Предмет, завдання і методи вікової та педагогічної психології

План

  1. Предмет і завдання вікової психології.
  2. Зв’язок вікової психології з іншими галузями психології.
  3. Методи дослідження вікової психології

Предмет і завдання вікової психології

Вікова психологія – це галузь психологічної науки, яка вивчає вікову динаміку, психіку людини, антогінез психічних процесів і психологічних якостей особливостей людини, що розвивається. Головне, що відрізняє вікову психологію від інших галузей психології – це те, що робиться акцент на динаміці розвитку. Тому її ще називають генетичною психологією

Предмет вивчення – розвиток людини у віковому аспекті.

Розвиток – 1) перехід від простішого до складнішого;

2) вказує на ті зміни, що відбуваються у когнітивній, психосоціальній, фізичній сферах людини.

Когнітивна сфера – основні психічні процеси (увага, пам’ять, мислення, сприймання, відчуття, уява).

Психосоціальна сфера – включає розвиток особистості та міжособистісних стосунків.

Фізична сфера – це зміна зросту та ваги тіла, зміна в діяльності внутрішніх органів.

Вік – 1) це наука дитячого розвитку, що має свою структуру і динаміку;

2) категорія, що використовується для позначення індивідуального розвитку в часі.

Об’єкт вивчення – людина на відповідному віковому етапі ( дитина, підліток, юнак, людина зрілого віку, людина похилого віку).

Галузі
вікової психології :

  • дитяча психологія
  • психологія молодшого школяра

  • психологія підлітка
  • психологія ранньої юності
  • психологія дорослої людини

  • геронтопсихологія (психологія старості)

На сучасному етапі перед віковою психологією стоїть ряд питань і завдань:

  1. Забезпечення різнобічною і не суперечливого розвитку в умовах навчання та виховання.
  2. Розвиток здібностей особистісних якостей, встановлення окремих психологічних функцій обдарованих дітей.
  3. Вивчення індивідуальних відмінностей дітей та їхніх творчих здібностей.
  4. Психодіагностика навчально-виховного процесу.
  5. Створення психологічних служби установ освіти.
  6. Виявлення сенситивних періодів у розвитку особистості та окремих психологічних функцій.
  7. Психологічне обгрунтування змісту і методів навчання. Групових форм навчальної діяльності. Попередження навчального перевантаження.
  8. Педагогічна взаємодія: стратегії, стилі саморегулювання.
  9. Вирішення проблеми соціально-психологічних механізмів.
  10. Створення психологічних умов для забезпечення саморозвитку.

Зв’язок вікової психології з іншими галузями психології

Вікова психологія тісно пов’язана:

  • загальною психологією;
  • психологічними особливостями – розвитку, мотивації, самооцінки, світогляду;
  • соціальною психологією;
  • педагогогічною психологією;.
  • диференційною психологією.

Вікова психологія тісно пов’язана з педагогічною психологією : оскільки об’єкт дослідження один і той самий – дитина.

Вікова психологія також пов’язана з диференційною психологією – оскільки диференційна психологія вивчає індивідуальні особливості кожної людини.

Вікова психологія пов’язана з загальною психологією – оскільки загальна психологія вивчає сутність основних психічних процесів, а вікова психологія – досліджує динаміку становлення психічних процесів.

Методи вікової психології.

Основні методи вікової психології:

Спостереження – один із основних методів психологічного дослідження. Базується на тому, що будь-які фізичні напрями проявляються на зовнішніх проявах (жести, дії, пози). Саме за ними дослідник веде спостереження.

Наукове спостереження – ведеться цілеспрямовано, планомірно, дозволяє досліднику звертати увагу лише на певні прояви поведінки, а не фіксувати все безрозбірно. Важливою стороною спостереження є його систематичність. Лише це може дати матеріал для обгрунтованих висновків, щодо внутрішньої особистості учня.

Велику роль у систематизації відіграють щоденні записи, що ведуться дослідником.

Умови правильного застосування методу спостереження:

1.Визначення мети і завдання.

2.Вибір об’єкта, предмета та ситуації.

3.Вибір часу і способів спостереження, що максимально унеможливують впливи на об’єкт і дозволяють проводити збір необхідної інформації.

4.Вибір способу фіксування даних.

5.Вибір способу опрацювання, аналізу результатів.

Перевага: природність самої процедури спостереження, умови за яких вона звичайно відбувається.

Недоліки: пасивність, суб’єктивність.

Підвищення надійності:

а) спостереження одного явища двома або більшими дослідниками, при цьому здійснюється узгодженість їх спостережень;

б) стандартизація процесу спостереження

в) уникання прямих оцінних суджень. Висновки про мотиви, наміри, потреби дітей, а фіксування їх поведінки, тобто зовнішні прояви діяльності.

Експеримент – метод, в ході якого дослідник впливає на досліджуваного; основна ознака експерименту – створення умов, за яких виявляються психічні, особистісні якості.

Специфіка – полягає в тому, що процедура проведення передбачає:

1.Визначення предмета дослідження та вибір чітко фіксованих показників, проявів психологічного явища.

2. Побудову та формування однієї або декількох гіпотез досліджень.

3.Організацію системи спеціальних умов діяльності, яка відповідає гіпотетично наміченій.

4.Активний впив на явища, яке вивчається за допомогою факторів, які вибрані дослідником.

5.Вибір параметрів цих факторів.

6.Регістрація реакцій на вплив шляхом фіксації досліджувального явища.

7.Вибір системи обробки отриманих даних та інтерпретація результатів.

Перевага: можливість математичної обробки даних, стандартизація, надання висновків та рекомендацій робить його найпрогресивнішим методом.


Недоліки:

  • штучність умов, за яких відбувається вивчення;
  • небезпека невиправданого домінування експериментального фактору;
  • вплив на результати експерименту.

Види експерименту

1.Лабораторний – проводиться у спеціально створених умовах

2.Природній – дослідник певним чином викликає потрібне явище, але характер діяльності, умови зберігаються .

завантаження...
WordPress: 22.78MB | MySQL:26 | 0,345sec