, бачити, коштувати, торкатися, нюхати?

Вправа «Нас із тобою пов’язує»

Діти сидять у колі й, кидаючи один одному м’ячик, говорять: «Нас із тобою пов’язує…»

Ведучий починає гру й стежить, щоб м’ячик побував у всіх учасників.

СВІТ ЕМОЩЙ. ЯКІ БУВАЮТЬ ЕМОЦІЇ

Мета: підтримування у дітей мотивації на пізнання себе через світ емоцій.

Завдання: згадати, які бувають емоції. Вчитися визначати свій емоційний стан. Дати дитині змогу виразити свій настрій. Знімати психом’язове напруження.

Обладнання: дві блакитні атласні стрічки 1—1,5 м, м’ячик, піктограми емоцій, альбоми, олівці.

Вправа «Вгадай, де я йду?»

Ведучий демонструє дітям ходу по різних поверхнях (бруд, лід, сніг, пісок). Діти повторюють дію й відгадують поверхню. Ведучим має побувати кожна дитина.

Бесіда про емоції

— Згадайте, які емоції ви знаєте?

— Які частіше ви переживаєте в дорозі?

— Яку емоцію виражають ці картинки? {Демонструються піктограми емоцій.)

Вправа «Тренуємо емоції»

По команді ведучого діти повинні:

Насупитися, як:

— осіння хмара;

— роздратована людина,

— зла чарівниця.

Посміхнутися, як:

— кіт на сонці;

— хитра лисиця;

— радісна дитина.

Розізлитися, як:

— два барани на місточку;

— людина, яку вдарили.

Злякатися, як:

— заєць, зустрівши вовка;

— кошеня, на яке гавкає пес.

Втомитися, як:

— батько після роботи;

— мураха, притягнувши великий ціпок.

Відпочити, як:

— турист, що зняв важкий рюкзак;

— втомлений воїн після перемоги.

Вправа «Хвилі емоцій»

Необхідні дві блакитні стрічки довжиною 1—1,5 м. Ведучий називає дітям по черзі ту чи іншу емоцію й просить за допомогою стрічки показати «хвилі гніву», «хвилі жаху», «хвилі радості» тощо.

Вправа «Незакінчене речення»

Діти, отримуючи від ведучого м’яч, закінчують речення:

Радість — це коли…

Печаль — це коли…

Жах — це коли…

Гнів — це коли…

Образа — це коли…

Сором — це коли…

Злість — це коли…

Задоволення — це коли…

Щастя — це коли…

Вправа «Класифікація почуттів»

Діти отримують піктограми з різними емоціями. Треба роздивитися їх і розкласти за ознаками:

— які подобаються;

— які не подобаються.

Потім назвати емоції, зображені на піктограмах, пояснити чому він так їх розклав. Пропонується вибрати картку, яка відповідає настрою дитини сьогодні.

Вправа «Море хвилюється»

Ведучий вимовляє фразу: «Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три: фігура радості (гніву, страху тощо) на місці замри». В ролі ведучого мають побувати всі учні.

Малювання «Малюнок емоцій»

Розділити аркуш на 4 частини, вибрати 4 емоції й намалювати їх.

ЩО ДОПОМАГАЄ ПЕРЕДАТИ ЕМОЦІЇ? МІМІКА. ЖЕСТИ. ДОТИКИ, ПОГЛЯДИ. ІНТОНАЦІЯ

Мета: навчити дітей розуміти свій емоційний стан, виражати свої відчуття й розпізнавати відчуття інших людей через міміку, жести, виразні рухи, інтонацію.

Завдання: формування колективу. Подолання рухового автоматизму.

Обладнання: м’яч, казка Фадєєва «Коли молочні зуби змінилися постійними», альбом, олівці.

Вправа «Зоопарк»

Ведучий пропонує уявити, що ми потрапили в зоопарк. Кожен із учасників повинен вибрати тварину й показати її дітям за допомогою міміки й жестів. Інші відгадують.

Вправа «Кошеня»

Діти уявляють, що мама принесла додому кошеня, якому страшно й сумно. Кожна дитина по черзі перетворюється в кошеня. Всі гравці дивляться на нього й говорять приємні слова.

Вправа «Емоційні погляди»

Ведучий задумує рису, яка йому найбільше подобається у цій дитині. Дивиться їй уважно в очі, передаючи відчуття, які були викликані цією рисою. Дитині необхідно здогадатися, яку рису задумали. Ведучий погоджується з «гарною рисою», відгаданою дитиною.

 

Вправа «Папуга»

Ведучий вимовляє коротке речення, наприклад: «Я іду гуляти». Один із учасників повторює це речення, передаючи задуману емоцію. Інші відгадують.

Вправа «Зроби вірно»

Діти діляться на пари. Один із пари повинен за допомогою жестів пояснити іншому завдання, яке ведучий сказав йому на вушко. Це може бути «Принеси зошит», «Витри дошку», «Зніми шапку». (Речі при пояснювані використовувати не можна.)

Вправа «Компліменти»

Сидячи в колі, всі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, потрібно сказати йому декілька добрих слів. Той, кому говорять, киває головою й каже: «Дякую, мені дуже приємно!» Вправа проводиться по колу.

Ведучий допомагає тим дітям, яким важко зробити комплімент.

Казка «Коли молочні зуба змінилися постійними» Е.Фадеева

Малювання. Всі діти перетворюються на художників і малюють ілюстрації до казки.

Рефлексія

— Що нового дізналися? Що було найцікавіше?

— На що схожий ваш настрій сьогодні?

— Для чого потрібно знати свої емоції? (Щоб розуміти іншу людину.)

Немає поганих і гарних емоцій, всі емоції потрібні й важливі для людини. Потрібно виражати всі свої емоції й поважати емоції іншої людини.

ТРУДНОЩІ ПЕРШОКЛАСНИКА

Мета: дати змогу учням виразить свої труднощі, а вчителю зрозуміти, які труднощі є у дітей.

Завдання: сприяти подоланню страхів, провини, зменшенню тривожності в першокласників. Зняття психічного та м’язового напруження.

Обладнання: кубики, м’яч, казка О.Хухлаєвої «Вірити й старатися», аркуші, олівці.

Вправа «Зобрази річ»

Дітям треба уявити й без слів зобразити річ зі шкільного життя. Інші відгадують.

Вправа «Тупотіть ті, хто…»

Ведучий звертається до групи зі словами: «Тупотіть ті, хто любить співати», «…залюбки ходить до школи»,«.. .у кого не завжди виходить спокійно сидіти на уроці», «ті, у кого літери не слухають олівця» тощо. Ведучим може стати хтось із учнів.

 

 

Вправа «Скарбничка труднощів»

Ведучий пропонує дітям зібрати «Скарбничку труднощів» першокласника, тобто, назвати все те, що може викликати утруднення й засмутити його. («Важко тихо сидіти на уроці, «Важко не робити помилок» тощо.) Діти беруть кубик, називають утруднення й кидають кубику кошик, ніби позбавляючись від нього.

Вправа «Допоможи Сергійкові»

Ведучий пропонує дати Сергійкові пораду, як йому вчинити у важкій для нього ситуації в школі.

Наприклад:

—у нього погано виходять літери;

— він не може довго сидіти за партою;

— на перервах багато бігає;

— читає гірше, ніж його однокласники. Сергійка грає сам ведучий.

Вправа «Посварилися два півники»

Двоє дітей з’єднують за спиною пальці рук, стають на одну ногу й підстрибуючи, намагаються вдарити один одного різкими рухами плечей.

Вправа «Якщо я відмінник»

Обирається якийсь короткий вірш. Учні, читаючи вірш, послідовно перетворюються в «відмінника», який впевнений у своїх успіхах; у «двієчника», який постійно не виконує завдання; в учня, який невпевнений у своїх можливостях, у самих себе.

Вправа «Танок-феєрверк»

Спочатку обговорити з дітьми, які бувають феєрверки (форми, кольори, звуки). А потім запропонувати дітям перетворитися на святковий феєрверк, злетіти у повітря з голосним криком і повільно опуститися на землю з тихим звуком. Повторити декілька разів.

Малюнок «Труднощі першокласника»

Аркуш ділять на чотири частини, діти виконують чотири маленьких малюнки чотирьох труднощів, які вони зібрали.

Казка «Вірити й старатися» О.Хухлаева

ЗНЯТТЯ СТРАХІВ. НБУСВІДОМЛБНОІ ТРИВОГИ

Мета: дати змогу дітям виразити свої страхи, неусвідомлену тривогу.

Завдання: зняття напруження, яке виникло через страхи. Розвиток емпатії. Вміння виражати почуття страху в малюнках. Досягнення психофізичного спокою, релаксації.

Обладнання: свічка, м’ячик, аркуші, олівці, фарби.

 

Вправа «Полум’я свічки»

Мета: зняття емоційного напруження, налаштовування на спільну діяльність.

Всі сідають у коло, ведучий передає запалену свічку, спочатку всі дивляться на неї, придивляються до полум’я. Потім, передаючи свічку один одному, відчувають тепло, яке вона випромінює. Ведучий каже: «Візьміть собі трішечки тепла, поверніться до свого сусіда, який сидить праворуч від вас, і, дивлячись йому в очі, посміхніться й скажіть, наприклад: «Миколо, я радий тебе бачити!»

Вправа «Конкурс страхів»

Діти швидко по кругу передають м’ячик. Отримавши його, повинен назвати той чи інший страх людини (повторюватися не можна). Хто не зможе швидко згадати страх, вибуває з гри.

Вправа «Закінчи речення»

Ведучий кидає учасникам м’яч і просить закінчити речення:

«Діти іноді бояться…»,

«Дорослі іноді бояться…»,

«Мами іноді бояться…»,

«Батьки іноді бояться…»

«Вчителі іноді бояться…»

При обговоренні ведучий разом із дітьми робить висновок про те, що всі люди іноді бояться, і страх — це почуття, яке властиве кожній людині.

Вправа «Розповісти свій страх»

Ведучий починає першим розповідати про свій страх (дитячий чи теперішній). Потім ставить запитує:

— А у вас було таке?

— Хто чого боїться, розкажіть!

Діти, за бажанням, розповідають про випадки, коли їм буває страшно.

Ведучий кожного разу просить підняти руку тим, у кого було схоже.

Вправа «Страшні герої телеекрану»

Учасники називають знайомі їм страшні персонажі телеекрану, потім по черзі кожен зображає одного з героїв так, щоб інші швидко вгадали.

Вправа «Мишоловка»

Всі встають у коло, міцно стискують ноги, руками обіймаються за пояс, — це «мишоловка». Ведучий у колі. Його завдання — вибратися з мишоловки: відшукати «дірку», умовити, пробитися, знайти іншій спосіб звільнитися.

Потім діти по черзі потрапляють у «мишоловку». Дорослий стежить, щоб «мишеня» не кривдили, не робили неприємно. Якщо дорослий помічає, що «мишеня» не може вибратися, він регулює ситуацію, допомагає.

Вправа «Подолай страх»

Учасникам пропонують намалювати те, чого вони бояться.

Після малювання, ще раз проговорити свій страх, взяти свої малюнки й розірвати їх на дрібні шматочки.

Продемонструйте, що зібрати страх вже не можна. Запропонуйте дітям зібрати шматочки в купу й викинути до смітника. Потім поясніть, що все сміття спалюють, а разом і «страх», більше він до дітей не повернеться.

Вправа «Воскова паличка»

Учасники стають у коло, змикаючи плечі, руки зігнуті на рівні грудей, виставлені вперед ноги стоять стійко. У центрі учасник (воскова паличка). Йому подана інструкція: «Ноги від підлоги не відривати, очі заплющити, тіло розслабити й податися назад!» Руки товаришів обережно направляють «воскову паличку» по колу, передаючи один одному.

Ведучий стежить, щоб у центрі побував кожен бажаючий.

Рефлексія

Обмінятися своїми враженнями, поділитися емоціями, розповісти, що відчуває тіло.

ЕМОЦІЯ ГНІВУ

Мета: навчання виражати гнів неруйнівними способами.

Завдання: навчитися виражати почуття гніву вербально й невербально. Вчити дітей розуміти свої почуття та почуття інших. Сприяти створенню дитячого колективу, взаємодії в парі.

Обладнання: фарби, ватман, м’яч, рушник.

Вправа «Добра тварина»

Ведучий тихим, таємничим голосом говорить: «Станьте, будь ласка, у коло й візьміться за руки. Ми одна велика, добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає! А тепер подихаємо разом! Вдихаючи — робимо крок уперед, а видихаючи — крок назад. А тепер, вдихаючи, робимо два кроки вперед, видихаючи — два кроки назад. Вдих — два кроки вперед. Видихнув — два кроки — назад. Так не тільки дихає тварина, так само чітко й рівно б’ється її велике добре серце. Стукіт — крок уперед, стукіт — крок назад тощо. Ми усі беремо подих і стукіт цієї тварини собі».

«Закінчити речення»

Учасники закінчують речення:

«Гнів приносить користь, коли…»

«Гнів приносить шкоду, коли…»

Вправа «Ображалки»

Ведучий говорить учасникам: «Діти, передаючи м’яч по колу, давайте називати один одного різними необразливими словами. Наприклад, назвами овочів і фруктів. Кожне звертання має починатися словами:

«Ати… морквина!» Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися один на одного не будемо. В заключному колі обов’язково потрібно сказати своєму сусіду, щось приємне, наприклад: «А ти… сонечко!»

Вправа «Два барани»

Ведучий розбиває дітей на пари й читає текст: «Рано, рано два барани зустрілися на мосту». Учасники гри, широко розставивши ноги, схиливши вперед тулуб, упираються долонями й головами один в одного. Задача — протистояти один одному, не зрушуючи з місця, якомога довше. Можна видавати звуки: «Бе-е-і». Ведучий стежить за технікою безпеки.

Вправа «Розгнівалися — одумалися»

За сигналом ведучого «Розгнівалися» діти напружують тіло, стискають кулаки, за сигналом «одумалися» — розслаблюються й посміхаються.

Вправа «Жужа»

«Жужа» сидить на стільці з рушником у руках. Всі інші бігають навколо неї, дражнять, доторкаються до неї. «Жужа» терпить, але коли її усе це набридає, вона підхоплюється й починає ганятися за кривдниками, намагаючись піймати того, хто більше за усіх дражнився, він і буде «Жужею». Ведучий повинен стежити, щоб «дражнилки» не були занадто образливими.

Вправа «Фігура монстра»

Тренер пропонує зібрати фігуру, яка складається з усього поганого, злого, агресивного, що є в кожному учасникові гри.

Учасники почергово «віддають», малюють свої кігті, зуби, жала, шипи, тощо. Монстра кладуть у центрі кола, усі одночасно натискають на «кнопки», і як втілення всього негативного, агресивного учасників гри, стартує у відкритий космос та зникає навіки.

(Учасники спільно вирішують, що зробити з зображенням злості.)

Вправа «Насос і м’яч»

«Учасники вправи, працюємо в парах. Один із вас — великий надувний м’яч, інший насосом надуває цей м’яч. «М’яч стоїть» обм’якнувши всім тілом на напівзігнутих ногах, руки, шия розслаблені. Корпус нахилений трохи вперед, голова опущена (м’яч не наповнений повітрям). Гравець починає надувати м’яч, супроводжуючи рух рук звуком «с». Із кожною подачею повітря, м’яч надувається все більше, випрямляються ноги в колінах, корпус і голова піднімаються, надуваються щоки, руки відходять від боків. М’яч надутий. Гравець висмикує від м’яча шланг… Із м’яча з силою виходить повітря зі звуком «ш». Тіло знову, обм’якло, повернулося у вихідне положення. Потім гравці міняються ролями.

ЕМОЦІЇ ЗАДОВОЛЕННЯ Й РАДОСТІ

Мета: розвивати вміння адекватно виявляти свій емоційний стан.

Завдання: продовжувати пізнання своєї особистості через емоції радості й задоволення. Розвивати здатність розуміння емоційного стану іншої людини. Знімати психом’язове напруження. Сприяти створенню дитячого колективу.

Обладнання: м’яч, аркуші паперу, олівці.

Вправа «Тренування емоцій» (дивіться заняття «Світ емоцій»)

Вправа «Сонячний зайчик»

Ведучий каже: «Сонячний зайчик зазирнув тобі у вічі. Закрий їх. Він побіг далі по обличчю, обережно погладь його долонями на чолі, на носі, на ротику, на щічках, погладжуй голівку, шию, руки, ноги. Він забрався на живіт—погладь живіт. Сонячний зайчик не бешкетник, він любить і пестить тебе, подружися з ним.

Зараз глибоко вдихнемо й посміхнемося один одному».

Етюд «Після дощу»

Спекотливе літо. Тільки-но пройшов дощ. Діти обережно ступають навколо уявних калюж, намагаючись не замочити ноги. Потім розбешкетувалися, стрибають по калюжах так сильно, що бризки летять у всі боки, їм дуже весело.

Вправа «Закінчити речення»

Діти пригадують щасливе почуття — радість. Закінчують речення.

«Я радію, коли…»

«Учень радіє, коли…»

«Мама радіє, коли…»

«Дорослі радіють, коли»

«Друг радіє, коли…»

«Тато радіє, коли…»

«Вчителька радіє, коли…»

Вправа «Зоопарк»

Учасники демонструють різних радісних тварин, обираючи їх за своїм бажанням.

 

Вправа «Скажи ведмедикові добрі слова»

Ведучий «запрошує» на заняття іграшкового ведмедика. Учасники придумують для нього добрі слова. Потім кожен перетворюється на ведмедика (бере іграшку в руки) й сідає в центр кола. Інші придумають для нього добрі слова, тобто, «погладжують» його. Ведучий допомагає підбирати слова.

Кричалка «Я дуже гарний»

Учасникам пропонують повторити вслід за ведучим по черзі слова «я», «дуже», «гарний», спочатку пошепки, потім голосно, дуже голосно.

Малювання

Учасники беруть аркуші з намальованими ромашками (заготовлені заздалегідь).

Ведучий пропонує намалювати в центрі себе (своє обличчя), а на пелюстках — малюнки на тему «я радію, коли…». Хто вміє писати, може написати відповіді.

Вправа «Добра тварина» (див. заняття «Емоція гніву»)

РИСИ ХАРАКТЕРУ

Мета: продовжувати самопізнання, пізнання своїх рис характеру.

Завдання: розвивати вміння відрізняти й описувати риси характеру. Сприяти створенню дитячого колективу. Знімати психологічне й м’язове напруження.

Обладнання: запис спокійної музики, м’яч.

Вправа «Танцюючі руки»

Мета: прояснити почуття й внутрішньо розслабитися.

Ведучий пропонує дітям взяти два олівці, по одному в кожну руку. Покласти перед собою два аркуші паперу. Закрити очі, й поки звучить музика, малювати на папері. Рухати руками в такт музиці. Потім можна подивитися, що вийшло (2—3 хв.).

Вправа «Нас з тобою пов’язує»

Учасники кидають м’яч один одному зі словами «Нас з тобою пов’язує…», пригадуючи риси характеру, особливості поведінки. Ведучий слідкує, щоб м’яч побував у всіх учасників, допомагає дітям підібрати потрібні риси характеру.

Вправа «І я…»

Ведучий називає риси характеру. Якщо в когось є така риса, то він повинен сказати: «І я…»

Я — лінива…

Я — охайна…

Я — чесна…

Я — вперта…

Я — жадібна…

Я — сором’язлива…

Я — смілива…

Я — цілеспрямована…

Я — доброзичлива….

Вправа «Я на драбинці характеру»

У кожного учасника є аркуш із зображенням 6 драбинок, у кожного своя назва.

На кожній драбинці 7 сходинок. Учасникам треба подумати, на якій сходинці вони знаходяться, відмітити літерою «Я».

Потім вирішити, на яку сходинку на кожній драбинці його поставить мама («М»), вчителька («В»).

Добрий







Злий

Добрий — злий.

Щедрий — жадібний.

Чесний — брехливий.

Працьовитий — ледачий.

Вправа «Відгадайка»

Учасники повинні уважно роздивитися свого сусіда, який сидить ліворуч і відгадати, що подобається в ньому його мамі.

Діти по черзі промовляють вголос свої здогадки. Можна провести друге коло, діти відгадують, що подобається в сусідові друзям, третій — вчительці.

Ведучий має бути готовий допомогти дітям у відгадуванні.

Вправа «Дзеркало»

Вправа виконується в парах, де один — «людина», яка виконує різні дії, рухи, інший — «дзеркало», яке точнісінько виконує рухи людини. Після 2—3 рухів учасники міняються місцями.

 

 

Вправа «Хто покликав»

Один із учасників підходить до стіни, відвертається. Інші по черзі кличуть його, вимовляючи звук «а». Ведучому необхідно вгадати, хто покликав (варіант вправи «Хто доторкнувся»).

Вправа «Сліпий танець»

Мета: розвиток довіри один до одного, зняття зайвої м’язової напруги.

Учасники розбиваються на пари. Один заплющує очі, другий — «зрячий». Беруться за руки й танцюють під легку музику (1— 2 хв.). Потім міняються ролями.

Я — ОСОБИСТІСТЬ

Мета: прийняття себе, як цілісної особистості.

Завдання: формування уявлення про себе, самохарактеристики. Розвиток емпатії. Поліпшення стосунків у колективі.

Обладнання: картки зі світлими рисами, м’яч, аркуші паперу, олівці.

Вправа «Струм»

Учасники сідають у коло, тримаючись за руки, й передають по колу «струм» (по ланцюжку, один одному тиснуть руки).

Вправа «Побажання»

Всі сидять у колі й кидаючи один одному м’ячик, говорять добрі побажання.

Вправа «Хто ти?»

Ведучий у кожного учасника запитує «Хто ти?», кидаючи йому м’яч. Учасники відповідають: «Я…»

Ця вправа дає можливість відкрити в собі щось нове, усвідомити речі, які раніше не усвідомлювались. Одночасно вона дає можливість глибшого знайомства з іншими учасниками групи.

Вправа «Закінчи речення»

«Я злюся, коли…»

«Я радію, коли…»

«Я сумую, коли…»

«Я не люблю, коли…»

«Я серджуся, коли…»

«Я щасливий, коли…»

Вправа «Циганка»

Ведучий надягає хустку й перетворюється на циганку, яка пропонує погадати всім присутнім. Учасники по черзі звертаються до неї зі словами: «Циганко, циганко, погадай мені, розкажи мені, який я». Ведучий тримає за спиною купу карток із написаними на них «хорошими» рисами людей, витягає одну картку й демонструє її дитині зі словами: «Правильно я нагадала?». Дитина може відмовитися від риси.

Ведучому важливо підтримати роздуми дитини про те, яка вона насправді та переконати її в тому, що ця риса їй притаманна. Можна залучити групу до обговорення.

Вправа «Конкурс хвальків»

Всі сидять уколі, ведучий повідомляє, що сьогодні проводиться конкурс на кращого хвалька. Але хвалитися потрібно не своїми успіхами чи вродою, а сусідом, який сидить праворуч: «Погляньте уважно на свого сусіда. Подумайте, який він, що вміє робити, що в нього добре виходить. А зараз похваліться».

Можна вибрати кращого хвалька. Ведучий запитує кожного: «Що тобі сподобалося більше — розповідати про сусіда, чи слухати про себе?»

Малювання «Автопортрет»

Вправа «Я тобі дарую»

Всі сидять у колі. Ведучий пропонує зробити подарунок сусідові, якій сидить ліворуч. Подарунки не звичайні, а передані за допомогою жестів (невербально). Головна умова — доброзичливість. Необхідно подякувати за подарунок.

 

 

 

 

РЕЗУЛЬТАТ ПРОГРАМИ «ПСИХОЛОГІЧНА АБЕТКА»

Досвід роботи (3 роки) за програмою «Психологічна абетка» показав, що кінцевий результат відповідає меті програми: діти добре адаптуються до умов шкільного навчання.

Учні можуть аналізувати свої вчинки й вчинки інших людей, стають більш відповідальними, розкутими.

Діти добре розпізнають свої емоційні стани, сприймають емоційні стани інших людей.

Гармонізуються міжособистістні стосунки в дитячому колективі і стосунки в системі вчитель — учень. Вчитель краще розуміє й відчуває своїх учнів.

Зменшується тривожність, психом’язове напруження.

Після проведення програми проводиться діагностика.

Психодіагностичний інструментарій:

1. Тест «Незакінчене речення».

2. Анкета для оцінювання шкільної мотивації і адаптації Н.Лусканової.

3. Малюнок «Що мені подобається в школі».

4. Малюнок «Я в класі».

5. Кінестетичний малюнок сім’ї.

6. Проективна методика для діагностики шкільної тривожності А.Прихожан.

За результатами діагностики та результатами аналізу матеріалів, здобутих під час занять, проводяться індивідуальні консультації батьків, діти яких брали участь у програмі. Батьки знайомляться з результатами роботи, отримують рекомендації, якщо необхідно, планується подальша корекційна робота.

Співпраця з класним керівником дозволяє досягти кращого результату. Класний керівник є активним учасником усіх занять, психолог повідомляє йому свої висновки та прогнози, надає рекомендації щодо індивідуального підходу до учнів.

Головним показником успішності програми є те, що діти залюбки відвідують психологічні заняття, з нетерпінням чекають призначеного часу, дуже активні й відверті.


 

завантаження...
WordPress: 23MB | MySQL:26 | 0,355sec