Пісня моя колискова

Тема: Пісня моя колискова.

Мета: Збагатити знання учнів про ук­раїнську пісню — ду­ховну основу життя народу. Виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, рідного краю, батьків, свого роду.Сприяти розвит­кові творчих здіб­ностей дітей, ба­жання примножувати і берегти свою націо­нальну культуру.

Хід свята

Дорогі діти!

Сьогодні ми зібралися, щоб прове­сти свято, приурочене ма­миній пісні.

Перші поняття про щастя, добро і ласку, нерозривно пов’язані з обра­зом найдорожчої для нас людини — матері. А її колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колиско­вої пісні починається потяг людини до добра, творчості та снаги.

1-й   учень.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

2-й   учень.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

3-й   учень.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни,течуть.

4-й   учень.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в садуматеринка,

Оспівані щедро в піснях.

5-й  учень.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

6-й   учень.

І я припадаю до неї устами,

І   серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

7-й  учень.

Одна Батьківщина і більш не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

(Звучить пісня «Облітав журавель»)

Мати й дитя — це найпрекрасніший образ людської ду­ховності.

У нашім краї на землі,

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая,

З своїм дитяточком малим, — писав Т. Г. Шевченко.

Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують над­звичайною ніжністю і простотою. У них материнська лас­ка і любов, світ добра, краси і справедливості.

Раніше дітей гойдали у колисках, виготовлених з лози. В Україні існував звичай: коли дитина виростала, колис­ку не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена, осики, калини, для неї вибира­ли легке, співуче дерево.

Клали спати дитину голівкою до сходу сонця, а щоб чуйною до людей була і до природи, торкалися люльки з північного боку.

Тихесенько, люлечко, тихесенько,

Вже вечір близесенько,

На північ люльку колисаю,

А з півдня тепла чекаю.

У колиску, під подушечку, клали чебрецю, м’яти, без­смертника, материнки, полину. Ці трави зле з очей зніма­ли, сон дитини оберігали.

(Виконують пісню «Повішу я колисочку»).

Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасли­вим, розумним, здоровим, мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, у ритмі гойдання колиски: Ходи, соньку, в колисочку,

Приспи мою дитиноньку.

Бодай спало — не плакало,

Бодай росло — не боліло

Голівонька — і все тіло, —

Отцю й матці на потіху,

Добрим людям на услугу.

Монотонний, тихенький наспів і пестливі, лагідні сло­ва мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якеньки­ми лапками підступає до колисочки пухнастий,

муркотливий котик…

(Виконують пісню «Котику сіренький…»).

Колискова пісня… Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого. Під цей спів вироста­ли поети і композитори, хлібороби і робітники, захисни­ки рідної землі, космонавти і вчені, філософи і просто мудрі люди.

Колискова пісня, — колискова —

То найкраща материна мова,

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами…

Скільки в ній ласкавості і шани!

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої…

Колискова пісня, колискова —

То солодка материна мова!

Бринить колискова, дзвенить колискова.

О тиха й задумлива матері мова!

Ти падаєш в душу, подібно зерняті,

Щоб вирости квіткою…

 

Синій барвінку, цвіти-зацвітай.

Синку, мій синку, рости-виростай.

Квітка не в’яне — їй досить тепла,

Соку живого земля їй дала,

Це ж і для тебе — цвіт і тепло.

Швидше, мій синку, ставай на крило.

Швидше, мій синку, у снах засинай,

Синій барвінку, цвіти-зацвітай.

(Виконують пісню «Мати сина колисала»).

Колискова — то нескінченна пісня. Допоки живе людство, допоки життя на землі, — і вона житиме. Той, хто не чув материнської пісні, зостався бідним на все життя.

Хай ніколи не забувається ніжна мамина колискова!

Леліймо слово колискове;

Нехай праправнукам буде,

Нехай і їх щодня додому Колиска мамина зове!

(Звучить запис пісні «Ой ходить сон…» у виконанні Ніни Матвієнко)

завантаження...
WordPress: 22.77MB | MySQL:26 | 0,344sec