Психолого – педагогічний семінар для вчителів: Сучасні форми роботи з педагогами

Арт-терапія

План заняття

1. Інформаційне повідомлення

2. Вправа «Настрій»

3. Вправа «Досягнення стану спокою»

4. Вправа «Я в променях сонця»

 

1. Інформаційне повідомлення

Умови для розвитку арт-терапії почали з’являтися разом з появою інтересу до дитячого та примітивного мистецтва. Люди стали цінувати спонтанне вираження емоцій, не стримуване рамками умовності.

Ізотерапія (малюнок, ліплення) є одним із найпоширеніших видів арт-терапії — лікувальний вплив, корекція здійснюються за допомогою образотворчої діяльності. Ізотерапія може бути індивідуальною та груповою. У сучасній закордонній і вітчизняній ізотерапії виділяють два напрями цього методу:

  • використання вже існуючих творів образотворчого мистецтва шляхом їхнього аналізу й інтерпретації пацієнтами;
  • спонукання до самостійних творчих проявів в образотворчій діяльності.

    Ізотерапія міцно увійшла у психокорекційну практику різних сфер медицини: психіатрії, терапії, а також у медичну і спеціальну психологію. Застосування ізотерапії в медицині обумовлено лікувально-реабілітаційними завданнями, а в психології — більшою мірою корекційно-профілактичними. Ізотерапія дає позитивні результати в роботі з дітьми з різними проблемами — затримкою психічного розвитку, мовними труднощами, вадами слуху, розумовою відсталістю, при аутизмі, коли вербальний контакт ускладнений. У багатьох випадках малюнкова терапія виконує психотерапевтичну функцію, допомагаючи дитині впоратися зі своїми психологічними проблемами.

    Пропонований вид діяльності доступний у тому чи іншому варіанті дітям, підліткам і дорослим, зокрема особам з обмеженими можливостями здоров’я, і спрямований на:

  • навчання роботи з матеріалами;
  • тренування когнітивних навичок;
  • вираження широкого спектру переживань;
  • коригування стосунків з оточенням;
  • рефлексію індивідуальних потреб (аналіз власного психічного стану);
  • розвиток комунікативних навичок.

    Система завдань і вправ сприяє розвитку образного мислення та творчої уяви; формуванню зони життєвого комфорту; навчає діагностувати і коригувати емоційний стан засобами образотворчого мистецтва й рефлексії індивідуальних потреб, а також покращує культуру взаємин із близькими людьми та з навколишнім світом.

    Отже, ізотерапія — це терапія художньою творчістю, насамперед малюванням, що використовується для психологічної корекції клієнтів із невротичними, психосоматичними порушеннями, з дітьми та підлітками, котрі мають труднощі у навчанні й соціальній адаптації, при внутрішньо – сімейних конфліктах.

    Художня творчість дозволяє клієнтові відчути й зрозуміти самого себе, вільно висловити свої думки й почуття, бути самим собою, виражати мрії й надії, а також звільнитися від негативних переживань минулого. Це не тільки відбиття у свідомості клієнтів навколишньої й соціальної дійсності, але і її моделювання, вираження ставлення до неї.

    Малювання розвиває чуттєво-рухову координацію, адже вимагає погодженої участі багатьох психічних функцій. На думку фахівців, малювання бере участь в узгодженні міжпівкульної взаємодії, оскільки активізується конкретно-образне мислення, пов’язане, в основному, з роботою правої півкулі, й абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля.

    Ізотерапія використовує процес створення зображень як інструмент реалізації цілей. Це не виготовлення твору мистецтва, не частина занять образотворчим мистецтвом. Психокорекційні заняття з використанням ізотерапії є інструментом для вивчення почуттів, ідей і подій, для розвитку навичок будувати стосунки, зміцнення самооцінки та впевненості в собі.

    Для ізотерапії підходять усі види художніх матеріалів. Можна проводити вправи скромно, тільки за допомогою олівця й паперу, а можна використовувати великий набір художніх матеріалів.

    Професійна психологічна допомога педагогам, підтримка і поліпшення їхнього емоційного та фізичного стану посідає важливе місце у зміцненні психологічного здоров’я, сприяє профілактиці синдрому емоційного вигорання. Уміння усвідомлено керувати власними емоційними станами, володіти прийомами і способами саморегуляції є найважливішим компонентом психологічного здоров’я.

    І. Дубровіна відзначила різницю між психічним і психологічним здоров’ям: психічне здоров’я, по суті, стосується окремих психічних процесів і механізмів, тим часом як психологічне здоров’я характеризує особистість загалом, це поняття безпосередньо пов’язане з проявом людського духу.

    Цикл практичних занять розрахований на 8—10 занять. Оптимальне число учасників — 7—10 осіб. Тривалість занять — 1 година.

    Умови проведення: кімната психологічного розвантаження, обладнана відповідно до основної вимоги — відпочивати, розслабитись.

    Матеріали: пензлики, фарби, баночки з водою, альбомні аркуші, музика в аудіозапису (на вибір психолога), що супроводжує всі заняття.

    Психолог.
    Навчитися малювати — означає навчитися бачити правильно, а це набагато більше, ніж просто дивитися очима.

    У дитинстві ми використовували нашу уяву несвідомим чином. Сила її була настільки велика, що наші мрії, як правило, збувалися.

    Але, виростаючи, у більшості дітей з’являється потяг до реалістичного зображення в малюнку. Оскільки це не завжди виходить, учні починають критично дивитися на свою творчість. Намагаючись правдиво відобразити побачене, людина дуже болісно ставиться до критичних зауважень близьких, друзів, учителів. І рідко хто з «осміяних» дітей потім намагається малювати знову.

    Антуан де Сент-Екзюпері у відомій філософській казці «Маленький принц» розповідає про хлопчика, котрий один раз намалював удава,

    який проковтнув слона. Його спантеличило, що дорослі, дивлячись на малюнок, вважали, що там зображено капелюх. Коли хлопчик намагався пояснити, що це не капелюх, а слон у шлунку удава, вони не звертали уваги на його слова і все одно думали, що це капелюх. У розпачі він вирішив, що більше ніколи не малюватиме. Для того, щоб навчитися малювати, потрібно відкинути страх. Будьте впевнені: кожна людина вміє малювати, і ви — не виняток.

    2. Вправа «Настрій»

    Візьміть пензлики, фарби й чистий аркуш паперу. Розслабтеся і лівою рукою намалюйте абстрактний сюжет: лінії, колірні плями, фігури. Повністю пориньте у свої переживання. Виберіть колір і проведіть лінії так,»як вам хочеться, щоб вони відповідали вашому настрою. Уявіть, що ви свій настрій переносите на папір, неначе матеріалізуєте його.

    Коли всі закінчать малювати, ведучий пропонує на іншому боці аркуша написати п’ять-сім слів, що передають поточний настрій учасників.

    Якщо на малюнку зображені негативні емоції, можна запропонувати педагогам чинити в такий спосіб: розірвати зображене на дрібні шматочки, зім’яти або спалити.

    3. Вправа «Досягнення стану спокою»

    Сядьте в зручну для вас позу й зосередьтеся на розгляданні полум’я свічки (картини, репродукції) протягом деякого часу. Намагайтеся досягти відчуття повного спокою, коли немає ні думок, ні почуттів — тільки споглядання.

    4. Вправа «Я в променях сонця»

    На аркуші паперу намалюйте сонце так, як його малюють діти — з колом посередині й безліччю промінців. У колі напишіть своє ім’я і намалюйте автопортрет. Біля кожного променя напишіть щось гарне про себе. Завдання — згадати якнайбільше хорошого.

    Носіть сонце із собою всюди. Додавайте промені. А якщо стане особливо погано на душі й здасться, що ви ні на що не здатні, дістаньте сонце, подивіться на нього і згадайте, про що думали, коли записували якусь свою рису.

     

завантаження...
WordPress: 22.8MB | MySQL:26 | 0,345sec