Прислів’я про вересень

Вересень – рум’янець року.

Вересень без перевесла.

Садок у вересні, що кожух у січні.

Вересень весіллями багатий.

Вересень каже: «Посієш жито на поспіх – воно вродить на посміх».

Хто цілий рік байдикує, той навіть у вересні голодує.

Вересень лінивцем буває – руки в кишені всаджає.

Вереско вхопив чересло.

Верещить вересень, що вже осінь.

Від вересня вогонь і в полі, і в хаті.

Зимній вереско зняв перевесло.

Вересень стулений, але ситий.

Як вересніє, то й дощик сіє.

У вересні одна ягода, і то гірка – горобина.

Серпень страву готує, а вересень подає її до столу.

Весною горшки порожніють, а восени повніють.

Восени грибина, а взимку свинина.

У доброго хазяїна восени і соломина не пропаде.

Зерно до зерна – то й мірка повна.

Осінь на строкатому коні їздить.

Ластівка весну починає, а осінь покидає.

Всякому літові кінець, а осені початок.

Хвали літо, коли осінь прийде.

Як листя жовкне, то й праця мовкне.

З осені колос наливається.

Мілка борозна – хліба півмішка.

Посієш густо – не буде пусто.

Восени журавлі полуденок з’їли.

Осінній час – сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, шумить, гуде ще й згори йде.

Цибуля в кожух одягається – від морозів ховається.

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,316sec