ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ
СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Актуальність проблеми професійного самовизначення полягає в тому, що в умовах нової соціальної реальності знайти своє місце у суспільстві дуже складно, тому молода людина потребує підтримки та допомоги, особливо на етапі самовизначення, який пов’язаний з вибором майбутньої професії. Допомогти зробити такий вибір покликане профільне навчання. Потрібно сформувати в учня внутрішню готовність і потребу самостійно, свідомо визначати й обирати шляхи реалізації перспектив свого розвитку: особистого, життєвого, професійного.

У психологічній літературі немає єдиного погляду на те, як відбувається вибір професії і які фактори впливають на цей процес. Із цього питання існує кілька думок, на користь кожної з яких наводять переконливі аргументи. Безумовно, це пояснюється складністю процесу професійного самовизначення і двоїстістю самої ситуації вибору професії.

У своїх науково-дослідницьких працях Є. Клімов, Б. Федоришин, І. Кон та інші досить ґрунтовно розглядають проблему професійного самовизначення школярів.

Є. Климов, наприклад, стверджує, що «вся ситуація вибору є складним утворенням, її компоненти, фактори — рушійні сили професійного самовизначення — тісно пов’язані і взаємно впливають один на одного».

Б. Федоришин у своєму посібнику «Профконсультаційна робота зі старшокласниками» визначає завдання профконсультаційної роботи з учнями, описує ефективні форми індивідуальної роботи з ними під час вибору професії.

І. Кон розглядав процес дорослішання молоді як процес соціального самовизначення, складність якого проявляється у формуванні життєвої перспективи, ставленні до майбутньої трудової діяльності.

Пріоритет цілей, цінностей і потреб дитини з урахуванням педагогічної мети є основним принципом і орієнтиром психологічного супроводу учнів у нашій школі.

Психологічний супровід профільного навчання учнів III ступеня навчання у Сєвєродонецькому навчально-виховному комплексі «Спеціалізована школа-колегіум Національного університету «Києво-Могилянська Академія» орієнтований на підготовку учня до вибору профілю навчання — це фактично перший серйозний етап вибору професії. Тому саме у цей час варто активізувати профорієнтаційні заходи. У зв’язку з цим готовність учня до профільного навчання базується на:

•    вмінні орієнтуватися у світі професій;

  • пізнанні власних сил, здібностей, уподобань, інтересів;
  • співвіднесенні вимог професій із рисами характеру і конституції учня.

    У старшій школі підлітки переходять до конкретнішого профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію, концентрацію навчальної діяльності навколо визначеної групи професій, чим профільна підготовка і відрізняється від загальноосвітньої, тобто у психологічному плані це: конкретніші професійно орієнтовані характеристики мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які є щодо учня певними вимогами. І наприкінці шкільного, власне профільного, навчання має відбутись конкретизація вибору професійної підготовки.

    Психологічний супровід вибору професії старшокласниками у колегіумі здійснюється за такими напрямами:

  1. Виявлення інтересів, нахилів, здібностей старшокласників та мотивів вибору профілю навчання.
  2. Вивчення рівня їхньої готовності до профільного навчання за кількома вимірами: соціально-психолого-індивідуальним, діяльнісним, генетичним.
  3. Психологічна просвіта старшокласників:
  • ознайомлення з потребами регіону у певних типах спеціалістів та сферах професійної діяльності;
  • ознайомлення старшокласників з вимогами різних типів професій до індивідуально-психологічних особливостей людини;
  • проведення практичних занять зі старшокласниками «Основи вибору професії», «Формування життєвої компетентності учнів».

    4.    Консультування.
    Консультування учнів для:

  • психологічного аналізу особистості учня;
  • зіставлення психологічної структури його особистості з вимогами певної професії;
  • визначення шляхів подальшого розвитку особистості і способів цілеспрямованої допомоги у цьому.

    Консультування учителів для:

  • ознайомлення з потребами й інтересами старшокласників для врахування цього у навчально-виховній діяльності;
  • планування шкільних цільових заходів із профорієнтаційної роботи.

    5.    Робота у системі батьківського психологічного всеобучу, яка містить бесіди, групові та індивідуальні консультації, батьківські тематичні збори, батьківські конференції для надання психологічної допомоги у визначенні майбутньої професії дітей.

    Мета психологічного супроводу профільного навчання у НВК: забезпечити різнобічний розвиток учнів відповідно до їхніх здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей, потреб, формування культури життєдіяльності; сприяти усвідомленню свого потенціалу, зокрема соціального; стимулювати й розвивати у старшокласників життєву компетентність, прагнення до успіху, особистісного зростання й саморозвитку; формування відповідального ставлення особистості до власного життя.

    Перед психологом та усіма учасниками навчально-виховного процесу постає необхідність чіткої і послідовної роботи, яка зведе до мінімуму можливі труднощі у визначенні дитиною та її батьками профільних напрямків навчання. Вся система психологічного супроводу учнів колегіуму побудована таким чином, щоб знайомити дитину із власними особливостями і розкривати ці особливості перед батьками і вчителями від початку навчання у школі. При цьому для побудови повноцінної взаємодії між учнями і дорослими дотримуємося послідовності створення сприятливого середовища для самовизначення старшокласника: що краще батьки та вчителі знають учня і себе, то продуктивнішою буде їхня взаємодія, а майбутній вибір професії — свідомішим.

    Успішність вибору профілю навчання залежить від зміни ставлення учня до нього, його переходу від об’єктної до суб’єктної позиції, за якої учень стає повноцінним ініціатором, організатором, суб’єктом своєї навчальної діяльності та поведінки. Тому можна говорити про суб’єктну (особистісну) готовність учня. На наш погляд, повноцінна діяльність учня в цьому випадку містить п’ять обов’язкових складових:

  1. Автономна актуалізація відповідних потреб і мотивів (прийняття незалежного рішення, а не нав’язаного ззовні).
  2. Інформаційно-пізнавальна (накопичення відповідної необхідної інформації та активізація пізнавального процесу).
  3. Цілепокладання, програмування (постановка цілей, вміння планувати своє професійне життя, визначення спрямованості активної творчої діяльності для досягнення мети у професійному самовизначенні).
  4. Операційно-результативна (отримання особистісно значущих результатів своєї пошукової діяльності).
  5. Емоційно-почуттєва (емоційна вклю-ченість у прийняття рішення (ставлення до варіантів вибору, до планування, до необхідності прийняття рішення, до відповідальності за рішення), закріплення попередніх етапів на емоційно-почуттєвому рівні).

    Виділені складові професійного самовизначення старшокласників формуються та розвиваються не одночасно, тому вивчення рівня сформованості складових особистісної готовності учнів до профільного

    навчання дає змогу визначити напрямок надання допомоги учням у їхньому професійному самовизначенні.

    Система роботи зі сприяння професійному самовизначенню старшокласників допомагає учням підвищити власний рівень професійної зрілості, тобто здатності зробити самостійний професійний вибір, використовуючи при цьому:

    •    власні ресурси та отриману інформацію;

    •    зрілість інтересів;

  • незалежність від обставин та інших людей;
  • реалізм професійних переваг;
  • відповідність між уподобаннями та здібностями.

    Врахування цього особливо важливо при здійсненні профільного навчання у Сєвєродонецькому НВК.

    У цій статті наведемо програми діагностичного супроводу учнів 9-х та 10-х класів і приклад аналізу отриманих даних у комплексній послідовності, враховуючи нерозривний зв’язок процесів, що відбуваються з підлітками та молоддю під час переходу із середньої ланки навчання до старшої.

    ДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

    Програма для учнів 9-х класів

    Введення профільного навчання у старших класах відповідає структурі загальноосвітніх і життєвих установок більшості старшокласників.

    Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої конкретнішими професійно орієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які щодо учнів є певними вимогами.

    У старшій школі учень мусить перейти від загального, точніше загальноосвітнього профілю, до профілю конкретнішої діяльності, який передбачає певну спеціалізацію, концентрацію навчальної активності навколо визначеної групи професій. Із часом така орієнтація буде ще більше звужуватись, і наприкінці шкільного, власне профільного, навчання має відбутись конкретизація вибору напрямку професійної підготовки у ПТНЗ чи Виші.

    Підготовка учня до вибору профілю навчання — це фактично перший серйозний етап вибору професії, коли варто активізувати профорієнтаційні заходи школи та її служб, передусім психологічної.

    Ефективне здійснення профорієнтації як науково-практичної системи підготовки особистості до вільного і свідомого професійного самовизначення фактично неможливе без виявлення, аналізу, оцінки та врахування інтересів особистості, якими детерміновано вибір певного життєвого шляху саме в період самовизначення.

    Це передбачає проведення соціально-психологічною службою колегіуму діагностичних досліджень, спрямованих на вивчення характерних рис особистості: інтересів, потреб, схильностей, здібностей, професійної спрямованості, професійних намірів, мотивів вибору професії, рис характеру, темпераменту, стану здоров’я для формування класів із певним профілем навчання.

    Мета: ґрунтовний прогноз розвитку учнів та їхнє професійне самовизначення, профільний відбір до різноманітних профільних класів.

    Завдання:

  • діагностичні (аналіз результатів психологічної діагностики дозволить зробити певні припущення щодо інтересів та інтелектуального потенціалу підлітків та співставити їх з оцінками з навчальних дисциплін);

    прогностичні (відповідно до результатів діагностичних завдань ми зможемо робити прогноз на подальше профільне навчання підлітків);

    конструктивні (проведення досліджень дасть змогу окремо з кожним учнем розробити перспективний план дій його професійного самовизначення);

  • комунікативні (проведення досліджень передбачає безпосереднє спілкування з учнями, що може також сприяти досягненню поставленої мети дослідження).

     

    Педагогічна діагностика

    її здійснює класний керівник, відстежуючи залежність навчальної успішності від рівня окремих інтелектуальних здібностей методом спостереження та аналізу.

    Методи роботи:

  1. Опитувальні діагностичні бланкові методики (із запитаннями закритого типу), анкетне опитування (запитання відкритого типу), контент-аналіз (аналіз рівня академічної успішності учня).
    1. Аналіз матеріалів і обробка інформації.
  2. Групова консультація і бесіди за результатами дослідження.
  3. Планування та підбір корекційно-розвивальних занять відповідно до результатів діагностики.

    Психодіагностичний інструментарій

  4. Особистісний опитувальник для дітей (С. Е. Айзенк) // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. Заг. ред. С. Мак-сименка, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.
  5. Модифікований С. Подмазіним опитувальник О. Личко — К. Леонгарда для ідентифікації типів акцентуації характеру підлітків. — М., 1994.
  6. ОДАНІ-2. Орієнтовно-діагностична анкета інтересів — 2 (за Б. Федоришиним та С. Кар-піловською) // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. Заг. ред. С. Мак-сименка, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.
  7. Опитувальник професійної спрямованості (ОПС) Д. Голанда // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. Заг. ред. С. Мак-сименка, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.
  8. Опитувальник самоставлення, розроблений В. В. Століним // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. Заг. ред. С. Мак-сименка, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.
  9. КОЗ-2 (за В. В. Синявським і Б. О. Федоришиним) // Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. Заг. ред. С. Мак-сименка, О. Главник. — К.: Мікрос-СВС, 2003.

    ОСОБЛИВОСТІ ПРОХОДЖЕННЯ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

    Програма дослідження для учнів 10-х класів

    У цей період зростають вимоги профільного навчання до особистості учня у порівнянні з попереднім загальноосвітнім навчанням (хочаостаннє не переривається, а триває). Нові вимоги — такі:

  10. Активізація, інтенсифікація навчальної діяльності, що виявляється у збільшенні навантаження на нервову систему учня; необхідність враховувати і формувати психофізіологічну готовність до профільного навчання.
  11. Збільшення інтелектуального напруження — через потребу розв’язувати значно більшу кількість спеціалізованих, профільних навчальних завдань (з математики, фізики, хімії, біології, економіїси тощо), що потребує розвитку відповідної інтелектуальної готовності учня.
  12. Інтенсивне нарощування профільного навчального і продуктивного досвіду — спеціальних знань, умінь, навичок відповідного напрямку, що ставить питання про едукащй-ну готовність учня.
  13. Підвищення рівня самоорганізації, саморегуляції, самостійності у виконанні завдань навчальної діяльності і життєдіяльності, оскільки саме в період профільного навчання у старшій школі стають провідними особистісне, життєве і професійне самовизначення. Тому слід виділити так звану рефлексивну готовність учня до профільного навчання.
  14. Профільне навчання вимагає від учня підвищеної уваги до тих рис характеру, які сприяють успішній напруженій продуктивній діяльності (чесність, працелюбність, акуратність, відповідальність, відданість профілю тощо) чи, навпаки, заважають (лінощі, неорганізованість, неакуратність, неточність, байдужість тощо). Тому доцільно виділяти з-поміж інших видів характерологічну готовність.
  15. Профільне навчання вимагає від учня значної відповідності його потреб, мотивів, інтересів, схильностей, потягів, мотивів, емоцій специфіці обраних профілю і професій, тому слід говорити про мотиваційну готовність особистості. При цьому відбувається зміщення спрямованості у майбутнє, активізація процесів прогнозування, програмування діяльності учня.
  16. Необхідність спеціалізації учня у спілкуванні поглиблюється, комунікація стає вибірковою. Тому слід виділяти комунікаційну готовність учня до профільного навчання.
  17. Відповідність ступеня особистісного розвитку вимогам профільного навчання — відповідність рівня фізіологічного дозрівання і сформованості адекватних певному вікові здібностей вимогам навчальної, продуктивної, творчої діяльності Вказані вимоги зумовлюють формування в учнів певних видів психологічної готовності особистості. Ці вимоги і види обов’язкові для кожного учня, хоча їхнє співвідношення між собою може бути різним.

    Об’єкт дослідження: адаптаційний період старшокласників.

    Предмет дослідження: особливості адаптації учнів 10-х класів до навчання у старшій школі

    Гіпотеза: успішність вибору і засвоєння профілю навчання залежить від зміни ставлення учня до профільного навчання, його переходу від об’єктної до суб’єктної позиції, тобто позиції, за якої учень стає повноцінним ініціатором, організатором, суб’єктом своєї навчальної діяльності і поведінки. Тому можемо говорити про суб’єктну або діяльнісну готовність учня, тобто про його здатність ініціювати, організувати, реалізувати і плідно завершувати навчальну, продуктивну, творчу діяльність. На наш погляд, повноцінна діяльність учня в цьому випадку має містити п’ять обов’язкових компонентів:

  • потребово-мотиваційний;
  • інформаційно-пізнавальний;
  • цілепокладання, програмування;
  • операційно-результативний;
  • емоційно-почуттєвий. Діагностика сформованості компонентів

психологічної готовності учнів до профільного навчання дає змогу визначити напрям роботи з учнями з подолання дезадаптації старшокласників.

Мета: виявити рівень сформованості таких компонентів психологічної готовності учнів до профільного навчання:

  • едукаційна готовність;
  • особистісна готовність;
  • рефлексивна готовність;
  • мотиваційна готовність;
  • адаптаційна готовність.

Завдання: вивчення рівня адаптації учнів старших класів, планування напрямків роботи з учнями з подолання дезадаптації старшокласників.

Методи роботи:

опитувальні діагностичні бланкові методики (запитання закритого типу), анкетне опитування (запитання відкритого типу), контент-аналіз (аналіз рівня академічної успішності учня);

  • аналіз матеріалів і обробка інформації;
  • групова консультація і бесіди за результатами дослідження;

    • планування та підбір корекційно-розвивальних занять відповідно до результатів діагностики.

    Психодіагностичний інструментарій

  1. Роджерс К., Раймонд Р. Методика диагностики социально-психологической адаптации // Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика раз-вития личности и мальїх групп. — М.: Изд-во Института психотерапии, 2002. — С. 193—197.
  2. Кондак О. Вьіявление уровня тревож-ности у подростков // Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога. — М., 1996. — С. 126-131.
  3. Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и мальїх групп. — М.: Изд-во Института психотерапии, 2002. — С. 193-197.
  4. Кондаков І. Діагностика професійних установок підлітків // Психолог. — 2004. — № 38. — С. 20-24.
  5. Морено Дж. Социометрическая методика // Немов Р. С. Психология: Учебник для студентов вьісш. учебн. заведений: В 3 кн. Кн. 3: Зкспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. — М.: Владос, 1995. — С. 377-382.

     


     

завантаження...
WordPress: 23.03MB | MySQL:26 | 0,341sec