ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ ІГРИ

ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ ІГРИ

ГРА «ВПЕРЕД, У МАЙБУТНЄ!»

Гра може проводитися в класі або актовому залі.

Мета гри: допомогти старшокласникам, що визначаються у виборі професійного навчання, більш усвідомлено підійти до свого майбутнього, усвідомити взаємозв’язок різних життєвих етапів і подій.

Гра переконує учасників відповідально поставитися до вибору життєвої стратегії, показує можливість і необхідність планування свого майбутнього.

Оптимальний період для проведення гри початок — середина десятого класу, час, коли старшокласникам необхідно визначитися з планами щодо продовження освіти після закінчення школи.

Зміст гри

Старшокласникам пропонується унікальна можливість майже за 2 роки до закінчення школи відчути себе випускником, студентом, молодим спеціалістом, спробувати «на смак» різні варіанти свого майбутнього, заздалегідь спрогнозувати його, подивитися на отримані результати й змінити їх, якщо виникне потреба.

Матеріали й вимоги до організації гри:

• 3 — 4 набори фломастерів, маркерів різних кольорів;

• ручки всім учасникам;

• папір формату А4 (зокрема заздалегідь розрізані навпіл аркуші по кількості учасників);

• бланки «залікових аркушів» (див. додаток, бланк «залікового аркуша» на с. 16) — для кожного учасника;

• текст тесту з позначеними кольорами відповідей — для кожного учасника;

• таблички з переліком завдань студентства (див. додаток на с. 15);

• плакати з переліком видів діяльності студента — (6 — 7 екземплярів);

• аркуші ватману з переліком життєвих досягнень(див. додаток);

• по 1 аркушу кольорового паперу (формату А4) таких кольорів: жовтий, червоний, зелений, синій, коричневий.

• магнітофон;

• музичний запис «Шкільні роки чудові»;

• повітряні кулі.

Учасники: ця гра — для десятих класів, що вчаться, (вона цілком може проводитися для учнів однієї паралелі, що не є однокласниками). Необхідна участь класного керівника й психолога. Повинно бути не менше двох ведучих: два психологи або психолог і класний керівник.

Проведення (етапи) гри. Тематична розминка і занурення в ігрову ситуацію проводяться ведучими в окремому приміщенні (бажано, щоб це місце подобалося учасникам).

Ведучий. Сьогодні в ас буде незвичайна гра. Ви маєте можливість уявити своє майбутнє, спланувати його, може, щось змінити в ньому або щодо нього, над чимось замислитися. Можливо, у процесі гри у вас з’являться якісь питання, бажання щось обговорити з ведучими. Ви зможете це зробити на консультації із психологом або на класній годині. Гра складається з кількох етапів, кожний з яких буде зафіксований у вашому «заліковому аркуші». А зараз я прошу всіх пройти за мною.

Ведучі ведуть старшокласників у хол перед актовим залом, де вже звучить музика «”Шкільні роки чудові…». Роздають «залікові аркуші», діти по одному заходять в актовий зал, двері за ними гучно зачиняються й закриваються на замок. Музика уривається.

У залі всі присутні сідають у коло на стільці.

Перший ведучий. Уявіть собі, що ви розстаєтеся зі школою: випускний бал закінчився, ви роз’їхалися. Які почуття переживає зараз кожний випускник? Поділіться, будь ласка.

(Перший ведучий обговорює з учасниками їхні почуття. Наприкінці обговорення другий ведучий кладе в центр кола маркери, фломастери.)

Тепер я прошу вас вибрати колір свого почуття й позначити його в «заліковому аркуші».

(Відзначивши колір почуття, учасники повертаються в коло, ведучі роздають кожному по аркушу А5.)

Напишіть кожний на своєму аркуші основні фактори, принципи й переконання, що впливають на вибір майбутньої професії. Після того як закінчите, поверніть аркуш до групи й тримаєте його так, щоб інші могли прочитати.

Другий ведучий допомагає учасникам скоригувати формулювання. Якщо серед гравців виявляються діти, у чиї плани не входить подальше продовження освіти, другий ведучий пропонує їм пояснити свою позицію.

Перший ведучий. Тепер підійдіть і покладіть руку на плече тій людині, чиї погляди вам близькі або цікаві. (Діти поєднуються в групи.)

У групах складіть список аргументів на захист вашого принципу вибору професії: чому саме він здається вам основним або чому для вас він так важливий.

Групи представляють списки своїх аргументів. Другий ведучий організовує дискусію з обговорення принципових позицій: що важливіше – забезпечити достаток родині, реалізувати себе чи морально приносити користь чужим людям на шкоду своїм дітям і т.д. Якщо серед учасників виявляються діти, у чиї плани не входить подальше продовження освіти, ведучий пропонує їм аргументувати свою позицію.

Ще раз подумайте про принцип, за яким ви вибираєте професію. Вирішить, чи залишаєтеся ви у своїй групі або хотіли б перейти в іншу, чиї погляди виявилися вам ближче? (Учасники переходять.)

Запишіть свій принцип вибору професії в «заліковий аркуш».

Другий ведучий роздає кожному учасникові аркуш із текстом тесту. Учасники, які не бажають продовжувати подальше професійне навчання, самостійно обмірковують і записують важливі для них життєві досягнення на найближчі 5 років після закінчення школи.

Я зачитую вголос текст тесту, а ви вибираєте свої варіанти відповідей. У кожному запитанні можна вибрати тільки одну відповідь. Після вибору відповіді відзначте в «заліковому аркуші» колір, що відповідає позначці навпроти обраної відповіді в тесті. По завершенні тесту у вас має бути відзначено 4 кольори.

(Поки один ведучий працює з тестом, інший розвішує на стендах або стінах більші аркуші (А4) кольорового паперу.)

Тепер подивіться на кольори обраних вами відповідей. Який переважає? Підійдіть до великого квадрата цього кольору. Якщо ви набрали порівну різних кольорів, залишайтеся на місці й послухайте, що означає кожен з них.

Один ведучий називає досягнення студентства й розшифровує їх, інший прикріплює під кольоровим папером таблички з назвами цих досягнень: жовтий — стати професіоналом, червоний — можливість працювати за фахом з дипломом й первинними знаннями, зелений — активне студентське життя, синій — спосіб особистого життя, коричневий — кар’єрні амбіції. Важливим моментом на цьому етапі є розмежування для учнів двох схожих на перший погляд завдань — стати професіоналом і можливість працювати за фахом за допомогою диплому й первинних знань. Ведучий може пояснити, що стати професіоналом за 5 років навчання в інституті — це дуже важке завдання, яке передбачає поєднання ґрунтовного навчання зі стажуванням і т.д. Частіше становлення професіонала відбувається вже після закінчення ВНЗ в процесі набуття досвіду. Але це, як правило, передбачає протягом якогось часу після закінчення ВНЗ роботу не в дуже престижних і добре оплачуваних місцях, перш ніж початківець-фахівець стане конкурентоспроможним у професійному середовищі.

Тепер ті, в кого було порівну різних кольорів, виберіть мету студентства, що вам ближче, назвіть нам її й підійдіть до кольору, що їй відповідає. Всі учасники можуть вирішити, залишитися їм у своїй групі чи перейти до іншої, чия мета здається кращою. (Учасники переходять.) Запишіть, будь ласка, ваші завдання в «залікові аркуші».

(Діти об’єднуються в групи за обраними завданнями студентства, заповнюють залікові аркуші», учасники, які самостійно працюють представляють і записують свої завдання.)

Перший ведучий. Зараз ви працюватимете в групах, об’єднаних однією метою студентства. Ми дамо кожній групі плакат з різними видами діяльності студента. Ваше завдання — вибрати з переліку справи й заняття студента, що вчиться в інституті з тією самою метою, що й у вас.

Ведучі роздають групам по плакату (див. додаток), діти складають перелік справ студента. Ведучі у жартівливій формі коригують роботу груп. Учасники, які не бажають продовжувати подальше професійне навчання, складають і записують перелік справ і занять, необхідних для реалізації поставлених завдань.

Тепер складіть режим життя студента протягом одного тижня, що припускає реалізацію всіх обраних вами справ. Діти складають і зачитують іншим групам режим тижня. Учасники, у чиї плани не входить продовжувати подальше професійне навчання, складають і записують свій режим.

Другий ведучий. Представте, що ви 5 років живете за графіком, який ви тільки що нам прочитали. Що ви відчуваєте?

(Перший ведучий організовує обговорення, наприкінці якого учасникам, невдоволеним складеним режимом, пропонується перейти до іншої групи.)

Запишіть у «залікових аркушах», з яким багажем знань, умінь, навичок, з якими новими особистісними якостями ви вступаєте до ВНЗ через 5 років прожитої за вашим планом життя. Зачитайте вголос свій «ба-піж».

(Учні зачитують свій «багаж», обговорюють, потім всі учасники сідають у загальне коло.)

Перший ведучий. У кожної людини є якесь прагнення до життєвої мети — те, чого хотілося б досягти, те, заради чого є сенс жити. Вони можуть бути дуже різними: для когось важливіше — щаслива родина, для когось — успішна кар’єра або життя, наповнене сильними враженнями. (Другий ведучий роздає кожному учасникові аркуш з переліком різних життєвих досягнень (див. додаток).)

Деякі із цих досягнень легко сполучаються з іншими, деякі суперечать один одному — наприклад, важко сполучати серйозну кар’єру зі створенням щасливої родини. Часто доводиться чимось жертвувати заради найважливішої, значущої життєвої мети. Зараз я прошу подумати, яке з перерахованих досягнень (або, можливо, її немає в списку) є для вас найголовнішим.

У залі — сценічна завіса, за нею ведучий заздалегідь розвісив аркуші ватману з написаними життєвими досягненнями (на кожному аркуші по одному). Ведучий стоїть біля завіси й по одному впускає за неї учасників, що визначилися з вибором мети життя. Учасники проходять за завісу й стають біля аркушів.

Зараз кожний може назвати значущу для нього життєву мету й обґрунтувати свій вибір: який особистісний зміст він вкладає в цю мету, що під нею розуміє, чому саме вона є найбільш важливою?

(Учасники озвучують і коментують свій вибір, ведучі організовують обговорення.)

Запишіть обрану вами життєву мету в «заліковий аркуш».

Другий ведучий. А тепер подивіться у свої «залікові аркуші». Як співвідносяться ваші записи? Може, є якісь неузгодженості? Учні діляться отриманими результатами.

Цей етап — кульмінація гри. Діти одержують наочний результат своєї роботи: у когось проявляється чітка погодженість життєвих устремлінь, а в когось— невідповідність різних життєвих етапів. Наприклад, метою життя дівчини є щасливе сімейне життя, а вона 5 років присвятила серйознішому професійному становленню; у хлопця мета — блискуча кар’єра, а він в інституті вів «активне студентське життя». Безумовно, всі подібні випадки мають потребу в акцентуванні на грі, ведучому варто бути готовим до надання емоційної підтримки, до пропозиції індивідуальної консультації.

Велике спасибі всім за роботу, я прошу здати мені «залікові аркуші», зустрічаємося через 10 хв. у кабінеті для обговорення гри.

Діти розходяться, ведучі готуються до обговорення, для якого бажано організувати інше приміщення (це допомагає швидше вийти з ігрової ситуації).

Перший ведучий. Нашу гру закінчено. Якими думками, почуттями, станом хочеться поділитися? Може, хтось хоче задати питання? Спасибі всім за роботу!

Особистий досвід

Ця гра дозволяє побачити, які в старшокласників виникають труднощі у зв’язку із професійним самовизначенням і погодженістю життєвих устремлінь. Вона дає психологові й класному керівникові діагностичний матеріал для подальшої індивідуальної або групової професійної орієнтації учнів.

Гра дуже чітка, структурована й «жива»: залежно від готовності дітей можуть підніматися й обговорюватися самі складні світоглядні позиції. Багатьом підліткам приємно почувати себе в ролі дорослих, приймаючи серйозні відповідальні рішення, відстоювати принципові позиції. Гра вкрай насичена емоційно й інтелектуально. Гра формує цінності й створює мотивації для подальшого серйозного навчання: десятикласників захоплює можливість спробувати себе в ролі студентів, вони натхненно працюють над формуванням навчальної стратегії, дивуються обсягу пращ, який треба вкласти у своє професійне становлення.

Одним із центральних завдань гри є формування позитивного ставлення учнів до свого майбутнього, для чого ведучі дають можливість його змінювати на кожному етапі дії.

Роль ведучих у цій грі вкрай важлива: необхідно направляти роботу всіх і бути готовими до серйозного обговорення принципових питань, але при цьому і придушувати дитячу самостійність і демонструвати повагу до поглядів підростаючого покоління.

ГРА «АСОЦІАЦІЯ»

Мета: виявити ставлення школярів і різних професш і по можливості відкор* вати це ставлення.

Умови гри. Кількість гравців: весь клас (учні 7 — 8 класів, а також учні старі класів). Час на перше програвання: 15; наступні програвання по 5 — 7 хв. Для і необхідна класна дошка.

Проведення (етапи) гри. Гра починається без явно вираженого підготовчого етапу (входження в гру здійснюється на першому — другому етапах).

1. Оголошується назва гри і вибираються 3 головний гравця (ними можуть бути будь-які учні класу).

2. Пояснюються умови гри (інструкція): «Зараз 3 осіб вийдуть із класу, а клас;

загадає якусь професію. Потім 3 особи увійдуть і спробують — відгадати за допомогою асоціативних питань, наприклад: «Якого кольору ця професія?», «Який захід нагадує?», «Які меблі використовуються?» і т.д. Можна запитати в учнів, чи не грали вони в гру «Асоціація», коли замість професії загадується людина.

Не всі учні одразу розуміють ці питання, тому доцільно потренуватися на одному прикладі. Можна взяти для розбору професію «лікар-терапевт» і показати, що цвіт цієї професії швидше за все білий, запах — щось пов’язане зі спиртом (ліки занадто навідна відповідь), меблі — скляна шафа або кушетка…

3. Далі ведучий дає інструкцію: «Кожний з вас може поставити по 2 таких запитання. Зараз ви вийдете в коридор, і протягом 2 — 3 хв. продумайте свої питання. Кати будете ставити запитання, конкретно вказуйте, кому саме ви їх адресуєте. Після цього кожний з вас буде мати по одній спробі відгадати професію».

4. Троє виходять із класу. Клас швидко загадує професію, а ведучий попереджає всіх, що запитати можуть кожного, тому треба бути готовим до правильних, але не навідних відповідей.

5. Ведучий запрошує трьох осіб (відповідаючих), які по черзі ставлять запитання класу. Сам ведучий коротко записує на дошці запитання-відповіді, стежить за тим, щоб питання задавалися конкретним учнем, а не всьому класу, і стежить за динамікою гри.

6. Коли всі запитання й відповіді вимовлені (і записані на дошці), ведучий пропонує протягом однієї хвилини продумати трьом свої відповіді. У цей момент ведучий пропонує класу подивитися на дошку й подумати, чиї відповіді на асоціативні питання були не дуже вдалі.

7. Учні називають свої варіанти відповідей. Ці відповіді можуть не зовсім збігатися із вгаданою професією. Наприклад, загадана професія «військовий льотчик», а відповіді такі: «космонавт», «міліціонер», «автогонщик». Як видно, військовий льотчик і космонавт — професії досить близькі. Право визначити, відгадали школярі чи професію ні, повинне бути надане класу. Однак остаточно це питання вирішується після обговорення. Загадана професія називається.

Обговорення гри (програвання). Окремо обговорюється правильність кожної відповіді на асоціативне питання. Якщо клас не згодний з відповіддю, можна попросити учня, що дав таку відповідь, дати пояснення. Нерідко ці пояснення бувають розумними. Наприклад, в одній грі була загадана професія «міліціонер» і на питання «якого кольору професія?» була дана відповідь: «чорно-біла». Виявилося, що школяр мав на увазі міліцейський жезл.

При виявленні невдалих відповідей класу пропонується відразу придумати відповіді, що більше відповідають загаданій професії.

Брати участь у цьому може й ведучий, коригуючи в такий спосіб уявлення учнів про професію.

У відповідаючих можна запитати також, які відповіді найкраще допомогли їм, а які, навпаки, увели в оману. Після коригування відповідей можна уточнити, хто ж виграв (можливий і нічийний результат).

Діагностичні можливості гри. Гра дозволяє виявити емоційне ставлення до різних професій, і, оскільки характер цього ставлення сильно впливає на вибір професії, ведучий одержує досить важливу інформацію про клас у цілому й про окремих учнів, тому що за один урок в окремій грі можуть взяти активну участь багато школярів.

Типові труднощі. Бувають випадки, коли ті, що відгадують, входять у клас із непідготовленими питаннями або не встигають придумати варіанти відповідей. Ведучий повинен не допомагати гравцям, а, навпаки, загострювати гру: «Якщо ви не готові, ваша команда програє…» У цьому випадку школярі зрозуміють, що грають із ними серйозно, і це підвищить їхній інтерес як до гри, так і до теми заняття.

Перспективи використання гри. У перспективі можна розробити спеціальний перелік асоціативних питань, що допомагають відповідаючим краще підготуватися, а ведучому краще організовувати гру й обговорення в ситуації меншої невизначеності. Можна також використовувати в грі не одну, а дві групи, що відгадують. Можна загадувати не тільки професії, а конкретні місця роботи, навчальні заклади, образ типових представників тих або інших професій (типових працівників).

Специфіка гри «Асоціація» — в орієнтації на емоційні відносини учнів, розгорнута схема аналізу професії пропонується в грі «Вгадай професію».

ГРА «ВГАДАЙ ПРОФЕСІЮ»

Мета: ознайомлення школярів з науковою схемою аналізу професій.

Умови гри. Гра розрахована на роботу із класом (учні 7—8, а також старших класів). Час на перше програвання: 10— 15 хв., а на наступні — 7 — 10. У грі активно використовується класна дошка.

Проведення (етапи) гри. Підготовчий етап. На попередньому занятті або відразу перед грою школярі повинні бути ознайомлені з «формулою професії». Бажано не тільки розповісти про «формулу», а й проаналізувати з її допомогою кілька професій разом із класом.

1. Перед класом вивішується таблиця з «формулою професії» або зі схемою аналізу професії.

2. За бажанням вибирається група із трьох осіб.

3. Дається загальна інструкція: «Зараз троє вийдуть із класу, а клас загадає професію». Після цього троє входять у клас і спостерігають, а кожен учень у класі протягом 3 — 5 хв повинен проаналізувати професію за схемою аналізу. Через 3—5 хв кожний із тих, що відгадують, вибирає в класі по одній людині, які протягом 3 хв виписують на дошці (місця для цього потрібно небагато) свої варіанти аналізу професії по «формулі». Наприклад, професія «учитель математики» аналізується так: предмет праці — людина-знак; мета праці — гностична, перетворювальна й винахідлива; засоби праці — функціональні; умови — побутовий мікроклімат і т.д. Після цього кожний хто відгадує має по одній можливості відгадати професію й через 1 хв. обмірковування говорить про свій варіант відповіді. Якщо із трьох варіантів хоча б один буде правильний — команда, що відгадує, перемогла.

4. Ті, хто відгадують виходять із класу, а клас швидко загадує професію.

5. Ведучий запрошує тих, що відгадують, які спостерігають затим, як клас розписує на аркушах загадану професію за схемою аналізу.

в. Кожний, що відгадує, вибирає по одній людині з класу, яка виписує на дошці свої варіанти аналізу загаданої професії.

7. Після цього ті, що відгадують, оцінюють всі три варіанти за 1 хв. й пропонують три своїх варіанти відгадки.

8. Клас оцінює, відгадали вони професію чи ні, назвавши при цьому загадану професію.

Обговорення гри (програвання). За кожним пунктом схеми аналізу професії ведучий разом із класом визначає за всіма трьома варіантами, виписаними на дошці, правильні й неправильні відповіді. За остаточного підбиття підсумків гри можна визначити й увести наступний критерій (ще до обговорення): якщо загальна кількість неправильних відповідей на дошці буде більше десяти, то команда, що загадала професію, програє. Після цього остаточно визначається переможець.

Діагностичні можливості гри. Гра дозволяє з’ясувати знання учнів про конкретну професію, а також визначити рівень оволодіння схемою аналізу професій.

Типові труднощі. Досвід показує, що учні 7—8 класів легше відгадують професії у грі «Асоціація», ніж у цій грі. Крім того,

«Вгадай професію» — більш складна гра за організацією. Тому якщо проводити багато програвань, у яких ті, що відповідають, не знайдуть відповіді, то інтерес до гри може знизитися. Якщо гра вдається погано, більше двох програвань краще не робити. У випадку, коли загадано складну професію й сам ведучий не може її охарактеризувати за деякими пунктами схеми аналізу, професію треба або замінити, або аналізувати за іншими пунктами.

Перспективи вдосконалювання гри. Головна лінія розвитку гри —в пошуку оптимальної (ігрової) схеми аналізу професії. Можливі також деякі процедурні вдосконалення: заповнення часу на обмірковування стимулюючою музикою й т.д.

 

ГРА «ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЯ»

(Для роботи з групою з 3 — 4 осіб)

Мета: ознайомити учнів із процедурою правильної побудови особистих професійних планів, а також навчити школярів надавати деяку профорієнтаційну допомогу своїм товаришам.

Умови проведення гри. Гра розрахована на учнів 7—10-х класів. Для гри необхідна окрема кімната. Час на перше програвання: ЗО—50 хв., на наступні — 15— 40 хв. Загальний час гри не має перевищувати 1,5 — 2 години.

Проведення (етапи) гри. Підготовчий етап. Ведучий коротко ознайомлює учнів з «трьома китами» вибору професії: «хочу, можу, треба». На підготовчому етапі важливо розсадити учасників гри за спільним харчуванням. Сам добір в ігрову групу здійснюється тільки на добровільних засадах.

1. Ведучий знайомить учасників з умовами гри (інструкцією): «Зараз у нашій країні розвивається служба професійної консультації. До фахівців-профконсультантів приходять діти з батьками, щоб порадитися про вибір професії. Мета вашої гри — навчитися правильно надавати допомогу товаришам у виборі професії, навчитися краще вирішувати свої власні проблеми.

Давайте розподілимо ролі: «профкон-сультант» (краще вибрати двох), «учень» і його «батьки». «Профконсультант» і «батьки» повинні триматися серйозно, як дорослі, а «учень» нехай буде самим собою. Намагайтеся, щоб у грі кожний сказав своє слово. Якщо немає питань, можете починати гру. Я постараюся не втручатися» (при цьому ведучий поруч з гравцями).

2. Школярі самостійно ведуть гру, а ведучий сидить поруч і спостерігає за їхніми діями. При організації свого втручання в гру ведучий повинен мати на увазі такі моменти:

а) спочатку учні, як правило, освоюють незвичні для них ролі й серйозні питання майже не обговорюють. Ведучий не повинен їм заважати;

б) при спробах з ходу вирішити проблеми школярі можуть виявити свою неготовність до рішення. Ведучий також не повинен відразу підказувати, а запропонувати учням подумати. При цьому може виникнути мовчазна пауза. Нерідко школярі після такого обмірковування самі дають готові рішення, висловлюють цікаві пропозиції;

в) якщо конструктивних пропозицій в учнів немає й виникає небезпека припинення гри, ведучий може допомогти гравцям (чіткіше сформулювати профорієнтаційну проблему, уточнити інтереси, можливості «учня», його уявлення про майбутню роботу, про шляхи опанування професії);

г) ведучий повинен втручатися у таких випадках:

ігровий конфлікт переростає в міжособистісний:

хтось із учасників (особливо «профконсультант») упевнено говорить зовсім неправильні речі, а інші гравці з ним погоджуються;

— гравці самі просять ведучого дати їм інформаційну довідку (який конкурс у навчального закладу, чи потрібна професія народному господарству й т. д.);

— гравці захопилися обговоренням якогось питання;

— одні гравці поводяться занадто активно, а іншим не вдається вставити навіть слово;

— гравці починають явно дуріти.

Всі втручання ведучого повинні бути мінімальними.

Крім безпосереднього втручання, ведучий може підбадьорювати деяких учасників за допомогою поглядів, жестів.

Не слід очікувати від «профконсультанта» ідеального консультування й обов’язкового вирішення всіх проблем, тому що у грі важливо усвідомити проблему й намітити загальні шляхи її вирішення

Обговорення гри (програвання). Під час обговорення ведучий може запитати в «учня» і його «батьків»: «чи заслуговує «профконсультант» вашої подяки?» Після цього учень сам може назвати деякі помилки «профконсультанта», а також помилкові висловлення «батьків» і «учня» і коротко розповісти або показати, як можна було б діяти правильно. При цьому важливо спиратися на загальну схему.

Після обговорення школярі міняються ролями й організується наступне програвання, що проходить більш динамічно й з меншим числом помилок.

Діагностичні можливості гри. Гра дозволяє визначити готовність учнів працювати зі схемою професій. Оскільки робота ведеться з невеликою групою, психолог одержує цінну інформацію про кожного учня.

Типові труднощі. Оскільки школярі роблять у грі чимало помилок, психологу постійно хочеться підказувати, втручатися в гру, тим самим знижуючи її ефект, активізування. Ця гра має високу змістову насиченість і нерідко буває важко зберегти логіку гри, не дати їй можливість розвиватися стихійно. Особливо часто це проявляється при першому програванні. У грі можуть виникати питання, з якими не знайомий і сам ведучий, тому бажано мати під рукою різну довідкову літературу.

Перспективи розвитку гри. Гра може стати досконалішою при введенні в неї додаткових прийомів, що активізують, при використанні компактних довідників, при продуманому доборі ігрових груп. Перспективним є використання спеціальних ігрових протоколів для фіксації ходу гри.

Додаток

Таблички з переліком завдань студентства

Ми використовували такі варіанти:

• перетворення на професіонала;

• можливість працювати за професією за допомогою диплома й первинних знань;

• активне студентське життя;

• влаштування особистого життя;

• кар’єрні устремління.

На одному ватмані можна розмістити 5 табличок.

Плакати з переліком видів діяльності студента

Цей плакат робили у вигляді нерозрізаного пазла на аркуші паперу формату А З і ксерокопіюванні його.

Він може містити такі частини:

  • серйозна підготовка до кожного іспиту;
  • розширення кола знайомств;
  • робота зі спеціальності;
  • поїздки в студентські табори;
  • стажування;
  • походи;
  • відвідування наукового гуртка;
  • побачення;
  • поїздки по світових студентських картах;
  • відвідування конференцій;
  • підробіток;
  • підготовка до семінарів;
  • подорож автостопом по світу;
  • створення родини, виховання дитини;
  • сон на лекціях, прогулювання лекцій;
  • дискотеки;
  • літні робочі загони;
  • робота в науковому суспільстві;
  • читання наукової літератури;
  • відвідування виставок;
  • спокійний відпочинок удома (книги, серіали, музика);
  • розширення кола знайомств і т.д.

Перелік життєвих досягнень

Можна запропонувати учасникам перелік:

  • реалізація своїх творчих здатностей у якійсь сфері мистецтва або науки;
  • стати знаменитим;
  • самовдосконалення;
  • діяльність на благо людей, не обов’язково за гроші;
  • успішна професійна кар’єра;
  • життя, наповнене яскравими враженнями;
  • забезпечене життя;
  • родина.

Вправи для тематичної розминки

«Ті, хто…»

Ведучий. Встаньте, будь ласка, у тісне коло. (Ведучий стоїть у центрі кола, дає команду). Ті, хто прийшов сьогодні на гру (у кого блакитні очі, хто збирається вступати у ВНЗ, хто вже уявляє, у якій сфері він хотів би працювати й т.д.), поміняйтеся місцями.

Завдання людей, об’єднаних цією ознакою, — помінятися місцями, дотримуючись головної умови — не можна займати сусіднє місце, що звільнилося. Завдання ведучого — встигнути стати в коло під час переходу учасників з місця на місце. Той, хто залишився без місця, стає ведучим.

«Вітаю!»

Всі учасники стають у 2 кола — зовнішнє й внутрішнє — обличчям один до одного.

Ведучий. Зараз ми в парах вітатимемо один одного, у кожній новій парі це відбуватиметься по-іншому. Почали: привітайтеся з приємною для вас людиною, із людиною, яку ви поважаєте, привітайтеся з колишнім однокласником, зустрівшись через рік після закінчення школи.

Бланк «залікового аркуша»

Прізвище, ім’я________________________________________________________________

Клас________________________________________________________________________

1. Назва почуття______________________________________________________________

2. Я обрав цю професію тому, що…______________________________________________

3. Кольори моїх відповідей у тесті:

1_____________2_________3________4___________5______________.

4. Насамперед, я вступаю до ВНЗ для того, щоб____________________________________

5. Мій «багаж»________________________________________________________________

6. Значуща для мене життєва мета_______________________________________________

завантаження...
WordPress: 23.01MB | MySQL:26 | 0,796sec