Психолого – педагогічний семінар для вчителів: КОНФЛІКТИ В ШКОЛІ

Семінар для вчителів

План семінару

1. Вправа «Знайомство»

2. Інформаційне повідомлення «Конфлікти підліткового віку»

3. Вправа «Стіна конфлікту»

4. Причини конфліктів «Учитель — учень»

5. Вправа «Шляхи розв’язання конфліктів»

6. Вправа «Які риси мені потрібні для розв’язання конфлікту?»

7. Вправа «Руйнування стіни конфлікту»

8. Релаксація

9. Вправа «Способи подолання, позбавлення агресії, гніву»

10. Вправа «Малюємо по колу»

11. Підбиття підсумків Вправа «Дерево підсумків»

12. Вправа «Слова подяки»

 

Мета: сприяти формуванню компетентності вчителів із конфліктології; розглянути причини виникнення конфліктів між учнями та вчителями й шляхи їх подолання.

Хід семінару

Вступ

Повідомлення теми, мети семінару, ознайомлення учасників із методичними та організаційними особливостями роботи.

1. Вправа «Знайомство»

Мета: познайомити учасників заняття, з’ясувати їхні очікування, сприяти створенню позитивної атмосфери.

Ведучий пропонує кожному учаснику вибрати одну, заздалегідь підготовлену кольорову (за палітрою Люшера — вісім кольорів) паперову міні-футболку. За 5 хвилин учасники по черзі презентують своє ім’я, життєвий девіз, настрій, принципи, хобі. На рукавах футболки учасники відтворюють очікування від заняття.

Психолог. Ви зняли свою «стару одежу». Протягом нашого семінару вона випреться, очиститься, а потім ви одягнете її новою на, можливо, нову особистість.

2. Інформаційне повідомлення «Конфлікти підліткового віку»

Конфлікт — це протиріччя й розбіжності, що виникають між двома або більше людьми через відмінність їхніх поглядів, інтересів, установок, прагнень. В основі конфлікту лежить конфліктна ситуація. Щоб конфлікт став розвиватися, необхідний інцидент — одна зі сторін має розпочати дії.

Підлітковий вік має низку протиріч. У підлітків надмірна активність може призвести до виснаження, божевільна веселість змінюється на зневіру, упевненість, у собі переходить у сором’язливість і боягузтво, пристрасть до спілкування змінюється замкненістю.

Формування особистості залежить від того, яка цінність переживається підлітком як найвища, визначальна для життя. Психологічна криза підліткового віку пов’язана з формуванням «відчуття дорослості». Прагнення бути дорослим наражається на жорсткі вимоги дійсності. Підліток бере в доросле життя власні погляди, нові цілі, нові форми поведінки.

Якщо дорослі надміру тиснуть на підлітка, він шукає виходу своїм почуттям. Як правило, вихід цей спонтанний, часто підліток сам не розуміє, чому він так поводиться. Конфлікт є невід’ємною частиною життя підлітка, і завдання дорослих — навчити не уникати його, а конструктивно вирішувати.

3. Вправа «Стіна конфлікту»

Мета: дати зрозуміти учасникам, що стає причиною конфліктів у школі.

Кожна пара отримує аркуш паперу («цеглинки»), на яких треба написати, що є причиною конфлікту між учнями й вчителями. Створюється «стіна» можливих конфліктів.

4. Причини конфліктів «Учитель — учень»

  1. Нездатність учителя прогнозувати поведінку учнів на уроці.
  2. Оцінювання не окремого вчинку, а особистості учня (роззява, нахаба).
  3. Намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не зашкодить.
  4. Суб’єктивне оцінювання дітей і його наслідки.


    5. Нездатність до самоконтролю.

    Психолог.
    Кожна помилка вчителя при вирішенні конфліктів травмує учнів, викликає недовіру до нього, порушує систему взаємин з учнями.

    У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів.

    Чинники, які провокують конфлікт:

  • погрози («не будеш добре поводитися — виженуть зі школи»);
  • негативна критика («як можна бути таким неорганізованим»);
  • образи («ти просто роззява, чого ще від тебе чекати»);
  • накази («я даю тобі два тижні, щоб виправити оцінку й стати слухняним»).

    Завдання вчителя — створити й підтримувати доброзичливість і взаєморозуміння. А для цього потрібно знати особливості своїх учнів, їх реакції та поведінку.

    5. Вправа «Шляхи розв’язання конфліктів»

    Мета: показати учасникам, яким чином можна попереджати, долати конфлікт.

    Учасники діляться на пари. Психолог звертає їхню увагу на плакат із написом «Під час конфлікту більшість людей…». Учасники мають дописати 2—3 варіанти найкорисніших, на їхню думку, способів розв’язання конфлікту.

    Правила розв’язання конфліктних ситуацій

    Уникайте слів «завжди» й «ніколи».

    Якщо ви ніколи не хвалили цю людину, не очікуйте, що на вашу критику вона відреагує позитивно.

    Критикуйте лише те, що можна змінити.

    Не порівнюйте учня з іншими.

    Не знищуйте індивідуальність.

    Не приписуйте співрозмовнику того, чого він не казав. Краще не перебільшувати — можуть звинуватити в брехні.

    Не зосереджуйтеся на особистості суперника, активізуйте увагу на проблемі та варіантах її вирішення.

    Не кажіть тільки про свої проблеми, дайте змогу висловитися партнеру й уважно вислухайте його.

    Не робіть висновки за партнера.

    • Перше зауваження доцільно робити наодинці.
    • Задайте психологічну паузу, що може допомогти зняти емоційне напруження.
    • Прагніть щиро зрозуміти співрозмовника.
    • Зміцнюйте позитивну атмосферу в спілкуванні.
    • Перетворюйте свої проблеми на нові можливості та перспективи.
    • Безвихідних ситуацій не буває.
    • Дійте! Не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати й запобігати негативним наслідкам.

    6.Вправа «Які риси мені потрібні для розв’язання конфлікту?»

    Мета: показати учасникам, які риси слід розвивати, щоб подолати конфлікт.

    Психолог демонструє зім’ятий аркуш паперу, потім проводить розмову-коментар.

    Психолог. Чи можемо ми цей папір розправити, знову зробити гладеньким? (Починає його розгортати.) Можна його ще зволожити, випрасувати, притиснути чимось важким і почекати. Як ви думаєте, розправиться наш папір? (Папір розгладиться тільки за певний час.) Так із конфліктом, якщо його правильно не вирішити.

    • Які ж риси потрібні для того, щоб подолати конфлікт?

    7. Вправа «Руйнування стіни конфлікту»


    Мета: навчити учасників, як виходити з конфлікту, попереджати його.

    Психолог просить кожного з учасників по черзі підійти до «стіни конфлікту» й прибрати якусь «цеглинку» зі словами «Я намагатимуся…», «Я буду…».

    8.Релаксація

    Ведучий просить учасників сісти зручно. Звучить релаксаційна музика.

    Психолог. Уявіть собі гаптовану театральну завісу, яка повільно підіймається. Починається п’єса з вашого життя. На сцені ви бачите знайомих людей у конфліктній ситуації. Ви дивитеся цю п’єсу з глядацької зали, а серед людей на сцені впізнаєте себе. Чуєте голоси… Про що там говорять люди? Ви розглядаєте їхній одяг. Він вам не подобається, ви вирішуєте переодягнути всіх у костюми іншої епохи. Це п’єса вашого життя, ви — її режисер, її головний герой.

    Ви переносите цю сцену на екран телевізора. Спробуйте уявити її в чорно-білих тонах… А тепер — різнобарвною. Спробуйте вимкнути звук. Тепер учасники вашої п’єси жестикулюють у повній тиші. За деякий час увімкніть звук, щоб почути слова головного героя — себе. Ви вмикаєте звук і чуєте ці слова. Про що ви говорите?

    Уявіть екран у вигляді шахівниці. На ній розміщені об’ємні фігурки. Ви бачите на цій шахівниці учасників конфлікту й себе. Де ваше місце на цій
    дошці? Уявіть, як ви переставляєте фігурки з однієї клітинки на іншу, вишиковуєте в один ряд. Зараз ви прибираєте фігурки з шахівниці і
    кладете їх у коробку. Закриваєте її, замикаєте й обережно ставите на місце. Ваше поле внутрішнього зору затягується важкою театральною
    завісою. Ви пригадуєте, що все відбулося на телевізійному екрані, і вимикаєте його. Екран гасне. Деякий час на ньому залишається світла
    крапка. Потім зникає й вона. Вдихніть і розплющіть очі.    

    Однак існує небезпека занесення до списку агресивних діянь найменших проявів природної активності (або навіть гіперактивності) дитини. Тому треба вміти розрізняти агресію та гру або жвавість для того, щоб визначитися, чи необхідно втручатися в ситуацію.

    Можна говорити про три основні «школи» агресії: родина, школа, засоби масової інформації.

    У сім’ї засвоєння агресивної поведінки може початися зі спостерігання сварок батьків, фізичних покарань, досвіду знущань та образ, примусу «показати силу», схвалень за бійки з друзями або за приниження ровесників тощо.

    У школі дитина бачить зразки агресивного ставлення учнів одне до одного та авторитарної поведінки вчителів щодо дітей.

    Засвоєння агресивної поведінки через поглинання змісту різних програм та фільмів ЗМІ, активне залучення до комп’ютерних ігор є одним з найнебезпечніших. Прояви агресії в газетах, коміксах, фільмах, комп’ютерних іграх і програмах телебачення, як правило, породжують ефекти наслідування (особливо в молодших школярів та підлітків, у яких ще не сформований бар’єр критичності щодо «екранних» ситуацій). Укажемо найбільш типові наслідки постійного спостереження за агресією та насильством в ЗМІ:

    •    патерн (поведінкова модель) злочинця — безпосереднє копіювання зразків, насильства;

  • патерн жертви — посилена тривожність, страхи, підозрілість, надмірна уважність до питань власної безпеки. Найчастіше ця модель формується в дівчат, завдяки тому, що жертви насильства на екрані, як правило, жінки. Останніми роками ця тенденція дещо послаблюється;
  • патерн свідка — байдужість до страждань інших, низька емпатія, відсутність розуміння того, що насильство несе біль. Найчастіше цей патерн спостерігається в надактивних гравців у рольові комп’ютерні ігри з агресивними сюжетами.

    Отже, агресія, яка засвоюється людиною з ранніх років життя, є суспільно підтримуваною формою поведінки, тому її проявів так важко позбутися.

    Агресивні люди мислять інакше, ніж неагресивні. Вони сконцентровані на собі («коли я нервую, я не думаю про те, що я когось ображаю»), інтерпретують будь-яку поведінку як ворожу по відношенню до них. Зокрема, нейтральна поведінка також розглядається ними як агресивна (погляд незнайомої людини, випадковий дотик тощо). Агресори приписують діям оточуючих людей нове, відірване від реальності значення, передбачають найгірше, звинувачують інших. Характерною для агресорів поведінкою є ригідність, незмінність поглядів, незалежно від ситуації. Вони не змінюють думок та оцінок, незважаючи на переконливі докази їхньої неправоти.

    У корекції агресивної поведінки можна виділити специфічні та неспецифічні способи взаємодії з дитиною. До неспецифічних, тобто таких, що підходять усім, відносяться відомі «золоті правила» педагогіки:

  • Не фіксувати увагу на небажаному в поведінці дитини й не впадати самим в агресивний стан. Заборона й підвищення голосу — найбільш неефективні способи подолання агресивності. Вираз подиву, здивування, засмучення вчителів з приводу неадекватної поведінки дітей формує в них стримуючі навички.
  • Реагувати й відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитини, якими б незначними вони не були. Це важке завдання, інколи доводиться витратити багато часу на пошук позитивного в дитині, адже реагувати необхідно відразу з початку ситуації. Дитина хоче в кожен момент часу відчувати*що її приймають і цінують.

    Пропонуємо вправи на зняття та заміщення агресії, які відносять до специфічних методів корекції.

    9. Вправа «Способи подолання, позбавлення агресії, гніву»

    Мета: усвідомлення власного емоційного стану, створення ситуації обміну досвідом.

    Учасники об’єднуються в групи. На ватмані записують способи подолання гніву та шляхи виходу з цього стану. Презентація та обговорення роботи груп.

    Вправи для приборкання гніву

    Запропонуйте дитині:

  1. Голосно проспівати улюблену пісню.
  2. Пострибати на скакалці.

    3.Використовуючи «склянку для криків», висловити всі свої негативні емоції.

    4.Побігати біля школи.

    5.Полити квіти в кабінеті.

    6.Швидкими рухами руки витерти написане на дошці.

    7.Віджатися від підлоги максимальну кількість разів.

    8.Постукати олівцем по парті.

    9.Зім’яти кілька аркушів паперу, а потім викинути їх.

    10.У групі дітей можна провести змагання

    11.«Хто голосніше крикне», «Хто вище стрибне», «Хто швидше пробіжить».

    10.Вправа «Малюємо по колу»

    Мета: сприяти зняттю агресії, налагодженню дружніх стосунків та активної співпраці. Учасники сідають в коло. Кожен вибирає олівець будь-якого кольору, але краще, щоб кольори не повторювалися. У психолога простий олівець. Він малює квадрат і передає аркуш одному з учасників. Той повинен домалювати яку-небудь деталь, щоб геометрична фігура перетворилася на певний предмет. Колір домальованих деталей має відповідати дійсності. Домалювавши деталь, учасник передає аркуш далі. Тим часом психолог на наступному аркуші малює нову фігуру й передає по колу в інший бік. Після завершення роботи необхідно порівняти малюнки та прокоментувати їх.

    11. Підбиття підсумків Вправа «Дерево підсумків»

    Учасники беруть аркуші паперу рожевого та синього кольорів. На рожевому потрібно записати свої позитивні враження, на синьому — побажання щодо поліпшення роботи. При бажанні можна скористатися тільки одним кольором. По закінченні учасники підходять до малюнка дерева й наклеюють на нього свої аркуші. Психолог зачитує побажання та враження.

    Обговорення.

    12.Вправа «Слова подяки»

    Тренер дякує за участь, пропонує бажаючим по колу висловити слова подяки всім
    учасникам тренінгу.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,438sec