Покращення розуміння проблем учнів 5-х класів

Мета: покращення розуміння проблем учнів 5-х класів. Запобігання конфліктам та допомога дітям в адаптації.

 

План семінару

  1. Дорослий очима п’ятикласників.
  1. Портрет п’ятикласника за результатами дослідження, основних «зон труднощів».
  2. Ознайомлення вчителів з деякими виявами дезадаптації в дітей та зі способами подолання труднощів.

Входячи до класу і починаючи урок, учитель помічає, як уважні допитливі очі учнів спостерігають за кожним його рухом, за кожним словом, вивчаючи дорослого. Учні 5-х класів уже мають досвід спілкування та взаємодії з дорослими. Наскільки він позитивний? Як складуться стосунки з новим учителем? Чи виправдає очікування дитини нова незнайома доросла людина, адже саме від цього залежить прихильність до вивчення конкретного предмета, бажання ходити до школи, соціалізація в колективі та загальне самопочуття дитини.

Виявляючи загальні зони труднощів наших 5-класників за методикою «Незакінчені речення», аналізуючи речення «Дорослі завжди …», було складено груповий портрет дорослого, який, на думку наших учнів, цього року має такий вигляд:

«Дорослі завжди — нудні і з ними нецікаво; керують, серйозні, сварять, кричать, курять, п’ють, іноді бувають неправі; завжди не розуміють дітей».

«Дорослі завжди хвалять, що ростемо; пояснюють, якщо ми не розуміємо; жаліють, ввічливі, хочуть, щоб нам було добре, завжди праві ».

 

«Дорослі завжди набридають і принижують; сварять, кричать; показують, що вони розумніші; не підтримують, не дають самостійності, нічого не купують за отримані 12 балів; думають тільки про себе; іноді не розуміють; злі, але бувають хороші».

«Дорослі завжди дуже добрі, можуть усе купити; розуміють, підтримують; люблять і голублять, але коли не слухаюсь, ображають».

 

«Дорослі завжди хочуть нас повчати; змушують робити уроки і їсти; не розуміють і не вірять; б’ються, курять».

«Дорослі завжди праві, ходять на роботу, розуміють мене, поважають, добрі».

Речення про нерозуміння дорослим дитини зустрічається найчастіше (в 23 %). Аналіз висловлювань про дорослих на основі попереднього досвіду (сім’я, дитячий дошкільний заклад, вчителі початкової школи) свідчить, що в класі склалась однакова ситуація — 1/3 учнів позитивно налаштовані до дорослого, а 2/3 — з недовірою.

Якщо для дорослих не завжди важливо, що думають про них інші, для учнів 5-х класів, у яких формується своє «Я», це має особливе значення, бо неприємна думка може зруйнувати, негативно запрограмувати «Я» дитини.

31,5 % учням неприємно, коли дорослі на них кричать, ображають, сміються з них, погано про них думають;

•    22,5 % учнів — мають проблеми у спілкуванні з дорослими, хоча щодо ново
го класного керівника налаштовані дуже позитивно.

Навчання і оцінки для п’ятикласників — головний предмет переживання: радіють успіхам у навчанні і бажають учитися — 22,5 % учнів;

  • 54 % учнів—радіють хорошій оцінці, це для них найкращий стимул;
  • 4,5 % учнів — радіють, коли їх хвалять; 36 % учнів — цікаво вчитися;
  • 36% учнів засмучуються, коли на них у школі кричать і ставлять погану оцінку;
  • 13,5 % учнів не мають бажання вчитися;
  • 4,5% учнів вважають, що їм «не дано» вчитися. Для таких дітей потрібно створити ситуації успіху, підтримати та вселити впевненість на можливість подолання труднощів, які виникають під час виконання завдань.

Сімейні проблеми також впливають на навчання дітей:

•    13,5 % учнів переживають сімейні негаразди;

  • 18 % учнів заважають навчатися брат чи сестра;
  • 9 % учнів не виправдовують високих вимог батьків і вважають, що змушені обманювати їх;
  • 22,5 % учнів виправдовуючи вимоги батьків, мають за мету отримати золоту медаль за успіх у навчанні;
  • 31,5 % учнів мріють порадувати батьків, хочуть здобути освіту або добре закінчити школу;
  • 18 % учнів бояться бути побитими вдома за «погану» оцінку;
  • 13,5 % учнів швидко втомлюються і погано почувають себе у школі;
  • 22,5 % учнів переживають неприємності, коли навколо них бігають, кричать, б’ються однокласники;
  • 31,5 % учнів хвилює питання спілкування між хлопцями та дівчатами;
  • 72 % учнів майбутнє здається радісним, добрим і успішним;
  • 9 % учнів навпаки, песимістично налаштовані;
  • 63 % учнів бажають зробити щось корисне для людей і світу, щоб всі були щасливі;
  • 27% учнів дотримуються здорового способу життя і хвилюються за довкілля.

    Ось коло основних питань, які турбують наших п’ятикласників. Знання про них дадуть змогу вчителю краще розуміти дітей та вчасно допомогти їм у вирішенні їхніх проблем.

    Спостерігаючи за учнями, можна помітити їхню неадекватну поведінку, яка може спричинятися певними акцентуаціями характеру дитини, що виникають внаслідок невдалих виховних впливів і виражаються у формуванні «хибної мети» поведінки. Така мета опосередковує сприйняття дитиною дійсності, змушує неадекватно сприймати світ і неадекватно реагувати на нього. Дитина починає вередувати, сперечатися, не підкорятися вимогам, робити навпаки. Перед тим, як здійснити корекцію, необхідно з’ясувати, що саме спонукає дитину до такої поведінки, з якою метою вона провокує суперечки. Сама дитина про це не здогадується, оскільки не усвідомлює глибинні мотиви своєї поведінки. Завдання практичного психолога — визначити ці мотиви й усунути хибну мету.

    ДЕЯКІ ОРІЄНТИРИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДИТИНОЮ

    Деякі діти готові на все, аби привернути до себе увагу, вони бешкетують і сперечаються тільки для того, щоб їх помітили, повиховували». Щоб допомогти такій дитині, – треба неодноразово показати їй, що її люблять, нею пишаються саме тоді, коли вона самостійно чимось займається, приділяти їй якнайбільше уваги не тоді, коли вона вимагає цієї уваги. Якщо такої можливості немає, можна спокійно зіслатися на зайнятість, термінову справу, перенести розмову на інший час тощо, але потім обов’язково поговорити з дитиною, причому з власної ініціативи. Є діти, чия неслухняність є наслідком затяжної «боротьби за самостійність». Це трапляється тоді, коли дорослі намагаються щохвилини керувати дитиною. Виконати безліч вказівок психічно повноцінна дитина не може, і тому вона змушена не реагувати на них. У результаті формується звичка не зважати на вимоги дорослих, чинити по-своєму, тобто впертість, вередливість. Згодом дитина може вдаватися до хитрощів, обману, демонстративної непокори.

    Щоб налагодити стосунки з такими дітьми, варто звернути увагу на словесне оформлення звертань до них. Дуже часто батьки або вчителі самі провокують упертість дитини, висловлюючи їй свої вимоги або зауваження в роздратованому імперативному тоні (« Мерщій геть у коридор!»; «Ти чому не поклав щоденник на парту?!»). Це одразу передається дитині, і вона так само різко відповідає відмовою. Навіть якщо останнє слово залишиться за дорослим, дитина все одно набуває негативного досвіду.

    У таких ситуаціях доречно поводитися впевнено, без роздратування та обурення. Доцільно визнати право дитини на власну точку зору. Але водночас слід наполегливо підводити дитину до виконання необхідних дій. У такій ситуації учням ні з ким сперечатися та нікого вмовляти.

    Діти, що не відчувають любові до себе, також вирізняються неслухняністю та конфліктністю. Дитина відчуває ревнощі, заздрість до інших дітей, бажання образити їх, а також і дорослих, які всіх люблять, а її лають. Ця невдоволеність постійно спонукає дитину не підкорятися дорослим, робити саме те, що заборонено. Чим більше ми будемо обурюватися вчинками такого «непослуха», тим більше він буде стверджуватися в позиції «скривдженого». У таких випадках необхідно подолати своє роздратування і спробувати ставитись до дитини ухвалено, ласкаво, доброзичливо. Жодні інші заходи впливу, навіть найсуворіші, на таку дитину не діють. Неможливо висвітлити всі соціально-психологічні та особистісні проблеми, характерні для шкільного віку. Однак за умови запобігання або подолання навіть наведених вище труднощів шкільної адаптації дитини можна уникнути багатьох проблем особистісного розвитку, які починаються в молодшій школі, виявляються у підлітковому віці й часто супроводжують усе подальше життя людини.

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Література

  1. Александровский Ю. А. Состояния пси-хической дезадаптации и их компенсация. — М.: Наука, 1976.
  2. АрбузоваВ.Н. Клинико-психологичес-кие особенности школьнои дезадаптации у старшекласников // Охрана здоровья детей и цодростков. Вьіп. 23. —К., 1992.
  3. Берне Р. Развитие Я-концепцйи и вос-питание.—М.: Прогребе, 1996.
  4. Вассерман Д.И. и др. О системном под-ходе в оценке психической дезадаптации // Обозрение психиатрии и медицинской психо-логии им. В.М.Бехтерева. — 1994. — № 3.
  5. Каган В.Е. Психогенннеформьі школьнои дезадаптации // Вопросьі психологии. — 1984. — № 4.
  6. Крьілов Д.Н. Критическиепериодьіфор-мирования личности // Здоровье. Развитие. Личность. — М.: Медицина, 1990.

 

  1. Лейтес Н.С Возрастнне особенности развития склонностей //Проблеми общей, возрастной и педагогической психологии. — М., 1978.
  2. Практическая психология образова-ния / Под ред. И.В.Дубровиной. — М.: Сфера, 1997.
  3. Психологическая профилактика дезадаптации учащихся в начале обучения в еред-ней школе / Под ред. Л.П.Пономаренко. — Одесса: АстроПринт, 1999.

 

  1. Раттер М. Помощь трудньїм детям. — М.: Прогресе, 1987.’
  2. Руководство практического психолога. Психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической служби / Под ред. И.В.Дубровиной. —М.: Асайетіа, 1995.
  3. Снегирева Т.В., Платон К.Н. Особенности межличностного восприятия в подрос-тковом и раннем юношеском возрасте. — Ки-шинев, 1988.
  4. Зльконин Д.Б. Избранньїе психологи-ческиетрудьі. — М.;Педагогика, 1989.

     


     

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,324sec