Психолого – педагогічний семінар для вчителів: Психолого-педагогічні аспекти формування успішної особистості педагога

Семінар-практикум

Вступ.

Привітання гостей.

Психолог. Бачення перспектив допомагає проектувати майбутнє. А хто з вас у майбутньому хотів здійснити навколосвітню подорож? Запрошуємо охочих зайняти місця в кают-компанії (на слайді фото яхти).

Для того, щоб під час подорожі нам зручно було спілкуватися одне з одним, назвіть присутнім своє ім’я та продовжте речення «Я зараз тут, тому що…».

Оголошення теми і мети семінару.

Теоретична частина.

Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення контактів між людьми, який породжений потребами у спільній діяльності. Спілкування може виступати одночасно як: процес взаємодії особистостей; процес обміну інформацією; відношення людей один до одного; взаємовплив людей один на одного; процес їх співпереживання і взаєморозуміння.

Педагогічне спілкування – система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально – психологічних умов для спільної діяльності.

Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватись в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності. Відомо, що не професійне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, спричинює зниження працездатності, порушення динаміки мовлення, небажання думати і діяти самостійно, відчуженість, стійке негативне ставлення до вчителя, навчання. Почуття пригніченості від вивчення певного предмета (а не рідко від спілкування з учителем) у деяких учнів триває впродовж багатьох років. Професійне педагогічне спілкування передбачає високу його культуру, яка засвідчує вміння педагога реалізувати свої можливості у виборі певного стилю педагогічного спілкування.

Стиль педагогічного спілкування – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їх батьками, колегами по роботі. Залежить він від особистісних якостей педагога та комунікативної ситуації. До особистісних якостей належать ставлення вчителя до дітей (активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стійке негативне) та володіння організаторською технікою.

У стилі спілкування знаходять своє вираження:

• особливості комунікативних можливостей учителя;

• характер взаємовідносин педагога і вихованців, що склався;

• творча індивідуальність педагога;

• особливості учнівського колективу.

Стиль значною мірою впливає на систему та ефективність викладання: забезпечує готовність учнів до сприймання знань, допомагає зняти психологічний бар’єр віку і досвіду, наближає учнів до вчителя

Спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні, базується на особистому позитивному сприйнятті учнями вчителя, який виявляє приязнь, повагу до дітей. Педагоги і керівництво не повинні припускати із свого боку тону фривольного, а також не повинні бути похмурими, дражливими, крикливими.

Також можна визначити стилі ставлення педагога до учнівського колективу: стійко-позитивний, пасивно-позитивний, нестійкий, ситуаційно-негативний, стійко-негативний.

На основі стилю роботи і ставлення педагога до колективу виокремлюють такі стилі педагогічного спілкування:

– спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Це найбільш продуктивний стиль спілкування, який поєднує високий професіоналізм учителя та гуманістичну спрямованість його особистості.

– спілкування на основі дружнього ставлення. Це теж досить продуктивний стиль спілкуванні.

Стилі дружності та захопленості спільною справою тісно пов’язані між собою. Дружність повинна бути педагогічно доцільною, не суперечити загальній системі стосунків педагога, з дітьми. Молоді вчителі часто перетворюють дружність у панібратство.

– спілкування-дистанція. У стосунках педагога та учнів обмежувальним чинником є дистанція. Вона є показником провідної ролі вчителя, будується на його авторитеті. “Дистанція” в педагогічному спілкуванні різко знижує загальний творчий рівень спільної роботи педагога й учнів. У класах, де викладають учителі з переважанням авторитарних методів керівництва, зазвичай, буває непогана дисципліна та успішність, однак за загальним благополуччям можуть ховатися значні хиби роботи вчителя у вихованні школярів. Авторитет повинен завойовуватись не через встановлення дистанції, а через взаєморозуміння в процесі спільної діяльності. Спілкування-дистанція обмежується формальними взаєминами. Певна дистанція між учителем та учнем необхідна, але вона не може бути головним критерієм у стосунках. Вона має випливати із загальної логіки відносин учителя і учнів, а не диктуватися вчителем. Перетворення “дистанції” на домінанту педагогічного спілкування різко знижує загальний творчий рівень спільної діяльності педагога та учнів. Це веде до формування між ними авторитарних стосунків, що зрештою негативно позначається на результатах виховання. До спілкування-дистанції нерідко вдаються вчителі-початківці, які бояться учнів і намагаються таким чином утвердити свій авторитет. Проте такий стиль спілкування, як правило, не досягає мети, оскільки дистанція не може бути підставою педагогічного авторитету.

-спілкування-залякування. Поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитетність в організації діяльності. Вдаються до нього педагоги, нездатні організувати спільну діяльність. Проявляється в репліках: “Я не погрожую, але попереджаю, Спробуйте тільки…, Попереду іспит…”.Цей стиль спілкування, до якого іноді теж звертаються початкуючі вчителі, пов’язаний в основному з невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю. Адже таке спілкування сформувати нелегко, і молодий учитель нерідко йде по лінії найменшого опору, вибираючи спілкування-залякування чи дистанцію у крайньому їх прояві. Стосовно розвитку творчості або можливості здійснення саме виховного впливу на учнів, а не просто ситуативного керування їхньою поведінкою даний стиль спілкування є безперспективним.

– спілкування-загравання. Поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом. Педагог прагне завоювати авторитет, хоче подобатись дітям, але не намагається відшукати доцільних способів організації взаємодії, не гребує дешевими прийомами. Це задовольняє честолюбство незрілого педагога, але справжньої користі йому та дітям не приносить. Цей стиль спрямований на те, щоб завоювати хибний, дешевий авторитет у дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Він відображає, з одного боку, намагання молодого вчителя швидко встановити контакт з дітьми, бажання сподобатися класові, а з іншого — відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності. Побоюючись спілкування з класом і одночасно бажаючи налагодити контакт з учнями, вчитель зосереджує увагу не стільки на змістовій стороні взаємодії, скільки на проблемах взаємин, які набувають гіпертрофованого значення. Спілкування-загравання виникає у результаті:

а) нерозуміння вчителем завдань, які стоять перед ним;

б) неволодіння навичками спілкування;

в) страху спілкування з класом і, одночасно, бажання налагодити контакт з учнями.


Практична частина семінару. Психологічні вправи

Вправа «Ставлення до учня»

Один із учасників отримує перелік тверджень, реплік знайомих нам із шкільної практики. Інші учасники повинні зайняти позицію учня, до якого так звертаються, та відповісти, які емоції, стани, переживання викликають у них ці репліки. Після цього відгадати стиль спілкування в якому звернувся до них вчитель.

Можливий перелік фраз.

Берися до діла, якщо не хочеш мати неприємностей.

Дивіться, Марічка вже чудово впоралась із завданням. Хіба вам не хочеться,  щоб і вас похвалили?

Не намагайтеся мене обдурити, я ж знаю, що ти ледар і облудник!

Я думаю, що ти зосередишся і добре виконаєш це завдання.

Від твоєї відповіді можна заснути, ти ніколи не матимеш у мене хорошої оцінки!

Позакривали роти! «Дуті хорошисти», повторюю для особливо «обдарованих».

Всі разом, ми обов’язково подолаємо труднощі.

Обговорення та підсумок вправи.

Вправа «Розмова через скло»

Двоє учасників тільки за допомогою жестів намагаються про щось домовитись. Тема говориться одному з них, ва він повинен передати інформацію через звуконепроникне скло.

Вправа «Побачення»

Тренер об’єднує учасників у три групи. Кожна група отримує конверт із набором окремих речень, які потрібно розташувати послідовно, керуючись логікою, щоб вийшло змістовне оповідання. Потім представник кожної групи презентує результат.

Перелік речень.

Він розумів, що тільки вона могла зробити його щасливим.

Потяг рушив.

Чи має щось сенс у цьому житті?

Почулося скреготання заліза.

Він узяв її за руку.

Десь загавкав пес.

Пролунав постріл.

Його серце тьохнуло.

Ця зустріч остання.

Її очі були заплющенні.

Було вже пізно.

Місяць – немов великий апельсин.

Він поглянув на неї.

Як правило завжди запитують: «Як правильно звучить оповідання?».

Тренер. Люди звикли діяти стереотипно, оглядаючись на кимсь придумані канони. Тут немає правильної або неправильної відповіді. У кожного вийшло своє оповідання, і кожен може пояснити логіку його побудови. Ми вчимося приймати і поважати думку інших, адже вони мають право на існування.

Теоретична частина.

Стиль спілкування визначає три типи вчителів: «проактивний», «реактивний» і «надактивний». Перший — ініціативний в організації спілкування, індивідуалізує свої контакти з вихованцями, його настанова змінюється відповідно до досвіду. Він знає, чого хоче, і розуміє, що в його поведінці сприяє досягненню мети. Другий — також гнучкий у своїх настановах, але внутрішньо слабкий. Не він особисто, а вихованці диктують характер його спілкування з класом. У нього розпливчасті цілі та відкрито пристосувальна поведінка. Третій — схильний до гіпертрофованих оцінок своїх учнів і вибудовування нереальних моделей спілкування. На його думку, коли учень активніший від інших — він бунтар і хуліган, а коли пасивніший — ледар і нероба. Видумані ним же оцінки, змушують такого вчителя діяти відповідним чином: він час від часу впадає в крайнощі, підпорядковуючи своїм стереотипам реальних учнів.

Практична частина семінару. Психологічні вправи

Вправа. Інсценування фрагменту казки «Рукавичка»

Одна із трьох груп отримує коротку характеристику одного з типу вчителів. Завдання групі : керуючись особливостями отриманого типу вчителів спробувати, через одного з героїв казки, використовуючи вербальні і невербальні форми спілкування, «попроситися» у мишки до «рукавички» (учасники вибирають собі реквізит: рукавички, маски та ін.)

Підсумок вправи.

Теоретична частина.

Розрізняють поняття “індивідуальний стиль педагогічного спілкування”.

Практика свідчить, що нерідко один і той же метод впливу, який використовується різними педагогами, дає неоднаковий ефект, і не тому, що не відповідає ситуації, а тому, що чужий самій особистості педагога.

Можливі випадки формування не індивідуального стилю, а псевдостилю, який проявляється у виробленні помилкових, хибних індивідуальних прийомів і способів роботи, що не забезпечують високі результати діяльності і затримують розвиток здібностей. Псевдостиль, на думку Є. С. Клімова, – це система прийомів, які забезпечують ситуаційний пристосувальний ефект і з принципової точки зору не можуть бути прийнятими. Псевдостиль може формуватися по-різному: стихійно – на основі незнання справжніх прийомів і способів роботи, незнання своїх індивідуальних особливостей; шляхом наслідування “зразків” товаришів, викладачів, учителів-наставників, у яких зовсім інші типологічні особливості. Формування псевдостилю небезпечне тим, що вчитель, який виробив неправильний стиль, закріплює його, а процес перероблення завжди більш складний і важчий.

Вправа «Апельсин»

Кожній групі дається апельсин. Тренер просить кожну групу розрізати апельсин на 8 рівних частин. Після виконаного завдання, озвучується психологічний коментар щодо творчого підходу до виконання завдання та колективної діяльності стилю спілкування.

Фрагмент мультфільму «Маша та ведмідь».

Обговорення і коментар щодо індивідуального стилю педагога.

Психолог підкреслює, що від того, яку позицію вибирає вчитель у педагогічному спілкуванні, залежить стиль його керівництва учнями – авторитарний, демократичний чи ліберальний. Пропонує учасникам семінару за допомогою опитувальника визначити особливості свого стилю керівництва.

Інструкція: уважно прочитайте запитання, проаналізуйте своє уявлення, думки, поведінку, виберіть той варіант відповіді, який вам найбільше підходить.

Характер спілкування вчителя з учнями визначає основні стилі його роботи – авторитарний, демократичний і ліберальний.

Опитувальник домінуючого стилю

керівництва педагога

1. Чи вважаєте ви, що дитина повинна:

а) ділитися з вами своїми думками, почуттями;

б) говорити вам тільки те, що вона сама захоче;

в) залишати свої думки й переживання при собі.

2. Якщо учень узяв у іншого учня олівець чи ручку, то ви:

а) щиро з ним поговорите й дасте можливість йому самому прийняти потрібне рішення;

б) дасте можливість самим дітям розібратись у своїх проблемах;

в) повідомите про це всім дітям і примусите повернути взяте з вибаченням.

3. Рухливий, іноді недисциплінований учень сьогодні на занятті був зосереджений, азартний і добре виконав завдання. Як ви вчините:

а) похвалите його і покажете його роботу всім дітям;

б) проявите зацікавленість, з’ясуєте, чому так добре вийшло сьогодні;

в) скажете йому: «Завжди б так займався».

4. Учень, заходячи до класу, не привітався з вами. Як ви вчините:

а) примусите його голосно при всіх привітатися з вами;

б) не звернете на це уваги;

в) зразу почнете спілкуватися з учнями не згадуючи про вчинок.

5. Учні спокійно працюють. У вас є вільна хвилина. Що ви робитимете:

а) спокійно, не втручаючись, спостерігаєте, як вони працюють і спілкуються;

б) комусь допоможете, підкажете, зробите зауваження;

в) займетеся своїми справами (записи, перевірка зошитів тощо).

6. Яка точка зору здається вам більш правильною:

а) почуття, переживання учня, дитини ще поверхові, швидкоплинні й на них не варто звертати особливої уваги;

б) емоції, переживання учня — важливі фактори, за допомогою яких його можна ефективно навчати й виховувати;

в) почуття дитини дивовижні, переживання — значущі й до них треба ставитись обережно, тактовно.

7. Ваша вихідна позиція в роботі з дітьми:

а) дитина — слабка, нерозумна, неосвічена істота, і тільки дорослий може і повинен навчити й виховувати її:

б) у дитини багато можливостей для саморозвитку. А допомога дорослого повинна бути спрямована на максимальне підвищення активності самої дитини;

в) дитина розвивається майже некеровано під впливом спадковості й сім’ї, тому головне, щоб вона була здорова, сита і не порушувала дисципліну.

8. Як ви ставитесь до активності самого учня?

а) позитивно — без неї неможливий повноцінний розвиток;

б) негативно — вона часто заважає цілеспрямовано та планомірно вести навчання й виховання;

в) позитивно, але тільки тоді, коли вона узгоджена з педагогом.

9. Учень не захотів виконувати завдання під приводом, що він уже зробив це раніше. Ваші дії:

а) сказали б: «Ну і не треба»;

б) примусили б виконати роботу;

в) запропонували б інше заняття.

10. Яка позиція, по-вашому, більш правильна:

а) дитина повинна бути вдячною дорослим за турботу про неї;

б) якщо вона не усвідомлює турботи про неї, не цінує її, то це її справа: колись пошкодує;

в) педагог повинен бути вдячним учням за їхню довіру й любов.

Бланк відповідей


Запитання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

а

б

в


Ключ для обробки відповідей


1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

а

2

3

2

2

3

1

2

3

1

2

б

3

1

3

1

2

2

3

1

2

1

в

1

2

1

3

1

3

1

2

3

3

Загальна сума, що характеризує стиль педагога – отримані бали.

25-30 балів – домінує демократичний;

20-24 балів – схильність до авторитарного стилю;

10-19 балів – яскраво виражений ліберальний стиль.

Теоретична частина.

Авторитарний. За такого стилю спілкування вчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи лише з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб’єктивно оцінює досягнуті результати. Авторитарному стилеві властивий диктат, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця, пригнічує його самостійність та ініціативу. Авторитарний вчитель, самочинно визначаючи, спрямованість діяльності групи, гальмує ініціативу, пригнічує учнів. Головні форми взаємодії за такого стилю спілкування – наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть подяка за таких обставин звучить як докір: “Ти добре сьогодні відповідав. Не чекав від тебе такого”. А реакцією на помилки учнів часто висміюються, звучать різкі слова. Вчитель нетерпимий до заперечень. Усе це породжує несприятливий психологічний клімат, пригнічує ініціативу і відповідальність, гальмує формування колективістських якостей, розвиває у дітей невпевненість.

Цей стиль з точки зору гуманізації та демократизації європейської і світової освіти вважається абсолютно неприйнятним, оскільки порушує права особистості. Європейські вчені дійшли таких висновків:

– авторитарний стиль дає змогу підтримувати високий рівень дисципліни та результативності навчального процесу, проте лише за умови постійного демонстрування влади вчителя;

– зовнішні показники дисциплінованості та комфортності учнів не завжди є виявом злагоди, а внутрішній психічний конфлікт, підґрунтям якого є підсвідомий протест учня проти диктату вчителя, часто виражається в різноманітних формах девіантної та антисоціальної поведінки молодої особистості.

Ліберальний (поблажливий, анархічний). Такий стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальність. Формально виконуючи свої обов’язки, учитель, що застосовує подібний стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Зазначений стиль є засобом реалізації тактики невтручання, в основі якої лежить байдужість і незацікавленість проблемами шкільного життя. За ліберального стилю в учителя немає стійкої педагогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання. Наслідком такої позиції вчителя є втрата поваги і контролю над школярами, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.

Найбільш оптимальний і водночас найскладніший стиль, безперечно, – демократичний.

Демократичний стиль ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію самоуправління особистості та колективу, на думці колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити усіх до активної участі у спільній діяльності. Основу керування в даному випадку складає опора на ініціативу класу.

Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває в учнів впевненість в собі, ініціативність. З усвідомленням відповідальності, підвищенням зацікавленості, розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати що забезпечує стабільний результат діяльності і закладає надійний фундамент в розвитку особистості. Демократичний стиль — найбільш сприятливий спосіб організації реального співробітництва педагога і школярів.

Пропонують три засадові умови підтримання вчителем демократичних взаємин з учнями:

– вчитель є зразком, прототипом дорослості, гідною моделлю для наслідування;

– учитель виконує радше функцію арбітра, ніж судді, він не перешкоджає формуванню позитивного «Я-образу» учня й уникає засудження незадовільних вчинків «з висоти кафедри»;

– вчитель допомагає дітям усвідомлювати власні дії, обмірковувати їх і передбачати можливі наслідки.

Демократичний стиль спілкування педагога з учнями позитивно виявляється у ефективності навчально-виховного процесу, оскільки він динамічний, гнучкий, виявляє соціально-психологічну своєрідність педагога та учня. Дослідники вичленовують моделі спілкування вчителів з учнями на уроці. Серед них є як позитивні, так і негативні.

Практична частина семінару. Психологічні вправи

Вправа. Мозковий штурм «Правила роботи демократичного вчителя»

Психолог пропонує кожній групі вчителів створити і записати 10 правил роботи демократичного вчителя.

Презентація. Обговорення. Психологічний коментар.

Вправа «Девіз»

Всі учасники на аркуші паперу малюють футболку з тим надписом-девізом, яку вони купили б собі, якби була така можливість. Цей надпис повинен відображати життєве кредо людини, його основний життєвий принцип, а колір відповідати його характеру.

Теоретична частина.

Перша модель. Учитель підноситься над класом. Причинами цього є захоплення вчителя наукою, знаннями. Він віддалений від учнів. Його мало цікавлять школярі. Головне для нього – передати інформацію. Результат такого спілкування – пасивність учнів у навчанні, низький рівень знань та негативне ставлення як до педагога, так і до предмета, який він викладає.

Психолог. В психології така диктаторська модель має назву «Монблан».

Друга модель. Невидимим обмежувачем у стосунках між педагогами і дітьми є дистанція, яку вчитель, встановлює між собою й учнями. Такими обмежувачами можуть бути:

а) підкреслення педагогом своєї вищості;

б) переважання прагнення лише повідомити інформацію, а не навчити;

в) відсутність бажання співпрацювати, створення ситуації безумовної слухняності школярів;

г) зверхньо-поблажливе ставлення до учнів, яке заважає організовувати “дорослу”, взаємодію.

Наслідки використання такої моделі виявляються у відсутності міжособистісного контакту між педагогом і дітьми, у слабкому зворотному зв’язку, байдужості школярів до вчителя.

Психолог. Модель неконтактна «Китайська стіна».


Третя модель. Учитель вибірково будує стосунки з дітьми. Він концентрує свою увагу на одній з груп учнів, наприклад, сильних, чи, навпаки, слабших, контактує саме з ними, залишивши без уваги решту. Причиною такого ставлення може бути:

а) учитель захоплений тими школярами, які цікавляться предметом, тому дає їм спеціальні завдання, залучає до роботи в гуртках та факультативах, не виявляючи уваги до решти;

б) педагог, стурбований слабкими знаннями окремих учнів, постійно займається з ними, випускаючи з поля зору решту школярів, вважаючи, що вони самі з усім упораються;

в) педагог не вміє поєднувати фронтальний підхід в навчанні з індивідуальним.
Наслідки реалізації такої моделі:

а) на уроці не створюється цілісна та безперервна система спілкування, вона підмінюється фрагментною, ситуативною взаємодією;

б) порушується цілісний ритм спілкування;

в) виникають труднощі в міжособистісних стосунках, що призводить до дестабілізації соціально-психологічної атмосфери уроку.

Психолог. Модель диференційованої уваги «Локатор».


Четверта модель. У процесі взаємодії з учнями (при поясненні нового матеріалу, при опитуванні учнів, у ході індивідуальних бесід з дітьми) педагог чує тільки себе. Він заглиблений у свої думки та переживання, не відчуває учнів. Небезпека реалізації такої моделі полягає в тому, що тут губиться надзвичайно важливий для навчання і виховання зворотний зв’язок у спілкуванні, без якого неможливо ефективно керувати навчально-виховним процесом.

Наслідки реалізації такої моделі:
а) навколо учителя на уроці створюється своєрідний психологічний вакуум;
б) педагог не сприймає психологічну атмосферу в класі;

в) знижується навчально-виховний ефект взаємодії з учнями.

Психолог. Модель гіпорефлексивна «Тетеря».


П’ята модель. Педагог спрямовано і послідовно діє на основі запланованої програми , не звертаючи уваги на зміни обставин, що вимагають зміни стилю спілкування. Він ніби все робить правильно ; у нього є обґрунтований план, правильно сформульовані педагогічні завдання. Однак він не враховує того, що педагогічна дійсність постійно змінюється. Небезпека від такої моделі полягає в тому, що в ході навчально – виховного процесу чітко вичленовуються ніби дві лінії : перша – ідеальна, друга – реальна. Але вони не перетинаються. Наслідок реалізації такої моделі : добре сплановані види та форми роботи залишаються нездійсненими, мають досить низький педагогічний ефект.

Психолог. Модель негнучкого реагування «Робот».


Шоста модель. Учитель робить себе головним, а часом і єдиним ініціатором педагогічного процесу, блокуючи ініціативу та творчість школярів. Тут усе виходить від педагога: запитання, завдання, судження.

Наслідки:
а) педагог перетворюється на єдину рушійну силу навчально-виховного процесу;
б) обмежується особиста ініціатива та творчість учнів;

в) знижується пізнавальна та громадська активність учнів;

г) не формуються адекватні мотиви навчання та самовиховання;

д) губиться психологічний сенс взаємодії педагога, та дітей, оскільки школярі чекають інструкції, перетворюючись у пасивних споживачів інформації.
І ця модель також є малопродуктивною.

Психолог. Модель авторитарна «Я сам».

Сьома модель. У вчителя є постійні сумніви чи правильно тлумачить ту чи іншу ситуацію, чи не ображає учнів тощо. У результаті – педагог стурбований не стільки змістовною стороною взаємодії, скільки окремими аспектами ставлень, що набувають для нього надважливого значення. Він постійно сумнівається, аналізує, що, врешті-решт, може призвести до неврозів.

Психолог. Модель гіперрефлексивна «Гамлет».


Восьма модель. У стосунках педагога з учнями переважає дружність.
Наслідки – продуктивність навчально-виховної педагогічної взаємодії.

Психолог. Модель активної взаємодії «Союз».

Оптимальне педагогічне спілкування – це таке спілкування між вчителем і учнями в навчанні, яке створює найкращі умови розвитку учня як повноцінного суб’єкта навчальної діяльності, так особистості, забезпечує емоційний клімат, зокрема перешкоджає виникненню “психологічного бар’єру”, здійснює керівництво соціально-психологічними процесами розвитку класу і сприяє максимальному використанню в навчальному процесі сильних сторін особистості вчителя та нейтралізує слабкі.

Просимо групу психологів прокоментувати і виокремити позитивні риси кожної моделі (вислови психологів прикріплюються на дошку до малюнку сови, як символу мудрості). Такі позитивні риси як:

  1. Зв’язок з наукою.
  2. Прагнення до сприйняття.
  3. Індивідуальний підхід до учня.
  4. Глибоке пізнання власної педагогічної особистості.
  5. Чіткість організаційно-управлінської дії.
  6. Вчитель – єдиний ініціатор педагогічного процесу.
  7. Схильність до самоаналізу педагогічної дії.
  8. Продуктивність навчально-виховних взаємодій.

Підводиться підсумок до універсальної моделі педагогічного спілкування.
Оптимальний стиль педагогічного спілкування сприяє розв’язанню цілої низки завдань:
1) спілкування з аудиторією стає приємним;

2) полегшується процес налагодження стосунків;

3) підвищується ефективність переданий інформації, і все це відбувається на рівні      емоційного благополуччя педагога й учнів на всіх етапах спілкування.
Психологічний коментар до вправи «Девіз».

завантаження...
WordPress: 23.11MB | MySQL:26 | 0,335sec