Проблема насильства щодо дітей та учнівської молоді

 Серед багатьох соціальних проблем сучасного українського суспільства однією з найактуальніших є кривдження дітей та молоді. Насильство над слабшими можуть чинити як дорослі, так і самі діти.

 Проблема насильства щодо дітей у на­шому суспільстві загострюється че­рез соціально-економічну нестабіль­ність, майнове розшарування, недоліки на­вчально-виховного процесу тощо. Оскільки діти проводять багато часу саме в” навчальних закладах, то школи мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту їх від на­сильства. Відповідно, дорослі, які здійсню­ють контроль за навчальними закладами та які працюють у них (адміністрація, педа­гогічний колектив, працівники психологіч­ної служби — практичні психологи та со­ціальні педагоги), зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли утвердженню людської гідності дитини та її розвитку.

Більшість актів насильства, жертвами яких стають діти, чинять особи, які є частиною їхнього життя: однокласники, вчителі, друзі, батьки, роботодавці. Зростання насильства в суспільстві значною мірою пов’язане зі зниженням виховного потенціалу сім’ї.

На жаль, нині в Україні економічна кри­за впливає не тільки на матеріальний до­бробут родини — порушуються й сімейні стосунки між батьками та дітьми: батьки вимушені постійно шукати заробітку, вони не мають часу на спілкування, на виховання власних нащадків. Недоліками сімейного ви­ховання обумовлено приблизно 60—80 % ви­падків протиправної поведінки молоді. За ста­тистикою, більше половини дітей, які скоїли злочини, зростали у проблемних родинах, кожен третій підліток-правопорушник має неповну сім’ю, у майже 10 % неповноліт­ніх, які вчинили злочин, батьки були по­збавлені волі. Згідно зі статистичними да­ними МВС, лише у 2008 році в органах вну­трішніх справ на профілактичному обліку перебувало понад 36 тис. неблагополучних сімей. Упродовж2009 року в Україні виявлено понад 11,6тис. сімей, в яких батьки негативно впливали на виховання дітей і вчиняли на­сильство в сім’ї.

Якщо детальніше розглянути поняття «насильство», то це — будь-яка дія чи без­діяльність, що завдає або може завдати фі­зичної чи психічної шкоди особистості. Особ­ливо проблема насильства загострюється, коли в суспільстві відбуваються процеси, які не сприяють розвитку моралі, формуванню позитивної самоконцепції, здатності віль­но розвиватися та мислити, висловлювати власні думки.

Відповідно до статистичних да­них в Україні 44 % батьків не знають інших методів виховання, крім тілес­ного покарання; 13 % школярів декла­рують, що вони зазнають фізичного насильства від однолітків, а 24%— дискримінації вчителів.

Саме поняття «насильство» включає низку субпонять:

• фізичне насильство;

• сексуальне насильство;

• економічне насильство;

• фізичну занедбаність;

• психологічне насильство (порушення емоційних стосунків).

Психологічне насильство дорослих ви­кликає емоційні розлади у неповнолітніх. Психологічним насильством вважають сло­весні напади: крики, погрози, звинувачення, сарказм; негативне ставлення до дітей, що виявляється у поганому настрої дорос­лих, також це хронічні сімейні конфлікти.

Загрозою гармонійного психічного розвитку малюка можуть стати випадки, коли батьки не помічають своїх дітей — емоційна депривація; чи коли висувають завищені вимоги, що не відповідають розвитку; використову­ють малюка як «заручника» при вирішенні сімейних конфліктів, для задоволення влас­них егоїстичних потреб. Такі моделі поведін­ки дорослих не сприятимуть формуванню в дитини позитивної самоконцепції, почуття безпеки, вона не відчуватиме, що її люблять. Складність проблеми насильства вимагає комплексного підходу й об’єктивної оцінки методів розв’язання.

Психологічна служба системи освіти за­безпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їхньої поведінки та ді­яльності з урахуванням вікових, інтелекту­альних, фізичних, статевих та інших інди­відуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань на­вчальних закладів.

Відповідно до чинного законодав­ства («Про заходи щодо забезпечення за­хисту прав і законних інтересів дітей» від 05.05.08 № 411/2008; «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року від 05.03.09; ч. 2 ст. 6 Закону України «Про попереджен­ня насильства в сім’ї»; п. 3.1. і п. 3.2. на­казу Міністерства освіти і науки України від 01.02.10 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми») Україн­ський науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи провів вивчен­ня стану роботи обласних центрів практичної психології щодо профілактики насильства в учнівському середовищі за 2009 рік (26 ре­гіонів і міст України).

Зокрема, на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині, Херсонщині протягом 2009 року обласні центри практичної психології про­водили дослідження насильства в учнівських колективах навчальних закладах освіти. Було реалізовано програми вивчення ефективності психологічного супроводу процесу вихован­ня учнів у навчальних закладах. Практичні психологи та методисти психологічної служ­би забезпечили підтримку постраждалим учням та їхнім сім’ям при співпраці з пра­воохоронними органами та правозахисними організаціями. Проведено психолого-педагогічну діагностику учнів; упроваджено розви­вальні, корекційні програми з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особли­востей різних категорій дітей; використано результати психодіагностичних досліджень у виховній роботі класних керівників та вчи­телів школи; проведено просвітницьку ро­боту серед учнів, педагогів, батьків із питань превентивного виховання.

У Житомирській, Херсонській областях протягом 2009 року працівники психологіч­них служб районів, міст розглянули випадки жорстокого поводження з дітьми у сім’ях. Соціально-психологічні служби навчальних закладів, у яких виявлені факти насильства, проводили такі заходи:

• соціально-психологічні обстеження постраждалих і впровадження реабілітаційно-корекційних занять для дітей, які зазнали насильницьких дій;

• профілактичні бесіди із членами їхніх родин;

• соціальне інспектування сімей через вивчення умов проживання дитини;

• підготовку інформаційних листів в управління освіти, міський центр соціаль­них служб для молоді;

• організацію дієвої співпраці з пред­ставниками різних організацій;

• інформаційно-просвітницьку роботу з педагогічними колективами (супровід ді­тей, які зазнали насильства в сім’ї).

У Кіровоградській області в закладах осві­ти створено банк даних неблагополучних сімей та дітей, які потребують соціального захисту (залишилися без опіки батьків; діти під опікою та їхні сім’ї; з багатодітних ро­дин; із неповних сімей; які мають обмежені фізичні можливості; «група ризику»). У за­кладах існує реєстр організацій і установ об­ласті, що можуть надати допомогу жертвам насилля тощо. Учнівські колективи поінфор­мовані про телефон довіри.

Практичні психологи та соціальні педагоги психологічної служби Хмельницької, Полтав­ської, Івано-Франківської, Львівської, Чер­каської, Харківської областей розробили та за­твердили авторські навчальні програми фа­культативів, тренінгових занять, спецкурсів із психології спілкування, толерантної поведін­ки, основ психології тощо (на виконання на­казу № 806 МОН від 01.09.09 «Про викорис­тання навчально-методичної літератури у за­гальноосвітніх навчальних закладах»). Зокре­ма, Львівська область представила методичну розробку для роботи практичних психологів із педагогічними працівниками всіх категорій «Профілактика насильства в учнівському се­редовищі»; для роботи з дітьми, які зазналинасильства — «Скривджена дитина: превенція, форми і методи соціально-психологічної допомоги»; Черкаська область — методичні матеріали для роботи практичних психологів з учнями різних вікових категорій щодо профілактики насильства: «Школа ефективного спілкування» (цільова аудиторія — учні 6—9-х класів), «Запобігання та обмеження про­явів агресивної поведінки молодших під­літків» (цільова аудиторія — учні 7-х кла­сів); Харківська область — тренінгові та со­ціально-реабілітаційні програми: «Надання психологічної допомоги молоді, яка схиль­на до суїциду чи здійснила спробу суїциду», «Профілактика ВТЛ/СНІДу, наркоманії, ал­коголізму серед учнів і студентів»; методичні рекомендації: «Соціально-психологічний су­провід сімей, що опинилися у кризових си­туаціях».

У Донецькій, Дніпропетровській, Волин­ській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Сумській, Хмельницькій, Черні­гівській, Харківській областях психологи за­стосовують різноманітні форми роботи з педагогічними колективами — семінари, кру­глі столи, методичні об’єднання, тренінги та інші інформаційно-просвітницькі заходи для додержання педагогічними працівниками вимог законодавства про захист прав дітей, недопущення фізичного або психологічного насильства над ними.

Проведено профілактичні заходи для батьків (анкетування, семінари, конферен­ції, круглі столи): в АР Крим, Запорізькій, Сумській, Харківській, Чернігівській облас­тях та м. Києві.

Відповідно до програм діяльності пси­хологічних служб областей в АР Крим, Во­линській, Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській, Полтавській, Рівненській, Хар­ківській, Чернігівській областях та в м. Києві відбулися навчальні семінари-практикуми для практичних психологів та соціальних педагогів за темами: «Надання допомоги дітям-жертвам насильства», «Особливості психологічно­го консультування дітей, які зазнали насиль­ства», «Профілактична робота практичного психолога та соціального педагога щодо за­побігання насильству серед батьків, опікунів, учителів та учнів».

Проведено науково-практичні семіна­ри, круглі столи для керівників районних (міських) методичних об’єднань практичних психологів загальноосвітніх навчальних за­кладів, керівників соціально-психологічних служб, для директорів навчальних закладів та заступників директорів із виховної роботи у Волинській, Житомирській, Закарпатській,

Запорізькій, Київській, Полтавській, Чер­нігівській, Чернівецькій, Харківській об­ластях.

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи на виконання низки наказів Міністерства освіти і науки України провів пілотне дослі­дження серед учнів загальноосвітніх навчаль­них закладів, ПТНЗ, педагогічних працівни­ків та батьківської громадськості з питань профілактики правопорушень та насилля серед неповнолітніх і молоді.

Наслідками насильства стають асоціальні форми поведінки, незадо­вільне навчання, зневажливе ставлен­ня до інших. У молодих людей може ви­никнути ворожість, недовіра до педа­гогів, протистояння, вони діятимуть імпульсивно, навмання.

Проблеми виховання в родині (де дитина народжується та формуєть­ся фізично, психічно, інтелектуаль­но) відображаються на її подальшо­му житті. У дорослому віці нащадки проблемних сімей наслідують ті самі моделі поведінки (кривдження, ізоляція, недостатня увага тощо) у власних родинах.

У дослідженні взяли участь:

• учнів 9-х, 10-х і 11-х класів — 33092 особи;

• учнів ПТНЗ – 13443;

• педагогів — 1928;

• представників батьківської громад­ськості — 2418.

Мета опитування — вивчення ставлення респондентів до проблеми агресивної по­ведінки, жорстокого поводження з дітьми та молоддю, злочинності й можливих шляхів подолання, прояву та попередження явищ насильства.

За результатами дослідження («Чи відомі вам факти насильства у сім’ях ваших дру­зів або знайомих?», «Чи відомі вам випадки, коли насильство в сім’ї щодо дитини спри­чинило порушення її здоров’я?») з’ясувало­ся, що 17,4 % опитаних (респонденти — учні старших класів) відомі фактинасильства в сім’ї, 15,8 % — випадки, коли насильство в сім’ї над дитиною спричинило порушення її здоров’я.

Чимало учнів ПТНЗ (35 %) вказали на ві­домі їм факти насильства в сім’ї. Майже стільки ж — 30,4 % — на випадки, коли на­сильство в сім’ї над дитиною спричинило порушення її здоров’я.

Про факти прояву насильства щодо ди­тини в сім’ях друзів чи знайомих, яке призвело до погіршення стану здоров’я дитини, вказали 5,6 % педагогів та 7,4 % батьків.

На запитання «Хто в першу чергу має ста­ти на захист дитини, котра постраждала від насильства в сім’ї?» 30,23 % учнів зазначили, що це мають бути працівники міліції, пра­цівники служби у справах дітей — 27,28 %; 23,77 % — педагоги навчального закладу; 10,23 % — представники громади, в якій проживає сім’я; 8,49 % — представники гро­мадських організацій.

На думку респондентів (учні ПТНЗ), за­хистити дитину, яка постраждала від насиль­ства в сім’ї, мають насамперед працівники служби у справах дітей (33 %), працівники міліції (29,3 %). Роль педагогів та батьків із захисту дитини від насильства оцінена знач­но нижче — 15—16 %.

На думку педагогів, у першу чергу на за­хист дитини мають стати працівники служ­би у справах дітей — 32 %; 26 % вважають, що це повинні бути педагоги навчального за­кладу; 25 % — працівники міліції. На думку батьків, на захист дитини, яка постраждала від насильства в сім’ї, насамперед мають ста­ти працівники служби у справах дітей — 25 % та педагоги навчального закладу — 24 %.

На запитання «Визначте, які з наведених дій призведуть до зниження кількості правопо­рушень і злочинів, скоюваних неповнолітніми» запропоновано такі варіанти відповідей:

• активізація місцевих громад (сусідів, жителів мікрорайону);

• суворіше покарання злочинців;

• надання інформації про юридичні на­слідки скоєння злочинів школярам і студен­там;

• регулярне відвідування представником міліції навчальних закладів;

• уведення просвітницького курсу для молодших школярів «Поведінка і закон»;

• посилення відповідальності батьків за виховання дітей;

• збільшення кількості в’язниць для не­повнолітніх.

На думку старшокласників ЗНЗ, най­ефективнішими є заходи, спрямовані на змі­ну поведінки самих неповнолітніх та їхню інформаційну підтримку, а саме: суворіше покарання злочинців (72,57 %), регуляр­не відвідування представниками міліції на­вчальних закладів (67,83 %), надання ін­формації про юридичні наслідки скоєння злочинів школярам і студентам (67 %), уве­дення просвітницького курсу для молодших школярів «Поведінка і закон» (59,42 %). Та­кож необхідним опитані учні вважають по­силення відповідальності батьків за ви­ховання дітей (59,71 %). і      На думку учнів ПТНЗ, найефективні­ші дії — це посилення відповідальності дорослих, які втягнули неповнолітнього у кримінальну відповідальність (67,5 %), суворіше покарання злочинців (67,7 %), надання інформації про юридичні наслідки скоєння злочинів школярам і студентам (66,1 %), уведення просвітницького кур­су для молодших школярів «Поведінка і закон» (62,7 %), регулярне відвідування представниками міліції навчальних закла­дів (60,4 %).

На думку педагогів, найефективніши­ми діями є: посилення відповідальності дорослих, які втягнули неповнолітнього у кримінальну діяльність (82,5 %), регу­лярне відвідування представником мілі­ції навчальних закладів (73 %), посилення відповідальності батьків за виховання ді­тей (73 %), уведення просвітницького кур­су для молодших школярів «Поведінка і за­кон» (65,2 %).

Батьки найдієвішими вважають: регу­лярне відвідування представником міліції навчальних закладів (74,8 %), уведення про­світницького курсу для молодших школярів «Поведінка і закон» (74,1 %), надання ін­формації про юридичні наслідки скоєння злочинів школярам і студентам (72,1 %), посилення відповідальності батьків за ви­ховання дітей (69,4 %).

Аналіз відповідей усіх категорій учасників навчально-виховного процесу свідчить, що учні, педагоги та батьки усвідомлюють про­блеми насильства, правопорушень і злочинів, які існують в українському суспільстві. Щоб кількість правопорушень і злочинів се­ред неповнолітніх знизилася, необхіднозвернути увагу на правову просвіту в на­вчальних закладах, потрібна активізація діяльності місцевих громад і соціальних служб, посилення відповідальності батьків за виховання та становлення особистості дитини.

Отже, на основі статистичної інформа­ції, проведеного дослідження та даних, які надали обласні психологічні центри, не­обхідно виділити такі проблемні напрями роботи з профілактикинегативних звичок, жорстокої та протиправноїповедінки й по­передження насильствасеред неповнолітніх, які вимагають вирішення найближчим ча­сом:

1. Активізація розробки програм із профі­лактики насильства серед дітей та молоді.

2. Належне висвітлення проблеми насиль­ства у засобах масової інформації.

3. Покращення ситуації в регіонах з орга­нізації дозвілля неповнолітніх та молоді.

4. Установлення чіткої взаємодії виконав­чих органів у випадках виявлення насильства у сім’ї.

5. Уживання заходів для виявлення, об­ліку дітей та звітування відповідно до «Ін­струкції взаємодії суб’єктів соціальної ро­боти з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах».

6. Спільно із центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді — здійснення со­ціального інспектування сімей, схильних до недбалого ставлення до дітей.

7. Застосування психологічних прийомів і методів виявлення та реабілітації дітей, які зазнали насильства в сім’ї.

8. Психологічній службі — забезпечити проведення групових тренінгів та індиві­дуальну допомогу молоді при розв’язанні особистих проблем.

9. Розробка і поширення найкращих практичних здобутків із пропаганди здоро­вого способу життя на рівні області.

10. Допомога дітям та учнівській молоді у формуванні життєвих пріоритетів і норм етичної поведінки на основі домінування моральних рис.

11. Проведення серед учнів інформацій­но-профілактичних заходів, спрямованих на формування відповідального батьківства, створення позитивної моделі сім’ї.

12. Активніше впровадження спецкурсу «Етика і психологія сімейного життя» для учнів старших класів.

13. На базі навчальних закладів — ство­рення центрів примирення та шкільної ме­діації, консультативних пунктів для учнів, батьків, педагогів.

14. Створення спільно з кримінальною міліцією у справах дітей курсу лекцій (ін­формаційних карток) для проведення роз’­яснювальної роботи серед учнів із питань кримінальної відповідальності.

15. Дослідити досвід роботи закордонних соціальних служб у справах дітей і молоді та запровадити його в роботу вітчизняних соціально-психологічних служб для покра­щення ситуації в Україні щодо протидії на­сильству в сім’ях, над дітьми та учнівською молоддю.

16. Організація «скриньки дитячих про­блем» у кожному навчальному закладі.

17. Створення на базі кожного навчаль­ного закладу консультативних пунктів для учнів, батьків, педагогів, де можна було б отримати консультації психолога, юриста і лікаря.

18. Створення спільно з кримінальною міліцією у справах дітей курсу лекцій (ін­формаційних карток) для проведення роз’­яснювальної роботи серед учнів із питань кримінальної відповідальності.

19. Постійна робота з учительською ауди­торією щодо методів впливу на школярів, необхідності особистого прикладу конструк­тивного спілкування і вирішення конфлікт­них ситуацій як способу виховання дитини у школі.

20. Розгляд на курсах підвищення ква­ліфікації заступників директорів із виховної роботи, педагогів-організаторів, класних ке­рівників, практичних психологів і соціаль­них педагогів тем: «Вплив насильства в сім’ї на розвиток особистості дитини», «Комплекс­на допомога дітям, які зазнали різних форм насильства».

21. Модернізація заходів у рамках Все­української акції «16 днів проти Тендерного насильства».

22. Залучення до просвітницької роботи з батьками (профілактика кривдження ді­тей) спеціалістів служб у справах дітей, від­ділень кримінальної міліції у справах дітей, юристів.

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,316sec