Психолого – педагогічний семінар “Етика спілкування вчителя з учнем в урочній і позаурочній діяльності”

  1. Привітання. Учасникам пропонується привітати один одного у такій формі “Мене звати … Якби я був явищем природи, то був би…”
  2. Очікування. Учасникам пропонується зайняти місце на восьмиколірному парашуті. Поділитися своїм вибором саме цього кольору, висловити свої очікування, налаштування на роботу.
  3. Інформаційне повідомлення. (Додаток 1)
  4. Обговорення ситуацій. Учасникам пропонується розіграти та проаналізувати педагогічні ситуації. (Додаток 2).

    5. Вправа “Дерево”.

    Запропонувати учасникам створити малюнок, на якому були б зображені дерево, з маленьким паростком, трава, пагорб, сонце, хмара, дощ.

    Коментар малюнків:

    Притча «Про далекі моря та близьке щастя»

    це дерево було вже доволі доросле. Про нього не можна було сказати , що це мудре Дерево, але його не можна було назвати і нерозумним. Дерево завжди сумувало і ні з ким не могло потоваришувати. Біля його підніжжя росла Трава і більше нічого. Правда, на горизонті був іще Пагорб, щодня він ворушився, ніби зітхав.

        З Травою Дерево товаришувати не хотіло. “Як це банально, – думало воно, – щодня бачити траву та ще й дружити з нею. Таке одноманіття і нічого нового. А Пагорб далеко, до того ж, він також заріс Травою. Ох, як же мені сумно!” від таких думок Дерево завжди тяжко зітхало і сумно похитувало гілками.

        Щодня до Дерева приходило Сонце. Воно багато чого бачило на своєму віку і було дуже-дуже мудрим. Сонце розповідало Дереву про широкі Моря, про високі Гори, які підтримують Небо, про безкраї Пустелі…

        – Щодо пустель, я тобі, звісно, вірю, – відповідало на це йому Дерево, – довкола мене і в моєму серці теж пустеля. Але що таке море? Що таке гори? Ні, я не можу повірити у те, чого не бачу.

         Одного разу Сонце довго не з’являлося, а потім прийшло з кимось таким чорним і кудлатим, але гарним. Це була Хмара. Дерево познайомилося з Хмарою, а Хмара привітала його, і Траву, і Пагорб проливним дощем, справжнім проливним дощем!

        – Тепер я вірю, що десь на землі є моря, – сказало Дерево, обережно струшуючи з себе краплинки води, — море — це дуже багато дощинок. …

        Воно хотіло сказати ще щось, але побачило Траву: “Невже це ти?!”

        — Я,– прошелестіла у відповідь Трава, коли вітер розчісував її довге, щойно вимите дощем волосся.

        — О! То ти навіть говорити вмієш?

        –Так, — несміливо прошепотіла Трава.

        А Дерево лише зітхнуло: надто багато вражень було для одного дня.

        Зазвичай у ночі Дерево спало, тому рідко бачило Місяць. Але цієї ночі не спалося… Місяць розповів Дереву про зірки й далекі планети.

        — Можливо, і там є моря, океани і гори, — сказав він дереву під звуки колискової, яку співав вітер, — і трава там теж є. Але не кожен може це побачити.

        –Так, не кожен, — зітхнуло Дерево і подумало, що море ніколи не бачило трави й ніколи її не побачить, не почує її шелестіння… У серці Дерева почав пробиватися маленький паросток…

        Вранці, коли Трава прокинулася і вмилася свіжою холодною росою, Дерево сказало: «Знаєш, Трава, море ніколи мене не бачило, а ти бачиш мене щодня, ти щаслива від цього?»

         –Щаслива, — прошелестіла у відповідь Трава та ласкаво й ніжно посміхнулася.

        –І я маю щастя бачити тебе і пагорб на обрії, адже я росту саме тут! А море — це просто дуже багато краплинок…

    Рефлексія. Про що ця притча? Що відбулося з Деревом? Чи хотіли б ви щось змінити у своєму малюнку зараз?

    6.Тест. «Як ви чините в умовах конфлікту?»

    Визначення поведінки в умовах конфлікту.

    Наведені прислів’я й афоризми можна розглядати як короткі описи різних ситуацій. Що їх застосовують люди для розв’язання конфліктів.

    Інструкція:

    Уважно прослухайте ці твердження та визначте в межах п’ятибальної системи, якою мірою кожне з них типове для вашої поведінки в умовах конфлікту. (5- дуже типово для мене, 4- здебільшого, 3 – інколи. 2 – рідко, 1 – зовсім нетипово ).

     

    Поганий мир кращий від доброї сварки.

    1. Якщо ви не можете примусити іншого думати так, як ви хочете,примусьте його робити так .як ви думаєте.
    2. М’яко стеле .та твердо спати.
    3. Рука руку миє.
    4. Одна голова добре, а дві краще.
    5. Із двох сперечальників розумніший той, хто перший замовкне.
    6. Хто сильніший, той і правий
    7. Не підмажеш — не поїдеш.
    8. З паршивої вівці хоч вовни жмут.
    9. Правда те, що мудрий знає, а не те .про що всі торочать
    10. Хто вдарить та побіжить, той зможе битися і наступного дня.
    11. Слово «перемога» чітко написано тільки на спинах ворогів.
    12. вбивай ворогів своєю добротою.
    13. Чесна домовленість не викликає сварки.
    14. Ніхто не має повної відповіді .проте у кожного є що додати.
    15. Тримайся подалі від людей .які не згідні з тобою.
    16. Битву виграє той, хто вірить у перемогу.
    17. Добре слово не потребує витрат, а ціниться дорого.
    18. Ти – мені, я – тобі.
    19. Тільки той .хто відмовиться від своєї монополії на істину .зможе дістати користь від істин .якими володіють інші.
    20. Хто сперечається – ні копійки не коштує.
    21. Хто не відступає. Той примушує тікати.
    22. Ласкаве телятко дві матки ссе .а зле жодної.
    23. Хто дарує – друзів набуває.
    24. Винось турботи на світло та тримай раду з іншими.
    25. кращий засіб вирішувати конфлікти – уникати їх.
    26. Сім раз відмір .а один раз відріж.
    27. лагідність перемагає гнів.
    28. краще синиця в руці. Ніж журавель в небі.
    29. Щиросердість. Чесність та довіра здолають гори.
    30. на світі немає нічого .що заслуговувало б сварки.
    31. На цьому світі є тільки дві породи людей: переможці та переможені.
    32. Якщо в тебе кинули камінь, кинь у відповідь шматок вати.
    33. Взаємні поступки чудово вирішують справи.
    34. Копай та копай без втоми і ти докопаєшся до істини.

    Тепер підсумуйте результат за кожним стовпчиком.

    Інтерпретація .

    У кожної людини є дві життєві турботи:

    – досягнення особистих цілей ,які можуть суб’єктивно переживатися як дуже важливі або мало важливі.

    – збереження добрих взаємин з іншими людьми, що також може переживатися як важлива або мало важлива умова. Співвідношення цих головних турбот і становлять основу типології поведінкових стратегій.

    Тип 1 – «Черепаха» — стратегія схованки під панцир. Тобто відмови. Як від досягнення власних цілей .так і від стосунків з оточенням.

    Тип 2 «силова стратегія» — дія послідовників цієї стратегії: цілі дуже важливі. Взаємовідносини – ні. Для них не важливо чи люблять їх. Вважають що конфлікти розв’язуються лише виграшем однієї зі сторін та програшем іншої.

    Тип 3 «Ведмежатко» — стратегія згладжування гострих кутів. Взаємовідносини – важливі. Цілі – ні. Хочуть щоб їх приймали та любили. Заради чого жертвують особистими цілями.

    Тип 4 «Лисиця» — стратегія компромісу. Помірно – і цілі і взаємовідносини , готові відмовитися від частини цілей .що зберегти взаємини.

    Тип 5 «Сова» — стратегія відкритої та чесної конфронтації. Цінуються цілі та взаємини. Відкрито визначають позиції та шукають виходу у спільній роботі по досягненню цілей. Намагаються знайти рішення, які б задовольнили всіх учасників.

    Підрахування балів.

    Найбільше число вказує на прихильність до тієї чи іншої стратегії. Якщо в якихось стовпчиках однакова кількість балів .використовуються дві стратегії.

     

    7.Притча.     

    Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість цвяхів щодня зменшувалась. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями , ніж забивати цвяхи.

    Нарешті настав день .коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав. Що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяхів той день. Коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові .що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав : «Ти добре поводишся синку. Але подивися скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою як колись …»

    Коли ви з кимось сваритеся й кажете йому щось неприємне .ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються. Незважаючи на те, скільки разів ви потім попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль , як і фізичні.

        Якщо можете, пробачте мені ті діри, що я можливо залишила у вашій огорожі. І якнайменше самі залишайте їх на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже розуміймо один одного.

    8. Очікування. Учасникам пропонується зайняти місце на восьмиколірному парашуті. Поділитися своїм вибором саме цього кольору.

    1. Прощання

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Додаток 1

    Щоб педагогічний конфлікт не отруював життя.

    Кілька порад, як із нього вийти.

    Фундаментом навчально-виховного процесу є організація викладачем гуманного педагогічного спілкування, толерантних взаємин з учнями. А в ньому, як і в будь-якій іншій справі, є елементи «вищого пілотажу». До них, насамперед, належать уміння та навички викладача справлятися з конфліктною ситуацією.

    Конфлікти виникають в будь-яких людських взаєминах і стосунки «учень — викладач» не є винятком. Це цілком нормально і природно. Педагогу слід непокоїтися не лише в тих випадках, коли конфлікти виникають, але й тоді, коли їх взагалі нема. Це показник дефектності його взаємодії з класом, аудиторією: вона має поверховий, безособистісний характер і слухачі просто не звертають на педагога увагу.

    Необхідно розрізняти конструктивні та деструктивні конфлікти. Перші спрямовані на з’ясування змісту і проблемної ситуації та пошук варіантів її вирішення, а другі — взаємин. Конструктивні конфлікти сприяють уточненню позицій і єднають колектив; деструктивні ж руйнують його та зв’язок з педагогом.

    Недоліки викладача, які призводять до конфлікту, можна звести до семи основних причин:

    1. Невміння створювати нормальні умови для навчання. Досить часто педагог бачить своє головне завдання в контролі за діями учнів, високій вимогливості до них і в покаранні навіть незначного порушення дисципліни. Але ж найперше завдання педагога — створення необхідних умов для успішної праці вихованців..

    2. Невміння враховувати в роботі з людьми їхні індивідуальні особливості. Деякі педагоги не зважають на те, що один учень швидко оволодіває новою операцією, знаннями, а інший повільно. Те, що перший розуміє майже «без слів», іншому потрібно кілька разів пояснювати та показувати. Але ж перший швидко забуває побачене та почуте, а другий те, в чому розібрався, не забуває роками. Кожна людина потребує індивідуального підходу.

    3. Недостатня педагогічна майстерність частини викладачів, які не спроможні яскраво виступити перед класом, аудиторією, пояснити нове завдання, допомогти раціонально організувати самостійну роботу, вирішити суперечливі проблеми, використовувати під час проведення занять сучасні форми, методи, принципи, технології, досвід педагогів-новаторів.

    4. Нетактовність, а іноді грубість з боку педагога. До старшокласників ще досить часто звертаються на «ти». Це негативно впливає на них та спричиняє конфлікти.

    5. Неправильна стимуляція заохоченням і покаранням. Неприпустимо, наприклад, заохочувати та карати за результат дії, нехтуючи її мотивами. Якщо учень не проявив достатньої старанності, працелюбності, йому не слід дякувати за успіхи в самодіяльності, спорті або відмінне навчання. Навпаки, виконання плану новачком або «трійка» відстаючому слухачеві, який довго хворіє, мають супроводжуватися похвалою. І, як правило, ревнощів, заздрощів в цих випадках не буває. Слухачі розуміють педагога.

    6. Неспроможність опиратися в роботі на неформальні молодіжні об’єднання. Конфлікт спалахує неминуче, якщо керівництво здійснюється тільки з опорою на вимоги офіційних документів, старші не знають внутрішнього життя колективу, не цікавляться взаєминами його членів, не враховують статевих і фізіологічних особливостей учнів, слухачів, умов їх життя, психологічного стану колективу.

    7. Хибне ставлення до критики. Критика застосовується з метою виправити недоліки, допомогти справі. Але недостатній рівень психологічної культури певної частини викладачів призводить до того, що, критикуючи, вони без потреби підвищують голос, допускають нетактовність, грубість, провокують конфлікт. Цього можна уникнути, якщо перед критичним висновком з’ясувати, чи не можна вирішити проблему взагалі без критики. Вимагаючи виконання певних засад і правил поведінки, необхідно зважати, чи виконуєте їх самі. Критикуючи, будьте завжди переконані: те, як робилось раніше, сьогодні можна зробити краще, не існує межі людським можливостям.

    Подолання наведених вище недоліків сприяє зменшенню кількості конфліктів та підвищенню конструктивності їх вирішення. Серйозно заважають адекватній реакції помилки в сприйнятті самої конфліктної ситуації. Розглянемо їх.

    Проблема в тому, що конфліктуюча сторона, як правило, неадекватно сприймає опонента. До типових недоліків тут можна віднести наступні помилки:

    1. Ілюзія власної шляхетності. Часто ми вважаємо, що стали «жертвою» злостивого суперечника і, з точки зору моралі, самі поводимось зразково, готові навіть вирішити конфлікт. Справа, мовляв, тільки в опонентові, який цього не бажає.

    2. Пошук соломинки в очах іншого. Керівник (викладач), конфліктуючий з підлеглим (учнем), як правило, докладно розповіла: той грубо розмовляв, підступно насміхався тощо. Він помічає окремі дрібниці в поведінці підлеглого. І на логічне запитання: «А як поводились Ви?», досить часто обурено відповідає: «А при чому тут я, ми ж обговорюємо не мою поведінку?» Як же «при чому»? Адже своєю поведінкою педагог може заспокоїти учня, чи навпаки, спровокувати його на ще більш зухвалі порушення дисципліни. В конфлікті надзвичайно важливо контролювати кожне своє слово, вчинок, уміти спостерігати не тільки за опонентом, а в першу чергу—за собою.

    3. Подвійна етика. Людині властиво прикрашати власну поведінку навіть перед собою. Власні дії ми завжди намагаємося сприймати як розумні, ввічливі стосовно суперника, а чужі, як неприпустимі, нечесні.

    4. Все ясно. Нерідко обидві сторони спрощують ситуацію конфлікту. Мета та ж: переконання, що мої дії правильні, а ось опонент поводиться нахабно і неадекватно ситуації. Схожі помилки, які досить характерні в конфліктній ситуації, ускладнюють процес примирення. Щоб уникнути їх, педагогу необхідно оволодіти мистецтвом, яке К. Роджерс назвав «постояти в черевиках учня», В. Леві — «бути іншим».

    Коли виникає конфлікт, викладачі досить часто поводяться так, щоб обов’язково виграти, або не програти. Але ж це припускає неминучу поразку іншої сторони. Є й викладачі, які не бажаючи вимагати та суворо поводитись, дозволяють учням робити все, що їм заманеться. Результат той самий. Можна виділити три способи вирішення конфлікту.

    1. Перший. Він передбачає, що конфлікт вирішується на користь викладача, всі вигоди — його; клас, аудиторія нічого ж не отримують. Педагог — переможець, учень — у програші. Назвемо цей спосіб — «придушення»!

    2. Другий. Конфлікт вирішується на користь учнів, всі вигоди — їх, викладач нічого не отримує. Учень — переможець, викладач — програв. Назвемо цей спосіб — «поступка».

    3. Третій. В конфлікті виграють обидві сторони і ніхто не програє. При використанні цього способу викладач і учень шукають можливостей вирішення конфлікту, приходять до згоди про найдоцільніші з них. Це — «співпраця».

     

    Додаток 2

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,342sec