ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕМИ «КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.»

Духовне життя України в другій половині XIX ст. продовжувало розвиватися в умовах колоніального підпорядкування Австрійській та Російській імперіям. Модернізація навздогін змушувала імперські власті турбуватися справами освіти й підготовки кваліфікованих фахівців. Зростання числа освічених людей зумовлювало посилення авторитету духовно-культурних лідерів, їхніх громадсько-культурних об’єднань. Вагомою особливістю української культури залишалася її відкритість, здатність розвиватися завдяки взаємозбагаченню та взаємовпливу з культурами західних і східних народів. За таких умов імперські уряди втрачали можливість контролювати і тим більше зупинити розвиток української культури.

Імперський підхід до культури насамперед проявлявся в ставленні до освіти. Австрійські та російські власті практично самоусунулися від фінансування початкової освіти, передавши цю справу в руки місцевих громад і земств, залишивши за собою функцію контролю. До розвитку середньої і вищої освіти власті підходили з погляду підготовки фахівців, а не свідомих та ініціативних громадян.

Протягом другої половини XIX ст. продовжила розвиток українська наука, яка набула нової форми організації — наукових товариств. Вони давали можливість швидко ділитися й взаємозбагачуватися науковими досягненнями, вирішувати складні наукові проблеми, непосильні для одного вченого.

Новою визначною особливістю тогочасної культури стало виникнення громадсько-культурних об’єднань. За відсутності державно-національних установ, вони перебирали на себе такі функції, як розвиток культури, наукових знань, ліквідацію масової неписьменності, піднесення національної самосвідомості, згуртування українства.

Нових класичних висот досягла українська література. Розвиток різноманітних жанрів, художніх напрямів здійснювався в рамках розвитку реалізму чи романтизму, які органічно поєднувалися і взаємно доповнювали один одного.

Друга половина XIX ст. стала періодом розквіту української драматургії та музики.

Економічний розвиток України зумовив подальший розвиток містобудування й архітектури, яка відійшла від стильової визначеності й стала еклектичною.

Розвиток професійної та народної культури, промислового і сільськогосподарського виробництва, модернізаційні зміни у виробничих відносинах, у всіх сферах суспільного виробництва сприяли становленню й консолідації української нації. Протягом XIX ст. вона пройшла академічний (науковий) і мистецький етапи, сконсолідувалася як нація культурна. У житті українського народу, особливо в Західній Україні, стали проявлятися ознаки політичного етапу. Він же неодмінно мав завершитися сформуванням української політичної нації. Проте на цьому шляху ще потрібно було подолати немало перешкод, які заважали її консолідації.

завантаження...
WordPress: 22.75MB | MySQL:26 | 0,430sec