ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ

Мета: охарактеризувати стан життя різних верств українського населення; вміти визначати риси традиційно-побутової культури; давати оцінку становищу української жінки в суспільстві.

Основні поняття:фольклор, декоративно-вжиткове мистецтво.

Обладнання: картки з джерелами інформації.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ.

І. Організаційна частина уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за питаннями

  1. Фольклор.
  2. Декоративно-вжиткове мистецтво.
  3. Повсякденне життя.
  4. Зміни в житті українських жінок.

    ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

    1. Які народні пісні ви знаєте?
    2. Які види прикладної народної творчості вам відомі?

    IV. Вивчення нового матеріалу.

    Повідомлення учнів.

  5. Фольклор.

    У народній пам’яті зберігалися високі надбання усної народної творчості попередніх поколінь. Продовжував жити й збагачуватися героїчний епос. Не втрачали популярності історичні пісні, думи про героїв Національно-визвольної війни. Останні, як правило, виконувалися кобзарями в супроводі бандури, кобзи або ліри. Найвище шанування завдяки надзвичайній пам’яті, чудовому голосу та високій музичній майстерності здобув сліпий кобзар Остап Вересай. Добре відомими були й кобзарі Павло Братиця й Михайло Кравченко.

    Народні музики грали також на цимбалах, сопілках, скрипках, басолях. їхній репертуар пов’язувався з народними піснями й танцями: козачком, гопаком, дудочкою та ін. Жодне народне свято не обходилося без троїстої музики — скрипки, цимбал і бубна. У селах, особливо у свята, усю ніч лунали пісні.

    Активно розвивався фольклор, у якому знаходили відображення тяжкі умови праці на фабриках і заводах. Досить поширеними стали наймитські та заробітчанські пісні. В усній народній творчості поширився казковий жанр, скарбниця народної мудрості поповнювалася приказками, прислів’ями.


    Історичний факт. Український фольклор приваблював і європейських композиторів. Так, перебуваючи в 60-х роках за кордоном, Марко Вовчок протягом двох тижнів щодня по 5 годин наспівувала з пам’яті українські народні пісні німецькому композитору Едуарду Мертке. Так було впорядковано до друку 8 збірників, але вдалося видати лише один у Лейпцигу в 1866 р. Він містив слова й ноти понад 200 українських народних пісень.

    ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

    Славнозвісний російський композитор П. Чайковський упродовж 20 років відвідував Україну, подовгу жив на Поділлі й дійшов висновку: «Бувають щасливо обдаровані натури і бувають також щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант. Це — українці».

  6. Декоративно-ужиткове мистецтво.

    Продовжувало розвиватися художнє ткацтво. Наприкінці XIX ст. народні майстрині вже використовували фабричні нитки й барвники. Не було такого села, у якому б не ткали килимів, рушників, скатертин, наміток, божників. Останніми прикрашали ікони на покутті. Виготовляли також домоткані пояси, попружки, крайки, баюрки та різноманітні декоративні елементи: бомбончики, дармовиси, кутасики, торочки, френдзлі тощо.

    Одним із досягнень українського народного ткацтва було виготовлення картатих плахт, характерних для Полтавщини, Чернігівщини й Київщини. Вони ткалися здебільшого з вовни й шовку: усе поле заповнювалося клітинами, що складалися з візерунків і дрібних геометричних елементів. Вони мерехтіли й мінилися барвами під різним кутом освітлення.

    Найпопулярнішим видом прикладної народної творчості було вишивання. Воно не потребувало громіздкого устаткування. Фантазію не обмежували можливості техніки. Для вишивання найчастіше використовували нитки червоного кольору — символу життя, творчої енергії, завзяття. Вишивкою прикрашали рушники, скатерки, підзори на простирадлах. Вона була майже неодмінним елементом одягу. Вишивка оздоблювала хустки, фартухи, кожухи, а особливо коміри, рукави, манжети, лиштви сорочок, які
    називали «вишиванками».

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,312sec