ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНОЇ ТА ЖОРСТОКОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

АГРЕСИВНІСТЬ. КОНСТРУКТИВНІ СПОСОБИ ЗНЯТИ НАПРУЖЕННЯ

Психологічний практикум

Мета: профілактика агресивності підлітків, навчання конструктивних способів розв’язання проблем.

Вправа «Протилежності»

Мета: розширити уявлення про поняття «агресивність», спонукати учнів до конструктивних способів взаємодії.

Психолог. Доберіть слова, які, на вашу думку, близькі за значенням до поняття агресивності (насилля, злість, жорстокість, ворожість, нерозуміння іншого, нестриманість, егоїстичність, роздратування, конфліктність, бійки, образи, нетолерантність).

Доберіть слова, які за значенням є протилежними до вказаних нижче (згода, доброта, доброзичливість, порозуміння, стриманість, милосердя, колективізм, компліменти, толерантність).

Термін «агресія» має різні значення. Агресія — фізична чи вербальна поведінка, спрямована на завдання комусь шкоди. Щоб запобігти агресивності, необхідно якомога частіше у повсякденному спілкуванні та у відносинах з оточенням проявляти риси, протилежні до агресивності: зло лікувати добром, жорстокість — гуманністю, черствість — співчуттям, байдужість — милосердям. Тоді життя стане кращим.

Метафора «Ірис»

У японців є традиція — на даху вирощувати квіти.

В одному з поселень на даху будинку росли іриси. Господарі дому посварилися: жінка стверджувала, що першим закукурікав сусідський півень, а чоловік вважав, що це був їхній. Проходив повз їхній дім старий мудрець і запитав, що трапилося. Жінка пожалілася, що її чоловік добрий, але впертий та дратівливий. Тоді старий сказав, що в них на даху росте чарівна квітка, потрібно відвар її набрати в рота і не ковтати, доки чоловік поруч.

Минув якийсь час, і мудрець знову минав ту домівку. Назустріч вийшла господиня — подякувати за чудодійний рецепт.

Інформаційне повідомлення

Фактори, які впливають на агресію:

1.
Генетичний. Давно відомо, що тварин багатьох видів інколи розводять через їхню агресивність (наприклад, бійцівські півні). Агресивність притаманна і приматам, і людям. Наш темперамент — це те, наскільки ми чутливі і реактивні.

2. Біохімічні фактори. Лабораторні експерименти, а також статистика міліції підтверджують: людину у стані алкогольного сп’яніння легше спровокувати на агресивну поведінку. Особи, які скоюють насильство, часто зловживають алкоголем і стають агресивними після інтоксикації. Під дією алкоголю здійснюється майже половина злочинів, пов’язаних із насильством. Алкоголь посилює агресивність, затьмарює свідомість, послаблює здатність зважати на наслідки своїх дій.

3. Сім’я. Діти, яких часто карають батьки, зазвичай агресивно поводяться і з іншими. Батьки криками та стусанами вимагають від них слухняності і так вчать їх: агресія — це методи розв’язання проблем. ЗО % із них зловживають покараннями щодо своїх дітей. Насилля в сім’ї часто призводить до насильства у подальшому житті.

4.
Субкультура і засоби масової інформації. Соціальне середовище за межами дому пропонує широкий вибір агресивних моделей поведінки. Наприклад, телебачення приділяє значну частину ефірного часу показу насилля, створює грунт для підвищення агресивної поведінки, знижує обурення глядачів щодо агресії та спотворює їхнє уявлення про реальність.

Найсильнішими є групові прояви агресії. Обставини, що провокують окремих осіб, діють і на групу. «Розсіюючи» відповідальність і поляризуючи дії індивідів, групові ситуації підживлюють агресивні реакції.

Вправа «Малюнок на двох»

Мета: розвивати вміння аналізувати власну поведінку та поведінку інших, спонукати учнів використовувати ефективніші способи взаємодії для досягнення поставленої мети.

Запропонуйте двом учням намалювати малюнок на вільну тему.

— Чому ви намалювали малюнок саме на цю тему?

— Хто її запропонував?

— Хто що намалював?

— Хто уникав малювання?

— У кого малюнок вийшов вдалим?

— Що допомогло вам у цьому?

 

 

Вправа «Мух краще ловити на мед»

Мета: розвивати вміння самоаналізу власних вчинків, вміння прислухатися до відчуттів, обирати конструктивні форми досягнення результатів.

Учасники діляться на пари, хтось один стискає руку в кулак. Інший має якомога швидше розтулити кулак партнера.

— Хто використав інші методи, крім силових?

— Чи змогли ви досягти своєї мети?

— Що ви відчували, коли силою намагалися розтулити кулака?

— Які ефективніші методи можна було використати?

Вправа «Я »-висловлювання, «Ти-висловлювання»

Мета: розвивати навички толерантного спілкування та вміння запобігти вербальній агресії у відповідь на провокацію.

«Ти»- висловлювання містить у собі негативну оцінку іншої людини, часто звинувачення або погрозу. Це може викликати опір і протест.

«Я»- висловлювання — прийом і спосіб, за допомогою якого одна людина повідомляє іншій про свої відчуття й негативні переживання, а не оцінює іншу людину чи її поведінку, яка це переживання викликала. На відміну від «Ти»- висловлювання, «Я»- висловлювання завжди починається із займенників я, мені, мене.

Учні отримують завдання розіграти в парах ситуації з використанням «Я» і «Ти»- висловлювань.

Інформаційне повідомлення

Емоційний вираз обличчя відображає стан нервової системи. Напруження м’язів на обличчі викликає напруження нервової системи. Сум, лють на обличчі провокують негативні емоції, які можуть спонукати до агресивної поведінки. Тому варто частіше позирати у дзеркало, стежити за власним виразом обличчя та змінювати сумний, роздратований, сердитий — на доброзичливий, щирий, привітний, усміхнений. Прислухайтеся до свого настрою та змінюйте його. Розкажіть про значення усмішки у житті. Людина, яка не схильна до агресивності, живе в гармонії, перш за все, із собою.

Вправа «Подаруй усмішку»

Мета: розвивати уміння передавати та приймати позитивні емоції, уміння усмішкою знімати скутість з обличчя.

Усі учасники групи беруться за руки і дарують усмішку по колу.

 

ПРАВОВА КУЛЬТУРА -НОРМА ЖИТТЯ

Програма соціально-педагогічного тренінгу

З досвіду роботи практичного психолога

Надії Заводської

Сучасна молодь, вступаючи в доросле життя, зіштовхується із проявами протиправної поведінки, агресивності, несправедливості, непокараності. Дехто обирає цей шлях, вважаючи його найкоротшою стежиною до добробуту.

Україна обрала шлях правової держави. Правова держава — це держава, де панує закон, а громадянин — під надійним правовим захистом, де існує взаємна відповідальність особи і держави. Висока правова культура суспільства, правосвідомість усіх правових суб’єктів, юридична грамотність населення є одними з основних ознак правової держави.

Мета програми: формувати правову культуру в учнівської молоді, розвивати життєво важливі навички, які утримують молодь від протиправної поведінки.

Завдання програми:

1. Ознайомити учнів із наслідками протиправної поведінки.

2. Довести, що протиправна поведінка не допомагає досягти дорослості.

3. Навчити приймати свідомі рішення.

4. Показати необхідність постановки позитивних цілей, а саме: здобуття професії, професійна майстерність, яка забезпечує легальне джерело прибутку.

5. Навчити дотримуватися і розуміти закони; розказати, до яких наслідків призводить їхнє порушення.

6. Розвивати особисту громадянську відповідальність.

7. Сформувати потребу в організації здорового дозвілля.

8. Навчити робити вільний усвідомлений вибір.

Теми програми:

1. Правопорядок і законність.

2. Правопорушення.

3. Правові аспекти вживання алкоголю та наркотичних речовин.

4. Юридична відповідальність.

5. Формула успіху. Звернення до всіх, хто хоче бути щасливим.

Вік учасників: 14—16 років.

Режим роботи: 5 занять по 45 хвилин.

 

ТЕМА 1. ПРАВОПОРЯДОК І ЗАКОННІСТЬ

Вправа «Знайомство» (5 хв)

Кожен по черзі називає своє ім’я і коротко (1—2 слова) описує свій стан у цей момент.

Вправа «Правила групи» (2 хв)

1. Щирість. Говоримо тільки правду.

2. Конфіденційність. Не виносимо за межі групи того, що відбувається на заняттях.

3. Поважаємо точку зору інших.

4. Не потрібно змінювати весь світ, змінімо себе!

Інформаційне повідомлення (3 хв)

Законність — це принцип державного і суспільного життя, який передбачає неухильне виконання законів усіма членами суспільства. Цицерон говорив: «Аби бути абсолютно вільними, ми маємо стати рабами закону». Античний філософ Платон ще в IV столітті до нашої ери твердив: «Я бачу загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюсь владою. А там, де закон — володар над правителями, а вони його раби, я бачу порятунок держави й
усі блага, які тільки можуть дарувати державам боги». Ось які глибокі корені у теорії законності і правової держави. Час є найкращим суддею, і якщо за більш ніж 2 тисячоліття історія не викреслила цих правил, то їм слід вірити. Отже, принципи законності:

• обов’язковість законів для всіх;

• рівність усіх перед законом;

• верховенство закону щодо інших нормативно-правових актів;

• попередження і боротьба із правопорушеннями;

• невідворотність відповідальності за правопорушення.

Вправа «Асоціації» (10
хв)

Учасникам тренінгу пропонують по черзі називати асоціації, які виникають у них до слова «законність». Асоціації записують на дошці.

— Чи важко було знайти асоціації до слова «законність»?

— Це слово викликає спокій чи неспокій у душі?

— Чому?

Вправа «Позитивні і
негативні сторони» (10 хв)

Учасникам пропонують подумати і назвати позитивні і негативні сторони законності. Якщо їм важко, слід підвести до висновку про необхідність платити податки, неможливість «обійти» закон тоді, коли це вкрай «необхідно». Усе записують на дошці у дві колонки з позначками «+» та «—». Далі — аналіз кожного твердження (наприклад: «Чи варто жити зі страхом заради несплати податків?»).

Вправа «Реклама законності» (15
хв)

Учасники тренінгу об’єднуються у групи по 5
осіб. Усім пропонують уявити себе в державі, де панує законність, і фломастерами намалювати плакат, на якому показати переваги такої держави, щоб усі зрозуміли, що законність — це хороший вибір.

Кожна група представляє свій плакат та пояснює його ідею. Усі плакати почепіть на стіну. Бажано, щоб вони висіли там до кінця тренінгу.

ТЕМА 2. ПРАВОПОРУШЕННЯ

Інформаційне повідомлення (5 хв)

Люди у своєму житті в основному діють відповідно до норм закону. Поведінку, що відповідає нормам права, називають правною. А коли людина порушує чинні норми — протиправною. Протиправна поведінка може бути визнана правопорушенням і призвести до карної відповідальності.

Правопорушення — це протиправні, суспільно шкідливі вчинки людей, які спричиняють юридичну відповідальність.

Історія свідчить, що правопорушення трапляються в усіх країнах і суспільствах незалежно від їхнього державного устрою та суспільного ладу. Але однозначним є те, що людина, яка скоїла правопорушення, псує життя собі, постраждалим від поганого вчинку людям та своїм близьким.

Традиційно вирізняють такі види правопорушень:

1. Дисциплінарні (порушення трудових чи службових обов’язків).

2. Майнові (цивільні) — невиконання зобов’язань, заподіяння шкоди.

3. Адміністративні.

4. Кримінальні (злочини). Ознаки правопорушення:

• суперечить нормам права;

• завдає шкоди суспільству, особі;

• вчиняється якоюсь особою;

• передбачає юридичну відповідальність.

Ознаки записують на дошці.

— Яка з них основна і чому?

Кожен учень доводить свою точку зору.

Правопорушення мають свій мотив, причину. Причини правопорушень бувають об’єктивними, зумовленими обставинами (економічні, соціальні, сімейні, суперечність чинного законодавства: надмірні ставки податків) та суб’єктивними, пов’язаними із самою особою (темперамент, незнання особою закону, психічні хвороби, схильність до вживання алкоголю та наркотичних речовин).

Вправа «Коло причин» (7 хв)

Психолог. Наведіть приклади об’єктивних та суб’єктивних причин правопорушень. Запишіть їх на дошці. Які причини, що призводять до правопорушень, можна було б усунути?

Важливо, щоб причин залишилося значно менше.

Вправа «Як висловити образу» (10 хв)

Учасники діляться на 4 групи. Кожна отримує картку із конфліктною ситуацією та роллю ображеного, який реагує:

• агресивно;

• невпевнено;

• гідно;

• із почуттям гумору.

Потрібно розіграти сценку, де кожен поводитиметься відповідно до своєї ролі. Конфліктні ситуації:

1. Два приятелі працювали разом. Роботодавець розрахувався за виконану роботу, але гроші віддав одному з них: «Поділіться!». Павло, який отримав гроші, сказав: «Я працював більше, тому я заберу собі 70 гривень, а тобі віддам 30». Ви вважаєте, що Павло абсолютно безпідставно забрав собі більшу частину грошей: такої домовленості не було, працювали ви разом і гроші слід поділити порівну.

Покажіть, як поведеться ображений, який реагує агресивно, та якою буде реакція у відповідь.

2. Іван подарував Ігорю лотерейний білет, за яким Ігор виграв значну суму грошей. Іван, дізнавшись про виграш, вимагає поділити гроші. Натомість Ігор із цим не погоджується.

Покажіть, як поведеться ображений, який реагує невпевнено, та якою буде реакція у відповідь.

3. Два співробітники однієї фірми готували презентацію, але керівництво відзначило лише одного, давши йому підвищення.

Покажіть, як поведеться ображений, який реагує з почуттям власної гідності, та якою буде реакція у відповідь.

4. На перерві Олексій списав у Івана контрольну. У результаті Олексій отримав «чотири», а Іван — «три».

Покажіть, як поведеться ображений, який реагує з гумором, та якою буде реакція у відповідь.

— Яка реакція на образу вам сподобалась?

— Яка поведінка призводить до правопорушення?

Вправа «Як стримати агресію?» (10 хв)

Учасники працюють у групах далі.

Психолог. Запропонуйте свій варіант, як стриматись від агресивної поведінки.

Кожна група висуває свої пропозиції, які записують на дошці.

Вправа «Пам’ятка правової поведінки» (10 хв)

Керуючись принципом «Не потрібно змінювати весь світ. Змінімо себе», розробляємо «Пам’ятку правової поведінки».

Учасники тренінгу працюють у групах по 5 учасників. Свої пропозиції оформлюють на аркушах ватману. Кожна група презентує свою пам’ятку.

ТЕМА 3. ПРАВОВІ АСПЕКТИ

ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ТА НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

Інформаційне повідомлення (5 хв)

Ще в сиву давнину людина виявила незвичайну, п’янку дію деяких напоїв. Звичайнісіньке молоко, мед, соки плодів, постоявши на сонці, змінювали не тільки свій зовнішній вигляд, але могли збуджувати, вселяти відчуття легкості, безтурботності. Не одразу люди помітили, що наступного дня вони розплачувалися головним болем, розбитістю, кепським настроєм. Зрозуміло, наші предки і гадки не мали, якого страшного ворога отримали. На жаль, сумні наслідки вживання алкоголю привертали менше уваги, ніж поліпшення настрою.

У міфах, легендах, казках древнього світу — усюди фігурує вино, сп’яніння. Пияцтво процвітало, а за ним випливали його незмінні супутники — розпуста, злочини, важкі хвороби.

Відомий російський психіатр С. Корсаков так описує цей стан: «П’яний не думає про наслідок своїх слів і дій, ставиться до них украй легковажно. Неприховані пристрасті і погані наміри виринають і породжують дикі вчинки». Але ж у нормальному стані та сама людина буде добре вихованою і скромною, навіть сором’язливою!..

Пияцтво «запалює зелене світло» злочинності. Відомо, що в нетверезому стані скоєно 55 % усіх крадіжок, 79 % усіх пограбувань, 96 % убивств. Допінги як посібники та підбурювачі підштовхують людину на злочин.

Вправа «Кероване читання» (за сюжетом Ольги Чайковської — 15 хв)

Психолог. Ігор випив і, приємно захмелівши, вирішив піти на танцмайданчик, він знав, що там була його дівчина. Але вона з ним, п’яним, танцювати відмовилась.

— Як ви гадаєте, що було далі?

Учні моделюють різні ситуації, які записують на дошці.

Психолог. І тут на танцмайданчик зайшов Костя — приятель Ігоря. Зайшов випадково, мимохідь. Він був старший, уже одружений і зовсім недавно став батьком. Гаяти час на танцмайданчику йому не було коли, та й нецікаво. Він поспішав додому. Не знаючи і не відаючи, що дівчина відмовилася танцювати з його другом, він запросив її і потанцював із нею лише раз, один раз, і пішов додому.

— Як ви думаєте, як розгорталися події далі?

Психолог. Скільки міг тривати цей танок? Кілька хвилин. За ці хвилини в запаленому мозку Ігоря, в його бідному сп’янілому мозку все остаточно перекосилося. Він наздогнав Костю і…

— Що могло статися?

Психолог. …і перегородив йому дорогу: «Де в тебе серце?». Костя усміхнувся у відповідь і похлопав себе по грудях: «Ось у мене серце!». То були його останні слова — Ігор ударив ножем і тієї ж миті став швидко і страшно тверезіти, він побачив, що сидить поряд із мертвим приятелем.

— Як ви вважаєте, чим скінчилася ця історія?

Психолог. Наступна зустріч з Ігорем, який ошаленів від горя, відбулася в тюрмі. Час від часу Костя приходив до нього уві сні й запитував: «За що ти так мене?». А Ігор відповісти йому не міг. Він не знав, як усе це сталося, хто спрямував його руку. А відповідь проста — алкоголь. Адже у протоколі записано: «Підсудний перебував у стані алкогольного сп’яніння».

— Що можна сказати про життя Ігоря?

— Чи можна змінити ситуацію злочинності, пов’язану із вживанням алкоголю?

Вправа «Боротьба підлітків з алкоголізмом» (5 хв)

Методом мозкового штурму треба розробити план дій для боротьби з алкоголізмом. Пропозиції записують на дошці.

— Що говорить закон про алкоголь?

Вправа «Скажи “ні”» (10 хв)

Ситуація: друзі збираються на дискотеку. Хтось запропонував випити. Слід відмовитись. Один грає роль того, хто пропонує, а другий — того, кого вмовляють. Пари міняються 2—3 рази.

— Чи легко було відмовлятися?

— Коли було складніше?

— Що допомагає у такій ситуації?

Вправа «Створення закону» (10 хв)

Учасники тренінгу діляться на групи по 7—8 осіб. їм пропонують розробити закон, який допоможе у боротьбі з алкоголізмом різних верств населення. Для цього учасникам пропонують різні ролі: мами, продавця, вчителя, підлітка, лікаря, чиновника, бізнесмена, водія, співробітника ДАІ. Кожен вносить пропозиції, характерні для його ролі. Закони оформлюють на аркушах ватману. Кожна група презентує свої закони.

— На кого найбільше лягає відповідальність за вживання алкоголю?

Висновок: кожен має відповідати за себе.

Вправа «Власне кредо щодо алкоголю» (5хв)

Учасникам пропонують записати на стікері однією фразою те, що вони думають про алкоголь. Далі усі по черзі читають свої записи і наклеюють їх на «дерево мудрих рішень».

ТЕМА 4. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Інформаційне повідомлення (5 хв)

Юридична відповідальність — це засіб, який блокує протиправну поведінку, реакція держави на скоєне правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

1. Спирається на державний примус.

2. Проявляється в обов’язку особи терпіти певні негаразди, втрату частини благ особистого та майнового характеру за вчинене нею правопорушення.

3. Настає тільки за вже скоєне правопорушення.

4. Здійснюється лише відповідно до норм права при дотриманні певного процедурно-процесуального порядку, встановленого законом.

 

Види юридичної відповідальності:

1. Дисциплінарна — застосування до порушника дисциплінарного стягнення.

2. Цивільно-правова (майнова) — невиконання обов’язків, зобов’язань, порушення цивільних прав, накладення штрафу, пені, певних відшкодувань.

3. Адміністративна — за скоєння адміністративних правопорушень.

4. Кримінальна — застосування до винного заходів державного примусу.

5. Конституційна відповідальність — порушення норм Конституції.

Кримінальна відповідальність настає із 16 років, а за тяжкі злочини — із 14. Тяжкі злочини: вбивство, зґвалтування, замах на життя державного діяча, бандитизм, тероризм та інші.

Дискусія «Доцільність юридичного покарання» (10 хв)

Учні по черзі доводять свою точку зору.

Висновок: юридична відповідальність за скоєне має бути.

Мета юридичної відповідальності:

1. Компенсація потерпілому збитків, зокрема моральної шкоди.

2. Позбавлення винного на деякий час можливості вчиняти нові злочини.

3. Вплив на винного та інших осіб, який би усунув бажання вчиняти нові правопорушення.

4. Надання винному можливості пристосуватися до нормального життя у суспільстві.

Вправа «Напиши листа» (15 хв) Тренер зачитує уривки з листів неповнолітніх засуджених і пропонує кожному написати листа незнайомому засудженому.

— Чому ти написав саме це?

Вправа «Навчись бачити гарне» (10 хв)

Учасникам пропонують уявити собі людину, яку вони дуже не поважають, та знайти у неї 5 позитивних рис.

— Чи важко було шукати у такої людини позитивні риси?

— Після того, як
знайшли та назвали такі риси, чи краще ви сприймаєте цю людину?

— Чи потрібно позитивно сприймати людину, яка відбула покарання?

Висновок: людина, яка відбула покарання, часто іде на повторний злочин через те, що її не розуміють, не можуть вибачити, не приймають у своє коло. Якщо у ній побачити людину, можна врятувати суспільство від нового злочину, а самому набути вірного друга.

 

 

ТЕМА 5. ФОРМУЛА УСПІХУ. ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ, ХТО ХОЧЕ

БУТИ ЩАСЛИВИМ

Вправа «Життєві цінності» (10 хв)

Кожен учасник тренінгу має написати на аркуші паперу, чого він хоче досягти в житті, але не більше 3 пунктів. Бажання групують та записують на дошці.

— Чи є щось із написаного на дошці, чого хтось із присутніх не хотів би отримати в житті?

Висновок: люди прагнуть щастя, добробуту, гарної кар’єри, мати хорошу сім’ю, але йдуть до цього різними шляхами.

Вправа «Формула успіху» (10 хв)

Учасники тренінгу працюють у групах. Кожна має вивести свою формулу успіху (її треба записати на аркуші ватману), довести свою точку зору. Виводиться загальна формула успіху.

— Чи знайшлось місце для злочинності у ваших формулах?

— Якщо злочинність додати до формули, що ми отримаємо?

Висновок: злочинність може призвести тільки до тимчасового успіху; згодом ланцюжок успіху перерве суд; дитина у злочинній сім’ї постраждає від неправильного виховання, оскільки виховують не словом, а прикладом.

Вправа «Звернення до всіх, хто хоче бути щасливим» (10 хв)

Учасники тренінгу працюють у групах по троє: пишуть звернення тим, хто хоче бути щасливим. Звернення зачитують та приклеюють на «дерево побажань».

Тренер звертає увагу учасників на плакати, які вони намалювали на початку тренінгу.

— Чи змінилась ваша думка щодо законності в державі?

— На що готові піти особисто ви задля того, щоби жити у правовій державі?

Підбиття підсумків

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ І МЕДПРАЦІВНИКАМ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ З АГРЕСИВНИМИ ПІДЛІТКАМИ

Допомога у подоланні агресивності. Спілкуючись, люди не помічають того, як легко можна спровокувати агресивні прояви. Що в наших діях може викликати агресивні почуття і дії наших дітей та підлітків? На думку відомого психолога Ю. Гіппенрейтера, поведінка — це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо дитина поводиться агресивно — це означає, що загорілося червоне світло, варто зупинитися й подумати: дитина переживає щось таке, що змушує її діяти агресивно. Необхідно спробувати зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, якщо ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, конструктивно і по-людському, а отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.

Якщо дитина поводиться агресивно:

1. З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, із ким, де дитина чинить так. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.

2. Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність — це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх приховувати, відчувати сором, провину.

3. Установіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі, агресивні дії — абсолютно неприпустимі.

4. Пам’ятайте, що ваші дії для дитини — основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не вдаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.

Якщо дитина стала свідком насильства в сім’ї:

1. Допоможіть їй поділитися своїми почуттями з іншими дорослими. Дуже важливо, щоб це була людина, якій сама дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Важливо вислухати дитину до кінця, не переривати та не оцінювати її. Вважливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2. Обговоріть із дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3. Інколи діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть їм зрозуміти: у тому, наприклад, що батьки сваряться, немає їхньої провини.

По-справжньому допомогти дитині ви зможете лише тоді, коли допоможете собі. Припинити домашнє насильство у своєму домі можливо, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

«Молодих потрібно навчити давати вихід своєму гніву», — переконливо рекомендувала Енн Лендерс (1969). «Якщо людину розпирає від гніву, ми маємо знайти клапан. Треба дати їй випустити пару», — говорив відомий психіатр Фріц Перлз (1973).

Концепцію катарсису зазвичай приписують Арістотелю. Хоча Арістотель насправді нічого не говорив про агресію, він стверджував, що ми можемо очищатися від гнітючих емоцій, «проживаючи» їх, і що споглядання класичних трагедій дозволяє нам відчути катарсис («очищення») жалістю і страхом. Він вважав, що емоційне збудження несе емоційну розрядку. Гіпотезу катарсису розширили, до неї стали включати емоційну розрядку, досягнуту не тільки за допомогою драми, але і також безпосередніми спогадами і «проживанням» заново минулих подій, зовнішнім вираженням емоцій. Діючи таким чином, ми «випускаємо зайву пару».

Вважаючи, що агресивна дія чи фантазія «виводить з організму» придушену агресію, деякі терапевти заохочують своїх пацієнтів «викидати» її. Наприклад: побити одне одного в душі мокрими губками чи відгамселити подушку тенісною ракеткою, покричати на неї. Деякі психологи радять батькам схвалювати агресивні дитячі ігри, бо вважають їх способом розрядити емоційне напруження.

Соціальні психологи дійшли висновку, що не у всіх життєвих ситуаціях відбувається катарсис. Наприклад, Р. Армс і його колеги повідомляють, що канадські та американські вболівальники футболу, боротьби та хокею поводяться більш ворожо, виходячи на вулицю після (а не до) змагань (1971). Навіть війна не дає очищення від агресивних почуттів. Статистика (1976 р.) свідчить, що після війни кількість убивств на загальнонаціональному рівні зазвичай різко зростає.

Чи призводять такі агресивні дії до зниження агресивності? У деяких експериментах агресивні дії мали протилежний ефект. Е. Еббесен і його співробітники інтерв’ювали сто інженерів і техніків після того, як ті отримали попередження про можливе скорочення на роботі. Декому з них поставили запитання, які давали змогу сказати все, що вони думають про свого начальника. Відповіді свідчать, що їхня ворожість підвищилась. Вираження ворожості призводить до посилення ворожості. Якщо злість вдається висловити з першого разу, напруження справді спадає, інакше — знижується гальмування. І все ж, чи маємо ми стримувати агресію й агресивні прояви? Як ображатися, так і зривати свій гнів на інших — неефективно, бо ми все одно і далі програємо у пам’яті свої образи, подумки ведемо діалог із кривдником. На щастя, існують неагресивні способи висловлювати свої почуття і повідомлювати іншим про те, як їхня поведінка вплинула на нас. У будь-якій культурі є ті, хто переконструйовує «Ти»-висловлювання на «Я»-висловлюван-ня («я сердитий», «коли ти так говориш, я дратуюсь»), вербалізує свої почуття таким чином, що іншій людині було легше відреа-гувати на них позитивно. Отже, можна бути наполегливим без агресії.

Психокорекція агресивності. У спілкуванні з агресивними людьми треба виявляти чималу стриманість, терпіння, пам’ятати, що вони «тероризують» інших, але й самі страждають від власного гніву. Відчуття порушення душевної рівноваги, невдоволення не минають, якщо їм вдається когось скривдити. Цим дітям та підліткам потрібно дати зрозуміти, що вони мають союзника у розв’язанні внутрішніх проблем. Агресивна дитина має переконатися, що її люблять, а окремі вчинки цих дітей псують враження про неї, до того ж не приносять полегшення їм самим. Тактовно і послідовно навчайте їх самоконтролю, стриманості. Переключити активність такого учня в конструктивне річище допоможе вивчення його інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дозволить відволікти від дріб’язкового «з’ясування стосунків» на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати з іншими. Педагогам
і
психологам слід налагодити систематичне спілкування із сім’єю агресивної дитини для вивчення властивого їй стилю емоційно-ціннісних взаємин і координації зусиль учителів та батьків щодо єдиної виховної тактики. Робота батьків, учителів і психологів із цією категорією учнів має відбуватися у трьох напрямах:

1. Робота із гнівом. Навчання агресивних учнів прийнятих способів вираження гніву.

2. Навчання учнів навичок розпізнавання і контролю, уміння опанувати себе в ситуаціях, що провокують вибухи гніву.

3. Формування здатності до емпатії, довіри, співчуття, співпереживання, альтруїзму.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДПРАЦІВНИКАМ, БАТЬКАМ У ВИХОВАННІ ПІДЛІТКІВ, ЯКІ СХИЛЬНІ ДО АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Пам’ятайте!Агресивність — це прагнення завдати шкоди іншій людині. Усіх агресивних людей об’єднує невміння поставити себе на місце іншого. Агресивна людина часто переживає порушення душевної рівноваги, невдоволення. Дайте відчути учню (дитині), що ви вірите в неї, в її позитивні зміни.

Тому
в роботі з учнями, які виявляють агресивність:

1. Розвивайте почуття емпатії (співчуття, співпереживання, вміння ставити себе на місце іншої людини). Заохочуйте учнів до таких проявів. Чергуйте виконання різних ролей.

2. Розвивайте альтруїзм, милосердя.

3. Розмовляйте спокійним тоном, інакше ви «підключаєтесь» до збудження учня і провокуєте підсилення агресивних імпульсів.

4. Розвивайте вміння брати на себе відповідальність.

5. Привертайте увагу до випадків, коли насильницькими методами можна досягти тільки негативного результату (погіршення стосунків тощо) і навпаки, спілкуючись доброзичливо, виховано, — легко досягти поставленої мети (зазвичай, агресивні люди мають негативний досвід — досягати свого насильницькими методами, які засвоїли у сім’ї). Допоможіть їм набути новий, позитивний досвід.

6. Демонструйте модель неагресивної поведінки.

7. Навчайте розпізнавати свій емоційний стан.

8. Вчіть висловлювати негативні емоції прийнятими способами (у хвилини гніву зім’яти аркуш, паперову кульку кинути в ціль, можна бити подушку, ходити пішки).

9. Розкажіть, що зняти напруження можна у спортивних змаганнях, заняттях баскетболом, футболом, плаванням, хореографією, фізичною працею.

10. Вчіть нових способів реагування у конфліктних ситуаціях.

11. Виховуйте внутрішню зібраність, витримку.

12. Спілкуйтеся та вчіть учнів, використовуючи «Я»-повідомлення («Мені неприємно, коли мене обманюють» замість «Ти мене обманув»; «Я розчаровуюсь у людині, якщо вона часто запізнюється» замість «Ти знову запізнився»).

Батькам слід
пам’ятати:

1. Найкращий спосіб уникати надмірної агресивності підлітка — виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.

2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.

3. Найкращий спосіб виховання — єдність дій та власний приклад.

4. Не можна використовувати фізичних покарань.

5. Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.

6. Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.

7. Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.

8. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.

9. Давайте підлітку задовольняти потребу у самовираженні і самоствердженні.

10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.

11. Спрямовуйте енергію підлітка в корисне річище, заохочуйте його до участі у культурних заходах, спортивних секціях.

 


 

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,363sec