Підготовка до ЗНО: Українсько – московський договір 1654 р.

Тема уроку: Українсько – московський договір 1654 р.

Основні дати і події:

  1. 8 січня 1654 – Переяславська «чорна» рада: частина козаків і міщан на чолі з Богданом Хмельницьким присягає московському цареві в особі посла В.Бутурліна. Вслід за цим в 117 міст України було послано царських чиновників, перед якими присягу царю і його спадкоємцям склали бл. 122 – 127 000 осіб. Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю низка представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим. Не присягала Запорізька Січ.
  2. Березневі статті 1654: козацький реєстр мав становити 60 000 осіб, гетьману заборонялося снитися з королем Речі Посполитою і Османським султаном ; Московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 року; передбачалося утримання московських військ на кордонах України з Річчю Посполитою;

    Основні поняття :

  3. Перея́славська рáда 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою.


  4. Березне́ві статті́ 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького», «Переяславські статті») — угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

    Історичні постаті:

  5. Глух (Глухий) Йосип (Осип) (роки народження і смерті невідомі) —уманський полковник (1648—1655). Восени 1648 року Глух, після загибелі Івана Ганжі призначений уманським полковником. В 1649 році брав участь у всіх битвах української армії проти польських загарбників. В березні 1651 року Глух на чолі 10-тисячного козацького загону розбив польські війська під Липовцем і примусив коронного гетьмана Мартина Калиновського зняти облогу Вінниці, яку обороняв полковник Іван Богун. Учасник Берестецької битви 1651. 3і своїм полком наздогнав під Синіми Водами кримських татар, які покинули поле битви під Берестечком і грабували Україну, та розбив один з їхніх загонів. Разом з Матвієм Гладким, Лук’яном Мозирою, А. Хмелецьким належав до старшинської опозиції, яка не визнавала умов Білоцерківського мирного договору 1651 і перешкоджав вступу польських військ на Правобережну Україну.Брав участь у Батозькій битві 1652 і поході українських військ на чолі з Тимошем Хмельницьким у Молдавію в 1653 році у Битві під Сіркою. В січні 1654 року на Переяславській раді відмовився разом з полковником Іваном Богуном присягнути на вірність московському царю.В січні 1655 року спільно з Іваном Богуном обороняв Умань від польських військ. Помер під час пошесті чуми.
  6. Григо́рій Гуляни́цький (? — 1679) — український військовий і державний діяч Гетьманщини. Шляхтич з роду Гуляницьких гербу Остоя, представник козацької старшини. Учасник Хмельниччини (1648–1657), українсько-російської війни, міжусобних воєн часів Руїни. Полковник ніжинський (1656–1659), наказний гетьман Сіверський (1658–1659), полковник корсунський (1662–1664), староста носовський (? — 1679).
  7. Іван Сірко́ (* 1605 (1610) — † 1680) — подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу в 65 боях
  8. Петро́ Дороше́нко (14 травня 1627 — 19 листопада 1698) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1665—1676). Представник козацького роду Дорошенків. Козацький полковник, учасник Хмельниччини (1648—1657), козацько-московської війни (1658—1659). Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозького по обидва боки Дніпра. Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, так і з Московією: Російсько-польській війні (1654—1667 рр.) Українсько-польській війні (1666—1671 рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672—1676 рр.). Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна — Наталя Гончарова.
  9. Миха́йло Хане́нко (1620 — 1680) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1669—1674). Представник козацького роду Ханенків. Син Степана Ханенка.

     

  10. Олексій I Михайлович (*19 березня 1629 — †29 січня 1676) — другий московський цар (1645—76) з династії Романових. Батько Петра І Великого. Повний титул: «Божією милістю Великий Государ Цар і Великий князь, всій Великия і Малия і Білия Росії самодержець, і багатьох держав і земель Східних і Західних і Північних отчич і дідич і спадкоємець і государ і володар»
завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,519sec