ПОЛІТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ КИЇВСЬКОЇ РУСІ. РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА. ПОЛІТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ КИЇВСЬКОЇ РУСІ. РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА

Мета: охарактеризувати особливості політичного і соціального устрою Київської Русі; ознайомити учнів з розвитком землеробства, ремесел та торгівлі на Русі; розвивати вміння працювати з текстом, робити виснов­ки, критично мислити.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

Обладнання: Свідерський Ю. Ю., ЛадиченкоТ. В., Романишин Н. Ю. Іс­торія України: Підруч. для 7 кл. — К.: Грамота, 2007; атлас «Історія Украї­ни. 7 клас», ілюстрації до теми.

Поняття: «монархія», «віче», «боярська рада», «бояри», «єпископ», «мит­рополит», «смерди», «рядовичі», «закупи», «холопи», «челядь», «вотчина», «скань», «зернь», «перегородчаста емаль», «дитинець».

 

ХІД УРОКУ

  1. I.     Організаційна частина уроку
  2. II.  Мотивація навчальної діяльності

Тема уроку записана на дошці.

Завдання

  1. У записі теми уроку знайдіть відомі вам терміни.
  2. Поясніть їх значення.

Називаються терміни «політичний устрій» та «суспільна органі­зація». Як правило, учні пояснюють, що політичний устрій — це спосіб організації державної влади; суспільна організація — розподіл населення на різні верстви (прошарки).

3.  Керуючись даними визначеннями та темою уроку, сформулюйте
завдання уроку. Запишіть їх у зошити. Зачитайте в класі.

Учитель записує пропозиції учнів на дошці, наголошуючи, що виконання визначених ними завдань є метою уроку.

III.    Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з використанням схеми «Система державного правління за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого»

Київська Русь сформувалася як феодальна монархія, тому її соціальний устрій і господарсь­ке життя були типовими для такого виду держав.

Основні риси феодального ладу Київської Русі в Х-ХІ ст.

Економічні риси

Соціальні риси

  • ·Натуральне господарство (все необхідне для життя вироблялося у феодальному маєтку; торгівля розвинена слабко).
  • ·Земля – головне джерело багатства.
  •  Більша частина землі належала феода­лам. Це дозволяло їм експлуатувати се­лян, змушуючи їх працювати на панщині і платити оброк.
  • Частина селян потрапила в особисту за­лежність від феодала, перетворившись в кріпаків. (Законодавчо кріпосництво було оформлено пізніше, у XVI ст.).
  • ·Великі і удільні князі були, як правило, од­наково шляхетного походження.
  • ·Частим явищем були міжусобні війни.
  • ·Для ведення міжусобних воєн і захисту майна феодали мали дружину – озброє­них, підготовлених воїнів.
  •  Землероби-общинники були погано за­хищені законами. їхня доля залежала від волі феодалів. Кріпаки за соціальним станом були близькі до рабів.

Влада в Київській Русі належала Київському князю – Великому князю. На рішення князя впливали бояри (знатні феодали, нащадки родоплемінної знаті) і народне віче, але в цілому влада Великого князя була необмеженою.

Великий князь приймав закони, вів міжнародну політику, організовував збір данини (полюд­дя). Він був військовим керівником держави, дбав про зміцнення кордонів держави та її за­хист від ворогів.

В міру розвитку феодалізму збільшилася кількість князівських слуг, що брали участь в управлінні державою.

 

Соціально-політичний устрій Київської Русі (Х-Хї ст.)

Соціальні групи населення (класи)

  • ·феодали (князі, бояри, удільні князі);
  • ·духовенство («чорне», тобто ченці, і «біле» – мирське);
  • ·селяни (залежні і вільні);
  • ·ремісники (залежні і ті, які не потрапили в залежність від феодалів);
  • ·міська біднота;
  • раби (холопи).

Державна влада

  •  Київський князь – верховна державна влада; народне віче (скликалось до XIII ст.).

Управління державою

  • · Київський князь, місцеві князі;
  • князівська адміністрація, до якої входили:
  • тисяцькі (воєначальники, що очолювали давньоруське ополчення);
  • посадники (намісники князя);
  •  волостелі (управляли волостю або маєтком князя);
  • тіуни (тівуни, або огнищани, – князівські і боярські слуги, що брали участь в управлінні волостю, містом, відповідали за збереження майна свого пана);
  • палацові чини (керівники окремих галузей князівського управління);

міський патриціат (керував містами, складався з крупних феодалів).

Самостійна робота

Прочитати текст підручника (С. 80-82) і скласти таблицю.

Приклад заповнення таблиці

Галузь гос­подарства Характерні ознаки розвитку
Сільське господарс­тво 1.   Перехід до парової системи з трипільною сівозміною.

2.  Удосконалення знарядь праці, виникнення плуга із залізним наральником.

3.   Використання органічних добрив.

4.   Підвищення врожайності

Ремесла 1.  Розвиток металургії, вироби якої користувалися попитом за кордонами Русі.

2.   Розвиток гончарства.

3.  Розвиток ювелірного ремесла: скань — вироби з крученого, срібного або золотого дроту; зернь — маленькі золоті чи срібні зерна накладалися на малюнок і припаювалися; перегородчаста емаль — склоподібною масою
різних кольорів покривали підготовлені, створюючи
красиві й довговічні прикраси.

4.  Розвиваються ремесла з обробки шкіри, дерева, каменя, кістки.

5.   Розвиток домашніх ремесел — прядіння і ткацтва.

6.   Існувало понад 60 ремісничих професій

Торгівля 1.  Географічне положення сприяло перетворенню Києва на
міжнародний торговий центр

2.  Три торгові шляхи: «грецький» — з Північної Європи
до Візантії; «залозний» — з Європи через Кавказ до
арабського сходу; «соляний» — з Криму до Києва.

3.   Тісні торгові відносини з Візантією

 

Робота з підручником

Господарське життя Київської Русі було типовим для феодальних держав. Основним заняттям залишалося землеробство. З’явилася трипільна система землеробства. Рільницьке землеробство витиснуло мотичну обробку ґрунту. Вирощувалися пшениця, овес, просо, жито ячмінь. Населення займалося також скотарством, мисливством, рибальством, бортництвом ремісництвом. Склалося три види сільських господарств:

Сільські поселення вотчина

(погост, мир, слобода, село) – поселення селян;

– володіння князя. Вотчина складалася з господарства князя (земля, будівлі інвентар і т. д.) і селянських господарств, що потрапили в залежність від ньо­го. Вотчиною управляв боярин-огнищанин, який розпоряджався князівським слугами – тіунами;

феодальні – володіння феодалів. Розвиток феодалізму сприяв появі значної кількості господарства великих, середніх, дрібних феодальних господарств.

У господарському житті Київської Русі велике значення мала торгівля. Історія торгівлі Київсь­кої Русі поділяється на два періоди:

1-й (IX — середина XI ст.) – розквіт торгівлі: зміцнювалися торговельні зв’язки з Візантією Хазарією; зросла роль арабських купців; йшла жвава торгівля з країнами Західної Європи.

2-й (середина XI – XII ст.) – занепад торгівлі на півдні через міжнародну обстановку (заги­бель Арабського Халіфату, Хрестові походи, напади половців; конкуренція генуезців, -венеці­анців). Торгівля частково переноситься на північ – у Новгород,- Смоленськ, Полоцьк.

–  хутро, віск, мед, льон, полотно, срібні вироби;

–  дорогі тканини (візантійські паволоки, парча, східні шовки); срібло олово, свинець, мідь; прянощі, пахощі, лікарські рослини; візантійсь­ке церковне начиння; барвники.

IV. Домашнє завдання

  1. Опрацювати матеріал підручника (Свідерський Ю. Ю., Ладичєн-ко Т. В., Романишин Н. Ю. Історія України: Підруч. для 7 кл. — К.: Грамота, 2007. — § 8), читати, відповідати на питання, за­своїти нові поняття.
  2. Заповнити таблицю «Зовнішня торгівля Київської Русі».

Країна

Що у неї купували

Що їй продавали

     

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

ПОЛІТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ КИЇВСЬКОЇ РУСІ РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА (154.7 KiB, Завантажень: 16)

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,346sec