Підготовка до ЗНО: УКРАЇНА В ПОДІЯХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ

ТЕМА. УКРАЇНА В ПОДІЯХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ

Анафема (анатема; грец. αναθημα — проклятий, відлучений, вигнаний) — у християнстві відлучення від Церкви єретиків або непокаянних грішників з оголошенням довічного прокляття.

Вели́ка Півні́чна війна́ в Украї́ні (1708—1713) — війна між Московією з одного боку та Швецією, Гетьманщиною та Османською імперією з іншого.

З початком Північної війни Україна, як сателіт Московського царства, постачала московським військам живу силу, амуніцію, фураж та продовольство. З приходом Карла ХІІ в Україну гетьман Іван Мазепа уклав з королем Українсько-Шведський союз та виступив проти Петра І. Слідом за гетьманом, на бік шведів перейшло й Військо Запорізьке на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнко. Після Батуринської трагедії та Полтавської битви українські козаки, що виступили проти Петра, відійшли разом з Мазепою та Карлом до Бендер.

Полта́вська би́тва 8 липня (27 червня) 1709 — одна з вирішальних битв Великої Північної війни, розгром росіянами шведських військ Карла XII біля Полтави.

Мазе́пинство (мазепинці) — зневажливий ярлик вживаний у відношенні до національно-визвольного руху українців в Російській імперії. Термін почав вживатися у XVIII ст. після виступу гетьмана Івана Мазепи проти російського царя Петра І у 1709 р. у відношенні до прихильників гетьмана, а пізніше і до інших, кого підозрювали у нелояльності до режиму. Прагнення до відокремлення від Росії розглядалося російськими націоналістами як сепаратизм і зрада. Зокрема, один з лідерів «Союзу россійського народу» Дмитро Піхно стверджував: “Нинішній хохол «мазепою» називає всякого зрадника”. Термін набув найбільшого вжитку у кінці ХІХ, на початку ХХ сторіччя з поширенням національно-визвольного руху в Україні. На противагу «мазепінцям», російські націоналісти почали вживати термін «богданівці» в пам’ять Богдана Хмельницького, який приєднав Україну до Москви. Прихильники москвофільського руху в Галичині на початку ХХ століття та російська офіційна влада називали мазепинцями також своїх супротивників українофілів, прихильників незалежного розвитку України, її культури та мови.

Гордіє́нко (Головко́) Ко́сть Горді́йович — (р. н. невід.— † 4 (14) травня 1733, Кам’янська Січ, тепер с. Республіканець, Бериславський район, Херсонська область) ) — кошовий отаман Запорозької Січі, видатний військовий і політичний діяч, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи[джерело не вказано 507 днів] підтримав останнього в боротьбі з Петром I. До 1728 р. очолював Олешківську Січ, сподвижник П. Орлика.

Ме́ншиков Олекса́ндр Дани́лович (6(16).11.1673 — 12(23).11.1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727).

Карл XII Ґустав (* 17 червня 1682 Стокгольм; † 30 листопада 1718 біля Галдена) — король Швеції (1697—1718). Влітку 1708 року 50-тисячна армія Карла XII розпочала бойові дії проти московських військ на сході Білорусі. 21 вересня 1708 р. шведські полки на чолі з Карлом XII вступили на територію Лівобережної України біля с. Дрокова Стародубського полку). Невдовзі до нього приєднався гетьман Лівобережної України Іван Мазепа. 8 квітня (28 березня) 1709 р. у Великих Будищах Карл XII уклав з гетьманом І.Мазепою та запорозьким кошовим отаманом К.Гордієнком союзний договір. У ньому Запорозька Січ приєдналося до гетьмансько-шведського союзу, а шведський король зобов’язався не укладати мирової угоди з царем московським, доки не визволить з-під московської влади Україну й Запоріжжя. 8 липня (27 червня) 1709 р. шведська армія під командуванням Карла XII зазнала поразки у Полтавській битві і її рештки разом з І.Мазепою відступили на територію Османської імперії — у місто Бендери. По смерті І.Мазепи (1709) Карл XII уклав союз з новообраним гетьманом П.Орликом та кримським ханом для спільної боротьби проти Московського царства. 5 (16) квітня 1710 року Карл XII підтвердив акт обрання гетьманом П.Орлика і договір між ним і Військом Запорізьким та як «протектор України» проголосив себе гарантом безпеки і державної незалежності України. 1710—1713 — перебуваючи в Бендерах, робив спроби організувати спільні шведсько-турецько-українські воєнні дії проти Московського царства.

Іва́н Скоропа́дський (1646 — 14 липня 1722) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1708—1722). Представник козацького роду Скоропадських. Старший син Іллі Скоропадського. Генеральний бунчужний (1698 — 1699), генеральний осавул (1701 — 1706), стародубський полковник (1706 — 1708). Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі російського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти російським планам ліквідації козацької автономії.

завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,315sec