ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Профільна освіта намагається поєднати програми для підліткового та юнацького віку. З одного боку, у період шкільного навчання психічний розвиток ще не завершений, тому необхідно забезпечити різноманітність і універсальність змісту освіти. З іншого боку, цю універсальність доводиться поєднувати із завданнями професійного самовизначення, властивого юнацтву й ранній дорослості.

Введення профільного навчання є одним з основних напрямів модернізації освіти. Основна мета профільного навчання — розвантажити шкільні програми й надати школярам можливість поглибленого вивчення тих предметів, які його більше захоплюють і будуть необхідні для його подальших життєвих планів.

Принцип індивідуалізації в профільних класах передбачає:

— тривалу підготовку засобами освіти до широкого вибору учнями старших класів типу профільної освіти;

— реальну можливість зміни ними профілю на будь-якому етапі профільного навчання;

— самостійне визначення завдань своєї базової, варіативної й профільної освіти з урахуванням своїх (і родини) можливостей і виявлених здібностей, змін життєвих і професійних планів.

ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Рання професіоналізація й спеціалізація знань припускає вибіркове навантаження на окремі сторони психіки дитини. Без грамотного психологічного супроводу ці обставини можуть призвести до нерівномірності інтелектуального й особистісного розвитку дітей.

Тому одним з найважливіших завдань психологічного супроводу є моніторинг і своєчасне усунення можливих факторів виникнення нерівномірності розвитку дітей та підлітків.

Сьогодні ситуація склалася так, що підлітки часто здійснюють вимушений вибір профілю подальшого навчання. В умовах несамостійної професіоналізації звичайні вікові завдання підліткового віку виникають перед учнями в спотвореній формі.

Наприклад, завдання формування часової перспективи перед дитиною взагалі не ставиться, оскільки в більшості випадків це завдання за неї «вирішують» батьки. У результаті не формується часова перспектива і — як наслідок — втрачається навчальна мотивація в даний момент. Тому одним із завдань психологічного супроводу профільного навчання є профорієнтація.

Відомо, що люди різняться своїми індивідуальними особливостями, це означає, що вони будуть більш успішними в певних видах діяльності й навчання, ніж інші. Ця обставина перетвориться на завдання вступної діагностики, що дозволяє прогнозувати й усувати можливі труднощі в навчальній діяльності.

Отже, психологічний супровід профільного навчання передбачає три завдання:

1) моніторинг і своєчасне усунення можливих нерівномірностей розвитку учнів;

2) поглиблену профорієнтацію учнів;

3) психологічну діагностику при відборі учнів у профільні класи.

МОНІТОРИНГ І СВОЄЧАСНЕ УСУНЕННЯ ВІДХИЛЕНЬ У РОЗВИТКУ УЧНІВ

У цьому підході до профільного навчання виходимо з положення Д.Ельконіна про те, що рушійною силою психічного розвитку є не форма, а зміст навчання.

Це значить, що без спеціальної корекції профільне навчання може призвести до однобокого психічного розвитку. Для того, щоб усунути ці небажані побічні ефекти, необхідно систематично відслідковувати розвиток старшокласника у процесі профільного навчання Для досягнення цієї мети використовують два класи методів — тести інтелекту й тести досягнень:

• тести інтелекту здебільшого спрямовані на вимірювання рівня розвитку логічних операцій на основі різного інтуїтивно підібраного змісту,

• тести досягнень дозволяють оцінити конкретні знання й навички учнів безвідносно до рівня розвитку логічних операцій.

Таким чином, ми маємо окремо діагностику розвитку^ окремо діагностику навчання.

ПОГЛИБЛЕНА ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНА ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА З УЧНЯМИ

Профорієнтаційна робота з учнями у профільному навчанні має свої специфічні риси. Одна з особливостей полягає в тому, що більшість профільних класів уже так чи інакше, вільно або вимушено вибрали певну спеціалізацію навчання.

В більшості випадків підліток має вже готовий план навчання у ВНЗ й професіоналізацію. Така форма професійного самовизначення «ззовні» може призвести до пасивності, втрати мотивації навчання, зниження інтересу до власної особистості й розмитості самосвідомості.

Іншою крайністю є передчасне обмеження світогляду й самосвідомості старшокласника, пов’язане з вузько утилітарним ставленням до освіти.

Профільне навчання найефективніше в тих випадках, коли немає часу на навчання в процесі роботи. Для сучасних «короткоживучих» професій необхідні вже підготовлені кадри, готові відразу приступити до роботи. Це значить, що вибір повинен бути усвідомленим, самостійним.

Маємо парадокс: з одного боку, часу на вибір немає, з іншого боку — цей вибір повинен бути вільним, усвідомленим, самостійним.

Підліток, що опинився під подвійним тиском, найчастіше не здатний знайти адекватний вихід без психологічної допомоги. Це означає, що профорієнтаційна робота повинна бути обов’язковим і значним за часом компонентом будь-якого профільного навчання. Причому особистісно-орієнтована профорієнтаційна робота повинна стати не тільки завданням психологічної служби, але й універсальним компонентом освітнього процесу. Профорієнтаційну роботу варто спрямувати на розвиток особистісної активності учнів, переробку некритично засвоєних від дорослих професійних планів й оцінок. За умови проведення такої роботи профільне навчання дає можливість формувати чіткий життєвий план, досягти високого рівня професіоналізму на ранніх етапах становлення кар’єри й відповідає запитам сучасного суспільства. Практика психологічного супроводу профільних класів дозволяє узагальнити результати самих різних спостережень й експериментів і по-новому подивитися на сучасне дитинство і його періодизацію.

Для методичного забезпечення організації поглибленої профорієнтаційної роботи обласний науково-методичний центр психології і соціології освіти розробив для практичних психологів «Картку професійної спрямованості», яка містить перелік діагностик та алгоритм діагтичної діяльності.

Результати психологічного супроводу профільних класів

Соціальна ситуація розвитку дітей, що навчаються в профільних класах, полягає в тому, суспільство в особі батьків і вчителів висуває дитині суперечливі вимоги включитися в процес професіоналізації, удосконалюватися йому напрямку й мати універсальні знання, набори особистісних рис. Залишаються невичерпаними мотиви підліткового періоду, спрямовані на спілкування з однолітками.

Ця специфічна соціальна ситуація розвитку породжує низку діяльностей, спрямованих на розв’язання протиріччя. Такими специфічними діяльностями є форсоване навчання й особливі захоплення.

Особливі захоплення відрізняються від «хобі-реакцій», описаних у психіатрії А.Лічко, трьома ознаками: у свідомості учня вони пов’язані з його професіоналізацією; вони забезпечують тісне змістовне спілкування із групою однолітків, а не відривають від нього; підлітки прагнуть до суспільно значимої реалізації свого захоплення. Захоплення дозволяють вирішити протиріччя, закладене в соціальній ситуації дітей. З одного боку, стає можливим продовження спілкування з однолітками, а з іншого боку — інтенсивне навчання й професіоналізація. Здебільшого захоплення мають універсальний характер. Найяскравішим прикладом є захоплення комп’ютером або окремими навчальними предметами — засобом реалізації професій. Ця провідна для нового вікового періоду діяльність приводить до виникнення новоутворень. Таким унікальним новоутворенням виявляється, наприклад, псевдопрофесійний світогляд, що є особливим варіантом «почуття дорослості» і виникає усередині діяльності особливих захоплень. Псевдопрофесійний світогляд являє собою набір стереотипів мислення, переживання й поведінки, які характерні для професіоналів певної галузі. Цей світогляд відрізняється яскравою виразністю й стає центром особистості підлітка.

РІВНІ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

Центральною ланкою переходу до профільної школи повинна стати допрофільна підготовка випускників основної школи.


Основні завданнями допрофільної підготовки:

  • підготовка учня до усвідомленого вибору профілю подальшого навчання;
  • організація проби вибору;
  • організація знайомства учнів зі світом професій.

В основній школі для учнів 8—9-х класів апробуються 4 рівні допрофільної підготовки. Розглянемо їх докладніше.

РІВЕНЬ 1

Введення курсів за вибором

Для розробки програми курсу за вибором необхідно:

• Проаналізувати зміст навчального предмета в рамках обраного профілю.

• Визначити, чим зміст курсу за вибором буде відрізнятися від базового або профільного курсу.

• Визначити тему, зміст, мету курсу, його функцію в рамках профілю.

• Розділити зміст програми курсу на модулі, розділи, теми, відвести необхідну кількість годин на кожний з них.

• З’ясувати можливість забезпечити цей курс навчальними й допоміжними матеріалами: підручниками, хрестоматіями, дидактичними матеріалами, лабораторним устаткуванням, реактивами. Скласти список літератури для вчителя й для учнів.

• Виділити основні види діяльності учнів, визначити частку самостійної роботи, творчої діяльності учнів при вивченні курсу. Якщо програма курсу припускає виконання практичних робіт, лабораторних досвідів, проведення екскурсій, виконання проектів, то їхній опис має бути у програмі.

• Продумати, які освітні продукти будуть створені учнями в процесі освоєння програми курсу.

• Визначити критерії, що дозволяють оцінити успішність освоєння програми курсу.

• Продумати форму звітності учнів за підсумками освоєння програми курсу: проект, реферат, виступ тощо.

РІВЕНЬ 2

Організація проектної, дослідницької діяльності школярів

Дослідницька діяльність учнів пов’язана з вирішенням учнями творчого, дослідницького завдання із заздалегідь невідомим рішенням (на відміну від практикуму, що служить для ілюстрації законів природи), що передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, виходячи із прийнятих традицій: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій проблематиці, добір методик дослідження й практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки.

Проектна діяльність учнів — спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова

діяльність учнів, що має мету, методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених очікувань щодо кінцевого продукту діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення завдань проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм й організація діяльності по реалізації проекту, його осмислення й рефлексію результатів діяльності).

Проектно-дослідницька діяльність — діяльність щодо проектування власного дослідження, що припускає визначення мети, принципів відбору методик, планування перебігу дослідження, очікуваних результатів, оцінка реалізації дослідження, необхідних ресурсів.

Завдання дослідницької діяльності в сучасній школі. В сучасних умовах, коли актуальне питання про зниження навчального навантаження дітей, термін «дослідницька діяльність учнів» набуває іншого значення. В ньому зменшується частка профорієнтаційного компонента, факторів наукової новизни досліджень і зростає зміст, пов’язаний з розумінням дослідницької діяльності як інструмента підвищення якості освіти.

Відмінності між дослідницькою й проектною діяльністю. Головним результатом дослідницької діяльності є інтелектуальний продукт, що встановлює істину в результаті процедури дослідження й поданий у стандартному вигляді.

При цьому проектна організація процесу дослідження є засобом встановлення істини, способом найефективнішого пізнання.

РІВЕНЬ З

Професійне самовизначення старшокласників

Модель самовизначення, запропонована П.Лернером, не рівнозначна «паспорту», «стандарту людини», у яких описуються деякі набори знань, умінь і навичок і параметри «соціального характеру» (Е.Фромм), що дозволяє в «культурах корисності» (О.Асмолов) не тільки формувати «соціальне замовлення», а й закладати їх у фундамент проектування районних освітніх систем, програм у конкретних навчальних закладах. Модель являє собою «пучок векторів» долучення людини до актуальної культури, можливих для розвитку в соціально-економічних умовах засобами освіти.

Модель самовизначення учнів у старших профільних класах може бути реалізована лише за умови:

— консолідації зусиль учнів і педагогів у прийнятті й здійсненні супроводу;

— при організації освітнього процесу істотною є постановка завдання щодо освоєння учнями різних тилів діяльності (зокрема, дослідницької й проектної), що є ключовою умовою розвито універсальних компетенції й навичок;

— за відмови від тоталітарного вихованка «за зразком» на користь створення збагаченого освітнього середовища, що супроводжує індивідуальний розвиток і самовизначення дитини й підлітка.

 

 

 

 

СТРУКТУРА МОДЕЛІ САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ

Самовизначення

Ознаки самовизначення

Життєве

Особисте й сімейне благополуччя Здоров’я особисте й близьких

Прагнення повноцінного життя й долучення до культури Якість життя (достаток, відпочинок, дозвілля) Добропорядність і охайність життя

Збереження й збільшення матеріальних, духовних і культурних цінностей родини, роду й народу Ефективність як працівника Суспільне й культурне призначення Виховання майбутніх дітей

Валеологічне

Фізичні можливості й стан здоров’я

Психічне здоров’я

Генетична спадщина

Звички, схильності

Знання превентивної медицини

Когнітивне

Ступінь і якість оволодіння змістом середньої освіти Широта світогляду Коло читання

Доступність інформаційних ресурсів Коло спілкування

Потреби в додатковій освіті

Моральне 

Практична реалізація життєвих планів Пошук відповіді на запитання: «ким бути?» і «яким бути?» Співвідношення між реальним та ідеальним «Я» Уявлення про себе в минулому, сьогоденні й майбутньому Аномальна емоційно-психологічна симптоматика Акцентуації характеру

Відносна стабілізація внутрішнього й зовнішнього життя ‘ 

Професійне 

Схвальна сфера професійної діяльності Уявлення про світ праці й професій Характер і умови майбутньої трудової діяльності Кращі професії й спеціальності Траєкторії одержання професії й спеціальності Особисті професійно важливі риси Підготовленість до здобуття професійної освіти Досвід продуктивної роботи

Соціально-економічне

Законослухняність і соціальна безконфліктність

Громадська активність

Ступінь особистої волі

Соціальний статус

Тендерні аспекти

Найманий робітник

Приватний підприємець ” Громадянство

Домагання щодо оплати праці Зайнятість професійною роботою

Технологічне 

Виконання тонких операцій ручними інструментами Керування машинною технікою Виконання й розуміння креслень, схем, графіків Володіння побутовою й офісною технікою 

 

Види супроводу самовизначення школярів

Супровід самовизначення підлітків передбачає педагогічне й гуманітарно-соціальне забезпечення.

СУПРОВІД 

Педагогічний 

Психологічний 

Гуманітарно-соціальний 

Культивування схильностей і задатків 

Діагностика 

Післяшкільні плани 

Ключові компетенції

Вікові кризи 

Використання й доповнення потенціалу родини 

Індивідуальні освітні траєкторії 

Образ «Я» 

Життєві плани й спрямування 

Інформаційне забезпечення індивідуальних освітніх траєкторій 

Корекція самооцінки 

Ціннісні орієнтації 

Технологічні й професійні проби

Ділові й вольові риси особистості 

Прийнятний бізнес дітей і підлітків 

Індивідуалізація педагогічних технологій 

Психологічне консультування 

Гранти, стипендії 

Індивідуальні освітні запити 

Інтимно-особистісні стосунки 

Правове консультування 

Творчі конкурси, олімпіади

Психологічний комфорт 

Трудові об’єднання школярів 

Світогляд 

Самоідентифікація 

Дозвілля, відпочинок 

Коло читання 

Емпатія 

Прийом до ВНЗ 

Допитливість 

Комунікабельність 

Волонтерство 

Розширення креативного поля 

Толерантність 

Здоровий спосіб життя

Патріотизм 

Конфліктні ситуації 

Міжнаціональні стосунки 

Відкритий розум 

Стресостійкість психіки 

Громадянська позиція, соціальна активність 

 

РІВЕНЬ З

Організація роботи з професійної орієнтації учнів

Профорієнтаційна робота в закладі освітице спеціально організована діяльність, спрямована на надання учням психолого-педагогічної підтримки в проектуванні ними варіантів продовження навчання у профільних і непрофільних класах старшої школи, в установах професійної освіти.

Елементи профорієнтаційної роботи:

• допомога кожному школяреві у виборі напрямку й місця подальшого навчання;

• робота з підвищення готовності підлітка до соціального, професійного й культурного самовизначення.

У цій діяльності можна виділити кілька етапів, і на кожному з них досить чітко вимальовується свій «фронт робіт»:

1. Виявляють освітні запити учнів, що закінчують 8-й клас. На цьому етапі здійснюється:

• надання «освітньої карти» району, міста, області;

• попередня діагностика освітнього запиту школярів з урахуванням думки їх батьків, основних мотивів майбутнього вибору, інтересів і схильностей.

2. Для дев’ятикласників передбачається:

• навчання способів вибору індивідуального маршруту освітньої діяльності;

• організація психолого-педагогічної діагностики й самодіагностики, що дозволяє шукати версії про схильність до напрямків освітньої діяльності в умовах профільного навчання;

• виявлення основних проблем у виборі профілю навчання.

3. По закінченні 9-го класу:

• реалізуються «проби вибору профілю навчання». Із цією метою доцільно почати одноденне або дводенне «занурення» у проблему вибору. Ця процедура повинна бути заздалегідь передбачена навчальним планом школи;

• виявляється відповідність можливостей школяра вимогам профілю;

• співвідносяться аргументи «за» й «проти» певного вибору профілю. При цьому важливо, щоб у ранжируванні факторів незалежно брали участь сам учень, його батьки й учителі.

З метою визначення професійних намірів школярів працівники соціально психологічної служби умовно поділяють школярів на чотири категорії за ступенем сформованості професійних планів, які можна з’ясувати в групових (масових) опитуваннях.

Робота з кожною окремою категорією учнів проводиться різними способами й прийомами. Для проведення індивідуальних та групових консультацій практичному психологу рекомендується алгоритм «Картки професійної спрямованості школяра».

За ступенем сформованості професійних планів визначають школярів, які:

1. Вже визначили своє майбутнє покликання. Вони мають потребу в тому, щоб їм було вказано шляхи подальшого здобуття освіти, вибору навчального закладу, в якому можна здобути спеціальність, перспективи роботи. Іноді необхідно підказати шляхи самовиховання, самоосвіти, підготовки себе до опанування професії.

2. Не знають, куди йти вчитися або працювати, не мають конкретних життєвих професійних планів. Ця категорія учнів має потребу в роботі з професійної освіти. Ознайомлення з різними професіями й спеціальностями допомагає їм визначити своє майбутнє. У роботі з учнями можна застосовувати анкети на виявлення інтересів, результати яких можуть бути першим кроком для наступного самовизначення й допоможуть школярам звузити сферу вибору й зорієнтуватися в розмаїтті професій.

3. Обрали свою майбутню професію, але з певних причин опанування професії або істотно обмежене для них, або зовсім протипоказане (за станом здоров’я, за наявності суттєво завищеного рівня домагань, за неадекватної самооцінки). Учням необхідна робота з переорієнтації. Завданням діяльності шкільного психолога має стати визначення системи педагогічних і психологічних впливів на школяра з метою його переорієнтації. Переорієнтація передбачає вирішення підлітком досить складного протиріччя між власним бажанням, з одного боку, і неможливістю (або обмеженістю) займатися цією діяльністю — з іншого.

4. Обрали одразу кілька професій, часто протилежного характеру. Ця чисельна група учнів характеризується тим, що у визначенні свого професійного вибору школярі орієнтуються винятково на поради й думки товаришів і оточення, не замислюючись над своїми можливостями та переваги професії.

Думки й поради бувають суперечливими, тому професійне самовизначення цих учнів стає надзвичайно складною справою. Саме такі школярі найбільше потребують допомоги з боку шкільного психолога. Основною метою роботи шкільного психолога з учнями є не тільки вирішення протиріч, а й здійснення стійкого й цілеспрямованого професійного вибору.


Для того, щоб вибір професії був свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні три фактори: інформованість (орієнтування) школярів про світ професій, знання своїх особистісних можливостей, уміння співвідносити особистісні риси з вимогами до професії або спеціальності.

Вибір професії завжди пов’язаний з такими категоріями, як можливості й потреби, інтерес і мета, такими факторами, як нахили й мотивація, передбачення результатів ухвалених рішень.

Однією з невирішених проблем є рання поетапна профорієнтаційна діагностика, що враховувала б вікові зміни мотиваційної сфери дитини.

Клас 

Види діяльності 

Мотиваційні зміни

1 – 4

Ознайомлення зі світом найпоширеніших (популярних) професій, з професіями своїх батьків і близьких 

Формується правильне емоційне ставлення до процесу праці, з’являється бажання займатися корисною працею, якісно виконувати доручену справу 

5—7 

Ознайомлення з професіями своїх батьків і близьких людей, з професіями свого регіону. Повинні знати, де і які знання вони можуть застосовувати у своєму регіоні (районі). Ознайомитися з потребами району в певних спеціальностях і звернути увагу саме на ці спеціальності

Формуються прогностичні вміння щодо трудової діяльності, можливостей реалізації обраної професії в районі (регіоні). Відбувається виділення професійної мети, професійної мрії чого хоче досягти, чого може досягти) 

8—9 

Введення курсу «Основи вибору професії». Вивчення професійних інтересів і нахилів. З’ясування подальших життєвих планів. Визначення наявності рейтингу професій. Рекомендується вибір однієї з п’яти сфер професійної діяльності: людина-природа, людина-техніка, людина-людина, людина-знакова система, людина-художній образ

Формуються стійкі професійні інтереси, відбувається вибір подальшого шляху навчання в 10—11-х класах. Підсилюється увага до подальших освітніх планів. Школярі отримують інформацію про світ професій, спеціальності, навчальні заклади. З’ясовуються уявлення про перешкоди на шляху до улюбленої професії

10—11 

Вивчення планів продовження освіти й вибору подальшої професійної діяльності, вибір профілю навчання. Наявність власного рейтингу професій. Допомога у виборі майбутньої професії. Школярі уточнюють відповідність наявних рис професійно важливим рисами обраної професії, стану здоров’я — вимогам обраної професії

Звертається увага не тільки на психофізіологічні риси школярів, необхідні для оволодіння професією, а й відбувається корекція вибору старшокласників, підлітки отримують допомогу в самооцінці своїх здібностей і нахилів

 

 

ПРОГРАМА ПОГЛИБЛЕНОЇ ДІАГНОСТИКИ

 

 

№ з/п

 

Класи 


 

3 

5—6 

7—8 

9 

10 

 1

Провідний мотив навчання 

     
   

2 

Анкета пізнавальної спрямованості 

     
   

3 

Опиту вальник Йовайши (схильність до різних сфер професійної діяльності)

     
   

4 

Опитувальник «За і проти» (професійні схильності і переваги) 

     
   

5 

Опитувальник професійних переваг (за Дж.Холландом) 

     
   

6 

Опитувальник виявлення кращих завдань праці 

     
   

7 

Опитувальник для вивчення провідних мотивів профдіяльності 

     
   

8 

Анкета спрямованості особистості 

     
   

9 

Методика «Проблемна анкета» 

     
   

10 

Вивчення індивідуально-психофізіологічних особливостей учнів відповідно до вибору професії 

   

Оцінка емоційної сфери (методика Спілбергера)

           

Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності й ригідності (методика М.Айзенка) 

           

Діагностика схильності до стресів (методики Дж.Дженкінсона) 

           

Діагностика рівня невротизації (методика Л.Вассермана) 

           

Діагностика оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (методика «САН») 

         
завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,355sec