Позакласний захід хімії на тему: Найдивовижніша речовина – вода

Позакласний захід  хімії на тему: Найдивовижніша речовина – вода

Цілі: узагальнити й розширити знання учнів про поширення води в природі, її фізичні й хімічні влас­тивості, підкреслити народногосподарське значення; виховувати дбайливе ставлення до води як найбільш цінного мінералу на Землі.

Наочність: схеми, плакати, таблиці, фонограми.

Прилади й реактиви:

1. Дві склянки, колба з водою, розчин амоніаку, концентрована хлоридна кислота.

2. Аркуш фільтрувального паперу з написом фенолфталеїном, пульверизатор з лугом.

3. Прилад для одержання водню, сірники, предмет­не скло.

4. Носова хустка, свічка, сірники, металеві щипці, склянка з водою, спирт, сіль стронцію, лопатка.

5. Аркуш фільтрувального паперу з малюнком на­трій нітратом, свічка, сірники, «чарівна» паличка (скляна трубка із залізним дротом на кінці).

6. Суміш порошків алюмінію і йоду (1:6), піпетка, скляний ковпак у лотку.

7. Конус із водою, сухе пальне, сірники, ложечка з картоном, стружки магнію в боксі.

8. Кальцій       карбід в чашці Петрі, металеві щипці, сніг, сірники, консервна банка.

Дійові особи: ведучий, ведуча,  Хоттабич, Волька, учитель хімії, фізики, біології, учні — виконавці пісень, Шерлок Холмс, доктор Ватсон, господарка, художник, поет.

ХІД ЗАХОДУ

Під музику виходять на сцену двоє ведучих. Музика звучить тихіше.

Ведучий. Здрастуйте,  дорогі хлопці та дів­чатка, шановні гості.

Ведуча. Починаємо наш вечір, присвячений найдивовижнішій на землі речовині… Музика затихає.

Ведучий. Ця речовина оточує нас усюди. Відгадайте, про що саме піде мова. Учні читають по черзі загадки.

Бегу я, как по лесенке,

По камушкам звеня.

Издалека по песенке

Узнаєте меня.  (Река)

 

Посреди поля лежит-зеркало:

стекло голубое, рама зеленая.   (Пруд)

 

С весоты большой срываясь, Грозно он ревет

И, о камни разбиваясь,

Пеною встает.   (Водопад)

 

По морю идет, идет,— а до берега дойдет — тут и пропадет. (Волна)

 

Рассыпался горох на семьдесят дорог – никто его не подберет. (Град)

 

Без досок, без топоров

Через реку мост готов.

Мост — как синєє стекло:

Скользко, весело, светло.   (Лед)

 

Белая вата пльївет куда-то.

Хоть лови, хоть не лови — не изловшпь. (Пена)

 

Чуть дрожит на ветерке

Лента на просторе,

Узкий кончик в роднике,

А широкий — в море.   (Река)

 

Он без рук, он без ног

Из земли пробиться смог,

Нас он летом, в самьій зной,

Ледяной поит водой.   (Радник)

 

Под осоку на песок

Уронили поясок,

И лежит — да не поднять,

И бежит – да не поймать. (Ручей)

 

Утром падаю всегда —

Не дождинка, не звезда —

И сверкаю в лопухах,

На опушках и лугах.  (Роса)

 

Он все время занят делом,

Он не может зря идти.

Он идет и красит белым

Все, что видит на пути,  (Снег)

 

В белом бархате деревня —

И заборы, и деревья.

А как ветер нападет —

Етот бархат опадет. (Иней)

 

Без пути и без дороги

Ходит самый длинноногий,

В тучах прячется, во мгле,

Только ноги на земле.  (Дождь)

 

Молоко над речкой плыло,

Ничего не видно было.

Растворилось молоко —

Стало видно далеко. (Туман)

Як ви переконалися, мова йде про звичайну і водночас дивовижну… воду.

 

В морях и реках обитает,

Но часто по небу летает.

А как наскучит ей летать,

На землю падает опять.   (Вода)

 

Очень добродушная,

Я мягкая, послушная,

Но когда я захочу,

Даже камень источу. (Вода)

 

Починає звучати музика.

Ведуча. Кожен живий організм має у своєму складі воду. Тому можна сказати, що-вода й жит­тя на нашій планеті — нероздільні.

Звучить пісня (на мелодію пісні «Как провожают пароходы» ).

Вода без жизни неизвестна,

Как нет й жизни без воды.

Всегда находим повсеместно

Ее знакомые черты.

Вода нас всюду окружает:

Дожди, и вюги, и туман,

И красотою поражает

Великий Тихий океан.

Вода, вода… Кругом вода.

Вода, вода… Шумит вода.

Вода нас манит и тревожит,

Чарует тоже нас вода.

И успокоит и поможет

Она по-дружески всегда.

Она — сама краса-природа,

Ее прекрасен светльш лик,

«В ней єсть душа, в ней єсть свобода,

В ней єсть любовь, в ней єсть язык».

Ведуча. Так що ж таке «вода»?

Ведучий. Природна хімічна сполука.

Ведуча. А якщо до цього додати, що вода утворилася в земній корі природним шляхом, то відповідь на поставлене запитання можна сформу­лювати інакше. Це — мінерал.

Ведучий. Тож давайте спробуємо розібрати­ся, що являє собою вода.

На сцені з’являється Волька (читає підруч­ник хімії),

Валька. Ну що тут цікавого? От цілий глечик води. Які фокуси можна з нею виконати? Пере­ливній воду із глечика в склянку, ми не побачимо ніяких змін, адже вона не перетвориться, напри­клад, на молоко.

Ставить на стіл склянку, наливає в неї воду із глечика, але з неї йде дим. З’являється Хот-табич.

Волька. Це ти, Хоттабичу! (Обіймає старого.)

– У нас сьогодні в школі вечір, присвячений воді. Мені потрібно зробити доповідь. Ти допоможеш?

Хоттабич. О Валько! Про воду я знаю все. Іди сміливо на вечір і слухай мене. (Іде.)

На сцені за партами сидять учні. За першою партою Волька. За столом учителя ховається Хоттабич. Заходить учитель.

Учитель. Друзі, сьогодні ми готуємося до хі­мічного вечора. Хто мав підготувати доповідь про воду? Ти, Волько? Ну, будь ласка, розкажи все, що ти знаєш про воду.

Хотжабич починає говорити, Волька слово  в слово повторює за ним.

Волька.  Вода,  вельмишановний учителю, найпотрібніша речовина на землі. Арабське прислів’я говорить: де вода висохла, там і країна занепадає.

Туркмени люблять таке прислів’я: вода дорожча за алмаз.   І

Учитель. Ти якось дивно відповідаєш. Побудуй свою відповідь, як я вас учила: склад речовини, як його довести, хімічні й фізичні властивості, значення води.

Хоттабич. Так, пробачте мені, вельмишановний учителю, я спробую виправити свої помилки.
Вода — один із чотирьох елементів, з яких складається все суще. (Волька повторює.)

Учитель. Як?! Хіба вода — елемент? Скільки елементів відомо тобі?

Волька. 108. (Хоттабич включається у відповідь, Валька повторює.) Вельмишановний учителю, мені відомо чотири елементи: вода, вогонь,
повітря, земля.

Учитель. Що з тобою, чи ти занедужав?        ,

Волька. Ні, я здоровий.   .        ‘•

Учитель (помічає Хоттабича, але робить вигляд, ніби нічого не сталося).

Ага! Звідки ж береться вода, на твій погляд?

Волька. Ще в XVII ст. чернець Кірхе, той, який винайшов запальне скло, пояснив, що вся вода проходить, крізь землю у великому каналі.
На Північному полюсі вода втікає в цей канал, |
а з Південного витікає. По підземних потоках вода потрапляє в колодязі.

Учитель. Отже, виходить, ми щодня вмиваємося морською водою, що тече по каналу від Північного полюса? Звідки в тебе такі застарілі відомості про воду?

Волька. А хіба ти не бачиш, що я найстаріший! (У класі сміх, Волька збентежений.)

Учитель. А, Хоттабич! От хто розповів нам про знання давніх людей про воду! Запрошуємо Вас, Хоттабичу, на наш вечір. Сідайте, шановний,  де Вам зручно.

Волька (у руках тримає аркуш із золотою печаткою). Ось тобі, великий чарівнику, послання від членів гуртка, де написано найголовніше про воду.

Хоттабич (розгортає чистий аркуш, вертить його здивовано й передає ведучому.

–    Прочитати те, що тут написано, над мох сили. Може, ти глузуєш зі старого Хоттабича?

Волзька. Ні, я не жартую. Тут є запис, але його потрібно проявити.

Після проявлення з’являється формула води Н2О.

Ведучий. Короткий запис Н2О, а скільки праці вкладено вченими різних країн заради того, щоб установити склад води! Француз Лавуазьє пропустив водяні пари крізь розпечений рушнич­ний ствол і розклав воду на елементи — Гідроген і Оксиген. Тим самим він уперше довів, що вода — складна речовина.

Хоттабич. Отже, неправий Аристотель, який стверджував, що вода — елемент?

Ведучий. Ні, шановний Хоттабичу, вода складається із двох хімічних елементів і є склад­ною речовиною. Англійці Кавендіш і Прістлі син­тезували (тобто одержали) воду, спалюючи во­день у кисні, тим самим вони підтвердили склад води.

Учитель. Аналогічний дослід можемо й ми показати Вам, шановний Хоттабичу. Тільки спа­лювати водень ми будемо не в кисні, а на пові­трі, адже всі знають, що в повітрі є кисень, який, з’єднуючись із воднем, у результаті горіння утво­рить воду. Ми зможемо виявити її по запітнілому предметному скельцю.

Учитель демонструє дослід.

Хоттабич. Водень горить, а чому ж вода не горить?

Ведучий. Вода сама є продуктом горіння — оксидом Гідрогену.

Хоттабич. А куди ж подівся флогістон, що містився у воді?

Ведучий. Ніякого флогістону, Хоттабичу, не існує. Хіміки минулого придумали флогістон — субстанцію з негативною вагою — для пояснення процесу горіння. Ми тепер знаємо, що горіння — екзотермічна реакція, що супроводжується виді­ленням великої кількості теплоти. А зараз, Хот­табичу, послухайте, яку цікаву інформацію зна­йшли наші юні хіміки про воду.

Вода — звичайна для нас речовина. І разом із тим скільки в ній не­звичайного. Властивості води не підкоряються за­гальним закономірностям. У її властивостях бага­то відхилень. Ми називаємо їх аномаліями. Отже, перша властивість.

1-й учень. Аномалія перша.

Вода плавиться й кипить за більш високих температур, ніж її ро­дичі гідрогенселенід і гідрогентелурид. Відомо, що на температуру кипіння й плавлення речовини впливає її відносна молекулярна маса: з її збіль­шенням підвищуються температури кипіння й плавлення. Із чотирьох речовин (Н2О, Н2S, Н2Ве, Н2Те) вода має найменшу відносну молеку­лярну масу, але температури плавлення й кипін­ня у неї найвищі. Цю аномалію можна пояснити тим, що молекули вода здатні з’єднуватися одна з одною. Атом Оксигену однієї молекули води притягується атомом Гідрогену іншої молекули. Зв’язок між молекулами води називається водне­вим. (Демонструє малюнок на ватмані.)

 

 

За його рахунок молекули зв’язуються одна з одною й утворюють цілі групи молекул. Це утруднює випарювання води, а отже, підвищує температуру плавлення й кипіння.

2-й учень. Аномалія друга.

Вода — єдина речовина, що під час затвердіння розширюється. Тому густина льоду менша від густини води. От чому лід плаває на поверхні води. Цю аномалію можна пояснити тим, що зі зниженням темпера­тури збільшується число водневих зв’язків між молекулами. Це приводить до такого розташуван­ня молекул води відносно одна одної, за якого між молекулами утворюються порожнечі. Кристаліч­на ґратка льоду має ажурну будову. (Демонструє кристалічну ґратку льоду.)

Спробуємо уявити, як виглядав би світ, якби вода мала нормальні властивості, і лід був би, як належить твердій речовині, з більшою густиною, ніж у рідкої води. Узимку лід, що утворився звер­ху, як речовина з більшою густиною, тонув би, постійно опускаючись на дно водойми. Улітку ж лід, захищений товщею води, не міг би розта­нути. Струмки перетворилися б на гігантські кри­жані гроти. Промерзли б моря, океани. Наш чу­довий квітучий світ був би суцільною крижаною пустелею, подекуди покритою шаром талої води. Чудовою аномалією володіє наша дивна речовина! Завдяки їй наші водойми, які в сильні морози за­хищені крижаним дахом; сповнені життя.

3-й учень. Аномалія третя.

Звичайний для нас стан води — рідкий. Однак із того, що темпе­ратура кипіння води — її аномальна властивість, випливає, що в умовах нашої землі рідкий і твер­дий стан її — також аномалія. Нормальним має бути тільки газоподібний стан, тобто пара. Жи­телям такого світу, у якому всі властивості води були б нормальними, довелося б будувати спеці­альні машини, щоби скраплювати таку воду поді­бно до того, як це робимо ми, одержуючи рідкий кисень. Звичайна властивість води виявляється надзвичайною й дивовижною, якщо добре розі­братися.

4-й учень. Аномалія четверта.

Наявність водневих зв’язків між молекулами утруднює ви­парювання води, тому в неї дуже висока темпе­ратура випару. Дорогий друже, Хоттабичу, чи не знайдеться у Вас носової хустки? (Хоттабич ро­бить вигляд, що шукає в кишенях хустку.)

Волька (дістає свою). Будь ласка, візьміть. А що ви збираєтеся робити?

4-й учень. Не хвилюйся, Волько, зараз я спробую її спалити.

Волька. Але…

4-й учень. Спокійно, дивися уважно. (Бере хустку, намочує у воді, віджимає. Змочує спир­том і посипає стронцій нітратом. Бере хустку щипцями, підпалює.)

4-й учень. Як бачите, хустка не постраж­дала. Це пояснюється тим, що спочатку ми на­мочили хустку водою, а потім горючою речови­ною —спиртом. Спирт згорів так швидко, що змочена водою хустка не встигла навіть зайняти­ся. А посипали ми хустку стронцій хлоридом для того, щоб можна було побачити полум’я, адже полум’я під час горіння чистого спирту майже безбарвне.

5-й учень. Аномалія п’ята.

У кристалах льоду, як і в рідкій воді, кожна молекула води поєднана водневими зв’язками із чотирма сусід­німи. Тому під час плавлення льоду доводиться витрачати більшу енергію. Вода має високу тем­пературу плавлення. Коли настає зима, утворю­ється лід, вода віддає енергію, поглинену під час плавлення льоду, назад, підігріваючи землю й по­вітря.

Волька. Тепер я розумію, чому на вулиці те­плішає, коли випадає сніг.

5-й учень. Це так само пом’якшує перехід до суворої зими, сильних морозів. Саме завдяки цій чудовій властивості води на нашій планеті іс­нують осінь і весна.

6-й учень. Аномалія шоста.

У води найви­щий поверхневий натяг із усіх рідин, крім ртуті. Поверхня води завжди затягнута тонкою плівкою з молекул, міцно з’єднаних водневими зв’язками. По цій плівці, як по гамаку, бігають водомерки. Сили поверхневого натягу змушують воду підні­матися із глибини ґрунту й живити рослини. Вода сама піднімається нагору по капілярних судинах стовбурів дерев і стеблах трав, доставляючи роз­чинені живильні речовини на більшу висоту.

7-й учень. Аномалія сьома.

Вода — найпо­ширеніша речовина на землі, і в той же час ми можемо сказати, що на землі немає чистої води. Усе, що ми називаємо водою,— розчини тих або інших речовин у воді. Вода — один із кращих розчинників. У ній розчинені гази атмосферно­го повітря: азот, кисень, вуглекислий газ, аргон тощо. У ній розчинені сотні різних сполук майже всіх елементів періодичної системи. У ній зваже­ні дрібні частки пилу. Це ми й називаємо чистою водою. Розчинені у воді солі надають їй приємно­го смаку. У воді деяких джерел міститься велика кількість розчинених речовин, тому вона має ці­лющі властивості. Це мінеральна вода.

Учитель. Дійсно, друзі мої, та вода, якою кожна людина користується щодня, насправ­ді мало схожа на ідеально чисту (дистильовану) воду, що попросту не має існувати. Але ми маємо бути вдячні цій простій і водночас дуже складній речовині за те, що вона далека від ідеалу, інакше життя було б неможливим. Ідеально чиста вода безжиттєва. Ось послухайте.

1-й учень (читає вірш Леоніда Мартинова)

Вода благоволила литься!

Она блистала столь чиста,

Что ни напиться, ни умыться,

И зто было неспроста.

Ей не хватало ивы,

И горечи цветущих лоз.

Ей водорослей не хватало

И рыбы, жирной от стрекоз.

Ей не хватало быть волнистой,

Ей не хватало течь везде.

Ей жизни не хватало — чистой,

Дистиллированной воде!

Волька. Як багато нового ми довідалися сьогодні про воду. Тобі, Хоттабичу, таке й не на­сниться.

Хоттабич. Не знаю, не знаю, однак вода не такий могутній елемент, як вогонь. От я, напри­клад, будь-яку картину вогнем намалюю. Це не те що виявити водою невидимий запис,

В о л ь к а. І який же ти старий, Хоттабичу, тобі ж пояснили, що вода — це не елемент, а складна й дуже дивна речовина…

Учитель. Почекай, Волько. Зараз Хоттабич сам ще раз переконається в чудових властивостях води. А що стосується малюнка вогнем, так, будь ласка, що може бути простіше, але… знов-таки не без допомоги води, а точніше розчину. Варто до­торкнутися чарівною паличкою до чистого арку­ша паперу, як маленький вогник почне малювати свій малюнок. (Заздалегідь на фільтрувальному папері слід зробити малюнок насиченим розчи­ном і доторкнутися до краю малюнка розпеченим у полум’ї пальника залізним дротом.)

Волька. Здається, я знаю секрет цього фоку­са. Малюнок на папері був зроблений спеціальним розчином натрій нітрату. А доторкнулися Ви до паперу зовсім не чарівною паличкою, а нагрітим металевим дротом. От і пішов вогник по малюнку.

Учитель. Але це ще не все. А чи знаєте ви, що водою можна викликати вогонь? (Хоттабич і Волька здивовані.)

Ось подивіться. Я змішую дві речовини. Як ба­чите, вони одна з одною не реагують. А тепер я до­даю одну краплю води. Тепер ми бачимо вогонь і фіолетовий дим.

(Змішати порошок А1 й І2 (1:6), додати одну краплю води з піпетки й закрити скляним ковпаком.)

Учитель. Спробуй, Волько, це пояснити. Волька. Про це я нічого не знаю.

Учитель. Тоді нехай нам допоможуть наші юні хіміки.

7-й учень. Усе дуже просто. Ви змішали по­рошок алюмінію та йоду. Ці речовини добре реагу­ють між собою. Реакція йде з виділенням теплоти,

ми бачили вогонь, але… для початку реакції по­трібний каталізатор. Це така додаткова речовина, що прискорює реакцію. Такою речовиною і є вода.

Учитель. Усі, звичайно, знають, що з допо­могою води можна погасити вогонь, тому що вона й не горить, і не підтримує вогонь. Але, мабуть, мало хто з вас чув, що є такі речовини, які мо­жуть горіти й на повітрі, і у воді.

1-й учень. Я знаю таку речовину. Це маг­ній. Він горить яскравим полум’ям. Полум’я не гасне, навіть якщо внести його у воду. От поди­віться самі.

(У полум’ї запалити порошок магнію в ло­жечці для спалювання речовин. На стрижень ло­жечки надягти картонне коло для безпеки. Коли магній займеться, внести його в колбу з водою (1,5-літровий конус). Занурювати неглибоко.)

1-й учень. А після горіння утвориться біла кристалічна речовина, магній оксид, тому що він у воді не розчиняється, а осідає на дно конуса з во­дою.

Учитель.Але й це ще не все.

2-й учень. Уже скільки сказано й написано про те, що вода несе певну інформацію, яка від­бивається в структурі води. Будь-яка речовина, у тому числі й ліки, додана у воду навіть у най­меншій концентрації, передає воді свою структу­ру, а отже, і властивості. На цьому побудований принцип подоби, що використовується, зокре­ма, у гомеопатії. Точніше сказати, вода сама ко­піює структуру внесеної речовини, набуваючи її властивостей. Також вода має різну структуру й різні властивості. Найкраща структура, не зі­псована забрудненнями, хімічним очищенням і кип’ятінням, у чистої природної води, яку добува­ють з екологічно чистих природних джерел. Така вода найбільш корисна для організму людини.

Хоттабич (потирає потилицю.) Цікаво, ці­каво… У мене аж подих перехопило. Мій дід про таке не розповідав. Дайте час переварити купу ін­формації, бо голова йде обертом.

Волька. Почекай, Хоттабичу, відпочивати, може, ми ще про щось дізнаємось… А що можна розповісти про воду з погляду фізики?

Фізик. Після такої докладної розповіді про воду мені практично вже нема чого додати. А да­вайте зробимо так: ми всі разом згадаємо фізичні властивості води, а допоможуть нам у цьому наші гості. Зустрічайте!

З’являються Шерлок Холмс і доктор Ватсон.

Як ви знаєте, наш друг Шерлок Холмс — лю­дина досвідчена, спостережлива, тямуща. І, ма­буть, про воду знає все. Тому не тільки буде ста­вити нам запитання, але й допоможе оцінити від­повіді. І, повірте, доктор Ватсон, чия практика останнім часом процвітає, не залишить правильну відповідь без належної винагороди.

Наші гості як щирі англійці дуже люблять пити чай. Будь ласка, до столу, і ви, Волько й Хот­табичу, приєднуйтеся.

Шерлок Холмс. Шановна господарко, у Вас на кухні кипить чайник.

Господарка. Ой, точно! (Тікає.)

Доктор Ватсон. Дорогий Холмсе, а як Ви здогадалися, адже кухні звідси не видно?

Шерлок Холмс. Та це ж елементарно, лю­бий Ватсоне… А втім, нехай Вам спробують від­повісти учні.

Відповідь. Коли чайник кипить, то кришка за­звичай побрякує, адже в чайнику завдяки парі, що утворилася, тиск підвищується й піднімає кришку; при цьому частина пари виходить, тиск зменшується, кришка опускається, видаючи під час удару звук. Далі все повторюється.

З’являється господарка з підносом: склянки, чайник, цукорниця, чайні ложечки. Доктор Ват­сон задоволено потирає руки, бере чайник і хоче налити окріп у склянки.

Шерлок Холмс.Стійте!!! Любий Ватсоне, чим ми так Вам насолили? Ви ж ризикуєте нас усіх обварити! (Шерлок Холмс кладе чайні ложки в склянки, потім обережно розливає чай.) До речі, я рекомендував би Вам використати більш тонко­стінні склянки.

Доктор Ватсон. Я так і не зрозумів, навіщо Ви це зробили?

Шерлок Холмс. А нехай Вам учні допо­можуть. Отже, з якою метою я, перш ніж налити окріп, поклав у склянку чайну ложку?

Відповідь. Під час наливання окропу в склян­ку її внутрішні стінки нагріваються і скло розши­рюється, зовнішні ж, не встигнувши прогрітися, залишаються в колишньому стані, скло деформу­ється й руйнується.

Хоттабич. Я дуже люблю гарячий чай, тому додаю цукор тільки перед тим, як пити.

Шерлок Холмс. Розумніше це робити рані­ше, відразу як Вам налили його.

Хоттабич. Не може бути. От роки, допомо­жіть старій людині. Поясніть, у чому справа. Чи правий цей вельмишановний?

Відповідь. Правий. Якщо цукор покласти в га­рячий чай, то його температура відразу понизить­ся, а чим вона нижче, тобто чим менше відрізня­ється від кімнатної, тим повільніше остигає чай.

(Господарка відкриває кришку чайника, звід­ти вириваються клуби пару.)

Валька. Обережно, обережно, опік цим тума­ном дуже небезпечний,

Шерлок Холмс. На жаль, Водько, у твоїй фразі є помилка. (До зали.) То в чому ж тут помил­ка, друзі? І чому опік парою небезпечний?

Відповідь. Волька правий, опік парою, дій­сно, небезпечний, тому що питома теплота паро­творення води дуже висока й під час конденсації пари частина тепла віддається руці. Але Волька не правий у тому, що над чайником він побачив пару, а не туман.

Хоттабич. От справжній чай (із задоволенням дмухає на гарячий чай) Зовсім недавно я гостював високо в горах. Чай там чомусь ніколи не був досить гарячим.

Шерлок Холмс. Ну, це нескладно пояснити. (До зали.) Правда, друзі?

Відповідь. Температура кипіння залежить від атмосферного тиску. З висотою атмосферний тиск зменшується й температура кипіння теж змен­шується, у горах температура кипіння води може бути, наприклад –  70 °С.

Шерлок Холмс. До речі, ми з Ватсоном мо­жемо закип’ятити воду й за кімнатної температу­ри. Ось дивіться. (Відкачує воду зі скляної колби вода закипає.)

Доктор Ватсон. А я можу закип’ятити воду з допомогою холодної води. (Поливає іншу посудину холодною водою, вода закипає.)

Хоттабич. Шановні чарівники, де з вами змагатися Хоттабичу?!

Шерлок Холмс. Тут нічого чарівного не­має. Друзі, поясніть, чому вода закипає?

Відповідь. Зі зниженням температури тиск па­дає, вода в посудині закипає, тому що температу­ра кипіння залежить від зовнішнього тиску.

Хоттабич. Усезнаючі, можливо, ви тоді розкриєте мені очі й на таке явище. Чому в кра­їні наших шановних друзів зими не такі суворі, як у вас, хоча, наскільки мені відомо, сонце од­наково посилає на їхні й на наші землі свої про­мені?

Відповідь. Морський клімат м’якший від конти­нентального, тому що питома теплоємність води значно більша й у разі зниження температури вода віддає навколишньому середовищу досить велику кількість теплоти.

Шерлок Холмс. От бачите, любий Хоттаби­чу, як багато знають учні! А ще вони можуть або незабаром зможуть пояснити: чому випадає роса, коли йде град, звідки беруться хмари, чому в Лон­доні тумани такі густі, як угадати наближення весни й чому сніжинки такі гарні?

(Пісня й танець «Ви знаєте, що диво…».)

4-й учень. Ми багато говорили сьогодні про властивості води й тепер знаємо, у які хімічні ре­акції вона може вступати. Але, мабуть, мало хто знає, у результаті яких перетворень можна одер­жати воду.

1-й учень. Ми сьогодні довідалися, що під час горіння водню утворюється вода.

4-й учень. Правильно, але є й зовсім незви­чайні реакції, однак у результаті  деяких ін­ших речовин – теж виходить вода.

Хоттабич. О, тепер я багато чого зрозумів. У все це навіть повірити важко.

Учитель. Але й це, Хоттабичу, ще не все. Да­вайте послухаємо біолога.

Біолог. Життя на нашій планеті виникло у воді. Людський організм середньої ваги містить приблизно 5 цебер води, тобто 65 % ваги людини. Якщо втрата вологи становить 10—12 %, то настає смерть. Мозок людини містить 85% води, сер­це — 70 %, кров — 84 % , а кістяк — 22 % води.

Ведучий. А зараз — коротенька вікторина.

Вікторина

Чому дощова вода не має смаку?

Яка вода називається дистильованою?

Чи корисно постійно її пити?

Чому вода не горить?

Які ви знаєте прислів’я й приказки про воду?

Під лежачий камінь вода не тече.

Без води й ні туди, і ні сюди.

Де вода, там і життя.

Без дощу й трава не росте.

Вода весною мудра, а не восени.

Від дощу земля зеленіє, а від праці народ ба­гатіє.

Дощ — масло для землі, сніг — покривало.

Поки корінь у воді, можна чекати плодів.

Розлитої води не збереш.
Вода дорожче від алмаза.

Біолог. Академік Карпинський говорив: «Вода — найдорогоцінніша мінеральна сировина. Це не тільки засіб для розвитку промисловості й сільського господарства, вода — це жива кров, що створює життя там, де його не було».

Здавна людина мріяла про безсмертя. Ман­дрівники в заморських країнах, алхіміки в лабо­раторіях завзято шукали еліксир життя й джере­ло вічної молодості. Але вони не припускали, що таємничий еліксир — це звичайна вода.

Тисячу років може лежати в сухій землі зерно, але торкнися його крапля води — і воно оживе. За всіх часів вода перетворювала посушливі степи на родючі поля, пекучі піски — на квітучі оазиси.

Історія Землі — це насамперед історія води. Багатолика — примхлива й мудра, нещадна й сильна — вона безперервно міняла и міняє ви­гляд нашої планети.

З’явилася людина, виросли селища, міста, за­диміли труби заводів. І люди стали помічати, що води катастрофічно не вистачає.

Ведуча

Признаться, равнодушно иногда

Глядим, как льется, плещется вода.

Не потому ли, что вода — река,

И озеро, и даже облака?

И ми тогда лишь в чєрный час беды

Осознаем величие воды.

Но нет страшней бедьі

Прийти и не узнать своей воды,

Своей реки!

Трава в воде черна,

Вода в реке бела,

А синей от рождения била.

На вид она, никто не знает, какова.

(Виходять на сцену декілька хлопців у бруд­ному одязі, із брудними обличчями. Співають час­тівки.)

ЧАСТІВКИ

Течет речка невеличка, С химикатами водичка. В ней и краска єсть, и битум, Имя речки позабыто.

Новый химзавод поставлен —

Заработал быстро…

И водичка в речке стала

Нежно-золотистой.

Предложил своей сестричке

Красить волосы на речке.

Цвет по вкусу подобрать

Можно, если место знать.

Стали наши водоемы,

Как лаборатории —

В них и нефть, и кучи лома,

И масла моторные.

Как на нашей речке

Воду пьют овечки.

Наглотались грязной —

Получили язву…

Мы с соседом спозаранку

Ходим вместе на рыбалку.

Что поймаєм там вдвоем,

В «саконд хэнд» мы отнесем.

Мы полить решили грядку,

Набрали водички кадку…

И полили до отказу —

Все жуки подохли сразу.

Из такой богатой речки

Вдруг позвал меня вьюнец: —

Ты поймай меня скорее,

Все равно мне здесь конец!

Ведучий. Ріка вмирає…

Ведуча. Господи, і хто б подумав, що ми її пе­реживемо! Скільки в ній було живучості, співучої кипучості весняної!

Учитель. Металурги полюбляють розповіда­ти притчу про хитрих хіміків, що купували дим. Приїхали одного разу хіміки на якийсь завод і го­ворять:

Продайте нам, будь ласка, дим!

Дим? — здивувалися металурги.

Саме дим, що валить із труб заводу.

Кому він потрібний! Забирайте даром!

Забрали хіміки в металургів дим і стали одер­жувати з нього тисячі найцінніших хімікатів — солей рідкісних і розсіяних елементів.

Це, звичайно, притча. Але саме хімія здатна перетворити на ресурси відходи виробництва.

Ведучий. Ми пишаємося багатством рідного краю. Разом із тим ми свідки того, які зміни від­булися в природі в результаті діяльності людини. Неможливо зберегти красу природи, цілісність водойм, не навчаючись у самої природи.

Ведуча. Сьогодні вода перестає бути просто даром природи. Вона стає особливо коштовним видом продукції, однією з основ життя на нашій планеті.

Ведуча. От і добіг кінця наш вечір.

Хоттабич. Спасибі всім…

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,319sec