ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх — здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шестирічок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослими і ровесниками. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням і через факти невстигання, шкільні неврози, підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

Дитячі роки — той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки, — це джерело життєвого ідеалу. Від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало її подив і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей, — від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець.

В. Сухомлинський

Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути досить добре розвинені ті системи й функції організму, які з початком навчання зазнають підвищених навантажень. Насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок, уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опанувати читання та письмо.

Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання у школі є розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати. Більшість дітей, які вступають до першого класу, функціонально готові до виконання шкільних вимог, без проблем можуть упоратися з навчанням. Однак, як свідчать багаторічні спостереження учителів, психологів, серед першокласників є й такі діти, у яких виникають певні труднощі в навчанні, хоча розумово вони розвинені нормально. Одні погано встигають, інші виконують шкільні вимоги, отримують гарні й навіть відмінні оцінки, але досягають цього ціною великих зусиль. А це дуже швидко призводить до перевантаження й погіршення стану здоров’я дитини: з’являються роздратованість, плаксивість, порушення сну тощо.

Такі діти не готові до навчання, через те що в них затримується розвиток необхідних для шкільного навчання психічних функцій. Найчастіше така затримка пов’язана з несприятливим перебігом внутрішньоутробного розвитку та пологів, частими захворюваннями на першому році життя, особливо на дизентерію чи диспепсію, що супроводжувалися порушенням нормального засвоєння мінеральних солей та білків основних пластичних матеріалів, необхідних для побудови кісткових та мозкових тканин. Усе це викликає затримку розвитку нервової та м’язової систем.

Щоправда, у процесі навчання ці функції вдосконалюються й дитина поступово наздоганяє у розвитку своїх ровесників . Тому ще до її вступу до школи можна й потрібно за допомогою спеціальних вправ прискорити розвиток необхідних функцій.

Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділяти тим малюкам, які не відвідують дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Нехай вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури — не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, фломастер, пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури (ножиці повинні бути досить гострими, але із заокругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом з дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати гачком, вишивати, але тільки під вашим наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда. Спостереження педагогів і психологів показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також припускаються помилок. Для того, щоб у малюка сформувалася правильна вимова, частіше обговорюйте з ним прочитані книги, пропонуйте описати побачене чи скласти оповідання за малюнками.

Починаючи з січня місяця, один-два рази на тиждень проводьте спеціальні заняття, які готують руку до письма. Можна навчати дошкільнят деяких елементів письма за допомогою спеціального посібника. Сімнадцять елементів, що входять до нього, відтворюються у зменшеному вигляді. Замінити цей посібник можна звичайним зошитом у лінійку.

Ці вправи навчають тих прийомів та рухів пальців і кисті, за допомогою яких виконуються різні прописи. Крім того, ці заняття сприяють вихованню посидючості, уваги, зосередженості, звички навчатися регулярно і зберігати при цьому відносну непорушність — словом, усього того, чого вимагають у школі.

На початку кожного заняття потрібно показати дитині на маленькій дошці чи аркуші паперу, як повинні рухатися пальці і кисть при виконанні наступного елемента. Потім відпрацювати цей руху повітрі разом з дитиною. Після цього можна запропонувати відтворити опрацьований рух, обвівши по пунктирній лінії зразок елемента. Далі доречно провести фізкульхвилинку: нехай дитина кілька разів стисне пальці в1 кулачок і енергійно розтисне їх. Тепер вона повинна самостійно відтворити заданий елемент письма на аркуші паперу.

Пам’ятайте: 5—6-річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хв. Через кожні 2—3 хв. роботи — за цей час вона встигає написати 1—2 рядки — робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть И роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1—2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона не поспішала, акуратно виводила лінії.

Наступне заняття (через 2—3 дні) присвятіть відтворенню цього самого елемента ще на 3—4 рядках. Освоювати більш ніж один елемент за тиждень не слід, бо тоді навичка руху руки не засвоюється. Як свідчить досвід, діти, котрі навчаються за методикою, мають набагато менше ускладнень під час навчання письма в школі. Кожне заняття повинно тривати не більш ніж 20—25 хв. 5—6-річні діти не можуть всидіти довше, зберігаючи правильну поставу. Вони стомлюються.

Стіл, за яким працює дитина, і стілець, на якому вона сидить, повинні відповідати її зросту, а зігнуті під прямим кутом ноги — твердо стояти на підлозі чи підставці. Відстань від очей до зошита встановлюється так: рука, зігнута у лікті, спирається на стіл, кінчики пальців торкаються кутика ока. Світло має падати на зошит зліва. Розвиток рухових навичок, особливо тонких рухів пальців рук, суттєво впливає на розумовий, мовленнєвий розвиток дитини, що дуже важливо у її підготовці до школи.

 

 

 

РОБОТА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ

На перших зборах майбутніх першокласників проводиться анкетування батьків.

1. Дитина:

а) прізвище, ім’я;

б) скільки років, місяців.

2. Мати:

а) прізвище, ім’я, по батькові;

б) рік народження;

в) освіта, професія, місце роботи.

3. Батько:

а) прізвище, ім’я, по батькові;

б) рік народження;

в) освіта, професія, місце роботи.

4. Склад сім’ї (хто постійно проживає з дитиною).

5. Чи є інші діти, їхній вік, які стосунки з ними у дитини?

6. Кого з членів сім’ї дитина любить найбільше?

7. Чи була патологія під час вагітності, пологів?

8. Чи часто дитина хворіє, які тяжкі захворювання, травми перенесла?

9. Основні види ігор і занять удома.

10. Які іграшки подобаються, хто їх прибирає?

11. Чи проводяться розвивальні заняття вдома, які, як часто?

12. Які гуртки, секції відвідує дитина?

13. Як часто у вашому домі бувають гості (частіше, ніж раз на тиждень, частіше, ніж раз на місяць, рідше), хто вони?

14. Як часто ви ходите з дитиною кудись і куди саме?

15. Як ви караєте дитину (назвати, які засоби найбільш дієві).

16. Які засоби заохочення ви застосовуєте, які з них найбільш дієві?

17. Чи відвідувала дитина дитячий садок, який час, як ставиться до відвідування цього закладу?

18. Які у малюка стосунки з іншими дітьми, якщо виникають труднощі, то якого плану?

19. Що вас хвилює в дитині?

20. Про що ви хотіли б дізнатися і які поради отримати від нас?

 

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.

Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

Гра — це її провідна діяльність, це її робота. Л.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких— 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

Отже, саме в дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в майбутньому визначають готовність дитини до школи, і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми, тим краще, але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу». Вона може стати чудовим та захоплюючим заняттям — адже це процес творення людини, доросле життя якої певною мірою визначається тим, чого вона навчилася в дошкільному дитинстві, спілкуючись з мамою і татом. Цікавим є такий факт: люди, які досягають успіху в житті, наголошують на значущості й важливості того, що дається дитині батьками.

У роботі з шестирічками доцільним є використання такої форми узагальнення, як називання загальної кількості предметів. При цьому можна використовувати не тільки предметне оточення, а й текстовий матеріал. Прочитати дітям казку. Після прочитання і детального аналізу тексту попросити назвати всіх добрих і кмітливих героїв казки, підрахувати їхню кількість і записати її цифрою. Порівняти між собою множини. Записати словами їхні імена, порівняти їх за звучанням і написанням тощо. Операції аналізу й узагальнення можна вводити в кожну дитячу гру, наповнювати ними будь-яку практичну діяльність. Так, при прибиранні іграшок (з якими шестирічні граються з превеликим задоволенням) запропонувати дітям: «Складіть схожі за кольором іграшки до кошика, а всі інші — до ящика» тощо.

Під час вивчення дітьми букв доцільно використовувати вправи на виділення заданої букви з-поміж інших: запропонувати знайти у віршику всі великі букви «А», записати їхню кількість цифрою, потім знайти всі маленькі букви «а» у віршику, підрахувати їхню кількість, множини порівняти між собою. Доцільною є і така вправа, як знаходження у тексті всіх великих букв і підрахування їхньої кількості, що сприяє розвитку зосередженості та уваги. Під час опанування вміння виділення букви з фону інших букв можна запропонувати знаходити в тексті задані слова, словосполучення і навіть невеличкі речення.

Дуже ефективною для розвитку логічного мислення є вправа на порівняння. Спочатку доцільно, наприклад, порівнювати букви між собою. Порівняння здійснюється за алгоритмом, схемою або словесним планом. Наприклад: «Що це?» (букви), «Які вони за розміром?», «З якої кількості елементів складаються?», «Який звук на письмі-позначають?», «Де в словах пишуться?» тощо.

Показовою є вправа на знаходження четвертого зайвого з використанням елементів граматики. За систематичного застосування вправ на аналіз, порівняння, узагальнення з використанням граматичних елементів можна досягти 100 % готовності шестирічних дітей до опанування ними писемного мовлення.

Одним із показників мисленнєвого розвитку дітей є обізнаність, тобто певний запас знань про навколишній світ. Але треба пам’ятати, що цей критерій не за всіх умов є показником розвитку саме логічного мислення дитини. Так, наприклад, уміння читати, писати, рахувати і швидкість цих процесів є необхідними і показовими для пізнавального розвитку, але не основними. Як показують дослідження, читання, письмо, лічба у шестирічних можуть бути суто механічними діями, переважно продуктом пам’яті, а не глибоко усвідомленими явищами, які потребують активної роботи мислення. Більш надійним показником є ступінь узагальненості знань, їх гнучкість. Таким самим надійним показником є опанування раціональних прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, тобто внутрішніх логічних механізмів мислення. Всі ці прийоми можна застосовувати до матеріалу будь-якого змісту і в будь-яких сферах діяльності дитини. Вони становлять основу для засвоєння теоретичних знань в умовах подальшого шкільного навчання.

ЗНАЙОМСТВО ЗІ ШКОЛОЮ

Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослими і ровесниками, а інакше дошкільна лінія розвитку гальмується, а шкільна не має можливості повноцінно розвиватися. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням: через факти невстигання, шкільні неврози і підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

Щоразу, набираючи дітей до першого класу, заздалегідь знайомтеся зі своїми майбутніми учнями, їхніми батьками. Легше працювати з дітьми, які ходять до дитячого садка. Відвідуйте заняття підготовчої групи, разом з вихователькою проводьте діагностичне спостереження загального розвитку вихованців, складайте план спільної роботи з батьками і дітьми.

Важче з тими, хто не відвідує дитячого садка. Складайте списки таких дітей, які проживають у мікрорайоні школи, зустрічайтеся з кожною сім’єю, намагайтеся з’ясувати причину невідвідування малюком дошкільного закладу, хто доглядає за ним удома. Пояснюйте батькам необхідність відвідування підготовчих до школи занять. Такі заняття з майбутніми першокласниками проводяться до квітня.

Намагайтеся зробити їх цікавими. Добирайте цікавий матеріал для орфографічних вправ, мовленнєвих ігор, логічних завдань. Для створення емоційного настрою, мобілізації уваги пропонуйте римовані рядки, загадки, частівки, скоромовки, вірші сучасних українських авторів. Використовуйте багато завдань з малювання. Дозволяйте батькам бути присутніми на заняттях.

Працюючи з майбутніми першокласниками, використовуйте досвід відомого педагога Ш.Амонашвілі, його методику роботи з шестирічними дітьми, яка описана в книзі «Здравствуйте, дети!». Ця методика особливо актуальна нині, коли школа переходить на дванадцятирічний термін навчання. Адже навчання у школі дітей із шестирічного віку дуже хвилює і батьків, і вчителів. Саме школа, вчитель має з великою турботою, теплотою прийняти шестирічок, відкрити їм захоплюючий навколишній світ, навчати в радості, грі, казці.

Проводьте 10 підготовчих занять. Останнє, десяте, — це заняття родинне. Батьки разом із дітьми показують те, чого вони навчилися на заняттях. Зазвичай, це заняття з розвитку мовлення. Воно має назву «Щасливий випадок».

Після такого знайомства зі школою, із своєю вчителькою майбутні першокласники охоче йдуть до школи навчатися.

АДАПТАЦІЯ ТА ДЕЗАДАПТАЦІЯ ДИТИНИ В ШКОЛІ

Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які проблеми, труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та за яких умов вони «спрацьовують»?

Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації — це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.

Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи теж має безліч аспектів. Розглянемо деякі з них.

І. Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації переживають діти, які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Вчителеві та вихователеві необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, в яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставитись до інших, допоможуть швидше знайти своє місце в класі.

ІІ. У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних завдань стає для них лихом. Чому трапляються такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких ще не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно не готові до навчання діти.

У цьому випадку тільки умови, за яких навчання засноване на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання. З виховною метою треба формувати мотивацію навчання та ціннісні орієнтири.

ІІІ. З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінь адаптації до нової соціальної ролі школяра визначається рівнем вольового розвитку та саморегуляції. За невисокого рівня психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово.

Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогливості й доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції.

IV. Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці «дитина — батьки». Тепер поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.

Надзвичайно велика роль в адаптації належить сім’ї, дорослим. Тому особливе значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини — як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра тощо.

За перших ознак дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками щодо труднощів дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту в дитини.

V. Багато важать для успішної адаптації стосунки «учень—учитель». Адже дитина перебуває у великій емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює (або не створює) умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини. Тому важко зрозуміти справжні причини та психологічні механізми неадекватної поведінки й навчальних невдач. З цією метою можуть проводити так звані «малі педради», на яких вчителі, які працюють з дітьми, аналізують причини дезадаптації і розробляють відповідні рекомендації.

Вияви дезадаптації в початковий період:

— швидка втомлюваність; значний спад працездатності на кінець дня й тижня;

— підвищена тривожність, плаксивість;

— неадекватна поведінка;

— невміння формувати стосунки з дітьми й дорослими;

— неуспішність у навчанні.

Основні причини труднощів під час адаптації:

1. Психофізіологічні особливості:

— слабкий тип нервової системи;

— підвищена сензитивність;

— надмірне збудження.

2. Особливості розвитку:

— несформованість емоційно-вольової сфери;

— слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім’ї:

— виховання за типом «кумир у сім’ї»;

— не сприйняття дитини;

— батьківська вседозволеність.

Дослідження цих причин допомагає розробити програму допомоги дитині в адаптації.

Рекомендуємо проводити такі заходи:

1. Індивідуальна робота з психологом — корекційні ігри, бесіди.

2. Консультації батькам.

3. Малі педради.

4. Ігри та завдання з метою корекційно-виховної роботи.

Такий комплексний підхід дає результати: вже на кінець другої чверті дитина долає труднощі.

Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначатися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.

Саме для того, щоб вчасно запобігти можливих труднощів, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку. Зрозуміло, що діагностика — не самоціль. За виявленими ознаками неготовності дитини до навчання важливий і наступний крок — забезпечення їй необхідної психолого-педагогічної допомоги. Найкраще було б здійснювати психолого-педагогічний контроль за розвитком дитини та потрібну корекцію заздалегідь, протягом дошкільного віку, інакше, долучена до навчального процесу не готовою до нього, вона приречена на труднощі і долатиме їх нелегко. Проте цю проблему швидко не вирішити хоча б тому, що дошкільними дитячими закладами охоплена менша частина дітей. Набагато реальніше продіагностувати шестирічних дітей і з тими, що виявлять неготовність до навчання, працювати протягом року.

завантаження...
WordPress: 23.1MB | MySQL:26 | 0,392sec