ПІДРУЧНИК — НАЙМАСОВІША КНИЖКА, ЯКУ НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ І НАЙБІЛЬШЕ ПОВАЖАЮТЬ

Колекціонери — щасливі люди

Гете

Людина створила такі надзвичайні види мистецтва, як музика, поезія, живопис, які розповідають своєю мовою про різноманітність світу, що нас оточує.

Але тільки Книга виражає людину повністю. Вона відтворює людину всю — від найменших і найточніших душевних порухів до її всесвітніх діянь.

Спілкування з книгою означає для нас не менше, ніж спілкування з людиною. Книга дарує безсмертя письменнику. Читаючи книгу, можна сьогодні почути письменника стародавнього Єгипту, літописців Новгорода і Києва.

Залишки письменної культури стародавніх людей показують нам, що культура починалась у нероздільній єдності священнодійства і спілкування про хліб насущний, слова і діла, творчості та навчання. Одним із аспектів історичного руху можна вважати становлення навчальної функції письмового тексту — це передісторія того, що в більш пізні часи назвали спеціально виготовленим інструментом — «шкільним підручником». Найважливіші пам’ятники, які увібрали в себе відкриття і досягнення людської думки, створювались як навчальні книги.

До середини 17 ст. друкований буквар стає основною і найбільш масовою книгу при опануванні грамотою.

Книга найбільш складне і велике диво, створене людиною. Книга буде жити вічно. Зовнішній вигляд звичайно, буде змінюватися. Книги на пальмових листках з вічними мініатюрами, які ніколи не вицвітають, мають мало загального із сучасними ви даннями у глянцевих саперах. Але книга залишиться книгою. Немає більш піднесеної радості, ніж щоденно через книгу входити у спілкування з наймудрішими людьми світу, відкривати нове у старому, читати . перечитувати,

Я читаю, отже, я мислю я існую. Про любов де книги можна говорити без кінця. Книгу люблять старі і молоді, академіки й учні. Вона є у кожному домі. Найчастіше її називають другом. І хоч є багате великих бібліотек, де можна взяти і прочитати будь- яку книжку, книголюбу приємно і важливо мати свою книжкову шафу, щоб стала вона завжди перед очима й красувалася рідкістю назв та вишуканість палітурок.

Бібліофіл не просто цінує книгу й користується нею, а безмежно закоханий у неї.

Ми працюємо з книгою, і, зокрема, з підручником Через наші руки і, звичайно, серце проходять тисячі книг. Ми їх не можемо не любити. Тому нам хочеться їх зберегти, адже книги створюють не для того щоб стояли і припадали пилюкою на полицях — вони мусять бути у руках наших дітей.

Ми вирішили зібрати колекцію підручників, з тим щоб будь-який підручник, коли-небудь виданий можна було побачити, прочитати, взяти з нього потрібне та цікаве. Тому сьогодні наша розповідь пре навчальну книгу, історію її виникнення, колекціонування книг та музейних цінностей.

Кожна десята людина на землі обов’язково що-не-будь збирає. Деякі називають колекціонерів диваками, а те, чим вони займаються — пустою тратою часу. Чи це так?

Відома Третяковська галерея у місті Москва також починалась як приватна колекція картин. Все життя збирав Павло Михайлович Третяков твори живопису, а перед смертю передав свою колекцію мешканцям столиці Російської імперії — місту Москва.

Відомий український краєзнавець Огюст Поль зібрав близько п’яти тисяч предметів старовини, які стали основою музею його імені в місті Дніпропетровську.

Український історик, академік Дмитро Іванович Яворницький зібрав більше, ніж 75 тисяч найцінніших експонатів з історії Запорізької Січі. Цю унікальну колекцію вчений передав Дніпропетровському музею.

Всесвітньовідомий англійський природознавець Чарльз Дарвін говорив: «Жадоба до колекціонування робить людину безперечним природознавцем, цінителем творів мистецтва”.

“Від захоплення — до знань” — це девіз колекціонера, який намагається пізнати нове, ще невідоме йому, що приховується за кожним предметом колекції.

Колекціонери — плем’я допитливих, неспокійних, талановитих людей. І в кожного із них свій предмет захоплення. Філателісти збирають марки, філокартисти — листівки, філуменісти — монети, фалеристи колекціонують ордени, медалі, значки, філофонфісти — платівки.

А якщо людина збирає щось зовсім незвичайне? Наприклад, самовари? Або старі афіші? Або пожежні каски? Чи ґудзики? На жаль, у нашій мові ще немає для них назв. Бо за різними підрахунками, у світі існує більше тисячі видів колекціонування. І з кожним роком винахідливі колекціонери відкривають все нові й нові предмети, гідні того, щоб їх збирали.

Збирача книг стародавні греки називали «філобіблом» (філо — любов, біблос — книга). Пізніше слово трансформувалось у «бібліофіл». У такому вигляді воно було використане 1681 року в заголовку твору голландського вченого Сальдена «Бібліофільство, або Настанова вправа про писання, читання і оцінювання книг».

З досвідом захоплення бібліофіла переростає у наукові заняття, котрі нерідко допомагають робити серйозні знахідки та відкриття. Якщо такі відкриття відбуваються, найрідкісніші видання, невідомі людям, надходять до архівів, музеїв і бібліотек, тобто стають суспільною цінністю.

Збирання книг — зайняття дуже приємне. Не менш приємно розповідати про ці книги і ділитись з іншими людьми духовними скарбами, які зосереджені в літературі. З давніх-давен книга була оточена великою повагою: вона була пам’ятником минулого; слугувала людству протягом усієї історії. Кожне століття в історії розвитку залишає в спадок наступним поколінням великі ідеї, яскраві твори літератури і мистецтва, цінні пам’ятники матеріальної культури.

Багато книг присвячені історії розвитку людства, історії науки і техніки, історії мистецтва, історії суспільної думки.

Юрісу Цибулісу шкода було прощатися зі своїм букварем — ось він і залишив його на пам’ять. Незабаром потрапив на очі ще один, потім ще … Так з’явилась колекція перших шкільних книжок. Сьогодні у квартирі молодого латиського вчителя — букварі на 108 мовах світу.

Можна сміливо сказати, що саме з букваря починається наша любов до читання. Твори класики, космос, фантастика, спорт, військові мемуари, біографії видатних людей — ось найбільш розповсюджені теми особистих бібліотек.

Тисячі років з моменту виникнення писемності люди не тільки читали книжки, але й збирали їх. Уже в ті часи, коли людство ще не знало друкарського станка, а книги переписувались від руки, на що йшли роки і роки, їх збирали і обережно зберігали.

У своїх «Спогадах» грецький історик Ксенофонт розповідає про учня Сократа Евфідема, який намагався зібрати «всю мудрість, яка знаходиться у книгах». «Поклади своє серце у читання», — закликав у своїх віршах Горацій.

Пристрасний шанувальник читання Марк Цицерон, видатний оратор і філософ, сучасник Юлія Цезаря, надавав превагу своїй бібліотеці в порівнянні з неліченими багатствами персидського царя Креза. Йому належать відомі слова: «Дім, у якому немає книг, подібний до тіла, позбавленого душі».

Збирання книг — явище таке ж давнє, як і сама книга. Бувало, що збирачів книжок засуджували, як і авторів їх, як і самі твори, до спалення, саджали у в’язниці. З них сміялись! їх засуджували! їх прославляли!

Франческо Петрарка відомий не лише як поет, але й як знаменитий книголюб. Він передав у дарунок Венеції свої книги, які в той час були безцінні. Його зібрання книжок стало початком заснування першої публічної бібліотеки в Італії. Вона існує й зараз. У бібліотеці зберігається дарча грамота Петрарки і протокол про прийняття його книжкового дарунку, затверджені 4 вересня 1362 року Верховним Сенатом Венеціанської республіки.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,359sec