ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

Психологічна допомога особистості, безумовно, пріоритетний напрямок розвитку вітчизняної психологічної науки, яка за відомих обставин запізнилася у цій сфері як мінімум на півстоліття порівняно з психологією світовою. Якщо говорити про спонтанну психологічну допомогу однієї людини іншій, про співчуття, підтримку, вміння вислухати, розрадити, поплакати разом, то стає зрозумілим, що всі ці форми взаємодії були з давніх-давен та є й досі. Крім спонтанної психологічної допомоги в суспільстві завжди були певні традиції цілеспрямованого консультування, яке здійснювалося досвідченими громадянами з певним статусом, які могли викликати довіру.

Ще у прадавні часи в кожної людини була змога звернутися не лише до своїх рідних, але й до найстаршої жінки племені, до вождя, шамана, жерця, які тлумачили сновидіння, передбачали майбутнє, пояснювали складні життєві колізії, радили, як вийти з безвихідного становища.

Сподіватися прожити життя без неприємних несподіванок, внутрішніх конфліктів, страждань, драм, втрат було б надто наївно. Життя завжди готує кожному нові й нові випробування. І їхня тривалість, тяжкість, складність якось співмірна людським можливостям, силам, які кожен із нас на цей момент має. Всі ми час від часу потрапляємо в ситуації, ніби спеціально створені для того, щоб допомогти нам пережити й усвідомити щось вкрай важливе, що залишилося поза увагою в миготінні буденності. Такі перешкоди на шляху до мети немов кимось вигадані, щоб розширити можливості самодослідження, саморозвитку.

ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Психологічне консультування — це особливо організоване спілкування між фахівцем і його клієнтом, спрямоване на підтримку клієнта, на роботу з його станами, переживаннями, взаєминами, проблемами, конфліктами.

Мета консультування — створення сприятливих умов для розв’язування конфліктних ситуацій, продуктивного виходу з кризи, особистісного розвитку, підвищення якості життя.

Консультування — це передусім допомога клієнтові в кращому розумінні себе, усвідомленні своїх справжніх прагнень, саморегуляції. Це допомога в оптимізації життєдіяльності, спілкуванні, сфері сімейних, професійних стосунків, адаптації до нових, незвичних умов існування, допомога в гармонізації себе, свого оточення та способу життя.

Консультування — превентивна робота, яка не дає проблемам надто загостритися, стати хронічними. Інколи консультування стає першою фазою подальшої глибокої і тривалої психотерапевтичної роботи. Під час консультування цілеспрямовано актуалізуються внутрішні ресурси людини, яка потребує допомоги, стимулюються її власні потенції.

Види психологічного консультування:

• короткочасне й довготривале;

• групове та індивідуальне;

• релігійно забарвлене і позаконфесійне.

Консультування в закладах освіти — це вид психологічної допомоги, що має діагностико-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності вчителів, батьків, підлітків, старшокласників. Це також спосіб психологічної підтримки дітей, які мають певні специфічні потреби, відчувають відгород-женість від однолітків, самотність, батьки яких не забезпечують їм відчуття захищеності, не створюють належних умов для розвитку.

Деякі автори до завдань консультування крім діагностично-рекомендаційних включають також і корекційні. На мою думку, говорити про корекцію слід дуже обережно. Адже корекція передбачає авторитарну позицію дорослого, який здійснює спрямоване втручання зовні, не беручи до уваги проблеми самої дитини. Якщо консультування вдале, воно завжди сприяє певним позитивним змінам в особистості, але ці зміни відбуваються природно, невимушено й відповідають внутрішній логіці розвитку дитини, а не нав’язуються ззовні.

«Чисто консультативними» вважаються проблеми міжособистісні, пов’язані зі взаєминами, конфліктами, адаптацією до нового середовища чи нової діяльності, особливостями психічного розвитку та виховання на різних вікових етапах.

Особистість консультанта є знаряддям його праці. Людина, яка надає психологічну допомогу іншим, не може не мати здатності до емпатії, доброзичливого інтересу до людей, уміння почувати себе вільно в будь-якому товаристві. Для професіонала-практика вміння привертати до себе людей, відчувати радість від спілкування — це обов’язкові риси.

Головні ознаки продуктивного стилю:

• наявність досвіду роботи з різними категоріями клієнтів;

• потреба постійно вдосконалюватися, вчитися, засвоювати нові прийоми, техніки, підходи.

Успішний консультант завжди дає волю своїй інтуїції, намагаючись підходити творчо, нестандартно до кожного нового випадку. Психологічна допомога — це не лише професійні вміння, відповідальність, бажання, але й трошки магії, трошки чогось незрозумілого, ірраціонального, що виникає в атмосфері відкритості та довіри.

Головною ознакою стилю роботи консультанта є його метод, підхід. Вибір методу як консультативного втручання визначається специфікою особистості психолога і клієнта. Результативність консультативної роботи підвищується, коли її методи відповідають визначеним завданням та наявним умовам, а особливо індивідуально-психологічним особливостям учасників консультативного діалогу. Вибір методу консультування залежить і від типу нервово-психічного розладу, і від проблеми клієнта. Вважається, що при вегетативних розладах варто застосовувати аутогенне тренування. Якщо клієнт скаржиться на життєві утруднення, йому має допомогти раціональна логотерапія. Той, хто страждає від страхів чи перверзій, знайде полегшення завдяки методам поведінкової терапії. А гештальттерапія та психодрама більше підходять для непростих характерологічних розладів.

ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

Основні проблеми (запити), з якими звертаються до психолога-консультанта:

— неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;

— конфліктні ситуації в сім’ї;

— переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи, ставлення до навчання;

— проблеми психічного здоров’я дітей, які навчаються в загальноосвітніх та спеціальних закладах;

— вплив стресогенних факторів на успіхи в школі;

— проблеми шкільної дезадаптації;

— дитячий алкоголізм та наркоманія.

Розв’язання зазначених вище проблем передбачає насамперед виявлення основних причин, які провокують ті чи інші труднощі.

Поширені причини труднощів у педагогічному спілкуванні:

• не сформованість навичок вербальної та невербальної комунікації (перефразування, збіднений словниковий запас, нелогічність висловлювань, недоречність виразів тощо);

• відсутність необхідного зворотного зв’язку;

• формальність в організації педагогічної взаємодії (особливо в процесі прийняття спільних рішень);

• неврахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у процесі спілкування, ігнорування закономірностей психічного розвитку особистості, зокрема переживання нею критичних періодів;

• низька культура педагогічного спілкування та нехтування внутрішньою неготовністю співрозмовника (зокрема, дитини) до критичного ставлення чи оцінювання.

Консультування батьків та педагогів щодо взаємодії з дітьми різного віку

Однією з поширених проблем є небажання дитини навчатися в школі. Причини — здебільшого в неготовності дитини до школи, яка включає інтелектуальні, мотиваційні та емоційні аспекти. Під час консультування важливо проаналізувати мотиви неадекватної поведінки дитини, соціальну ситуацію її розвитку, а також специфіку підготовки дитини до школи в сім’ї. На основі такого обговорення можна розробити відповідні рекомендації щодо подальшої взаємодії з дитиною, можливо, порекомендувати зустрітися зі спеціалістами-медиками чи дефектологами.

Процедура проведення консультування з проблем поганої поведінки дітей передбачає врахування індивідуальних особливостей батьків, їх готовність до змін, а також психолого-педагогічну культуру. Нерідко позитивні результати дає й додаткове діагностування батьків (наприклад, тестування для з’ясування типу ставлення батьків до дитини).

Специфіка проведення психологічного консультування батьків щодо раннього виявлення й розвитку здібностей дітей передбачає врахування умов психічного розвитку дитини, її близького соціального оточення, особливостей індивідуального розвитку, наявність психічних травм тощо. Разом із батьками вирішується питання навчання дітей (тип школи, рівень навантаження, кваліфікація педагогів).

Психолого-педагогічне консультування батьків дітей молодшого шкільного віку передбачає врахування нормативних психічних новоутворень (рефлексія, довільність, внутрішній план дій), включення дитини у процес учіння, специфіку взаємин із однокласниками, статус дитини в сім’ї. Під час консультування доводиться враховувати цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних обставин, через які в дітей виникають проблеми з навчанням у школі та можуть складатися погані взаємини з однолітками. Психологічне консультування батьків дітей цього віку має бути спрямоване на оптимізацію батьківського впливу та підвищення їхнього авторитету.

Основними чинниками розвитку особистості молодшого школяра є ставлення дорослих до шкільної успішності, дисципліни, старанності учнів, дитячих звичок. Думка вчителя для молодшого школяра найбільш істотна та безапеляційна. Школярі звертаються до вчителя через найрізноманітніші проблеми — від випадкових, ситуативних до болючих особистісних (наприклад, конфлікти в сім’ї, розлучення батьків). Тому важливо, щоб педагог був емпатійною, чутливою людиною, зміг відділити суттєве від ситуативного, а якщо й необхідно, то звернувся за допомогою до психолога.

Вирішення психолого-педагогічних проблем дітей підліткового віку має також цілий ряд особливостей.

Типові конфлікти між батьками й підлітками:

• неадекватна соціальна поведінка підлітків;

• небажання підлітка спілкуватися зі своїми батьками, ділитися з ними думками й переживаннями, розповідати про те, що з ними відбувається;

• зниження навчальної активності, погіршення результатів навчання в школі;

• неадекватність самооцінки тощо. Вступ у підлітковий вік не передбачає

входження дитини в нову групу (якщо не йдеться про значущу групу поза школою). Передбачається подальший розвиток особистості за нових умов, оскільки сама група підлітків стає іншою (в результаті інтеграції соціальних і психологічних змін).

Психологу, працюючи з підлітками, варто пам’ятати, що суттєві змінну структурі особистості підлітка відзначаються насамперед зрушеннями в самосвідомості. Підліток починає уявляти себе дорослим, намагається виражати нову життєву позицію як у ставленні до себе, так і до інших та світу в цілому. В такій ситуації підліток часто заявляє про свої права — на самостійні рішення, на вибір друзів, на проведення вільного часу. Він ображається, опирається, захищається всіма відомими йому методами, інколи викликаючи обурення та протест дорослих.

Суперечність між ставленням підлітка до себе та ставленням до нього дорослого часто є джерелом тривалих конфліктів та відчуження. Практичні дії, спрямовані на корекцію відчуження підлітка, насамперед від його батьків, передбачають як індивідуальну, так і групову роботу, спрямовану на підвищення рівня саморегуляції підлітків, навчання їх способам конструктивного розв’язання проблем, підвищення стресостійкості, зниження тривожності та агресивності, поліпшення соціалізації в суспільстві.

У бесідах із батьками необхідно звертати увагу на складність перебігу вікових криз. Так, наприклад, у підлітковому віці кризи часто ускладнюються стилем взаємодії в сім’ї, проявами індивідуальності дитини, її здоров’ям та опосередковуються соціальною ситуацією (статусом у школі, взаєминами з друзями, системою оцінювання вчителів тощо). В процесі консультації потрібно налаштовувати батьків на позицію співпраці, спільного вирішення сімейних проблем, а підлітків — на довіру, врахування досвіду батьків, безоцінне ставлення до думки іншої людини, до аналізу власних і чужих вчинків, зменшення категоричності суджень.

Головне завдання консультанта — зняти психологічний бар’єр, налаштувати співрозмовника на готовність до співпраці, звернути увагу на мотивацію людських вчинків, а не лише на їх результати.

Можна запропонувати підліткам вести щоденні записи спостережень за своєю поведінкою, виділяючи те, що їм найбільше сподобалось, а що викликало неприємні емоції.

Типові запити старшокласників та їх батьків:

• погані взаємини між старшокласниками та їхніми батьками, послаблення впливу на прийняття рішень дітьми;

• невдоволення батьків тим, як їхні діти вибирають собі друзів, особливо стосунками між статями;

• розбіжності між батьками й дітьми щодо вибору дитиною майбутньої професії, нездатність досягати згоди;

• відсутність спільних інтересів, небажання дітей проводити час разом із батьками;

• конфлікти між розлученою матір’ю (батьком) і дорослою дитиною через те, що в родині з’явився новий чоловік (нова жінка), конфліктні ситуації як наслідок поганих взаємин між дорослими дітьми від різних батьків в одній і тій же родині.

Ефективні способи розв’язання цих проблем:

— індивідуальні бесіди з учасниками конфліктних ситуацій, під час яких потрібно проаналізувати причини погіршення міжособистісних стосунків;

— групові зустрічі (тренінги, круглі столи, диспути, ділові ігри), на яких потрібно оптимізувати процеси саморегуляції, здатність відкрито демонструвати як позитивне, так і негативне ставлення; формувати вміння гнучко управляти емоціями, емпатійно слухати, спільно знаходити конструктивні рішення тощо.

В процесі індивідуальних консультацій потрібно звернути увагу клієнта (старшокласника) на його негативні переживання: що викликає в нього стійку негативну реакцію, з’ясувати, як би вони вчинили на місці батьків чи вчителів.

Під час бесід із батьками важливо звернути їхню увагу на типові й специфічні прояви індивідуальних рис дітей, на які необхідно зважати, якщо дорослі щиро хочуть налагодити з ними стосунки.

Під час групових зустрічей можна виробити спільні правила поведінки:

• бачити позитивне;

• оцінювати свої дії;

• критикувати у вигляді рекомендацій;

• спокійно говорити свою думку;

• пошукати компроміс;

• утримуватися від з’ясування стосунків, якщо є роздратування.

Консультування з розвитку здібностей школярів

У практиці психологічного консультування доводиться працювати з запитами щодо розвитку тих чи інших здібностей, а інколи й розробляти відповідні рекомендації. При цьому ми звертаємо увагу як на задатки (біологічна основа здібностей), так і на соціальну ситуацію розвитку особистості.

Раннє виявлення й діагностика задатків — необхідна умова для їх своєчасного й активного використання в процесі розвитку здібностей. Період, протягом якого в дітей вперше виявляються наявні задатки, залежить від багатьох факторів. Умови, що забезпечують повноцінне формування здібностей, передбачають насамперед уважне ставлення до занять дитини, врахування її прагнення до тієї чи іншої діяльності. На практиці ми часто спостерігаємо можливості розвитку здібностей за відсутності яскраво виражених задатків. Варто зазначити, що можливість регулювати, зокрема активізувати формування здібностей залежить від віку людини, наявності сензитивних періодів для розвитку тих чи інших психічних якостей.

Розвиток інтелектуальних здібностей. Інтелектуальні здібності людини мають визначену структуру. В основі формування розумових здібностей лежить розвиток процесів мислення. Розвиток трьох основних видів мислення, дійового, образного і словесно-логічного, опосередковується не лише задатками й соціальною ситуацією розвитку особистості, ай організацією провідної діяльності, характерної для того чи іншого вікового періоду.

Для повноцінного розвитку інтелекту потрібно пам’ятати про загальні закони розвитку дитячого мислення, важливість систематичного інтелектуального тренування для підтримки адекватного рівня розвитку розумових здібностей людини.

Розвиток пам’яті: здатності до успішного запам’ятовування, оптимального збереження та вчасного необхідного відтворення засвоєного досвіду.

Безліч проблем щодо розвитку пам’яті спричиняє те, що в практиці психологічного консультування все частіше з’являються запити щодо поліпшення процесів та якості пам’яті.

У практиці психологічного консультування робиться акцент на основних законах та особливостях розвитку пам’яті. Як правило, важливо провести різнобічну й точну психодіагностику проявів пам’яті клієнта перед тим, як давати йому рекомендації.

Фактори, які необхідно враховувати, пропонуючи клієнтові конкретні рекомендації з удосконалення його пам’яті:

• індивідуальні розходження в розвитку різних видів пам’яті в людини;

• вікові закономірності розвитку пам’яті;

• необхідність комплексного і спеціалізованого удосконалювання пам’яті;

• взаємозв’язок у розвитку пам’яті й інтелекту людини.

Розвиток комунікативних здібностей. Ознаки наявності комунікативних проблем:

• неадекватне або несвоєчасне реагування на звернення;

• почуття зніяковілості;

• неуважне реагування на вербальні стимули;

• недиференційованість невербальних стимулів;

• невміння використовувати наявні знання;

• недорозвиненість почуття гумору тощо.

Варто відзначити важливість розвитку спостережливості для поліпшення комунікативних здібностей. Корисною є зміна об’єктів і ситуацій спілкування, передбачення результату спілкування з конкретною людиною. В ході консультативної бесіди необхідно прагнути усвідомлення клієнтом причин зміни в його настрої після спілкування з певними людьми в конкретних ситуаціях. Можна запропонувати зробити деякі кроки для нормалізації реакції клієнта на дії окремих людей у спілкуванні з ним.

Деяким клієнтам інколи просто не вистачає ініціативи в спілкуванні з людьми для налагодження контакту. Іншим рекомендується уважно, доброзичливо слухати.

Клієнти часто запитують, як викликати симпатію інших людей. Для початку варто проаналізувати можливі причини антипатії або ворожості, які клієнт може викликати до себе від інших людей, а вже потім віднайти найбільш оптимальні для себе способи усунення цих причин.

Поліпшення організаторських здібностей клієнта. Насамперед потрібно з’ясувати, чи усвідомлює клієнт, які знання й уміння повинен мати гарний організатор. Початковий етап роботи з клієнтом для удосконалювання його організаторських здібностей може стосуватися складання індивідуальної програми щодо корекції та розвитку окремих рис характеру, складання самоописів та передбачення перспективних напрямів самовиховання.

Хотілося б відзначити важливість виявлення прагнення людини до досягнення визначених цілей. Дефіцит цього часто є причиною сповільненого розвитку здібностей особистості, навіть за наявності необхідних біологічних задатків та сприятливих психосоціальних обставин.

Консультування з проблем шкільної адаптації та успішності

Більшість дітей із великим бажанням і зацікавленістю йде до школи. Діти готові добре вчитися, отримувати задоволення від перебування в групі ровесників, слухати вчителя. Чому ж вони втрачають інтерес і до школи, й до навчання? Такі запитання хвилюють як батьків, так і педагогів, бо не секрет, що дитина, яка хоче навчатися, досягає більших успіхів. Одна з основних причин шкільної неуспішності — низький рівень психічної адаптованості дитини до нових умов, шкільних правил, вимог учителя, загалом, до нової соціальної ситуації.

Причини шкільної неуспішності й дезадаптації: :

• недоліки в підготовці дитини до школи;

• соматична ослабленість дитини;

• порушення у формуванні рухових та окремих психічних функцій;

• емоційні розлади;

• великі перевантаження, що викликають розгальмованість та зниження дисципліни.

Не викликає сумніву, що одна з суттєвих причин неуспішності і шкільної дезадаптованості — це відставання в інтелектуальному розвитку, не сформованість в учня мислительних операцій.

Під час організації консультативного процесу необхідно враховувати тип нервової системи дитини, наявність нейродинамічних порушень, невротичних симптомів. Так, для легко збудливих дітей типові розлади уваги, порушення цілеспрямованої діяльності, що серйозно заважає засвоєнню навчального матеріалу. Інша форма психофізіологічних розладів пов’язана з помітним зниженням активності, працездатності та загальною психічною загальмованістю. Очевидно, що такі діти не встигають вчасно виконувати завдання в групі, хвилюються під час контрольних, переживають труднощі під час опитування. У них поступово може сформуватися комплекс неповноцінності, занижена самооцінка та низький рівень домагань.

Причинами значних труднощів у навчанні дітей можуть виступати нейроди-намічні порушення, які виступають у формі емоційної нестабільності, поганого самопочуття, зниження настрою, бурхливого реагування на ситуацію неуспіху. Все це знижує рівень успішності навіть за наявних високих показників інтелектуального розвитку.

Психологічні труднощі дезадаптаційного характеру виступають як похідні (вторинні), тобто формуються як наслідок психофізичних порушень, соціально-психологічних конфліктів, неадекватного оцінювання, неправильної інтерпретації індивідуального психологічного розвитку дитини тощо.

Під час індивідуального психологічного консультування необхідно визначити основні причини низької навчальної адаптації учнів, а не лише концентруватися на конкретних проявах дезадаптації. Важливу роль в успішній адаптації дітей до школи відіграють характерологічні особливості дитини, наявність основних вікових новоутворень та включеність у провідну діяльність.

Уміння контактувати з ровесниками, включатись у комунікативну діяльність, а також сформованість навичок комунікації посідає основне місце в ситуації переходу учня до іншої школи, що вимагає подолання значних труднощів у спілкуванні. Відомо, що в ситуації ізоляції дитини (особливо в кризовий період) виникають порушення психогенного характеру, які можуть закріпитись у вигляді «депривованого типу реагування» — агресивності, замкнутості, недовіри.

Важливо вчасно помітити небезпечні ознаки шкільної дезадаптації та попередити руйнівні наслідки особистісного характеру — емоційні порушення, зниження пізнавального інтересу, поведінкові негаразди.

Під час консультування учителів варто не лише проаналізувати причини та прояви дезадаптації тієї чи іншої вікової групи дітей, не лише вивчити індивідуальні характеристики дезадаптованих, а й обговорити шляхи корекції негативної поведінки. Останні залежать від рівня дезадаптованості, вікового періоду, соціальної ситуації розвитку та необхідного досвіду роботи педагога. Консультант, зокрема, навчає таким прийомам і методам:

емпатійне слухання (вслухування у внутрішній світ дитини, глибинна оцінка її стану);

парадоксальна інтенція (сприяння відкритому переживанню дитиною справжніх, хоча б і негативних почуттів);

діалогічне обговорення ситуації тощо.

Особливої уваги вимагає перша зустрічі з клієнтом. Важливо, щоб він повірив у вашу щирість, прагнення зрозуміти й допомогти.

Клієнт (чи то учень, чи хтось із батьків) має зручно влаштуватись у кріслі, заспокоїтися, без особливого втручання викласти інформацію, налаштуватися на серйозну роботу. Психолог з’ясовує приховані мотиви та прагнення клієнта, давні (ранні) болісні спогади, систему захистів, які виявляються під час таких зустрічей.

Кожний сеанс має закінчуватися підбиттям підсумків щодо виконання контракту (домовленості), зняттям напруження, а також обговоренням наступних зустрічей та програм самостійної роботи клієнта.

Показники успішного консультування з проблем шкільної дезадаптації:

• з’являється поява інтересу до навчання в школі або до окремих предметів;

• критичне ставлення до своїх успіхів;

• зниження агресивних проявів;

• налагодження стосунків із ровесниками;

• участь у спільних шкільних заходах;

• адекватна самооцінка;

• готовність до співпраці;

• прагнення до самовдосконалення.

Консультування з проблем профілактики дитячої злочинності, наркоманії та алкоголізму

Людська психіка організована так, що ми охоче сприймаємо потік позитивної інформації, намагаючись відмежуватися від негативної, особливо болючої. Як правило, батьки із задоволенням вислуховують інформацію про успіхи своїх дітей і не хочуть концентруватися на негативних проявах поведінки, знаходячи виправдання та шукаючи «крайнього» (учитель, погані друзі, вулиця).

Практика показує, що девіантність — це здебільшого результат неадекватного впливу батьків: або ж їх надмірне опікування, або ігнорування справжніх інтересів дітей, їхніх потреб, прагнень, неврахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку.

Помітивши негаразди в поведінці дітей, батьки негайно мають звернути увагу на організацію життєдіяльності дітей — від розпорядку дня та щоденного виконання доручень, домашніх завдань до спільних сімейних заходів (екскурсії, літній відпочинок, робота на присадибній ділянці тощо). Під час обговорення соціальної ситуації розвитку часто виявляється, що дитина почала втікати з дому, щоб не бути присутньою при сварках батьків, тому роботу в таких випадках варто починати з перебудови та зміни стосунків у сім’ї, зі створення домашнього затишку.

Деякі діти намагаються поза власною домівкою знайти те, чого їм там бракує. Однак у таких ситуаціях дитина часто потрапляє під згубний вплив «вулиці», де вона почуває себе дорослою, навчаючись «шкідливим» звичкам, демонструючи силу, зневажаючи моральні норми поведінки. Головне не дати можливості, щоб у дитячій свідомості закріпилася подібна поведінка.

Рекомендації щодо «згасання» прагнення до аномальної поведінки ми можемо знайти, зокрема, в біхевіоральному напрямі психологічного консультування. Інколи доводиться рекомендувати проведення спеціальних заходів щодо корекції дитячої поведінки (для попередження дитячої злочинності).

Важливого значення набуває організація спілкування девіантних (із порушеннями в поведінці) підлітків, зміна їх статусу в групі, пошуки друзів, включення в групи «за інтересами».

Профілактика алкоголізму та наркоманії має здебільшого стосуватись організації дитячої діяльності, вона передбачає гуманізацію батьківської та педагогічної взаємодії, підвищення відповідальності батьків за коректність власної поведінки.

На жаль, інколи під час консультування таких дітей доводиться констатувати неврологічні та серйозні психосоматичні порушення, які не можна усунути без втручання лікарів, медичного обстеження.

Тривале перебування дитини в умовах соціальної депривації (обмежень, незадоволення життєво важливих потреб) вдома або в школі передбачає спочатку зняття стану психічного напруження, дискомфорту. Здебільшого психолог може звернутися до соціальних служб, а інколи доводиться залучати і служби захисту прав дитини.

Стосовно таких ризиків для здоров’я, як тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія, то саме батьки можуть стати реальним джерелом знань. Роль школи також важко переоцінити. Цілеспрямований потік інформації щодо здорового способу життя може вплинути на спосіб життя дітей. Варто про дитячі проблеми дітей частіше говорити з усіма компетентними органами, запобігати серйозним порушенням, успішно взаємодіяти з педагогічним колективом та органами охорони здоров’я.

завантаження...
WordPress: 22.98MB | MySQL:26 | 0,775sec