ПРОГРАМА ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНОЇ І ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПІДЛІТКАМ У ДЕПРЕСИВНОМУ СТАНІ

Депресивний стан шкільної молоді викликає занепокоєння батьків і педагогів. Дедалі ширші кола визнають, що це серйозна проблема, яка загрожує здоров’ю молодого покоління. Тому багато науковців намагаються сьогодні розкрити причини та виявити ризики схильності депресії і можливі варіанти психокорекції. Актуальність статті зумовлена недостатньою поінформованістю фахівців, які постійно працюють із дітьми, насамперед вихователів, учителів, а найчастіше – дефектологів і психологів щодо проявів, небезпеки, наслідків депресії і способів допомоги у критичному стані.

Організація фахової допомоги молодій людині, яка перебуває у депресивному стані, психолого-педагогічного супроводу в умовах освітнього закладу передбачає цілеспрямовану, грамотно сплановану роботу з усіма категоріями навчально-виховного процесу – вчителями, учнями, батьками, громадськістю.

Психолого-педагогічним супроводом ми називаємо вивчення особистісних психічних факторів, що призводять до депресивного стану, відстеження динаміки проявів дипресії з подальшим проектуванням та здійсненням корекційно-профілактичного впливу.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДЕПРЕСІЇ У ШКІЛЬНОЇ МОЛОДІ

Нині основи такого супроводу не є достатньо розробленими, вивченими й узагальненими у вітчизняній психолого-педагогічній науці.

Ця робота є спробою систематизувати досвід дослідження депресивного стану шкільної молоді та розробити програму корекцій-но-відновлювальних заходів для подолання негативних проявів депресії.

Визначення і класифікація депресії у дітей та підлітків

Депресія — стан зниженого, пригніченого настрою зі спаданням психічної активності, песимізмом, апатією, загальмуванням дій.

Критеріями депресії є: зниження цікавості чи задоволення до всього; значна втрата ваги, безсоння чи підвищена сонливість, психомоторна ажитація (хворобливий стан, який проявляється руховим збудженням з афектом тривоги і страху) чи уповільнена реакція; відсутність чи зниження енергійності; почуття особистої неповноцінності чи провини; зниження здатності думати і концентруватися, нерішучість; періодичні випадкові думки, суїцидальні спроби чи план здійснення суїциду.

Зазвичай депресія — це реакція людини на обставини її життя: на втрату, невизнання, невдачі, хвороби. Так, депресія у підлітків може бути пов’язана з навчальними й особистими невдачами, з переоцінкою цінностей або якоюсь їхньою зміною.

Визначають такі типи депресивного стану:

1.
Класична депресія — смуток, пригніченість, тривога, втрата здатності отримувати задоволення від звичних справ. До симптомів такої депресії належать зовнішнє безвілля, загальмованість рухів, уповільнення темпу мислення.

2.
Невротична депресія — результат тривалого впливу психо-травматичної ситуації. Для неї типові такі симптоми: складно заснути, тривожне пробудження, слабкість, розбитість, головні болі вранці, зниження артеріального тиску.

3.
Психогенна депресія розвивається у ситуації втрати життєво важливих для особистості цінностей, втрати або смерті близької людини. Характеризується підвищеною чутливістю і мінливістю настрою.

П. Ганушкін поділив депресію на 2
групи:

1. Гострі депресивні реакції з надмірною силою афективних проявів у вигляді експлозивних вибухів. Такі стани під час виникнення безпосередньо пов’язані з природою нещастя, короткочасні й потрапляють у коло зору психіатрів лише тоді, коли супроводжуються суїцидальними спробами.

2. Затримані депресії повільно розвиваються, виявляються тільки за деякий час після психічної травми; їхня симптоматика має найтяжчі форми. Цей тип психогенний, характерний для більшості тих, хто страждає на депресію.

Розрізняють три види підліткової депресії:

1. Байдужість і відчуття порожнечі; відчуття, що дитинство вже скінчилось, а дорослим підліток ще не почувається. Виникає певний вакуум, який сприймається як сумування за втраченою людиною — частиною самого себе. Цей вид депресії є нетривалим і швидко минає.

2. Результат смуги життєвих невдач та поразок (підліток або безрезультатно намагався вирішити чергове завдання, або оточення не розуміє його, або ж він відчуває обмеженість своїх потенційних можливостей) на фоні того, що адаптаційні механізми дорослої людини ще відсутні.

3. Викликати депресію в підлітка може і факт народження в сім’ї другої дитини. Це так звана «конкурентна депресія», яка виникає внаслідок зміщення уваги й турботи батьків до немовляти, а підліток у міру своєї егоцентричності неохоче ділиться любов’ю із сиблінгом-конкурентом.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ І РОЗВИТОК ДЕПРЕСИВНОГО СТАНУ

Чому підлітковий вік можна визначити як особливо «депресивний»? Насамперед, такому станові сприяють фізичні й емоційні зміни в організмі підлітка, що породжує в нього відчуття невпевненості і страху. До того ж, у юнацькі роки багато хто хворобливо переживає відсутність визнання ровесників або нерозділену закоханість.

Важливо ще врахувати, що підлітки стикаються з різними колізіями життя вперше, їм ще бракує знань і досвіду. Через це багато хто з них «пробирається по життю, як мандрівники по незнаній землі, гублячись від надміру нових вражень», але найчастіше при цьому не хочуть просити про допомогу. Все це може створити сприятливу основу для депресії.

У підлітковому віці також відбувається звільнення від батьківської опіки та встановлення нових відносин з однолітками.

Почуття, що виникають у підлітків унаслідок емоційного розриву з батьками, суперечливі. Підлітки — емоційно ще діти, вони — у перехідному періоді свого розвитку. їхні потреби у першу чергу емоційні, такі ж, як у дітей. Підліткам необхідно, щоб їх любили та приймали такими, якими вони є, щоб про них турбувалися, були з ними лагідними, але при цьому поважали і сприймали, як дорослих. Суб’єктивне враження, що ніхто не дбає про них, викликає почуття власної нікчемності й самоприниження.

Самотність на цьому етапі вікового розвитку є складовою частиною підліткової депресії. Однак молоді люди не стануть відкрито висловлювати своїх почуттів суму, печалі, безнадійності, які характерні для дорослих у депресивному стані. Вони приховують свою депресію виставленим напоказ нудьгуванням, агресивністю, іпохондрією, вередуванням чи асоціальною поведінкою. Намагання приховати депресію є однією з явних відмінностей підлітків від дорослих.

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ДЕПРЕСИВНИХ ЯВИЩ У ПІДЛІТКІВ

Виявлення схильності до депресивної поведінки серед шкільної молоді здійснюється через емпіричне дослідження психічних факторів, що призводять до депресивного стану, симптомів та механізмів депресії.

Серед основних психічних факторів визначають такі: травматичний стрес, душевні реакції на кризову ситуацію, емоційну вразливість, спосіб мислення.

Стрес виникає у відповідь на різноманітні екстремальні впливи і призводить до змін у перебігу психічних процесів, емоційних зрушень, трансформації мотиваційної структури діяльності. Травматичний стрес може виявлятись у погіршенні пам’яті, уваги, зростанні тривожності чи агресивності.

Душевні реакції на кризову ситуацію визначаються афектами тривоги і страху. У підлітковому віці тривожні побоювання виникають при акценті на майбутньому: раптом буде війна, загине все живе, не вистачить води, повітря, їжі. Як жити далі, коли помруть батьки? Чи зможу я, коли виросту, стати справжньою людиною, вивчитися, мати спеціальність, родину?

Емоційна вразливість — при провокуванні ззовні відповідна поведіїчка супроводжується дратівливістю із гнівом, злостивістю й агресією. При цьому спалахи люті, активний опір із брутальністю, лайкою чергуються з періодами тонкосльозості і пригніченості.

Спосіб мислення — базові переконання, які призводять до пригніченого настрою.

Розвитку депресії сприяють такі перекручені зразки мислення:

1.
Все або нічого: події підліток сприймає тільки у чорних або білих тонах. Якщо виконану справу не завершено, то це сприймається як повна особиста неспроможність.

2.
Надмірне узагальнення: одна єдина негативна подія розглядається як несинченний потік невдач.

З.
Позитивне применшується, при цьому думки фіксуються на негативних деталях.

4.
Довільні висновки: висновки про події, людей робляться без будь-яких на те підстав. Підліток не докладає жодних зусиль, щоб усе перевірити. Вважає, що все завжди завершується погано.

5.
Перебільшення або применшення: власні помилки або здібності інших завжди перебільшуються. А власні гарні риси або недоліки інших — применшуються. Зі звичайних негативних подій підліток робить жахливі трагедії.

6. Уособлення: дитина вважає, що особисто винна у події, до якої зовсім не причетна.

Серед інших факторів, що сприяють розвитку депресій, виділяють дисбаланс між роботою півкуль головного мозку з переважанням активності правої півкулі. Як відомо, ліва півкуля пов’язана з раціонально-логічним мисленням і позитивними емоціями, а права відповідає за образне мислення й емоції негативні.

Крім того, мозок, уражений депресією, посилає сигнали, потребуючи більше енергії.

Симптоми депресії такі:

1.
Різкі зміни у настрої і поведінці. Підліток, раніше слухняний, раптово стає непокірним, некерованим.

2.
Замкненість. Підлітки починають триматися осторонь від своїх друзів. Іноді ті і самі уникають спілкування з такими підлітками, помітивши негативні зміни у їхньому мисленні і поведінці.

3.
Зниження інтересу майже до всіх видів діяльності. Підліток незвично млявий. Те, що ще донедавна його цікавило, тепер здається нудним.

4.
Помітні зміни звичок у харчуванні. Депресія нерідко супроводжується такими розладами харчування, як анорексія, булімія або постійне переїдання.

5.
Зміни у режимі сну. Підліток може спати або надто мало, або надто багато. У деяких порушується ритм сну: вони не сплять усю ніч, натомість роблять це вдень.

6.
Зниження успішності. Підлітку важко знаходити спільну мову з учителями і ровесниками, у результаті чого він починає гірше навчатися. Бажання ходити до школи зникає зовсім.

7. Ризиковані вчинки або намагання завдати собі тілесних ушкоджень. Схильність постійно «гратися з вогнем» інколи свідчить про втрату зацікавленості у житті. З цієї ж причини вони завдають собі тілесних ушкоджень (наприклад, порізів на шкірі).

8.
Почуття нікчемності або необґрунтоване самоприниження. Підліток стає надміру самокритичним, почувається неповноцінним, навіть якщо факти вказують на інше.

9. Психосоматичні розлади. Головні болі, шлункові розлади, біль у спині і подібні до цих симптоми при відсутності фізичних порушень в організмі можуть бути ознакою депресії.

10.
Невідступні думки про смерть або самогубство. У тих, хто страждає на депресію, нерідко підвищений інтерес до різних жахів, у їхніх словах можуть звучати думки про самогубство.

 

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ДЕПРЕСИВНОГО СТАНУ

Одним із можливих механізмів депресії є гальмування діяльності однієї з півкуль головного мозку і гіперактивація іншої півкулі, в результаті чого порушується баланс між інтелектуальною та емоційною сферами. Коли ж «воля почуттів» переважає над «волею розуму», особистість потрапляє в ситуацію, де панують емоції, вона втрачає здатність тверезо і реалістично мислити. Влада негативних емоцій гальмує пошук нового рішення, виходу із кризової ситуації.

Також депресивний стан породжений браком психічної енергії для забезпечення життєдіяльності організму. Отримання негативної інформації, негативні почуття, негативні мисленнєві установки — усе це затримує процес утворення психічної енергії у мозку людини, генерацію інших видів енергії (теплової, електромагнітної, хімічної”).

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДЛІТКОВОЇ ДЕПРЕСИВНОСТІ

Однією з проблем сучасної психології є своєчасна діагностика депресивних станів та надання спеціалізованої допомоги. Дослідження ж депресивності ускладнене тим, що окрім звичайної депресії існує і так звана прихована (замаскована). Ознаками цього типу депресії є зарозумілість, придушена злостивість, неуважність, звинувачення інших у своїх невдачах, відчуття себе жертвою, впертість, підвищена активність, зниження потреби у сні, іронія, сарказм, розгул.

Бачимо, що описана вище симптоматика присутня у поведінці багатьох сучасних підлітків. Отже, виявлення депресії як справжньої причини кризового стану підлітка скерує роботу з надання допомоги у правильному напрямку. Але для цього, у першу чергу, потрібен відповідний інструментарій дослідження психічного здоров’я шкільної молоді.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СИСТЕМИ МЕТОДІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДЛІТКОВОЇ ДЕПРЕСИВНОСТІ

За оцінками деяких авторитетних джерел, щонайменше 12 % молоді схильні до епізодичних, але достатньо виражених депресивних розладів. За останні 15 років проведено сотні систематичних досліджень, але вони переважно стосуються біологічного боку депресії і фармакотерапії. Але, попри значні досягнення у сфері фармакотерапії депресій, цей стан, як і раніше, дуже поширений.

Тому в останній період у своїх дослідженнях науковці почали приділяти увагу вивченню:

• мотивів, причин і умов, що сприяють виникненню та розвитку депресивних станів;

• шляхів попередження та подолання;

• загальних та індивідуальних особливостей проявів депресивної поведінки;

• особливостей характеру, емоційно-вольової сфери, що призводять до виникнення депресії.

ПЕРЕДУМОВИ ДЕПРЕСИВНОГО СТАНУ, ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ

Загалом, доросла і дитяча депресії дуже подібні, підліткам властиві певні унікальні її характеристики. На жаль, депресію у підлітковому віці часто не розпізнають та не коригують, бо батьки й учителі, зазвичай, не розуміють, що за негативним настроєм приховані серйозні психологічні проблеми.

Депресія у підлітків, як правило, нестандартна. До того ж, підліток усе ще не здатний достатньою мірою вербалізувати свої переживання.

У дітей молодшого віку діагностичними ознаками, еквівалентними депресивним симптомам, пропонують вважати такі соматичні прояви: головний біль, біль у животі, зниження апетиту, нічний енурез і труднощі у навчанні. У підлітків еквівалентами депресивних ознак найчастіше є агресивна, асоціальна поведінка та протестні прояви.

Психологічні дослідження показують, що перший період депресії трапляється в середньому у 13 років. Частота депресій різко зростає у 12—16 років, досягає піку в 14—15, а потім поступово спадає. Поведінка депресивного підлітка груба, конфліктна, із сексуальними ексцесами, зниженим, із відтінком дисфорійності, мінливим настроєм. Такі особливості психічного стану створюють основу для конфліктів із людьми довкола, а загрози покарання породжують страх і тривогу, що збільшує суїцидальну поведінку.

Статистика свідчить, що підлітковий суїцид посідає третє місце (після травм і невиліковних хвороб) у підлітковій смертності.

До підліткового віку статеві відмінності в депресії незначні, але приблизно з 12 років зростає їхня кількість, а також тяжкість у дівчаток. У 15-річному віці депресію у дівчат діагностують удвічі частіше, ніж у хлопців.

Дослідження свідчать про те, що дитяча депресія, констатована на момент вступу до школи, є провісником депресивних симптомів, які можуть виявитися через 3 і навіть 7 років.

Депресивні діти описують свої сім’ї як конфліктні, не згуртовані, нездатні у потрібний момент надати підтримку.

Існують дані й про те, що у близько 40 % дітей депресивних матерів також діагностують депресію. Материнська депресія більш ніж удвічі підвищує ймовірність цього розладу в дитини протягом життя. Такі діти стають самі депресивними насамперед тому, що спілкування з батьками не дозволяє їм розвивати адекватні стратегії емоційної регуляції.

Однак батьки є не єдиним джерелом негативної оцінки, яка може призводити до депресії. Однолітки бувають безжалісними у своїх насмішках над тим, хто «не схожий на інших». Тому не дивує той факт, що відсутність соціальної підтримки однолітків, соціальної компетентності та самотність є значними передумовами підліткової депресії, особливо серед дівчаток.

При проведенні емпіричного дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до депресій, виявлено зв’язок між рівнем депресивності, агресивністю і соціальною фрустрацією особистості; опосередковано депресивність пов’язана з високою тривожністю, ригідністю, і частково — з рівнем самооцінки, низькою вмотивованістю індивіда.

Також було визначено залежність прояви депресії від психологічної акцентуації характеру.

У гіпертимного підлітка — схильність до ризику, зневажання небезпеки.

У циклотимного — субдепресія, афекти, відблиск відчаю, неусвідомлене бажання завдати шкоди самому собі.

У емоційно-лабільних підлітків — афектні реакції інтрапунітивного типу.

Сенситивні підлітки страждають на відчуття власної неповноцінності — реактивна депресія і визрівання суїцидальних намірів із несподіваною їхньою реалізацією.

Психастенічні підлітки у стані розладу адаптації нерішучі, відчувають страх відповідальності, страх браку соціального статусу.

Для дітей із шизоїдною акцентуацією характерне вживання допінгів.

Підліток з епілентоїдною акцентуацією на фоні афекту може перейти міру обережності. У стані самотності або у безвихідній ситуації агресія може обернутися на самого себе. Частіше за все це — порізи, опіки. Сп’яніння нерідко відбувається за дисфоричним типом із втратою контролю над собою. Вони є учасниками азартних ігор. Найбільше їх серед наркоманів і токсикоманів.

Істероїдні підлітки схильні до демонстративних суїцидів.

Усі інтереси підлітка з нестійкою акцентуацією спрямовані на отримання задоволень.

Психологічне вивчення емоційної сфери при реактивній депресії у підлітків В. Козі-дубовим (Харківська медична академія післядипломної освіти) дало підставу для виявлення депресивного стану за допомогою методики Люшера.

Тест Люшера дає змогу діагностувати депресію і, крім того, визначати її глибину.

Результати дослідження емоційної сфери у підлітків із реактивною депресією підтвердили ознаки «тривожності» у 76 % випадків. У депресивних підлітків відзначено також витіснення одного з основних кольорів на останні позиції. Це, за гіпотезою Люшера, свідчить про наявність незадоволених потреб, які викликають той або інший ступінь емоційного напруження. За позицією витіснення основних кольорів визначається інтенсивність чинників, які «викликають тривогу» — «слабку», «помірну» і «виражену». Ступінь інтенсивності впливу чинника надалі визначає виразність емоційних порушень, а психологічна характеристика кольорів дає змогу трактувати зміст переживань підлітка і розкриває суть внутрішньоособистісного конфлікту.

Обстежені підлітки з реактивною депресією найчастіше відхиляли зелений колір, що, на думку Люшера, означає прагнення звільнитися від напруження, спричиненого невизнанням, втратою здатності до опору і наполегливості, тривогу через можливість втрати своєї репутації і свого положення, зниження спроможності самоутверджуватись.

Рідше підлітки відхиляли синій колір, що свідчить, за твердженням автора методики, про незадоволену потребу у спокої і взаємній довірі. Витіснення жовтого кольору у частини підлітків вказує на «розчарування в надіях» і «почуття ізольованості від інших»; червоного кольору — прагнення «уберегти себе від того, що може виснажити сили».

Отже, аналіз теоретичних відомостей щодо депресивності підлітків та отримані результати експериментальних досліджень дають означити й реалізувати програму ко-рекційно-відновлювальної роботи з підлітками для попередження, профілактики та зняття депресивних станів.

КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ

Головним акцентом корекційно-розви-вальних методик є зняття депресивного стану через задоволення основних потреб підлітка, через знаходження шляхів розв’язання актуальних у підлітковому віці проблем.

Психологічні умови психокорекції депресії підлітковості

Для розробки напрямків психолого-педа-гогічного супроводу депресивної молоді вважаємо доцільним розглянути психологічні умови психокорекції депресії підлітковості, які було визначено у програмі психоко-рекційної роботи методичного об’єднання практичних психологів навчально-виховних закладів м. Ужгорода.

Членство підлітка у групі

По-перше, задовольняється одна з потреб підліткового віку — потреба в безпеці.

По-друге, досвід, який отримує підліток від спілкування у групі, допомагає у розв’язанні різних проблем, підліток позбувається непродуктивного замикання в собі (властивого депресивному переживанню) і не залишається наодинці зі своїми труднощами, бо відчуває, що його проблеми не унікальні, інші також переживають подібне.

По-третє, група відображає суспільство в мініатюрі, робить очевидним такий прихований фактор як тиск партнерів; у групі моделюється система стосунків і взаємозв’язків, властива для реального життя, що дає підліткам побачити й проаналізувати в безпечних умовах психологічні особливості спілкування і поведінки інших, самих себе, які є неочевидними у життєвих ситуаціях.

Емоційна підтримка

Атмосфера взаємної зацікавленості, довіри та психологічного комфорту, які створюються у групі, дають підлітку ідентифікувати себе з іншими, поділяти переживання іншої людини, що забезпечує краще розуміння себе, опанування нових і ефективних способів поведінки, які застосовує хтось інший. Відчуття підтримки знижує опір, надає впевненості в собі й активізує депресивного підлітка. Емоційна підтримка стабілізує самооцінку, підвищує самоповагу, самоприйняття, сприяє позитивній переоцінці ставлення до себе, формує співпереживання, емпатію, що сприяють особистісному зростанню та розвитку самосвідомості підлітків, які переживають депресію.

Допомога іншим учасникам групи

Ця умова сприяє подоланню хворобливої фіксації депресивного підлітка на своїх проблемах, зміцнює почуття впевненості в собі, у своїй здатності впоратися із власними труднощами..Допомога іншому формує нові психічні утворення, зростає відчуття власної значущості, необхідності та корисності.

У процесі допомога іншому в депресивного підлітка поступово формуються особистісні риси, які утворюють певну психологічну систему, що має здатність актуалізуватися щоразу у ситуаціях діяльності та спілкування. Це терпимість, толерантність, рефлективність, споглядальність, креативність і відповідальність.

Емоційне реагування

Можливість вільного вираження емоцій, зокрема печалі, дозволяє зняти емоційне напруження, яке накопичилось унаслідок заперечення або ігнорування справжніх почуттів, що в поєднанні з емоційною підтримкою групи сприяє розкриттю особистісних проблем депресивних підлітків, а отже, і їхньому опрацюванню з подальшою переробкою.

Таким чином, проведене теоретичне дослідження передбачає такі способи використання одержаних результатів:

• своєчасне проведення експрес-діагностики для психопрофілактики у підліткових групах;

• розробка інформаційних і тренінгових профілактичних програм для запобігання можливої депресивності підлітків;

• надання психотерапевтичної допомоги депресивним підліткам.

РОЗДІЛ II. РОЗРОБКА ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ УЧНІВ У ДЕПРЕСИВНОМУ СТАНІ

В Україні нині не існує програм профілактики депресивних станів на рівні навчальних закладів. Тому нагальна необхідність розробки ефективних заходів виявлення депресивного стану і надання фахової допомоги та їхнє впровадження в систему освіти зумовила створення програми психо-логопедагогічного супроводу депресивних підлітків.

Психолого-педагогічний супровід шкільної молоді з визначеною депресивною симптоматикою передбачає виконання низки завдань, що можливо лише за умови наявності у фахівця відповідного інструментарію.

Діагностичний інструментарій дослідження проявів підліткової депресії

У цій роботі використано, як варіант діагностичного комплексу, такі методики: тест «Чи схильні ви до депресії?», скринінг-картка «Шкала депресивного стану», карта психолого-педагогічного спостереження, методика «Самооцінка емоційних станів»

(за Весманом-Ріксом), діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР), методика виявлення типу акцентуації, дослідження самооцінки (за Т. Дембо, С. Рубінштейном), тест шкільної тривожності (за методикою Філіпса), самооцінка психічних станів за Г. Айзенком (Чухілевич О. Психологічний супровід навчально-виховного процесу // Психолог. — 2008. — № 27—28), методика Люшера, тест кольорових відношень (ТКВ).

Форми допомоги підліткам для ефективного подолання депресивного стану

Винайдено три можливі способи подолання негативних проявів підліткової депресивності.

Один із таких способів — попереднє планування своїх дій.

Перший крок — молодій людині пропонують отримати якнайбільше інформації про депресивний стан. Багато хто вже переживав щось схоже, тому варто скористатися з їхнього досвіду. Пораду можна отримати від того, хто особисто побував у депресивному стані, від професіонала чи зі спеціалізованої літератури.

Наступний крок — прохання про допомогу. Розуміння підлітком свого стану, того, що «з болота депресії за косичку, як барон Мюнхгаузен, сам себе не витягнеш», тобто без підтримки і допомоги депресію не подолати, — мотивує його співпрацювати з тими, хто готовий надати таку допомогу.

Ще один крок до подолання депресивності — прийняття турботи про себе. Молодій людині пропонують створити свою власну «соціальну мережу підтримки» — зі знайомих людей, з якими підліток регулярно спілкується. Крім того, до неї залучають і значущих осіб, від яких молода людина територіально віддалена, проте на кого може покластися у разі гострої необхідності.

Далі потрібно визначитися — яка людина яку допомогу спроможна надати: емоційну, практичну, товариську підтримку або інформацію та поради.

Другий спосіб — ведення особистого щоденника. Щоденник дозволяє залучати підлітків до ефективнішого вираження своїх почуттів, створює унікальний шанс для інтеграції їхньої особистості. Крім того, він може бути тим документом, у якому відбиватиметься шлях, пройдений дитиною під час зняття депресивного стану.

Третій спосіб — проведення групових занять. Досить ефективним засобом проведення колективних занять може бути така їхня організаційна форма як проблемно-конструктивний тренінг.

Зазвичай тренінг є штучним моделюванням ситуації. Передбачається, що у такий спосіб можна, так би мовити, натренувати приймати оптимальні рішення на випадок, якщо людина опиниться у такій ситуації в реальному житті.

Для розв’язання проблеми підліткової депресивності вважаємо за доцільне використовувати для тренінгу саме реальне життя, з його нескінченним потоком драматичних подій, які у разі вдалого педагогічного обігравання можуть бути проективно-рефлексивним простором для винайдення оптимальних рішень.

Події у цьому випадку розгортатимуться за таким алгоритмом:

• педагог моделює проблемно-креативне поле розв’язання кризових ситуацій, які виникають унаслідок депресивної поведінки, вживаючи засоби психологічного театру або комп’ютерної графіки;

• в ігровій творчій формі проводиться мотивація на пошук конструктивного рішення проблемної ситуації, як такої, що загрожує гармонійному розвитку особистості учнів, подальшому успішному життю;

• проблема постає перед молодими людьми як творче завдання, і вони відчува-

ють у цьому випадку (природно, без тиску ззовні) потребу в допомозі педагога;

• педагог і діти стають співавторами прийнятного для всіх рішення і розробляють творчий проект спільного розв’язання проблеми.

Прийоми корекційної роботи з депресивними підлітками

1. Прийоми, за допомогою яких формується емоційно-особистісна децентрація:

а) підсилення розуміння, співчуття:

• навчання вміння слухати і чути одне одного; вміння пояснювати, висловлювати свої почуття; вільно виявляти їх у мовленнєвій та дієвій формах, визнавати почуття іншого;

• навчання способів виявлення емпатії;

б) вплив на тривожність:

• емоційна підтримка, підкреслення сильних сторін задля підсилення впевненості дитини у своїй здатності упоратись із ситуацією, що призвела до депресивного стану;

• підтримка будь-якого намагання впоратися зі страхами, найменших досягнень дитини, підкреслення всіх позитивних моментів.

2. Прийоми, які розширюють сферу усвідомлення підлітком свого депресивного стану:

а) інтерпретація — усвідомити, як виявляються в його поведінці прояви депресивного стану;

б) відображення — усвідомлення підлітком наслідків виявлення агресивності; цей прийом стимулює появу потреби у пошуку нового способу виявлення свого поганого емоційного стану;

в) роз’яснення, переконання — звертання до групи дітей, прагнучи збудити в них почуття відповідальності одне щодо одного, бажання підтримати тих, хто опинився у депресивному стані.

3. Прийоми психологічної підготовки до подолання фрустраційних ситуацій.

4. Прийоми, що дають змогу звільнитися від емоційного напруження, пов’язаного з образами, яких підлітки зазнали у житті. Для того, щоб вивільнитись від минулого, особистість має бути готовою вибачити всіх, а особливо саму себе.

5. Прийоми надання підліткові шансу зрозуміти, що він не міг вчинити у конкретній ситуації по-іншому.

6. Прийоми розв’язання проблемної ситуації як творчого завдання: знаходження нових шляхів досягнення значущої мети.

7. Прийоми виявлення причини, що призвела до фрустрації, розгляд її як результату певних обставин.

8. Прийоми розвитку позитивної життєвої орієнтації.

9. Прийоми, спрямовані на допомогу підліткам у подоланні негативних спогадів, розвиток у них уміння контролювати свої переживання, знаходити позитивний вихід із критичних ситуацій.

10. Прийоми позитивної переробки негативного досвіду, сприяння виходу з кола неприємних асоціацій.

11. Прийоми активізації позитивних почуттів, інтеграції та гармонізації внутрішнього світу дітей і їхніх стосунків з оточенням.

12. Прийоми профілактики стресових розлади.

Прийоми психом’язової релаксації: аутогенне тренування, раціональна і пояснювальна психотерапія.

Прийоми конструктивної реакції на зовнішні екстремальні впливи.

РОЗДІЛ III. ЗАХОДИ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ І ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ПРОФІЛАКТИКА СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ

Кризове консультування

Педагогам потрібно проінформувати підлітків, що вони знають, що тим погано. Так підліток менше почуватиметься самотнім. Для дітей природно виявляти свої почуття, які виникли під впливом важких життєвих подій. З учнями необхідно обговорити те, що трапилося.

У деяких випадках важливо проводити бесіди про трагічну подію з використанням спогадів, фотокарток. Завжди корисно прислухатися до самих дітей. При потребі — організуйте умови для інтимної розмови.

Прогресивна м’язова релаксація (метод Джекобсона)

Основою створення методу є відомий факт зв’язку між м’язовим розслабленням та зниженням нервово-м’язового напруження. Помічено, що різним типам емоційного реагування відповідає напруження різних груп м’язів. Так, депресивний стан супроводжується напруженням дихальної мускулатури, страх — спазмом м’язів артикуляції та фонації. Знімаючи засобами довільного самонавіювання напруження певної групи м’язів, можна вибірково впливати на негативні емоції.

ТЕХНІКА РЕЛАКСАЦІЇ

Вправа 1

Підліток згинає руки в ліктях і різко напружує м’язи рук, з’являється відчуття м’язового напруження. Потім дитина ослаблює руки, вони вільно падають. Так повторюють кілька разів. При цьому необхідно зафіксувати увагу на відчутті м’язового напруження й розслаблення. Ще одна вправа — скорочення та розслаблення біцепсів. Скорочення та розслаблення м’язів має бути спочатку максимально сильним, а потім дедалі слабшим (і навпаки). У цій вправі необхідно зафіксувати увагу на відчутті найменшого напруження м’язів і повного їх розслаблення. Після цього підліток вправляється в умінні напружувати й розслаблювати м’язи (згинання-розгинання) тулуба, шиї, плечового поясу, м’язів обличчя, очей, язика, гортані, що беруть участь у міміці та мовленні.

Вправа 2

Диференційована релаксація. Дитина вчиться сидячи напружувати й розслаблювати м’язи, які не беруть участі у підтримці тіла у вертикальному положенні; далі — під час письма, читання, мовлення намагається розслаблювати м’язи, що не беруть участі в цих актах.

Вправа З

Підлітку пропонують шляхом самоспостереження визначити, які групи м’язів у нього найбільше напружуються за різних негативних емоцій (страх, тривога, хвилювання, збентеження). Далі релаксацією локальних м’язових напружень можна запобігати негативним емоціям або зменшувати їх.

Вправи проводять у групах по 8—12 осіб двічі-тричі на тиждень. Заняття із самонавчання проводять самостійно (під керівництвом батьків або друзів) 1—2 рази на день по півгодини.

Метод прикладної кінезіології

Для нормального функціонування центральної нервової системи необхідна безперервна взаємодія правої й лівої півкуль головного мозку. Визначені на практиці спеціальні рухи активізують нервові шляхи у мозку в обох півкулях одночасно, знижують стрес і покращують загальний стан здоров’я.

На думку Ф. Шапіро, люди використовують рухи очей для активації системи переробки інформації і досягнення психотерапевтичного ефекту. Ці рухи сприяють швидкому зняттю дистресу. При цьому думки, відчуття, емоції, пов’язані зі спогадами, сприймаються як нейтральні або позитивні, що не турбують, не впливають негативно. Рухи очей дають змогу знизити тривожність.

За рахунок виконання кінезіоактиваційних вправ стимулюються нейромоторні механізми функціонування головного мозку людини.

«ГІМНАСТИКА МОЗКУ» ПОЛА ДЕНІСОНА

Слон

При його виконанні ліве вухо притискають до лівого плеча так, щоб між ними можна було тримати аркуш паперу. Після цього ліву руку витягують, як хобот, коліна розслаблені, а рука малює «ліниву вісімку», починаючи від центру зорового поля вгору та проти годинникової стрілки; при цьому очі стежать за рухами кінчиків пальців. Для більшого ефекту вправу потрібно виконувати повільно 3—5 разів, повторюючи її правою рукою, притиснутою до правого вуха. Рухи, які здійснюють в основному центральні м’язи корпусу, активізують і балансують усю цілісну систему, збуджують вестибулярний апарат, сенсорні та моторні зони кори, а особливо — лобні долі мозку. Зорова інформація, що надходить у мозок, активізує також потиличну долю. А якщо до цієї вправи додати «слонові звуки», то збуджуються слухові механізми скроневих ділянок мозку, покращується відчуття рівноваги. Регулярне виконання цієї вправи стимулює весь вестибулярний апарат, відновлюючи пошкоджені нервові зв’язки. її рекомендують людям із порушеною концентрацією уваги, бо вона сприяє повноцінній активізації ретикулярної формації та поліпшує увагу.

Енергетичне позіхання

Суть цієї вправи полягає в масажі м’язів навколо зони щелепно-скроневого суглобу. Цей суглоб — просто перед вушним отвором, він з’єднує верхню та нижню щелепи. Через цей суглоб проходять стовбури п’яти основних черепних нервів, які збирають усю сенсорну інформацію від лиця, очних м’язів, язика та рота. При жуванні та відтворенні звуків активізуються усі м’язи обличчя, очей, рота. Коли людина живе у стані стресу, її щелепи часто стискаються, і Передача імпульсів через цю ділянку погіршується. «Енергетичне позіхання» допомагає розслабити м’язи обличчя, а отже — покращити надходження сенсорної інформації. Це також сприяє ефективнішій комунікації та ясному звучанню. Якщо у дітей виникають проблеми з читанням, можливою причиною цього є те, що їхні очі працюють неузгоджено. Через стрес діти також можуть погано чути. Напруження у щелепно-скроневому суглобі може заважати їм розмовляти, що також відображається на мисленні. Завдяки розслабленню м’язів і полегшенню функціонування черепно-мозкових нервів покращуються всі пов’язані з ними функції очей, лицевих та м’язів рота.

Ліниві вісімки для письма

Це письмова вправа, спеціально розроблена для покращення письмової комунікації. Вона допомагає встановити необхідний ритм для поліпшення координації «руки-очі». Для виконання цієї вправи потрібно намалювати символ «безкінечності» (вісімку «на боці») на дошці або папері непереривним рухом. Починати слід від центру, потім, рухаючись проти годинникової стрілки, вгору, ліворуч і назад до центру; потім за годинниковою стрілкою вгору, праворуч і назад через низ до центральної точки. Намалюйте п’ять або більше «вісімок» кожною рукою, а потім обома. Найкраще малювати «вісімку» великою, але в межах поля зору, щоб стимулювати великі м’язи. Ця вправа розслабляє м’язи кисті, передпліч і плечей, а також полегшує процес стеження очима.

Вправа допомагає в період творчого застою. Учням вона може допомогти в період виконання контрольних робіт. Якщо вони починають відчувати стрес, можна намалювати кілька «лінивих вісімок» пальцями на парті, щоб відновити перехресно-латеральну інтеграцію. У такому стані знайти рішення набагато легше.

Ліниві вісімки для очей

Схожі на «ліниві вісімки для письма», за винятком того, що при їхньому виконанні увага фокусується на рухах очей і системі координації «руки-очі» та «очі-руки». Великий палець описує вісімку як знак нескінченності в горизонтальному полі бачення. Щоб зробити це, потрібно виставити руку вперед, підняти великий палець на рівні перенісся у передньому зоровому полі, приблизно на відстані ліктя, і почати рухи у вигляді вісімки. Рухи мають бути повільними й усвідомленими для досягнення максимальної м’язової концентрації. Голова у положенні прямо, розслаблена. Стежте за рухами великого пальця тільки очима. Великий палець починає рух від центру зорового поля і йде вгору по краю поля бачення, далі — проти годинникової стрілки вниз і повертається в центр, аналогічно виконуйте вправу і за годинниковою стрілкою. Після цього необхідно зчепити руки «у замок» великими пальцями вгору. Рухи повторіть не менше 3—4 разів кожною рукою.

Перехресні кроки

Це перехресно-латеральне ходіння на місці. Коли людина торкається правим ліктем лівого коліна, а потім лівим ліктем правого коліна, активізуються одночасно обидві півкулі мозку. «Перехресні кроки» — усвідомлене ходіння, яке сприяє збалансованій активізації нервів мозолистого тіла. Якщо виконувати вправу регулярно, у мозолистому тілі утворюється більша кількість нервових шляхів, які швидко й інтегровано зв’язують обидві півкулі, що робить можливим причинно-наслідковий рівень мислення. «Перехресні кроки» треба виконувати дуже повільно — це активізує тонку моторну координацію, вестибулярний апарат, лобні долі мозку.

Ключки

Для виконання цієї вправи спочатку потрібно схрестити кисті рук, як зручно, потім схрестити руки в «замок» і вивернути їх уперед тильними сторонами долонь одна до одної, а великі пальці — вниз, перенести одну руку через іншу, з’єднати долоні і взяти пальці в замок. Після цього опустіть руки вниз і виверніть їх всередину на рівні грудей так, щоб лікті були спрямовані вниз. Ця складна перехресна вправа діє так само, як і «перехресні кроки».

Стоячи так, притисніть язик до піднебіння. Ця дія збуджує середній мозок (він просто над піднебінням), а також допомагає звільнитися від напруження в язиці, викликаного незбалансованою позою. Поза «Ключки» сприяє об’єднанню емоцій лімбічної системи з процесами мислення в лобних долях мозку, допомагає найбільш ефективно вчитися і реагувати на події довкола. Дві хвилини цієї вправи сприяють усвідомленому переключенню уваги, активізації моторної кори великих півкуль за рахунок зниження вироблення адреналіну.

Кнопки мозку

Для виконання цієї вправи необхідно покласти одну руку на пупок, а другою натискати на точки під ключицями між ребрами, ліворуч і праворуч від грудини. Це стимулює притік крові через сонні артерії до мозку. Сонні артерії — одні з перших артерій, що відходять від серця. Вони мають нести свіжу кров, яка насичує киснем мозок. «Кнопки мозку» — над місцем розгалуження двох сонних артерій. При масажуванні цих точок активізуються барорецептори (рецептори тиску). Нервові клітини барорецепторів можуть сприймати зміну кров’яного тиску і за допомогою рефлексу підтримувати тиск у нормі.

Рука на пупі дозволяє зосередити увагу на центрі тяжіння тіла, м’язи якого важливі для підтримки рівноваги.

 

 

МЕТОД АРТ-ТЕРАПІЇ

Після прикрих випадків учні можуть уникати розмов про ці події. Тому важливо, щоб учні могли своєчасно висловити свої почуття, емоції і переживання. Для цього добре підходять різноманітні форми арт-терапії: пантоміма, скульптура, написання оповідання чи вірша, танець, малюнок.

МУЗИЧНА ТЕРАПІЯ

Це один зі шляхів, що допомагає як при подоланні стресів, так і при переробці їхніх негативних наслідків.

Музична терапія сприяє позитивній трансформації негативного досвіду дітей, допомагає вийти з кола неприємних асоціацій. Водночас відбувається активізація позитивних почуттів, інтеграція і гармонізація внутрішнього світу дітей і їхніх стосунків з оточенням, розвиває довіру. Таким чином можна подолати наслідки травматичних обставин.

ЩОДЕННИК

Таку форму роботи з дітьми можна використовувати як допоміжну активність. Відповідно до плану програмних занять у щоденнику занотовують ті поняття, які засвоює дитина при подоланні певних важких для себе ситуацій.

Щоденник дозволяє залучати дітей до більш ефективного вираження своїх почуттів, створює унікальну можливість для інтеграції особистості.

РОБОТА ЗІ ШКОЛЯРАМИ У ФРУСТРАЦІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Заняття за типом психодраматичних постановок

Такі заняття, як інсценування притч, метафор, психологічних казок допомагають змінити емоційні образи різних конфліктних ситуацій. Збагачення емоційних переживань особистості виводить зі стану емоційної пригніченості, який виникає при кризовій ситуації. Ці заняття допомагають змінити ставлення особистості до усталених світоглядних уявлень, переконань, розширити картину світу.

Епістолярний метод психокорекції

Метод допомагає сформулювати свої бажання, думки, конкретизувати їх. Підлітки пишуть листа із проханнями, запитаннями. Це звільняє від емоційного напруження, пов’язаного з образами, яких вони зазнали у житті. Для того, щоб позбутися минулого, особистість має бути готовою простити всіх, і особливо саму себе. Навіть якщо підліток не уявляє, як пробачити, треба все одно дуже бажати цього. Прощення всіх без винятку допоможе вивільнитись від минулого. Уже те, що особистість бажає пробачити усім, хто винен у її негараздах, — це шлях до стабілізації емоційного стану, ширшого бачення проблем, пов’язаних із фрустрацією. Прощення означає звільнення. Підлітки, які фруструють, відчувають біль, образу, але не розуміють, що ті, кого потрібно пробачити, теж відчувають біль. Необхідно дати підліткові зрозуміти: він не міг вчинити у конкретній ситуації по-іншому. Щ листи ніхто не перевіряє, вони залишаються в учиш, це — розмова із самим собою. Особистість звільняється від найпотаємніших проблем.

актуалізуючи їх на папері. Прощення самого себе за всі неправильні вчинки — це шлях до самоприйняття, до позитивних змін в емоційній сфері, до зміни плину думок, що призводять до стану фрустрації.

Метод формування в дитини впевненості у своїх силах

Оскільки «нездорові страхи» характеризуються тим, що діти «бояться боятися», то насамперед треба допомогти підліткам спокійно сприймати сам факт наявності страхів. Якщо підліток думає, що боятися — це неприпустимо, погано чи соромно, він уникатиме страшних ситуацій і ніколи не зможе навчитися долати їх.

Завдяки малюванню вдається позбутися страхів, породжених уявою, тобто пов’язаних із подіями, яких не було, проте які ймовірні. Малювання великою мірою позитивно впливає на звільнення від страхів, пов’язаних із реальними травматичними подіями, навіть такими, що відбулися давно, але залишили по собі емоційний слід.

На думку психологів і психоневрологіє, педагогам і батькам не слід боятись оживити у пам’яті дитини страхи, оскільки це — одна з важливих умов їхнього повного усунення. Тому ефективним буде використання психотехнік, спрямованих на вербалізацію страхів і знаходження особистіших ресурсів їхнього долання.

Техніка реагування на страхи

Будь-який страх пов’язаний із певною ситуацією. Потрібно активізувати пошукову діяльність підлітка, для зміни несприятливої ситуації або свого ставлення до неї, на збереження свого позитивного емоційного настрою всупереч дії загрозливих чинників та обставин.

Психологічні ігри

Проведення ігор, в яких дитина зможе не просто виявити свій гнів, а й експериментувати з формами його проявів.

Через гру підліток навчиться розуміти свої та чужі негативні переживання. Якщо дитина усвідомлюватиме свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА ПСИХОПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЕПРЕСИВНИМ ПІДЛІТКАМ

Ця тренінгова програма укладена для коригування депресивності шкільної молоді через проведення спеціалізованих тренінгових занять. Розроблені завдання спрямовані на здійснення учнями діагностики свого стану, профілактики небажаних симптомів, корекції проявів депресії в поведінці.

Головним результатом проходження програми є набуття необхідного досвіду розв’язання проблемних ситуацій, що виникли внаслідок депресії, віднайдення шляхів самодопомоги під час проявів депресивного стану.

Тривалість програми: 2 місяці (одне заняття на тиждень).

Цільова аудиторія: учні 9—11-х класів, учителі та батьки (за бажанням).

Мета: діагностика, профілактика та корекція проявів депресії у поведінці підлітків та усунення психічних факторів, які спричинюють виникнення депресивного стану.

Матеріали: мультимедійна дошка, відео-проектор, ПК, папір формату АЗ, блокноти на кожного учасника, альбоми для малювання, маркери, скотч, стікери, кольоровий папір, пластилін, ножиці, клей, повітряні кульки, роздатковий матеріал (анкети, тести, пам’ятки).

Завдання 1 (у групах по 4—5 осіб) Учасники вивчають матеріали, в яких розкрито явище депресії, та шукають відповіді на такі запитання:

— Чим загрожує людству депресія?

— Які симптоми бувають у тих, хто страждає на депресію?

— Які фактори збільшують небезпеку депресивного стану?

— Які дії можуть допомогти вийти з депресії?

Свої відповіді підготуйте до презентації у творчій формі (промова на науковому семінарі, лист до друга, інсценування розмови у колі друзів, плакат, твір, сценарій кінофільму).

Завдання 2

Якого ставлення до себе потребують ті, хто живе у депресивному стані?

Завдання З

Складіть свою власну соціальну мережу підтримки.

1. Спочатку складіть список людей, до яких ви зможете звернутися по допомогу. До цього списку запишіть:

• членів вашої родини, з якими ви бачитесь регулярно;

• друзів, з якими ви часто зустрічаєтесь чи спілкуєтесь по телефону, у листах;

• сусідів, якщо ви постійно обмінюєтеся з ними візитами (окрім сусідів, з якими інколи спілкуєтеся вдень на вулиці);

• однокласників, якщо ви часто контактуєте з ними і відчуваєте, що між вами існують близькі стосунки;

• учителів, з якими у вас добрі стосунки;

• будь-кого з людей, хто емоційно важливий для вас, хоча ви тимчасово можете бути у розлуці.

2. Потім для кожної людини, яку ви внесли до списку, зробіть позначку про те, який варіант кризової підтримки вона може вам надати. Варіанти підтримки можна позначити таким чином:

• Е — емоційна допомога;

• П — практична допомога;

• Т — товариська підтримка;

• І — інформація та порада.

3. Після цього візьміть чистий аркуш паперу і складіть діаграму вашої мережі, позначаючи колами членів родини, трикутниками — друзів, квадратами — однокласників, ромбами — учителів. Поєднайте всіх тих людей, між якими існують ті чи інші зв’язки і які можуть надати вам схожі варіанти підтримки.

Тепер у вас є зображення вашої соціальної мережі підтримки. Вам слід проаналізувати, наскільки ви можете розраховувати на підтримку всієї мережі або тільки окремої її частини.

Запишіть у своєму щоденнику звернення до тієї людини, яка може надати вам ту допомогу, якої ви потребуєте останнім часом. Намагайтеся якомога повніше розкрити свій стан, думки, що вас турбують.

Завдання 4

Напишіть у щоденнику, кому з людей ви можете надати необхідну допомогу. Яка це буде допомога?

Завдання 5

Психолог. Давньокитайський трактат великого мудреця Лао Цзюнь говорить, що найкращі ліки для повернення собі відчуття спокою і радості, це:

• вміння допомагати старим і хворим;

• не вимагати повернення старих боргів;

• не сперечатися, хто правий, а хто винен;

• не тримати образи;

• віддавати краще й більше, залишати собі лише гірше й менше;

• не скаржитися на важку роботу;

• якщо бідний — не журитися, якщо багатий — не скупитися;

• радіти з успіхів інших;

• у своїх бідах і хворобах не шукати винуватців.

Прочитавши наведений перелік умов, підготуйтеся до дискусії: наведіть аргументовані докази на користь цих «ліків» у своєму житті.

У щоденнику занотуйте ті думки, які вам найбільш близькі (сподобались).

Завдання 6

Заповніть анкету:

1. Що найчастіше викликає в мене роздратування?

2. Коли я злюся, я звичайно… (опиши, що ти робиш).

3. Чи корисна для мене така реакція? Чому так або чому ні?

4. Як виражають гнів у моїй родині? За відповідями проводиться дискусія:

— Що таке гнів?

— Як він з’являється?

— Що вам не подобається у гніві?

— Чому люди гніваються?

— Чим люди розплачуються за свій гнів?

— Як можна інакше реагувати на те, що викликає в нас роздратування, гнів?

Підведіть учнів до висновку: «Гнів — ознака нездоров’я».

Психолог. Якщо людина озлоблена проти нас — отже, їй погано. Треба прикласти до серця пластир — любов; треба приголубити, лагідно поговорити — і якщо людина не тримає на вас затятої злості, а це тільки тимчасовий спалах — ви побачите, як її серце і злість розтануть від вашої лагідності й любові, як добро переможе зло.

Завдання 7

У своїх щоденниках запишіть діалог із самим собою. При цьому одна сторона вашого «Я» — у дратівливому, гнівливому стані. Спробуйте розрадити її.

Завдання 8

Відчуйте опору під собою. Відчуйте ногами підлогу, через підлогу — зв’язок із землею. Відчуйте свій живіт. Зверніть увагу на те, як ви дихаєте. Дихання вільне та спокійне… вам приємно дихається. Спробуйте розслабитися, зняти напруження так, ніби вам захотілося трішечки подрімати.

Почніть розслаблятися із плечей. Плечі стають важкими і теплими… плечі важкі і теплі. Розслаблюються руки… розслаблюється верхня частина рук. Розслаблюються лікті… Розслаблюються зап’ястки… Розслаблюються кисті рук… Розслаблюються долоні… кожен палець на руках… долоні стають важкими і теплими… долоні важкі і теплі. Дихання вільне і рівне… тепло в животі… тепло переходить у ноги… Розслаблюється верхня частина ніг. Розслаблюються коліна… Розслаблюються гомілки і стопи… стопи стають важкими і теплими… стопи важкі і теплі. Відчуйте п’яти… відчуйте пальці ніг… ноги розслабились.

Тепер зверніть увагу на спину. Відчуйте, як розслаблюються крижі… відчуйте хребет… Розслаблюється середина спини… Розслаблюється шия, потилиця… Уся голова розслаблена… Розслаблюються тім’я, скроні… Розслаблюються лоб і обличчя… Відчуйте щоки… Відчуйте вилиці і підборіддя… Розслаблюються ніс і очі… Повіки важкі, очі розслаблені. Спостерігайте за своїм диханням: вдих — видих… вдих — видих… Скажіть собі: «Я — відпочиваю…».

Спробуйте уявити себе на лужку… Над вами ясне блакитне небо. Ви лежите у високій траві і дивитесь на небо… Довкола — аромат квітів… дзвенять комахи, кружляють метелики. Ви — відпочиваєте, ви чуєте звуки лугу, ви відчуваєте енергію землі… Світить ясне сонце, теплі промені торкаються вашого обличчя, ваших рук… тепло розходиться по всьому вашому тілу. Кожна клітинка вашого тіла наповнюється енергією й оновлюється. Відпустіть вашу уяву, спостерігайте за тим, як усередині вас енергія землі поєднується з енергією неба…

Запам’ятайте цей стан.

Коли будете готові, попрощайтеся з цим образом. На рахунок від 5 до 1 ви розплющите очі, але відчуття залишаться. 5, 4, 3, 2, 1 — стисніть руки в кулаках, сильно потягніться — вперед і вгору — і повільно розплющуйте очі…

Намалюйте все те, що вам запам’яталось, або напишіть невеликий твір із думок, які прийшли під час релаксації.

(Під час виконання всього завдання лунає музичний супровід — релаксаційна музика.)

Завдання 9

Знайдіть собі пару. Один буде розповідати, а другий — слухати. Але ось проблема, один із вас — «глухонімий» (той, хто розповідає), а другий — «сліпий». Та з будь-якої ситуації завжди можна знайти вихід. Пропонуємо «глухонімому» передати свою історію, взявшись за руки зі своїм партнером.

Поділіться своїми враженнями, чи змогли ви зрозуміти свого «оповідача». Як багато можна дізнатися через тримання у своїй руці руки іншого! Як можна тільки за допомогою рукостискання підтримати іншого, виразити до нього співчуття, своє добре ставлення, своє розуміння його важких обставин?

Спробуйте передати одне одному
через рукостискання якусь добру емоцію (співчуття, доброзичливість, дружбу, підтримку).

Завдання
10

Завдання виконується у творчих лабораторіях.

1. Пригадайте або придумайте таку життєву ситуацію, яка може вважатися кризовою, скрутною, безвихідною.

2. Обміняйтеся «ситуаціями» з іншими лабораторіями.

3. Спробуйте перетворити цю кризову ситуацію на творче завдання:

• які умови ситуації;

хто
затіяний у ній;

• які запитання постають у зв’язку з ситуацією;

які
можливі результати її розв’язання;

• який результат є бажаним;

• які шляхи досягнення очікуваного результату.

4. Підготуйте презентацію своєї ситуації та її успішного розв’язання (форми презентації: відкритий мікрофон, діалог із сучасником, хвилинки життєвої мудрості, зустріч поколінь, листування з другом, роздум-самоанатіз, телефон довіри, живий фільм, контракт із самим собою, ярмарок ідей, скринька мудрих порад).

Завдання 11

Напишіть у своєму щоденнику ту ситуацію, що виникла у вашому житті (зараз або колись у дитинстві), що гнітить вас, спричиняє душевний біль. Спробуйте перетворити її на творче завдання і знайти ймовірні шляхи її розв’язання. Якщо необхідно, можна звернутись по допомогу до інших учасників тренінгу.

Завдання 12

Причепіть до своєї спини аркуші паперу формату АЗ. Маркерами напишіть на аркушах інших ваші побажання тій людині. Намагайтеся написати добрі слова кожному з учасників.

Завдання 13

У своїх щоденниках напишіть роздум-самоаналіз, відповівши на такі запитання:

— Яку цінну для себе
інформацію я отримав?

— Які в мене
виникли запитання?

— Яка мені потрібна допомога?

— Як я можу впоратися з депресивним станом (або зараз, або
якщо я йому піддамся у майбутньому)?

завантаження...
WordPress: 23.02MB | MySQL:26 | 0,344sec