Психологія вчителя

План:

  1. Психологія педагогічної діяльності.
  2. Індивідуальний стиль діяльності
  3. Особистісна центрація вчителя.

Психологія педагогічної діяльності

    Психологія вчителя виявляється, формується та змінюється у процесі здійснення ним педагогічної діяльності.

    Педагогічна діяльність — об’єкт дослідження різних галузей педагогічної науки. Так, дидактика
вивчає загальні закономірності навчання як складової частини педагогічної діяльності, теорія виховання
визначає принципи і закономірності виховного впливу вчителя на учня тощо.

    Психологію педагогічної діяльності можна визначити як галузь психологічного знання, що вивчає психологічні закономірності праці вчителя і те, як учитель сприймає, трансформує і реалізує цілі і систему педагогічної діяльності, які надаються суспільством через інститути виховання.

    Зміст і психологія педагогічної діяльності визначаються передусім соціальними чинниками — місцем і функціями вчителя в суспільстві, вимогами суспільства до вчителя, а потім — соціально-психологічними чинниками: соціальними очікуваннями людей щодо особистості й діяльності вчителя, його власними очікуваннями і настановами у галузі його педагогічної діяльності.

    У педагогічному досвіді кожного вчителя є дві сторони: об’єктивна — це ті методи і прийоми роботи, які використовуються у цьому досвіді, і особистісна — це те, як даний учитель, залежно від своїх особистісних рис і здібностей, ці методи і прийоми використовує. У досвіді конкретного вчителя ці дві сторони поєднуються. Як свідчить досвід, результат роботи конкретного вчителя більшою мірою залежить від особистісних рис та індивідуального стилю діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності

    Індивідуальний стиль діяльності
характеризується такими рисами:

Змістовні характеристики:

1) домінуюча орієнтація вчителя: на процес навчання, на процес і результати навчання або на результати навчання;

2) адекватність — неадекватність планування навчально-виховного процесу;

3) оперативність — консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності;

4) рефлексивність — інтуїтивність.

    Динамічні характеристики:

1) гнучкість—традиційність;

2) імпульсивність — стриманість;

3) стійкість — нестійкість щодо ситуації, що змінюється;

4) стабільно-позитивне ставлення до учнів — нестійке емоційне ставлення;

5) наявність особистісної тривоги — відсутність особистісної тривоги;

6) у несприятливій ситуації спрямованість рефлексії на себе — спрямованість на обставини —спрямованість на інших.

    Результативні характеристики:

1) однорідність — неоднорідність рівня знань учнів;

2) стабільність — нестійкість в учнів навичок навчання;

3) високий — середній — низький рівень інтересу до предмета, який вивчається.

    Для діяльності вчителя характерні чотири стилі:

1) емоційно-імпровізаційний — орієнтація переважно на процес навчання, на сильних учнів, високу оперативність діяльності, колективні форми обговорення;

2) емоційно-методичний — орієнтація як на результат, так і на процес навчання, на планування навчально-виховного процесу, оперативність, інтуїтивність;

3) розмірковано-імпровізаційний – орієнтація на процес і результати навчання, на адекватність планування, оперативність, поєднання інтуїтивності й рефлексивності, непрямий вплив на учнів;

4) розмірковано-методичний — орієнтація на результати навчання, адекватність планування навчально-виховного процесу, консервативність у використанні засобів і способів педагогічної діяльності, рефлексивність.

Особистісна центрація вчителя

    Змістовну ієрархію інтересів учасників педагогічної системі, що регулює дії і вчинки вчителя, можна назвати його особистісною центрацією в педагогічній системі.

    Залежно від того, інтереси якого учасника педагогічної системи будуть домінувати в центрації вчителя, можна окреслити шість основних типів центрації вчителя:

1) центрація на власних інтересах;

2) на інтересах адміністрації;

3) на інтересах батьків;

4) на інтересах колег;

5) на інтересах навчального предмета;

6) на інтересах учнів

    Центрація вчителя — це не просто його спрямованість, а й зацікавленість інтересами тих чи інших учасників педагогічної системи, своєрідна психологічна вибірковість даного контингенту. Найвагомішим є центрація вчителя на інтересах дітей, яка сприяє їхньому спільному особистісному зростанню.

    3 огляду на завдання, що має вирішувати вчитель, можна визначити найсуттєвіші особистісні риси, які слід мати вчителеві:

• спрямованість особистості (пізнавальний, професійний, творчий її компонент);

• високорозвинуте почуття соціальної відповідальності, гуманістична громадянська позиція; ”

• здатність до ефективних форм спілкування з іншими людьми;

• активність, організованість, експресивність, конструктивність, старанність;

• прагнення до самовдосконалення і самоактуалізації;

• професійна компетентність і мотивація на досягнення успіху;

• високорозвинуті психічні процеси (увага, пам’ять, уява, мовлення тощо);

• розвинуті загальнолюдські якості (людяність, гуманізм, єдність з оточуючими, любов до людей, колективізм тощо).

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,310sec