Психолого – педагогічний семінар для вчителів: Особливості встановлення педагогічної взаємодії з учнями, що мають підвищений рівень агресивності

План семінару

1. Мозковий штурм «Що таке агресія»

2. Агресивна поведінка як одна з найголовніших проблем сучасної школи.

3. Вправа «Найчастіші вияви агресії дітьми»

4. Фактори та форми агресивності.

5. Типологія агресивності.

6. Вправа «Педагогічні ситуації»

7. Висновки та рекомендації.

8. Обговорення притчі «Про нестриманого хлопчика»

 

1.Вправа «Агресія та агресивність»

 

Проводиться у вигляді мозкового штурму. Педагоги мають висловитись у чому вони вбачають різницю між цими двома поняттями і чи вона взагалі є. на дошці записуються всі висловлені думки. Потім у ході групового обговорення проводиться коригування висловлених думок спільними зусиллями з допомогою психолога виводяться означення, що вважаються загальноприйнятими.

Агре́сія (лат. aggressio — напад) — це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.

Агреси́вність – риса характеру, що виражається у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, до навколишнього світу. Агресивними називаються такі дії і таке відношення людини, яке, будучи ворожим, у той же час не викликається будь-якими об’єктивними причинами, не може бути виправдане обставинами, що склалися, або міркуваннями морального або юридичного характеру, зокрема — необхідністю самооборони або захисту інших людей.

2. Агресивна поведінка як одна з найголовніших проблем сучасної школи.

Проблема агресивності в дітей є досить актуальною для тих, хто працює з підлітками. Дитяча агресія – явище – неоднозначне і для того, щоб правильно організувати роботу з агресивними підлітками важливо з’ясувати певні теоретичні поняття , й визначити причини та фактори, що впливають на прояви агресивності, а то й формування такої риси як жорстокість.

Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжує тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період прийшлося підліткам. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.). У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення за майновою ознакою, по відношенню до різних форм власності. Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства.

Проблема відхилення в поведінці одна з центральних психолого-педагогічних проблем

Підлітковий вік – один з найбільш складних періодів розвитку людини. Не дивлячись на відносну короткочасність (з 14 до 18 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особи. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму – роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім”ї, збільшений рівень розлучень.

Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу і розглядається, як результат соціопатогенезу, що йде під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій на особу дитини, підлітка, хлопця. При цьому, велику роль серед причин, обумовлюють різні відхилення, грають соціально-психологічні, психолого-педагогічні і психобіологічні чинники, знання яких необхідне для ефективної виховної профілактичної діяльності. Таким чином саме в профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх особливе значення набувають психологічного знання, на основі яких досліджується природа поведінки підлітків, що відхиляється, а також розробляються практичні заходи по попередженню асоціальних проявів.

Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною проблемою. І якщо раніше вважалося, що поведінка, що відхиляється, властиво виняткова підліткам чоловічої статі, то останніми роками і підлітки жіночої статі привертають все більше уваги. І справа не тільки в зростанні дрібних правопорушень, алкоголізації і токсикоманій у дівчат. Украй важливим є те, що ці відхилення набувають у них великої соціальної значущості і, відповідно, бувають важчими. При цьому підлітки жіночої статі все частіше стають «натхненниками» і ініціаторами порушень поведінки у хлопчиків.

3. Вправа «Найчастіші вияви агресії дітьми»

Проводиться у формі «Асоціативний кущ». Навколо центрального твердження «агресивна поведінка» записуються висловлені педагогами думки про вияви агресивної поведінки, їх типи. У кінці робиться висновок про те, які форми агресивної поведінки серед школярів зустрічаються найчастіше (вербальна агресія – погрози, образи, приниження)

4. Фактори та чинники агресивності

У числі різноманітних, взаємозв’язаних чинників, що обумовлюють прояв поведінки, що відхиляється, можна виділити такі, як:

Індивідуальний чинник,
що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда;

Психолого-педагогічний чинник, що виявляється в дефектах шкільного і сімейного виховання;

Соціально-психологічний чинник,
що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього з своїм найближчим оточенням в сім”ї, на вулиці, в учбово-виховному колективі;

Особовий чинник,
який, перш за все, виявляється в активно-виборчому відношенні індивіда до середовища спілкування, що віддається перевазі, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних дій сім”ї, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистій здібності до
саморегулювання своєї поведінки;

Соціальний чинник,
що визначається соціальними і соціально-економічними умовами існування суспільства, важливо визначити, що ж стало причиною відхиленнь у поведінці.

Виявлення негативних впливів утруднене, перш за все, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших чинників, що діють з різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється: людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища (соціальної, біогенної, абіогенної), виховання (вірніше за багато видів направленої дії на формування особи), власної практичної діяльності людини.

Можна відмітити, що у віці 12-13 років поведінка безпосередньо пов’язана з ситуаційними чинниками, бездоглядністю і некритичністю відносно поведінки мікросоціуму і формами поведінки, які насаджуються ЗМІ та телебаченням.

Серед форм агресивних реакцій, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні:

• Фізична агресія (напад) – використання фізичної сили проти іншої особи.

  • Непряма агресія – дії, як обхідними шляхами направлені на інше обличчя (плітки, злобні жарти), так і ні на кого не направлені вибухи люті (крик, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскання дверима і ін.).
  • Вербальна агресія – вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).
  • Схильність до роздратування – готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.
  • Негативізм – опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

    З форм ворожих реакцій наголошуються:

  • Образа – заздрість і ненависть до тих, що оточують, обумовлена відчуттям гіркота, гніву на весь світ за
    дійсні або уявні страждання.
  • Підозрілість – недовір’я і обережність по відношенню до людей., засноване на переконанні, що оточують
    мають намір заподіяти шкоду.     

    5. Типологія агресивної поведінки сучасних підлітків

    Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень, їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.

    Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництва школи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленій незалежності від вчителів. Вони претендують на неформальну, але авторитетнішу владу, спираючись на свою, реальну фізичну силу. Ці неформальні лідери володіють великою організуючою силою, можливо тому, що за свій успіх вони можуть використовувати привабливий для всіх підлітків принцип справедливості. Не випадково біля них збираються не дуже розбірливі в цілях і засобах, компанії підлітків. Сприяють успіху таких лідерів і уміння безпомилково визначати слабких, тих, хто виявляється беззахисним перед нахабством і цинізмом, особливо, якщо цей цинізм представлений під виглядом морального принципу ” виживають сильні, слабкі вимирають ”

    Розкриття причин і характеру агресивності дітей і підлітків вимагає певної класифікації.

    У вітчизняній психології існує декілька типів класифікацій. Деякі дослідники поведінки, що відхиляється, вважають за необхідне як основу рахувати психофізіологічні відмінності дітей, інші – психосоціальний розвиток.

    Так, В.К.Андрієнко, Ю.В.Гербєєв, І.А.Невській розрізняють важких підлітків:

    – з педагогічною занедбаністю;

    -з соціальною занедбаністю (етично зіпсованих);
    -з крайньою соціальною занедбаністю.
    С.А.Белічева виділяє три групи:     

  • глибоко педагогічно запущені підлітки;    
  • підлітки з афектними порушеннями;    
  • конфліктні діти (незлагідні).    

    Обширні матеріали, здобуті Л.М.Семенюк на основі аналізу документації шкіл, бесід з вчителями, батьками, сусідами про інтереси, відносини кожного конкретного підлітка з однолітками, дорослими, його особливості, погляди, різні сторони поведінки, в процесі тестування, анкетування, обстеження дітей за допомогою опитувальників, творів і спостережень, дозволили їй виділити чотири групи:

    1)Підлітки із стійким комплексом аномальних, аморальних, примітивних потреб, що мають деформацію цінностей і відносин, прагнучі до споживчого проведення часу. їм властиві егоїзм, байдужість до переживань інших, незлагідність, відсутність авторитетів, цинізм, озлобленість, грубість, запальність, зухвалість, забіякуватість. У їх поведінці переважає фізична агресивність.

    2)Підлітки з деформованими потребами і цінностями, що володіють більш менш широким кругом інтересів, що відрізняються загостреним індивідуалізмом, охочі зайняти привілейоване положення за рахунок утиску слабких і молодших. Прагнення до застосування фізичної сили виявляється у них ситуативно і лише проти тих, хто слабкіше.

    3)    Підлітки, у яких конфлікт між деформованими і позитивними потребами, що відрізняються однобічністю інтересів, пристосовництвом, удаванням, брехливістю. У їх поведінці переважають непряма і вербальна агресія.

    4)    Підлітки, що відрізняються слабо деформованими потребами за відсутності певних інтересів і вельми обмеженим кругом спілкування, що відрізняються безвіллям, недовірливістю, боязкістю і мстивістю. Для них характерний запобіглива поведінка перед старшими і сильнішими товаришами. У їх поведінці переважають вербальна агресивність і негативізм.

    Приведені класифікації агресивності підлітків грунтуються на комплексі властивостей особи, типових для певної групи підлітків. Аналіз причин відхилень в особовому розвитку і поведінці дозволяє конкретніше намітити прийоми виховної роботи з метою корекції агресивної поведінки підлітків.

    6. Вправа «Педагогічні ситуації»

    Педколектив поділяється на групи. Кожна група отримує опис випадку, де вчитель зіткнувся із агресивною поведінкою учнів. Завдання: продемонструвати можливі шляхи вирішення зазначеної ситуації.

    Ситуація 1.

    Двоє учнів побились на перерві. Ініціатором був один з них, він відняв пенал у іншого і дратувався, розкидав речі з пеналу. Вчителька покарала обох, але зауважила, що бійка – не найкращий спосіб вирішення цієї ситуації.

    Прокоментуйте дії вчителя.

    Що зробили б ви?

    Ситуація 2.

    Учень 4 класу Олег ображав першокласницю. Брат дівчинки, Сергій, зробив йому зауваження, але Олег продовжував знущатись. Тоді Сергій вдарив Олега.

    Прокоментуйте ситуацію.

    Що повинен зробити вчитель?

    Ситуація 3.

    Учні старших класів обкидають сніжками малечу. Учням молодших класів нікуди дітись. Тому вони починають лаятись і обзиватись, чим провокують старшокласників до нових випадів.

    Як розв’язати ситуацію ?

    Чи потрібно карати молодших школярів?

    Ситуація 4.

    У класного керівника 6-б вдома неприємності. На роботу вчитель прийшов роздратований і одразу ж нагримав на учнів, хоча необхідності у цьому не було. Після цього учні на всіх уроках поводились гірше звичайного.

    Чи вплинула поведінка педагога на поведінку учнів?

    Чи виправдовуєте ви вчителя?

    7. Висновки та рекомендації.

    Агресивні діти мають певні особливості, які роблять їх схожими між собою. Це бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень, їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких дітей спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку. Разом з тим серед агресивних учнів зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.

    Щоб полегшити роботу педагога з такою категорією дітей та підвищити її ефективність, необхідно керуватись певними принципами, деякі з них наведені нижче.

     

     

     

     

     

     

    Притча про нестриманого хлопця

    Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і загадав забивати їх по одному в паркан щоразу, коли він втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня юнак забив 37 цвяхів. З часом він навчився опановувати себе і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися контролювати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

    Нарешті настав день, коли не було забито жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху тоді, коли він жодного разу за день не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі й сказав «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки залишилося дірок…».

    Коли ви з кимось сваритеся і кажете йому щось неприємне, залишаєте по собі рани, схожі на ці дірки. І вони залишаються незалежно від того, скільки разів потім ви попросите вибачення. Слова здатні завдати такого самого болю, як і фізичне насильство.

    Намагайтеся якнайменше залишати таких дірок на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже,

    РОЗУМІЙМО Й ПОВАЖАЙМО ОДИН ОДНОГО !

завантаження...
WordPress: 22.98MB | MySQL:26 | 1,028sec