Позаклпсний захід з екології на тему: Моє село – моя маленька БАТЬКІВЩИНА

Моє село – моя маленька БАТЬКІВЩИНА

Епіграф «Людина творіння природи, вона існує в природі, підкорена її законам, не може звільнитися від неї, не може навіть в думці вийти із природи».

П. Гольбах

 

Мета. Вчити аналізувати, робити висновки на ос­нові власних спостережень за довкіллям, вчити ко­ристуватися власним досвідом. Розвивати спосте­режливість за тваринним та рослинним світом, уміння виділити головну думку. Виховувати почуття любові до прекрасного, любов до рідного краю, лю­дей та життя, а також почуття людяності, ввічли­вості, доброти.

Обладнання. Плакати, таблиці, книги, кольорові фотознімки із зображенням краси природи рідного краю, фотознімки товтри Самовитої, комп’ютер, кінофільм.

План проведення

1.      Оголошення теми, мети.

Учитель. Тема сьогоднішнього заняття «Охорона природи» або «Екскурсія екологічною стежкою рідного села».

Мета цього заняття як і мета гуртка в цілому багатозначуща. Але скажу ду­же просто: хочу навчити вас розуміти красу приро­ди, робити для неї добро любити її. Хтось, можливо, про себе подумав: «Та це ми знаємо ще з молодших класів». Згодна, але з роками стаєте дорослішими ви і стають іншими ці ж самі поняття і розуміння. Учи­телі молодших класів посіяли в ваших душах, в ва­ших юних серцях зерна любові до природи. Згодом вони проросли і перетворилися в молоді паростки. І так хочеться, щоб ці паростки з роками стали могутніми деревами. А для цього що потрібно робити? Звичайно, для цього їх слід поли­вати, підживлювати.

Отож, надіюся, що сьогоднішнє наше заняття стане для вас отією життєдайною вологою, яка підживить ті паростки, що вже проросли в ваших серцях і до­поможе їм стати могутніми деревами краси, добра, любові до природи.

Епіграфом заняття будуть слова відомого фран­цузького філософа Поля Гольбаха.

(Епіграф написаний на плакаті і почеплений над дошкою, учитель його зачитує).

Ведучий: У пресі дедалі частіше з’являються публікації про те. що вирубуються ліси, міліють ріки, замулюються озера, зубожіє Світовий океан, пустелі поглинають родючі землі.

Ведуча: За підрахунками вчених за 3,5 століття з Планети безповоротно щезли сорок шість видів ссавців і дев’яносто чотири — птахів.

Ведучий: Викиди в атмосферу становлять на рік понад 200 млн тонн окису вуглецю, близько 46 млн тонн двоокису сірки та 53 млн тонн окису азоту. Це дуже небезпечні отруйні речовини.

Учитель. Сьогодні ми з вами будемо подорожувати по екологічній стежці нашого краю, ми зупинимось  на 3 станціях: 1 – «Водойма», 2 – «Самовита», 3 – « Мішаний ліс».

  • Станція  « Водойма».                                    

Демонструються кадри з науково-популярного фільму “Малі річки України”5-7хв.із першої частини.

Учитель. Через наше село протікає р. Смотрич. А чи відомо вам, що існує легенда про річку? Тож послухайте (учениця зачитує).

–         Чи потрібно нам оберігати річку.

–         Якщо так, то від кого і чому?

Ну а зараз ми перевіримо на скільки добре ви знаєте мешканців нашої водойми.(Учням роздаються гербарії, малюнки, діляться на 2 групи).1 група визначає рослини, що ростуть біля нашої річки, 2 група – тварин, що мешкають у нашій річці.

І  завершити  подорож по цій станції я хочу такими віршованими рядочками:

I читець:

Рятуємо чисте повітря.

Рятуємо воду

В морях, в океанах.

В малих і великих річках

І ті, що зникають, у полях, у лісах, у лугах

II читець:

Рятуємо злаки. А потім рятуємо квіти Рятуємо світанки від кіптяви, гару й димів. Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

III читець

Рятуємо землю. А потім рятуємо небо.

Рятуємо мрії. Кохання солодкий мотив.

Рятуємо ніжність… Від кого рятуємо? Від себе.

Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти

  • Станція Самовита.                            

На столі виготовлена з гіпсу товтра,  звертаю увагу учнів на неї.

Учень зачитує повідомлення про товтру Самовиту як пам’ятку природи загальнодержавного значення.

Розповідь супроводжується демонстрацією фотографій /слайдів/ природи рідного села, товтри.

На екран проектується титульна сторінка «Червоної книги України».

Диктор:

Знов над плесом.

Наче лось на кризі.

Застигну – хоч і криком закричи.

Вже сон-трава давно в «Червоній книзі»,

В «Червоній книзі» родичі-сичі.

Рослини товтри Самовитої занесені до Червоної книги….(Учениця зачитує)

Учитель: Перед вами титульна сторінка Червоної книги України, а чи знаєте ви , чому Ч. кн. так називається? Чи всі рослини заносять до Ч. кн..? Які ще рослини, крім вище сказаних , що ростуть у нас занесені до її списків?

Перегляд кадрів із Ч. кн..( рослини Хмельниччини).

І  завершити  подорож по цій станції я хочу такими віршованими рядочками:

Учениця.

 В Червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирае,

Давно рятунку в нас благае.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть зеленіти віти

Верби, берізки, горобини

I диво-дівчини калини.

Невже ми більше не побачим,

Як б1ля річки верби плачуть.

Як розцвітають на майданах

Високі красені- каштани.

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її  вроду!

I читець:    Все на землі, все треба берегти:

І птаха, й звіра, і оту тварину.

Не чванься тим. що цар природи ти.

Бо. врешті, ти – лише її частинка.

II читець:

Так. частка – невелика і залежна. Цю істину сприймай беззастережно. Якщо береш, то треба віддавати. Коли й надалі хочеш царювати.

Учитель. Отож, вимирає, гине природа України, а разом із нею гине українська душа.  Не даремно були написані слова:

Якби краса душі людини,

Могла природи досягти,

Тоді б ніколи ми не знали

Ні  сліз,ні  горя,ні  б1ди.

(Під час читання цитати  звертаю увагу учнів на кольоров1 фотознімки із зображенням фотографій рослин із Ч.кн., що розміщені в компютері).

Погляньте на ці фото, вдивіъся в досконалість цих квітів і постарайтеся зрозум1ти, що якби наші з вами душі були такими ж прекрасними і бездоганними, то не було б, можливо, отого «Списку жертв

природи»,ні сліз, ні горя, ні біди.

А тому цю красу потрібно рятувати.

  • Станція «Мішаний ліс»

Проект «Врятуймо природу»або «Скарги природи»

Проект: творчий, вирішення проблеми, колективний, довготривалий.

Мета: аналіз екологічного стану довкілля,

Розвиток почуття відповідальності за ставлення до природних об’єктів, за поведінку та дію в  довкіллі.  Розвиток творчих здібностей  учнів.

Завдання: написати скаргу від імені природи, природних об’єктів(лісу); знайти шляхи вирішення даних проблем; реалізувати проект.

Учні діляться на 2 групи.

1 група- «екологи – дослідники».

2 група – «бюро розслідувань».

«Екологи – дослідники».

1.Запитання:  чи є у предмета вашого дослідження підстави для скарг?

  • На що може поскаржитись даний об’єкт?
  • Кого він звинувачує  у своїх негараздах?
  • Які прохання можуть у нього бути?
  • Діти, напишіть скаргу!

2.Коли у вчителя буде вже кілька скарг, він збирає «бюро розслідувань».Учні приймають рішення

3. Усі разом пропонують і обговорюють заходи, знаходять шляхи їх вирішення.

Підсумок.

Гра «Можна — не можна».

Учитель. Тепер давайте зробимо підсумок нашо­му заняттю. А для того, щоб ви мене переконали, що наше заняття гуртка не пройшло марно, давайте проведемо гру «Можна — не можна».

(Учитель швидко ділить клас на дві команди).

Гра полягає в тому, що одна з команд буде нази­вати, що можна робити для природи, друга — що не можна. Учасники то однієї, то іншої команд по черзі називатимуть свої варіанти правил поведінки в при­роді . Програє та з команд, гравець якої першим зупиниться. Отже, почали.

(Або вивішують папірці на дерево).

{Гра «Можна не можна»).

Можна:

1-й учень. Саджати квіти, дерева.

2-й учень. Охороняти рідкісні рослини.

3-й учень. Обгороджувати мурашники.

4-й учень. Прибирати місце відпочинку.

5-й учень. Милуватися красою природи.

6-й учень. Підгодовувати птахів.

7-й учень. Розумно збирати лікарські рослини.

8-й учень. Спостерігати за тваринами.

Не можна:

1-й учень. Ламати гілки деревам.

2-й учень. Обдирати кору дерев.

3-й учень. Рвати багато квітів.

4-й учень. Руйнувати гнізда.

5-й учень. Смітити в лісі.

6-й учень. Ловити метеликів.

7-й учень. Вбивати живе.

8-й учень. Руйнувати павутиння.

Учитель. Перемогла дружба. Це дуже приємно, бо означає, що ви засвоїли хоча ще прості, але такі важливі правила поведінки в природі.

Але все ж таки, я думаю, що найкращим підсум­ком нашому урокові буде пісня, яку ви розучили на уроках музики «Не рубай тополю…». Зараз я попро­шу, щоб ви її заспівали. Проте наголошу: на уроках музики ви розучували як правильно співати, а от сьогодні вдумайтеся в зміст слів цієї пісні.

 Пісня «Не рубай тополю…».

1. Край дороги не рубай тополю

Може та тополя твоя доля,

 Твоя доля світла тополина,

 Наче пісня журавлина. :

Не рубай тополю, 2 р.

Бо зустрінешся з бідою,

 Не рубай тополю 2 р.

 Краще принеси ти їй води.

2. Не ламай калину біля хати,

Бо вона заплаче, наче мати.

 І впадуть на трави, на шовкові.

 Серця сльози колискові

Не рубай калину, 2 р.

 Бо вона в житті єдина,

Не рубай калину, 2 р.

Краще їй онуків принеси.

3. Не стріляй у птаха на світанні,

Може, то любов твоя остання,

 Може, то кохання білий лебідь,

Що летить крізь сни до тебе.

Не стріляй у птаха,

Не губи ти крила,

Твоє щастя прилетіло.

Не стріляй у птаха, 2 р.

Краще з ним у небо полети.

Учитель. Пам’ятайте! Людина, яка любить тварини  і   рослини,   завжди  добріша,  людяніша,   милосердніша. Людина починається з любові, а любов з дитинства. З таких ось як ви, юних, чистих, сповне­них енергії і життя.

Особисто мені ви нагадуєте перші підсніжники, які ледь-ледь визирнули з-під весняного снігу, радіють сонцю і весні. Вони не знають, що їх чекає попереду: що, можливо, прийдуть люди, потопчуть чи зірвуть їх, чи станеться щось інше. Але за­пам’ятайте одне: як би там не сталося,

Жити це не просто жити,

Щоб життя, як поле перейти,

Треба, щоб із рук родило жито

Палаци виростали й сади.

Адже недаремно кажуть, що людина не марно прожила свій вік, якщо вона збудувала дім, вирости­ла дітей, посадила дерево.

Домашнє завдання.

Учитель. Ваше домашнє завдання: у кожного з вас вдома є батьки, брат чи сестра, бабуся і дідусь. Так от, коли сьогодні прийдете з школи, знайдіть кілька вільних хвилин і розкажіть своїм рідним все те, що почули на нашому занятті. Нехай і в їхніх сер­цях оживуть оті паростки Краси, Добра, Любові, про які ми згадували на початку уроку; нехай і вони сповнять свої душі прекрасним почуттям краси, до­бра та любові до природи.

Мені дуже хочеться вірити, що після сьо­годнішнього уроку душі ваші стануть добрішими, серця теплішими і ви назавжди запам’ятаєте, що

Земля не рабиня наша, а мати,

Сонце не вітчим наш, а рідний батько,

Ліси наші брати, ріки сестри,

Дощі, вітри, сніги мусять бути добрими гостями,

А ми на своїй планеті

не тимчасові мешканці, а мудрі господарі.

Воскресайте, камінні душі.

Розчиняйте серця і чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

їх на землі не було.                        

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Моє село – моя маленька БАТЬКІВЩИНА (66.5 KiB, Завантажень: 12)

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 2,352sec