Психолого-педагогічний консиліум у профорієнтаційній роботі

    Консиліум (лат. consilium) – нарада лікарів для обговорення стану хворого, уточнення діагнозу, визначення методу лікування.

    У нашому випадку в нараді беруть участь зацікавлені учасники, порівнюючи профорієнтаційну спрямованість.

Мета консиліуму: вивчення індивідуальних особливостей учнів, їхніх професійних намірів з метою надання консультативної допомоги учням, батькам і педагогам у підготовці до вибору професії й організації профорієнтаційної роботи.

Попередня робота

1. Провести діагностику загальних здібностей учнів (професійних переваг і здібностей ДДО, анкети, профкарта).

2. Вивчити план профорієнтаційної роботи класного керівника.

3. Провести консультацію для старшокласників, батьків і педагогів «Психічні основи профорієнтації в сім’ї і школі».

4. Спостереження за дітьми на уроках (індивідуальні особливості, їхній облік у роботі).

5. Бесіди з учнями: «Розвиток здібностей», «Як вибрати професію».

6. Підготувати до консиліуму профкарти на старшокласників.

7. Скласти рекомендації з вибору професії.

Хід педагогічного консиліуму

1. Виступ класного керівника (прогнозування можливостей професійного вибору на основі виявлених особливостей учнів).

2. Виступ психолога (аналіз здібностей учнів і їхніх професійних намірів, аналіз планів профорієнтаційної роботи з учнями, рекомендації – з підвищення її ефективності).

3. Виступ шкільного лікаря (стан здоров’я учнів, медичні протипоказання до професії).

4. Виступ представника адміністрації «Роль школи у формуванні правильного професійного вибору в учнів».

5. Прийняття рекомендацій консиліуму.

    На консиліумі наголошується на ролі науково обґрунтованих рекомендацій психолога, що підказує вибір. Помилка психолога коштує дуже дорого – нереалізована себе особистість»

Гра «Профконсультація»

(Робота з групою з 3-4 осіб)

Мета: ознайомити учнів з процедурою правильного створення особистих професійних планів (ОПП), навчити школярів надавати деяку профорієнтаційну допомогу своїм товаришам.

Умови гри: гра розрахована на учнів 8 – 11-х класів. Для гри необхідна окрема кімната. Час на перше програвання – 30-50 хв, на наступні – 15-40 хв. Загальний час гри – 1,5- 2 години.

Процедура (етапи)гри

    Підготовчий етап: ведучий ознайомлює учнів з основними елементами ОПП – три книги вибору професії: «хочу», «можу», «треба».

    Добір у групу здійснюється тільки на добровільних засадах.

    Ведучий ознайомлює з інструкцією: «Зараз у нашій країні розвивається служба професійної консультації. До профконсультантів приходять учні з батьками, щоб порадитися про вибір професії і навчитися краще вирішувати власні проблеми.

    Розподілимо ролі: «профконсультант» (2 особи), «учень» і його «батьки» (мама або тато).

    Намагайтеся бути серйозними, щоб у грі кожний сказав своє слово. Я постараюся не втручатися».

    Учні самостійне ведусь гру, ведучий тільки спостерігає, але повинен мати на увазі такі моменти:    

– спочатку, освоюючи ролі, учні серйозні питання майже не обговорюють;

– після бурхливого початку гри може настати пауза;

– якщо виникає небезпека припинення гри, ведучий (дуже коротко) може допомогти гравцям уточнити інтереси, можливості, уявлення учня про роботу).

Ведучий втручається в таких випажках:

– ігровий конфлікт переростає в міжособистісний;

– хтось із учасників говорить неправильні речі;

– гравці самі просять ведучого дати їм інформацію;

– гравці захопилися обговоренням приватного питання;

– гравці поводяться надто активно, не даючи іншим вставити слово.

    Ведучий, крім безпосереднього втручання, може підбадьорювати гравців жестами, мімікою.

Обговорення гра. Під час обговорення ведучий запитує в «учня» і «батьків»: «Чи заслуговує профконсультант вашої подяки?» Називає помилки «профкононсультанта», неправильні запитання і висловлювання «батьків» і «учня». Коротко розповідає про правильні запитання і відповіді, спираючись на схему ОПП. Після обговорення учні міняються й організовують наступне програвання.

    Діагностичні можливості гри:

– допомогає визначити готовність учнів працювати з елементами ОПП;

– психолог отримує цінну інформацію про кожного гравця.

    Типові труднощі:

– втручаючись у гру, ведучий може знизити її ефект активізації;

– складно зберегти логіку гри, тому що вона має високу змістову насиченість;

– у грі можуть виникати запитання, які ведучий не знає, тому напохваті має бути довідкова література.

    Перспектива розвитку гри:

– продуманий добір ігрових груп;

– введення додаткових прийомів активізації;

– використання спеціальних ігрових протоколів.

    Пройшовши всі етапи дослідження, ви чимало дізнаєтеся про себе. Сподіваємося, що ці результати допоможуть вам не тільки у виборі професії, а й допоможуть відповісти на запитання: «Хто я?».


 

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,324sec