Психологія молодшого школяра

План:

1. Провідний вид діяльності.

2. Особливості психічного та особистісного розвитку.

3. Основні новоутворення.

Провідний вид діяльності

В молодшому шкільному віці відбувається перехід від ігрової до учбової діяльності, яка стає провідним видом діяльності. Діти молодшого шкільного віку починають усвідомлювати значущість навчальної діяльності, в них з’являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому.

Особливості психічного та особистісного розвитку

Психічний розвиток

Молодший шкільний вік охоплює період з 6-7
років до 9-10 років життя дитини.

Відчуття. На початок навчання у школі система відчуттів дітей майже повністю сформувалася, хоча її розвиток продовжується у шкільні роки. У молодшому шкільному віці у повільному темпі зростає гострота зору дітей, але швидко розвивається здатність до розрізнення зорових та слухових подразників. У дівчаток сприймання кольорів розвинуте краще, ніж у хлопчиків. У молодших школярів слух дещо гостріший, ніж у дошкільників. Мовний слух більше розвивається в перші роки навчання, завдяки навчанню читання та письма. Зокрема, навчання спирається на розвинутий фонематичний слух. Діти роблять аналіз слів, звуків, синтезу звуків у слові.

Сприймання. У цьому віці ще залишається деяка поверховість сприймання
(діти помічають окремі ознаки предметів, не пов’язуючи їх одна з одною та не помічаючи найсуттєвіших якостей предмета).Усе яскраве, велике, рухливе привертає їхню увагу. В учнів молодших класів процес сприйняття обмежується частіше тільки упізнаванням та називанням предмета. Сприймання в молодшому шкільному віці пов’язане з емоціями. Дитина сприймає світ через свої почуття, зосереджує увагу на тому, що її збуджує, викликає інтерес. Недостатньо розвинуте у молодших школярів сприймання простору. Вони заучують різні міри довжини, висоти тощо, але не мають правильного уявлення про віддаль. Продовжується розвиток сприйняття часу. Сприймання хвилини від класу до класу стає більш правильним. Удосконалюється також сприймання сюжетної картинки. Діти можуть встановлювати просторові зв’язки між частинами картини.

Увага. Особливості уваги
молодшого школяра залежать від розвитку його нервової системи. Зміна процесів збудження та гальмування у корі великих півкуль у молодших школярів відбувається швидко. Відбувається нестійкість уваги, безпосереднє переключення її з одного предмета на інший. Цьому сприяє й досить розвинутий орієнтувальний рефлекс. Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра — це здатність легше зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, ніж на власних думках та уявленнях. Концентрація уваги може бути достатньо інтенсивною, особливо під час виконання цікавих завдань. Обсяг уваги у молодшого школяра ще не дуже великий, діти цього віку не завжди здатні утримувати в полі зору декілька об’єктів. Розподіл уваги теж незначний, але він розвивається за перші роки навчання дітей. Переключення уваги як процес перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. У молодшому шкільному віці обидва види уваги (мимовільна та довільна) потребують розвитку.

Пам’ять. У молодшому шкільному віці більш розвинута образна пам’ять
(зорова та слухова) і менш — мовно-логічна. Молодші школярі краще запам’ятовують конкретні предмети, обличчя, факти, кольори, події. Мовно-логічна пам’ять починає розвиватися за рахунок того, що молодший школяр оволодіває абстрактними поняттями. У нього розширюється обсяг пам’яті, збільшується швидкість засвоєння та точність відтворення матеріалу. У молодших школярів є потреба в дослівному запам’ятовуванні, що пов’язано з недостатньою розвиненістю мовлення. Треба також відзначити некритичність дитячої пам’яті, яка поєднується з невпевненістю у можливості заучування матеріалу. Невпевненість часто веде до того, що молодші школярі намагаються дослівно відтворити матеріал, не надаючи переваги переказові.

    Мислення. З початком навчання у дітей починає швидше, ніж до школи, розвиватися понятійне мислення, у
процесі якого дитина оперує поняттями. Спочатку воно міцно пов’язане з конкретними предметами та явищами (переважає конкретно-понятійне мислення), але поступово у молодших школярів формується вміння абстрагуватися від конкретного, уміння давати узагальнення та робити
висновки (абстрактно-понятійне мислення). Судження та умовиводи молодших школярів більш логічні, ніж у дошкільників, їхнє мовлення наповнюється умовними судженнями та припущеннями. У шестирічної дитини в основному сформована здатність до узагальнень та класифікацій. Здатність до аналогій формується тільки у 9— 10-річних дітей. Здатність до словотворення сформована вже у дітей 7—8 років, а здатність до утворення фраз за заданим змістом — у дітей 10—11 років.

Уява. Характерною особливістю уяви
молодших школярів є наочність та конкретність образів, які створюються. Дитина уявляє те, що бачила у природі або на картині. Під впливом навчання уява дітей змінюється, її образи стають стійкішими, краще зберігаються у пам’яті, стають більш різноманітними та цікавими завдяки розширенню кругозору та надбанню знань.

    Мовлення. На початок шкільного навчання у дітей в основному розвинута звукова (фонетична) сторона мови. Дитина практично володіє всіма фонемами. Запас слів складає 4—7
тисяч слів. Діти вміють користуватися граматичними формами рідної мови, пов’язувати слова у речення (прості та складні).     Засвоюючи читання, першокласнику іноді буває складно з’єднувати звуки у склади. Значення слів розуміється не зовсім правильно. Мовне спілкування з дорослими та однолітками у школі кількісно збільшує словниковий запас та якісно його вдосконалює. Сприйняття молодшим школярем мови вчителя має також свої особливості. Першокласник на початку навчання не завжди розуміє, що вчитель, звертаючись до класу, звертається і до нього. Тому іноді вказівки вчителя проходять непоміченими для учня. Часто діти, не дослухавши пояснення вчителя, що і як треба робити, готові відразу виконувати завдання. Деякі діти захоплюються прагненням діяти та припиняють слухати й розуміти слова вчителя. Не одразу оволодівають діти і сприйняттям тексту під час читання про себе. У внутрішній мові, порівняно з усною мовою, відсутні інтонація та пояснювальні жести. Це дещо утруднює розуміння. З такими самими труднощами стикаються діти під час викладення власних думок на письмі.

Особистісний розвиток

    Самооцінка. Це новоутворення цього віку. Спочатку формується самооцінка научіння, яка поступово переводиться на особистісну. Тобто самооцінка поширюється із навчальної діяльності на всі сфери життєдіяльності і вирізняється критичністю та виражає рефлексивне ставлення дитини до себе.

    Моральні норми. Виступають основними регуляторами поведінки молодших школярів. Спочатку дитина дотримується моральних норм для того, щоб адаптуватись (так, як всі), а лише згодом, тому, що це стає її внутрішнім надбанням. Моральний розвиток дитини передбачає свідоме засвоєння нею моральних норм і правил та перетворення їх на відповідні мотиви поведінки.

    Саморегуляція. У дитини цього віку вчинки залежать від почуття емпатії.

Темперамент. У молодшому шкільному віці риси різних типів темпераменту яскраво виявляються. Так, наприклад, якщо дитині-холерику весело, вона не сміється, а регоче, якщо невдача, вона не плаче, а ридає, в неї різкі і швидкі перепади настрою.     Критика дітей-флегматиків дорослими щодо їх повільності може довести до стійкого неврозу. Меланхоліки менше пристосовані до життя, бо непрактичні, витають у своєму світі уяви, мрій, їх стомлюють ігри, велика кількість людей, гучна музика, голосні розмови. Вони довгий час потребують сторонньої допомоги.    

Основні новоутворення

  • Довільність психічних процесів;
  • Внутрішній план дій;
  • Рефлексія;
  • Самооцінка
завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,342sec