ПРАЦЮЄМО НАД РОЗУМОВИМ РОЗВИТКОМ ДОШКІЛЬНИКА

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без нього. Воно лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок. Саме тому в дошкільнят важливо сформувати основи образного та логічного мислення ще до того, як вони розпочнуть своє навчання в школі. Внаслідок успішного виконання всіх розвивальних завдань дитина набуває практичних навичок.

Вправа «Чарівні перетворення»

Мета: спонукати дитину, аналізуючи свій життєвий досвід, встановлювати аналогії між знайомим і незнайомим, підводити до реалізації своєрідних умовисновків.

Дітям пропонується уявити, що чарівні ельфи зменшили їх до розмірів мурашки. Вони сідають зручно, розслаблюють м’язи рук та ніг, заплющують очі. Поступово зменшуються — і стають маленькими мурахами.

Діти повинні уявити:

  • Чого або кого ви найбільше боялись би?
  • Що найбільше подобалося б робити?
  • Через який час знову захотілось би стати великими? Чому?

А тепер можна запропонувати дітям перетворитись на велетнів:

— Яке б у вас було улюблене заняття?

— Що вам не подобалось би?

— З ким вам хотілося б зустрічатись, а з ким — ні?

— Через який час захотілось би знову стати нормального зросту?

Вправа «Незвичайні ситуації»

Мета: формувати вміння: виділяти й використовувати зв’язки відношень між предметами, явищами, діями, відображати взаємозв’язки причин та наслідків.

Запитайте в дітей, що, на їхню думку, стало діятись навколо і що конкретно зробив би кожен з них, якщо:

— з крана на кухні полився б апельсиновий сік;

— з хмари замість дощу почали падати родзинки;

— люди винайшли таблетки віл сну тощо.

Про кожну ситуацію скласти невеличку розповідь.

 

 

Вправа «Складання казки» (за питаннями творчої розповіді на словесній основі).

Мета: розвивати творчу уяву, кмітливість і спостережливість, здатність втілювати задумане; спонукати дітей використовувати набутий досвід, враження про навколишню дійсність під час складання казки.

Хід вправи

І.Організація групи до заняття

(5—7 дітей)

П. Вступна бесіда з дітьми

В одному чудовому королівстві, де вічнозелені сади і сонце ніколи не ховається від початку століть і донині, володарює королева Фантазія. Багато століть вона була щастям для тих, хто її знав, усі її любили і поважали. Серце у королеви було таке полум’яне, що вона кидала свої ласкаві промені далеко за межі свого королівства. Вічно юна і прекрасна королева сходила на землю і чула, що люди тяжко працюють, невесело проводять час у роботі і… їм вона приносила найкращі дари свого королівства.

Відтоді, як королева Фантазія пройшла по землі, люди стали веселими, щасливими. І ось тепер вона спрямувала на нашу землю свою старшу доньку Казку. Казка сьогодні присутня на нашому занятті. Але вона ще маленька: боязка і не впевнена, чи всі з нею будуть привітними.

Казка розлетілась по кімнаті, заховалась у когось під стільчиком.

А я дуже хочу, щоб Казка нас не лякалась, а зрозуміла, що тут її усі люблять. Отже, у нас багато роботи: казку треба знайти і скласти.

Ш. Розумова гімнастика

— У казці панує добро і зло. (Показ плакату з похмурою, сердитою хмаринкою і добрим веселим сонечком.)

— А хто ще повинен бути у казці? Без чого вона не може існувати? (Герої.)

— Хто ж ще може бути? Ми дізнаємося про це після такої вправи.

«Перетворення»

Уявіть собі, що ви потрапили у казку і так сталось, що вам потрібно перетворитись на тварину. Поміркуйте і скажіть, на яку тварину ви перетворилися б. (Вправа активізує один з механізмів творчого процесу, в якому відбувається кількаразова переробка проблеми логічними засобами і її перетворення в образну форму.)

«Вгадай тварину»

Діти сидять по колу, у психолога в руках картки із зображенням різних тварин. Психолог прикріплює картку на спину одній дитині. Решта дітей мають показати по черзі жестами, яка тварина зображена на картці. Вправа залучає до роботи всіх дітей. Вони повинні шукати найбільш виразні засоби для того, щоб відобразити тварину, яку відгадують.

IV. Нашим першим героєм у казці е…

А от на столі в мене заховалася тваринка і проситься до казки.

Довгі вуха, куций хвіст,

Невеличкий сам на зріст.

На городі побував,

Там капусти пожував.

Довгі лапки скік та скік —

Ми погнались, а він втік.

  • Діти, хто це? (Заєць.)
  • Візьмемо його у нашу казку? (Відповіді дітей.)

— Отже, зайчик став героєм нашої казки. Йшов він, йшов і зустрів… [Діти придумують своїх персонажів.)

Далі складання казки відбувається за такими орієнтовними запитаннями:

— Хто це був?

— Як виглядав?

— Де перебував?

— Що йому сказали?

— Що він відповів?

— Що було далі?

— Що йому зробили?

— Яка була його реакція?

— Чим вся ця історія закінчилась?

Потім діти за бажанням переказують зміст казки з допомогою дорослого, а на завершення їм можна запропонувати намалювати казку (фрагмент чи героя, що найбільше подобались).

Вправа «Позначення»

Мета: спонукати дитину позначати усвідомлені способи виконання дій, застосовувати набутий досвід у процесі розв’язання розумових завдань.

Дітям роздають предметні картинки. Пропонують подумати і розповісти про свій предмет, щоб усі зрозуміли, що має на увазі той, хто розповідає. Але називати предмет чи слово і жестами показувати не можна. Наприклад, каструля — те, у чому варять суп.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

1. Заохочувати творчу ініціативу дитини: не сварити за помилки і не насміхатися з безглуздих спроб виконати завдання. Адже варто лише один раз насварити дитину за неправильні дії, і вона може більше не захотіти виконувати завдання. Особливо, якщо її дії невдалі, обов’язково потрібно знайти щось таке, за що можна було б її похвалити: сміливість, винахідливість, старанність, акуратність тощо.

2. Чималу роль для дитини відіграє форма, в якій, відбувається оцінка результатів її діяльності. В основі будь-якої оцінки має бути загальне позитивне ставлення до дитини. Навіть коли дитина зробила помилку у завданні, бажаною формою оцінки має бути така: «Ти діяв дуже добре, але поки що тобі не все вдалося зробити правильно. Та наступного разу ти можеш виконати завдання ще краще, ніж тепер.» Далі важливо вказати дитині на її помилки та на способи виправлення недоліків.

3. Необхідно детально аналізувати разом з дитиною всі допущені нею помилки. Бажано, щоб правильну відповідь дитина знаходила хоч і за допомогою дорослого, але самостійно. Не варто поспішати підказувати: спершу потрібно перевірити, чи зрозуміла дитина, що від неї вимагається та хід розв’язання завдання. І якщо, незважаючи на всі спроби, виконати не вдається, можна натякнути* в якому напрямку потрібно рухатись. Правильну відповідь варто говорити, коли всі можливості дитини вичерпано. У повідомленні дитина повинна зрозуміти, чому саме ця, а не інша відповідь, є правильною.

4. Більшість дітей не завжди можуть пояснити знайдене ними рішення через невпевненість у собі або конформність. Тому варто спокійно запитати: «Чому ти так вважаєш?» замість «Неправильно, краще думай!»

5. Якщо дошкільник почав усе частіше відволікатись, більше помилятись—це означає, що він втомився. Краще переключити увагу на інший цікавий для нього вид діяльності

6. Намагайтесь уникати примусу: «Сідай, будемо займатися, ледащо!» або «Але ж ти й неуважний!» і т. д. Такі виховні впливи сприяють лише формуванню в дитини з раннього віку невпевненості в собі та своїх силах. А це призводить лише до нових і нових невдач. Виникає замкнене коло, вийти з якого самостійно дитина вже не зможе.

7. Не забувайте говорити дитині, що вона розумна та здібна!

завантаження...
WordPress: 22.99MB | MySQL:26 | 0,319sec