Підготовка до ЗНО: Збаразько – Зборівська кампанія

Тема: Збаразько – Зборівська кампанія

Основні дати і події:

  1. Лютий 1649 – перемовинни в Переяславі між Б. Хмельницьким і королівськими послами завершилося укладення перемир’я. Лінія розмежування між Річчю Посполитою та козацькою Україною мала пройти від Кам`янця-Подільського на північ уздовж р. Горинь до р. Прип`яті. Проте умови перемир`я були порушені
  2. 20 травня 1649 р. – перша польська армія переправилась через р. Горинь і вирушила до Староконстянтинова.
  3. 11 липня 1649 – Би́тва під Лоєвом, одна з битв у ході Визвольної війни українського народу, в ході якої козацькі полки зупинили на Поліссі війська литовського великого гетьмана Януша Радзівілла, які одночасно з наступом польських військ на Волинь прагнули оволодіти Києвом.
  4. 5-6 серпня 1649 р.- битва під Зборовом
  5. 8 серпня 1649 р. – Зборівський мирний договір
  6. 30 червня —1649 р. – Обло́га Зба́ража
  7. 18 – 30 червня 1651 – битва під Берестечком
  8. серпень – вересень1650 р.- похід на Молдову, спроба Богдана Хмельницького посадити на молдавський трон свого сина Тимоша
  9. Лютий 1651 р. – Польські війська (50 000) вдерлися до Поділля; 20 лютого – напад на Брацлав. Полковник Іван Богун відбиває поляків під Вінницею, у травні бере участь у штурмі Кам’янця-Подільського і зі своїм загоном бере Корець.
  10. 18 – 30 червня 1651 – Берестецька битва. Після того, як союзник козаків кримський хан Іслям ІІІ Герай з невідомих причин залишив із своїм загоном (8 – 30 000 вершників) поле битви і полонив Богдана Хмельницького, польська армія (до 200 000, в т.ч. німецькі найманці) розбила українську (бл. 100 000 воїнів). Але більшість козаків на чолі з І.Богуном відступила на схід, де через 2 місяці зібралась під Білою Церквою. Тут на неї і наткнулася наступаюча польська армія.
  11. 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мир. Реєстр обмежено до 20 000 козаків, влада гетьмана обмежувалась Київським воєводством і йому заборонено було вступати у зносини з іноземними державами. Сейм договір не затвердив.

    Прибув посол Османської імперії, який висловив погодження султана взяти Україну під свій протекторат.

  12. 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мирний договір,

    ЗНАЧЕННЯ: урізання території України, повстання проти гетьмана, переселення селян і козаків на Слобожанщину ( територія Російської держави), ослаблення сил національно – визвольної війни

  13. 1652 р. – Масові переселення українців на вільні південні прикордонні землі Московського царства, утворення Слобідської України. Засноване м.Острогозьк – як військова фортеця — острог (на Білгородській межі) реєстровими козаками Чернігівського і Ніжинського полків, на чолі з полковником Іваном Дзиковським, у кількості 2000 чоловік, з родинами та майном.

Історичні постаті:

  1. Януш Радзивілл (12 грудня 1612, Попель — †31 грудня 1655, Тикоцін) — державний і військовий діяч. воєвода віленський (1653–1655), великий гетьман литовський (1654–1655), польний гетьман литовський (1646—1654) з роду Радзивіллів.

     

     

     

     


  2. Миха́йло (Станісла́в) Криче́вський (Кречо́вський) (р. н. невід.— †1649) — військовий діяч, з 1643 року полковник Чигиринського полку i Київського полку (1648) реєстрових козаків, наказний гетьман.

    Виходець з берестейскої укранської шляхти-католиків. Здобув добру освіту, крім польської володів також німецькою, французькою та латинською мовами. Був улюбленцем коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.

     

  3. МОРОЗЕНКО (Мрозовицький) СТАНІСЛАВ (р.н. невід, – п. 28.7.1649) – український військово-політичний діяч часів Хмельниччини, корсунський полковник. Походив із шляхетського роду з Теребовлі (тепер Тернопільська обл.). Здобув блискучу освіту. Вчився в Краківському і Падуанському ун-тах. Деякий час перебував при королівському дворі. Володів польською, німецькою, французькою і латинською мовами. З 1638 – полковник реєстрового козацтва. На поч. національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-57 приєднався до української армії. Влітку 1648 спільно з М. Кривоносом та І. Ганжею очолив повстанський рух проти польських загарбників на Поділлі і Волині. Відзначився у Пилявецькій битві 1648.3 1649 – корсунський полковник. Під час Збаражської облоги 1649 очолював козацьку кінноту. Загинув у ході одного з боїв.
  4. Іван (Герасим?) Чорнота (Чернята, Чарнота; *1613 — †1651) — український військовий діяч, полковник, генеральний обозний (1649—1651), сподвижник Хмельницького. Походив з покозаченої брацлавської шляхти. Мав добру освіту. 1648 приєднався до Національно-визвольної війни. Чи брав він участь у перших битвах — невідомо. Під час Пилявецької битви керував центром козацького війська. У лютому 1649 р. хворів в Переяславі, в квітні знов приєднався до гетьмана. Керував облогою Замостя, де отримав поранення в ногу. Організовував складання козацького реєстру, обирався наказним гетьманом. У 1650 позбавлений посади генерального обозного. В битві під Берестечком потрапив у полон, загинув від ран по дорозі на страту. Оспіваний Адріаном Кащенком в повісті «У запалі боротьби».
  5. Васи́ль Лу́пу (Лупул; 1595 Константинополь — 1661 Стамбул) — молдавський господар (1634—1654), спочатку прихильник Польщі, згодом союзник Б. Хмельницького, з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупу — Розандою). За нього в урядових грамотах вперше з’явилася румунська мова, а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдавської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили.
  6. Ти́міш (Тимофі́й) Хмельни́цький (16 вересня 1632 — 15 вересня 1653) — український військовий і політичний діяч, козацький отаман, один із учасників і керівників Хмельниччини. Старший син Богдана Хмельницького. В джерелах також зустрічається як Тіміш (Тимош) Хмельниченко.

     

     

     

     

  7. Мартин Калиновський — (~1605 — †2 червня 1652) — подільський шляхтич, державний діяч, полководець. Походить з славної руської родини, власного руського гербу Калинова. У 1628–1633 рр. — кам’янецький підкоморій, 1633 р. — королівський ротмістр, у 1633 та 1635 рр. — посол на сеймі від Брацлавського воєводства, 1633–1648 рр. — чернігівський староста, 1635 р. — каштелян київський, 1635–1652 рр. — сенатор, 1633–1643 рр. — староста вінницький, 1638–1643 рр. — любецький та брацлавський староста, 1646–1652 р. — польний коронний гетьман. Його батько — брацлавський, вінницький, кам’янецький староста, генерал подільських земель — Валентій Калиновський.

    На початку лютого 1651 року польські коругви під командуванням Калиновського, порушивши Зборівський мирний договір 1649, напали на містечко Красне (тепер село Красне Вінницької області), де були розташовані козацькі загони, очолювані брацлавським полковником Данилом Нечаєм. У нерівному бою козаки зазнали поразки, а Данило Нечай загинув. Калиновський зробив спробу захопити Вінницю. Проте українські війська під проводом Івана Богуна відбили всі атаки ворога і, завдавши раптових контрударів, примусили загони Калиновського відступити. У Берестейській битві 1651 року Калиновський командував лівим крилом польської армії (насправді командував Ярема Вишневецький). У травні 1652 року 20-тисячна польська армія, очолювана Калиновським, була вщент розбита українськими військами у Батозькій битві 1652 року. У цій битві загинув Мартин Калиновський i його син Самійло — обозний коронний, зять канцлера . Похований Мартин Калиновський в Сидорівському костелі, що перебуває в жахливому стані.

  8. Дем’я́н Гнатович Многогрі́шний (1631—1703) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1669—1672). Син Гната Многогрішного.
завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,318sec