Прислів’я – це розумні вислови

Тема. Прислів’я – це розумні вислови.

Мета: формувати в учнів уявлення про прислів’я, приказки як перлини усної народної творчості, в яких відображена на­родна мудрість, як джерело увиразнення нашого мовлення. Навчати розкривати їх зміст, сприймати узагальнено-метафоричний образ;

формувати вміння вибирати інтонацію промов­ляння прислів’їв, приказок залежно від ситуації, ввести понят­тя тон читання;

викликати в учнів бажання запам’ятовувати прислів’я, приказки, використовувати їх у своєму мовленні.

Обладнання:  сюжетні малюнки, збірка  «Прислів’я і приказки», запис «Два півники»

Хід заняття

 

1.Загадати загадки. Клас ділиться на дві групи: одна група загадує, друга відгадує. Потім міняються ролями.

2. Оголошення теми. Читання віршованих рядків Д.Білоуса про  мислення народу, пошук у вірші прислів’я, розкриття його змісту.

3.Читання  інформації від жар-птиці : що таке прислів’я, приказка. Розвиваємо думку далі: З чим порівнюється слово? А чим відрізняється слово від горобця? (Впіймати можна будь-яку пташку, тому можна було б назвати у прислів’ї не обов’язково горобця. Але ця пташка весь час поруч з людиною, найбільш відома, може залетіти у приміщення.)

–         Яким може бути слово? (Добрим, злим; можна щось пообіцяти, сказавши “так”; можна відмовити; словом можна образити, розгнівити, принизити; окрилити.)

“Мудре, добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Зле, невдале, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину” (В. Сухомлинський).

–         З якими словами треба бути обережним? Що треба робити спочатку: подумати чи сказати? Чи не було таких випадків у вашому житті, що ви сказали, а потім передумали? Чи можна вмить забути сказане?

–         У якому випадку доречним буде прислів’я “Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш”?

У такій послідовності учні міркують над змістом кожного прислів’я, приказки.

4.Перше прислів’я. Посієш вчасно-вродить рясно. Народна мудрість застерігає від зволікань у вирішенні справ, все треба робити вчасно. Як буває у житті. Прийшла весна, сіємо у садимо у теплу вологу землю. Є надія на гарний врожай. Але ж сіються і знання, і починаються справи. Не прочитав  книжку у другому класі, спеціально написану для тебе, звідки чекати врожаю?

5.Друге прислів’я застерігає від поспішності, необдуманих кроків тощо. Поспішиш – людей насмішиш.

Інтонування прислів’їв і приказок. Уведення поняття тон

Тон – веселий;

сумний;

бадьорий;

спокійний……

– Голосом можемо передати настрій: радість, сум, захоплення, невдоволення, розчарування. Можемо не бачити людину, тільки чути, і за голосом визначати її стан. Кажуть, у голосі звучить радість, бринить сум, або під час розмови відзначають: “ Мені подобається твій радісний тон ”. У голосі можуть звучати застереження, насмішка, докір.

Вчитель задає ситуації (родина рада, що ти все робиш обдумано; бабуся радить вдумливо вибирати друзів; ти з захопленням розповідаєш про нового друга, але дідусь хоче, щоб ти і старих друзів не забував).

6.Після розкриття змісту прислів’їв, приказок учні працюють у парах, групах, складають діалог, в якому використовують прислів’я і приказки, оповідання.

7.Читання вчителем вірша А.Григорука «Влітку день годує рік» Обмін враженнями.

8. Виразне читання вірша ( передача голосом прохання, повчання, кукурікання півника).

(Під час роботи з  текстом привернути  увагу до багатства української мови: скільки можна сказати влучних висловів щодо одного випадку).

9. Пригадування пісні «Два півники», порівняння змісту (півники горох молотили, а тут просо; працювали дорослі і малі, а тут до праці припрошують малих курточок.

10. Підсумки заняття.

Пригадати прислів’я, приказки, які запам’яталися  на занятті.

завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,361sec