Позакласний захід хімії на тему: Наука, що нагадує казку

Позакласний захід хімії на тему: Наука, що нагадує казку

Учень 1. Доброго дня всім присутнім!

Учень 2. Вас вітає шкільний клуб «Юний хімік».

Учень І. А почнемо ми нашу зустріч із запитання: що таке хімія?

Учень 2. На нашу думку, хімія — це наука, яка вміє творити дива.

Учень 1. Саме таке визначен­ня, ми вважаємо, слід записати у підручниках.

Учень 2. І справді, хімія — це наука про речовини та їхні пере­творення, настільки незвичайні, що для багатьох вони здаються ди­вом.

Учень 1. Ось одне з них: ми спробуємо виростити підводний сад. Щоб він виріс, треба кілька днів. Але перші паростки чарівних водоростей ви зможете побачити вже тоді, коли буде завершуватися наша зустріч.

(Учень проводить дослід «Підводний сад».)

Учень 2. Сьогодні ми прове­демо для вас невеличку екскурсію у світ хімічних елементів та речо­вин.

Учень 1. Кожен хімічний еле­мент має власну історію відкриття та дослідження — іноді загадкову, іноді кумедну, іноді трагічну.

Учень 2. Звідки ж пішло слово «елемент»?

Учень 1. Думки щодо цього розходяться, але існує припущен­ня, що слово «елемент» складене з латинських літер I, m, n, t — «еле­менте».

Учень 2. Ймовірно, утворивши таке слово цим способом, хіміки хотіли підкреслити, що подібно до того, як слова складаються з літер, усі речовини складені з елементів.

Учень 1. Які ж з елементів ста­ли відомі людям найпершими?

Учень 2. Це так звані «елемен­ти давнини» — Аурум, Купрум, Ферум, Плюмбум, Станум, Мер­курій, Сульфур та Карбон. Назви елементів, з яких складаються ре­човини, найчастіше пов’язані з їхніми властивостями. Так. Аргентум латинською мовою означає «світлий», Гідраргірум — «рідке срібло», Аурум походить від сло­ва «Аврора» — «ранкова зоря».

Учень 3. До речі, жоден метал не відіграв настільки трагічної ролі в історії людства, як золото. За право ним володіти велися війни, знищувалися народи та держави. Алхіміки намагалися відшукати філософський камінь, за допомо­гою якого можна було б перетво­рювати на золото будь-який ме­тал. Це виявилося неможливим, і багато з них, побоюючись гніву своїх покровителів, ставали на шлях омани. За золото вони вида­вали різні сплави зі схожим забар­вленням або непомітно підкидали шматочок золота у розплав мета­лу. Це зробити було неважко, бо всі дії алхіміків завжди супровод­жувалися різними магічними ру­хами, замовляннями та дослідами, щоб відвернути увагу глядачів. На­приклад, такими.

(Учень проводить дослід «За­палення вати паличкою».)

Учень 4. Назви деяких хі­мічних елементів походять від назв країн. Наприклад, Германій названо на честь Німеччини, Францій — на честь Франції, По­лоній — на честь Польщі, Руте­ній — на честь Росії (латинською мовою Росія називалась Рутенією). Але буває і навпаки: існує країна, яку назвали на честь еле­мента, що утворює метал. Це — Аргентина. Свого часу іспанські завойовники награбували в цій країні велику кількість срібла. Тому й назвали вони її — Ла Плата, що в перекладі з іспанської зна­чить «срібна». Пізніше, коли ця країна звільнилася від іспанського панування, щоб навіть не згадува­ти про ті страшні часи, було вирі­шено змінити назву країни, пере­клавши її латиною. Таким чином, на карті світу з’явилась Аргентина. Отже, виявляється, подібність назв «Аргентина» й «Аргентум» не випадкова. Як кажуть у народі, диму без вогню не буває. Хоча вмілий хімік може видобути і дим без вогню, і вогонь без диму. Спробуємо зараз видобути дим не за допомогою вогню, а за допо­могою води.

(Учень проводить дослід «Вода-підпалювач».)

Учень 5. Проте в житті на­справді диму без вогню не буває. Тому за назвою хімічного елемен­та часто можна зробити висновок про його властивості. А чи знаєте ви, що назву одному з елементів періодичної системи дав дванад­цятирічний хлопчик? Цей елемент відкрив англійський учений Уїльям Рамзай. Коли він розглядав спектр нового газу, поряд із ним був його син.

—Як називається цей газ? — запитав хлопчик.

—Це ще не вирішено, — від­повів батько.

—Він що, новий? — було пи­тання.

—Нововідкритий, — сказав учений.

—То чому не назвати його Novum (латинською це слово оз­начає «новий»)!

—Це не підходить, — відповів учений, — бо «Novum» не грецьке слово. Ми назвемо його Неоном, — грецькою це означає «новий».

Взагалі, багато назв хімічних елементів, якщо їх перекласти на­шою мовою, можуть підказати властивості цих елементів. На­приклад, Аргон означає «без­діяльний», Йод — «фіолетовий», Фосфор — «світлоносний», Флуор — «руйнуючий», Хром — «за­барвлення». До речі, стосовно забарвлення: багато хімічних речо­вин та їхніх розчинів мають гарне яскраве забарвлення. Ось у мене є розчини всіх кольорів веселки. Як ви гадаєте, яке можна дістати за­барвлення, якщо злити їх разом?

(Учень проводить дослід «Зне­барвлення веселки кольорів»,}

Учень 6. Часом знання хімії може згодитися не лише для вміння раціонально використову­вати речовини та пояснювати їхні властивості. Ось що розповідає легенда. Одного разу цариця Клеопатра запропонувала оригіналь­не парі: вона стверджувала, що з’їсть сніданок, який буде кошту­вати 100 000 систерцій (це була дуже велика сума). Ніхто не міг уявити страви, яка б коштувала так дорого. Як же були всі здивовані, коли Клеопатра все-таки виграла суперечку! Що ж з’їла кмітлива цариця? Вона розчинила в бокалі з оцтом своє коштовне намисто з перлів і випила цей розчин. Перли складаються переважно з кальцій карбонату, і тому легко розчиня­ються в кислотах. Таким чином, Клеопатра виграла парі, перетво­ривши власне намисто на коштов­ний напій. Звичайно, не кожен може собі це дозволити. Але деякі, не менш цікаві, перетворення ре­човин можемо здійснити навіть у нашій лабораторії. Спробуємо перетворити цукор на вугілля.

(Учень проводить досілід «Пе­ретворення цукру на вугілля».)

Учень 7. Вивчаючи хімію, можна не лише познайомитись із новими речовинами, а й дізнатися багато цікавого про давно відомі. Ось, наприклад, звична, знайома кожному ще з дитинства, кухонна сіль. Раніше ця речовина вважала­ся милістю Божою, символом добробуту та миру. Вона коштува­ла дуже дорого. У часи середньо­віччя за суспільним становищем людей надавалося право сидіти за столом вище або нижче від місця, де стояла сіль. А чи знаєте ви, що якби випарити усю кухонну сіль, розчинену у воді морів та океанів, то можна було б рівномірно по­крити всю сушу земної кулі соля­ним шаром 130 метрів завтовшки? Проте ті, хто почав вивчати хімію, знають, що крім кухонної солі в природі є велика кількість інших солей, які теж мають багато ціка­вих властивостей. За допомогою однієї солі спробуємо створити у себе на столі модель вулкану.

(Учень проводить дослід «Хімічний вулкан».)

Учень 8. Ще одна загальнові­дома речовина — вуглекислий газ. Кожен із нас — це невеликий завод із виробництва цієї речови­ни. Рослини поглинають цей ок­сид Карбону для фотосинтезу. Без вуглекислого газу, який утво­рюється при бродінні дріжджів, хліб не був би м’яким і пористим. Саме вуглекислий газ використо­вують у виробництві газованої води. Але ті, хто цікавиться хімією, знають, що навіть найко­рисніша речовина може бути шкідливою. Вміст 1 % вуглекисло­го газу в повітрі у приміщенні, вик­ликає головний біль. Якщо ж вміст цієї речовини більше 10% — викликає загроза для життя. В Італії по­близу Неаполя є так звана «Соба­ча печера». Дорослі люди мо­жуть знаходитись у ній скільки завгодно, а собаки, кішки та інші малі тварини задихаються там і гинуть. Виявляється, з грунту цієї місцевості виділяється вуглекис­лий газ. Він важчий за повітря, тому й нагромаджується на дні печери шаром 80—100 см. Ось так просто можна пояснити влас­тивості «чарівної печери». Знаю­чи хімію, можна пояснити ще багато загадкових явищ. Ось на­приклад таке.

(Учень проводить дослід «За­палення вогнища водою».)

Учень 9. Отже, вода може не лише загасити вогнище, а й запа­лити його. Взагалі, більшість хіміків однією з найдивовижніших речовин вважають звичайну воду. Вона оточує нас повсюди, це найбільш поширена речовина на Землі. Кожен із нас на 65 % скла­дається з неї. Водночас, можна стверджувати, що чистої води на Землі немає. Все, що ми звемо водою — це розчини тих чи інших речовин. Адже вода — один із найкращих розчинників. Це єди­ний оксид, який існує у природі в рідкому стані, речовина, яка при затвердінні розширюється, а не стискається. Саме тому лід плаває на поверхні води, а не тоне в ній. Багато реакцій відбувається тіль­ки за присутності води. Ось що можна спостерігати у водному розчині.

(Учень проводить дослід «Сатурнове дерево».)

Учень 1. Ось і промайнув час нашої зустрічі.

Учень 2. Наш хімічний підвод­ний сад уже виріс. А як він буде змінюватися далі, кожен із вас змо­же побачити у хімічному кабінеті.

Учень 1. Любі друзі! Сьогодні ви ледь-ледь відкрили перед со­бою завісу чарівного світу хімії. Ви побачили багато дивовижного.

Учень 2. Звісно, це не справ­жні дива. Кожне з них пояснити за допомогою хімічних знань.

Учень 1. Проте наші друзі, як справжні ілюзіоністи-професіонали, не відкривають своїх таєм­ниць.

Учень 2. Та якщо ви зацікави­лися, то можете прочитати про ці та інші цікаві досліди й історії у книгах, які ви бачите на виставці. Сподіваємося, нам вдалося вик­ликати інтерес до цієї загадкової науки.

Учень 1. Можливо, ті з вас, хто пов’яже своє життя з хімією, впи­ше власну сторінку в історію цієї науки.

Учень 2. Бажаємо вам успіхів у вивченні хімії!

Учень 1. До наступних зустрі­чей у клубі «Юний хімік»!

завантаження...
WordPress: 22.8MB | MySQL:26 | 0,380sec