ПОГОВОРИМО ПРО ШКІЛЬНУ ДЕЗАДАПТАЦІЮ

Першокласник із захопленням і надією переступив поріг школи, але вже через кілька місяців почав страждати від необхідності бути в ній щодня. Чим пояснюється таке ставлення до школи? Чи можуть батьки щось змінити?

Якщо дитина не дуже добре пристосовувалася до відвідування дошкільної установи, або зовсім її не відвідувала, не дивно, що можуть виникнути певні ускладнення і в першому класі.

Це явище називається шкільною дезадаптацією. На жаль, менше 50 % дітей легко адаптуються до шкільних вимог. Пізнавальна активність маленького школяра досить висока: він ставить запитання, радіє, коли відкриває для себе нові знання. Але ця допитливість наштовхується на певні протиріччя — як внутрішні, так і зовнішні. Наприклад: «Хочу, але не можу»; «Нецікаво, але треба»; «Цікаво, але про це не розповідають»; «Треба поміркувати, але вимагають швидкої відповіді»; «Це я можу, але цього не вимагають».

Поступово вогник бажання все знати, бути попереду, стати найрозумнішим згасає, а на зміну йому приходять неуважність, тривожність тощо.

Які ж діти відчувають складнощі при адаптації до школи? Як показують дослідження, труднощі в адаптації нерідко обумовлені об’єктивними факторами. До дітей, що важко адаптуються, належать, як правило:

• діти з відхиленнями в інтелектуальній, комунікативній, мотиваційній або емоційній сферах;

• діти, які мають хронічні хвороби, через які змушені пропускати багато уроків;

• діти, в яких порушена саморегуляція поведінки або недорозвинене мовлення;

• діти з неблагополучних або неповних сімей, які від початку і надалі не отримують від дорослих підтримки та допомоги в навчанні.

Що можуть зробити батьки, щоб полегшити адаптацію дитини до початкової школи? Їхня позиція повинна бути активною:

• створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, в яку ходить дитина, і підтримуйте високий статус школи і вчителя при сімейному спілкуванні;

• допомагайте, якщо це доцільно, при виконанні складних домашніх завдань, підтримуйте у дитини впевненість у своїх силах, високу самооцінку («яз цим успішно впораюсь!»);

• запобігайте перевантаженню (фізичному та інтелектуальному), яке негативно впливає на стан психічного здоров’я. Сплануйте з дитиною раціональний режим дня так, щоб у ньому знайшлося місце і тривалим прогулянкам, і спортивним та рухливим іграм, і домашнім завданням, і щирим розмовам про проблеми і труднощі;

• навчіть дитину доцільно використовувати позашкільний час, наприклад, привчайте вчасно обідати і відпочивати після уроків. Задане додому спробуйте зробити з нею того дня, коли з цього предмету був урок в школі. Тоді краще спрацьовує пам’ять і розуміння матеріалу виявляється глибшим. Виділіть «важкі» дні і-частину завдань виконуйте заздалегідь;

• виявляйте, підтримуйте і розвивайте здібності дитини до тих видів діяльності, якими вона захоплюється, і в яких має певні успіхи. Допомагайте дитині відкрити в собі сильні сторони (навички, риси), які цінуються, приймаються, дають відчуття внутрішньої рівноваги, поваги і довіри до себе.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або психологом. Якщо ж причиною дезадаптації є порушення нервово-психічного здоров’я дитини (підвищена стомлюваність, боязкість, невпевненість в собі, тривожність, стійкі переживання з приводу стосунків з однокласниками), бажано отримати допомогу у дитячого психіатра або психотерапевта.

 


 

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,327sec