ПОГОВОРИМО ПРО ЛІВОРУКІСТЬ

Ваша дитина — шульга. їй скоро виповниться 6 років. Тримати ложку, виделку, малювати, конструювати вона намагається лівою рукою. Це в неї виходить набагато краще і спритніше, ніж правою. Багатьох батьків турбує: наскільки це нормально, і чи не впливатиме ліворукість на розвиток дитини, опанування нею різних видів діяльності (навчальної, трудової, спортивної)? Що взагалі радять фахівці: залишати так, як є, або ж перевчити все робити правою?

Ще не так давно вважалося, що всі повинні писати правою рукою, а ліворукість потребувала « переучування ». При цьому використовувались навіть жорстокі методи (наприклад, обмотували, прив’язували чи надягали рукавицю на ліву руку і дозволяли користуватися тільки правою), які не враховували можливості самої дитини, її здоров’я, провокували неврози. Існувала думка, що якщо всі пишуть правою, значить, і моя дитина буде робити так само. Але ліворукість — не каприз або примха дитини. Зазначимо, що у 90 % дорослих людей провідною рукою є права, а у 10 % — ліва або обидві рівноцінно.

При цьому всі властивості провідної руки обумовлені розподілом функцій між правою та лівою півкулями головного мозку. Як відомо, дія кожної руки регулюється протилежною півкулею: у праворукого — лівою, у ліворукого — правою. Таким чином, у ліворуких і праворуких — різна організація діяльності мозку. Намагаючись перевчити дитину, дорослі порушують цю природну організацію, «перебудовуючи» діяльність мозку, примушуючи його робити те, що суперечить його функціям. Ось чому перенавчання проходило так складно, завдаючи шкоди нормальному розвитку та психічному здоров’ю дитини, успішності навчання загалом.

Можна зрозуміти хвилювання батьків: а чи не буде ліворукість впливати на письмо, почерк, написання цифр тощо? Зазвичай шульги, які пишуть лівою рукою, жодних труднощів при оволодінні письмом і взагалі при навчанні не мають. Найгірше — дітям, яких «перевчали» з дошкільного віку. Причому, навіть після 4—5 років такого експерименту може виявитись, що всі рухи лівою рукою (наприклад, лінії на папері) виконуються точно, рівно, без напруження, а правою — з ускладненнями. Дитина нервується, сильно втомлюється, починає капризувати, вередувати, упиратися.

Такі діти пишуть погано, повільно, деякі букви замінюються дзеркальним відображенням; є пропуски, помилки, може спостерігатися різна величина букв, різний нахил, не витримується рядок. Труднощі з письмом негативно позначаються і на якості навчання.

Зазначимо, що зусилля психологів та медиків не минули марно: більша частина батьків впевнилася у недоцільності та шкідливості таких «перенавчань». Але при цьому родина має зайняти чітку позицію, оскільки неправильна тактика, суперечність думок, сварки з приводу ліворукості, неправильна емоційна реакція дорослих сприяють психічному напруженню, можуть викликати протест у дитини, небажання вчитися, призвести до невротичних реакцій.

Дедалі рідше трапляються вихователі та вчителі, які намагаються перевчити ліворуку дитину. Але, на жаль, доки не існує єдиної науково обґрунтованої методики навчання письма та трудових навичок, для таких дітей використовуються такі ж методи, як і для праворуких.

Ставлення до ліворукості має бути спокійним, виваженим, доброзичливим, щоб ваша дитина не відчула, що в неї «щось не так».

Рекомендації можуть бути такими:

• шкільні невдачі бажано вирішувати конструктивно і надавати особливу допомогу при перших кроках:

а) якщо є проблеми з письмом (букви нерівні, різної величини, рука тремтить, штрихи нечіткі), — проведіть серію ігрових вправ з удосконалення моторики та координації окремих рухів (по 15—20 хв щодня). Це може бути ліплення, малювання, нанесення штрихів; для дівчат — фрагменти вишивання, в’язання, плетення, пришивання ґудзиків, розв’язування та зав’язування вузликів тощо;

б) якщо дитина плутає праву — ліву сторони, потренуйте її просторово-зорове сприймання, ставлячи запитання: «Що там праворуч, що ліворуч?» — щодо предметів, які оточують на вулиці або вдома;

в) якщо є труднощі зі звуко-буквеним аналізом внаслідок поганої вимови окремих звуків, зверніться за консультацією до логопеда;

г) якщо мовлення дитини нерозвинене і невиразне, займіться його розвитком (просіть переказувати прочитане або почуте, складати розповідь за яскравою картинкою, придумувати кінцівку до незавершеної розповіді); головне, щоб дитина розуміла: всі складнощі минуться, а з вашою підтримкою вона з ними впорається;

• раціонально сплануйте режим дня без перевантажень, надмірних додаткових занять. Ліворука дитина швидше втомлюється, тривожиться, і це бажано враховувати;

• ваше спілкування з дитиною має бути в міру вимогливим, але доброзичливим, безконфліктним, демократичним. Використовуйте тактику порад, а не наказів або дорікань («Я ж тебе попереджала…», «Ось бачиш, що вийшло…»). Адже ваше роздратування передається дитині і породжує у неї страх перед невдачею;

• допомагайте дитині тільки тоді, коли в цьому справді є потреба. Наприклад, аналізуючи написання кожної нової букви (цифри), не дійте за принципом «роби, як я». І не примушуйте дитину саму шукати траєкторію руху, послідовність елементів. Тут допомога дорослих буде вкрай необхідною, оскільки неодноразово треба показати, де починати, куди вести, де закінчити (використовуйте рух пальчиком в повітрі або ж написання букви пальцем в коробочці з сухою манкою або піском). Потім позначте точку, з якої рух слід починати, та розберіть особливості траєкторії. Можна навіть до кожної нової букви (цифри) створювати своєрідну таблицю «Як правильно писати букви», яка весь час має бути перед очима першокласника.

До речі, при письмі або малюванні у вечірній час світло для ліворукої дитини має падати справа.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: якщо ваша дитина — шульга, а вчитель при прийомі до школи категорично говорить: «Я ліворуких не навчаю!», — або: «Я буду привчати дитину писати правою рукою», — то порада може бути одна: «Це не ваш учитель».

завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,341sec