Підготовка до ЗНО: Україна в період загострення кризи радянської системи

Тема №4 Україна в період загострення кризи радянської системи

 

Автономія – форма самоуправління частини території держави, що здійснюється у межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Агропромислові об’єднання – сукупність підприємств та організацій, об’єднаних з метою спільного виробництва, переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції. До них входили колгоспи та промислові підприємства (харчової, переробної галузей промисловості, а також підприємства, що випускали сільськогосподарську техніку тощо). Діяльність агропромислових об’єднань регулюється статутом і чинним законодавством. Підприємства і організації, що входять до його складу здебільшого зберігають свою господарську самостійність і права юридичної особи. Їхні відносини з агропромисловими об’єднаннями будуються на засадах як членства так і договорів.

Асиміляція – злиття одного народу з іншим, внаслідок чого один із них втрачає свою мову, культуру, національну свідомість.

Восьма п’ятирічка «золота п’ятирічка» (1966-70 р.) – період тимчасового прискорення розвитку господарства, викликане реформою 1965 р.; основні засади економічної реформи були введенні в дію на протязі VІІІ п’ятирічки (1966-70 р.). До осені 1967 р. за новою системою працювало 5,5 тис. підприємств, до квітня 1969 р. – 32 тис. підприємств. На протязі п’ятирічки було зафіксовано рекордні темпи економічного росту. Було здійснено ряд великих господарських проектів (створення єдиної енергосистеми), запровадження автоматизованої системи управління (АСУ), розвиток громадянського автомобілебудування, високими темпами розвитку житлового будівництва, розвитком соціальної сфери, які фінансувались за рахунок засобів підприємств. VІІІ п’ятирічку називали «золотою». Реформа мала виражений успіх: зменшилася «штурмівщина», збільшилась ритмічність поставок і розрахунків, покращувалось використання основних фондів. Підприємства розробляли індивідуальні гнучкі системи винагороди. Економічні показники були значно покращені.

Деструктивні процеси на селі – кризові явища в сільському господарстві, руйнація основи сільськогосподарського виробництва, наростаючими темпами знищувалося основне національне багатство України – її землі, яка була злита штучними морями і великими водосховищами, землі придатні для сільськогосподарського використання опинилася в критичному стані: великі капіталовкладення давали мізерний ефект; осушені землі в сільськогосподарському виробництві не використовувалось; масове переселення жителів малих населених пунктів до центральних садиб; зниження культури сільськогосподарського виробництва; погіршення використання земель.

Дефіцит (товарний) – перевищення попиту над пропозицією. Дефіцит засвідчує про розбіжність між попитом та пропозицією, та вірогідність урівноважуючої ціни.

Екстенсивне виробництво – спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додаткових ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел без підвищення ефективності їх використання, пов’язані з кількісними, а не якісними змінами.

Етносоціальні процеси – це зміни у складі й способі життя певного етносу, а також ті зміни, що відбуваються навколо нього (соціальному середовищі, в стосунках з іншими етносами, всередині його структурних елементів), які зумовлюють суттєві зрушення в його бутті, розвитку, функціонуванні. Поділяються на два основних різновиди: етноеволюційні і етнотрансформаційні. Етноеволюційні процеси зумовлені, насамперед, соціально-економічними і політико-культурними факторами. Ці процеси визначаються економіко-господарськими та історико-політичними, природно-географічними, геополітичними чинниками. Значно глибше впливають на етноси – етнотрансформаційні процеси. Вони зумовлені взаємодією різних етнічних спільностей або їхніх частин, що спричинює зміни в самосвідомості етносу або його частини, включення окремих груп його до складу інших етносів і навіть припинення існування одного етносу і поява на його місці нового.

«Застій» (стагнація) – період 1964-85 р. в історії СРСР і УРСР, що характеризувався кризою в усіх сферах життя радянського суспільства, політиці, економіці, соціальних відносинах, ідеології, культурі.

Ідеологія – система політичних, економічних, правових, естетичних, моральних, філософських і релігійних поглядів, ідей, теоретичних принципів, які виражають інтереси певних класів або соціальних груп.

Керівна роль КПРП – законодавчо закріплена в Конституції СРСР, в якій підкреслено, що КПРС є ядром політичної системи радянського суспільства, всіх державних і громадянських організацій, що партія існує для народу і служить народу.

Конституція – основний закон держави найвищої юридичної сили, що закріплює її соціально-економічний лад, правовий статус громадян, форми правління і державного устрою, порядок, принципи формування, організації, компетенцію органів влади та управління судових органів.

Корупція – протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

«Косигінська реформа» – реформа планування і управління народним господарством СРСР, проведена 1965-70-х р. В СРСР відома як «косигінська реформа», на Заході як «реформа Лібермана». Реформа характеризувалася як запровадження економічних методів управління, розширенням господарської самостійності підприємств, об’єднання і організації, широким використанням прийомів матеріального стимулювання. Пов’язана з іменем Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна. Проведення реформи було пов’язано з ускладненням економічних зв’язків, що знижувало ефективність директивного планування і з прагненням більш повного використання інтенсивних факторів економічного росту. Це було досягнуто за рахунок підвищення продуктивності праці через покращення її культури, інтенсивності і організації, а також ефективності використання наявних ресурсів.

Матеріальне стимулювання трудових колективів – засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов’язаних з виробництвом.

Мафіозна структура – об’єднання «цеховиків» (підпільних виробників) із злочинними авторитетами, які почали отримувати відповідний відсоток з прибутку «цеховиків», які прикриваючи підпільне виробництво не тільки своїм особистим впливом, а й в разі необхідності діями бойовиків.

Метод боротьби – дисиденти поєднували підпільну діяльність з легальними методами боротьби, якими стали видання та поширення матеріалів, що викривали і засуджували політику радянського режиму, листи-протести до керівних органів СРСР і УРСР з критикою арештів інтелігенції, масові заходи, акції солідарності з іншими народами, що постраждали від тоталітарних режимів; друкування науково-публіцистичних праць критичного спрямування на гострі соціально-політичні, національні та економічні теми: вивішування синьо-жовтих прапорів, розповсюдження листівок; «самвидав», створення правозахисних організацій.

Монументальне мистецтво – вид образотворчого мистецтва, твори якого продукуються, як правило, у поєднанні та злитті з архітектурними спорудами. Вони відзначаються чималим ідейним змістом, узагальненими формами, великим масштабом. Це пам’ятники та монументи, живописні та мозаїчні композиції для будинків, вітражі, міська чи паркова культура, фонтани.

Неосталінізм – спроба реабілітації особи Й. Сталіна в історії і відновлення політичного курсу Й. Сталіна, також термін використовується для позначення сучасного політичного ладу в ряді держав політичного і громадського життя, в яких є схожі характеристики зі сталінським періодом.

Номенклатура – склад службовців призначених чи затверджених на посади вищими органами; панівний клас радянського суспільства, партійно-державного керівництва, партійна верхівка, яка зосередила у своїх руках важелі влади та управління в усіх сферах суспільного життя, широко користувалася привілеями у розподілі матеріальних благ.

Опозиція – опір, протидія, протистояння однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам.Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінках 1975 р. Згідно з основоположною Декларацією УГГ її метою є сприяти виконанню в Україні постанов Заключного акту.

Правова незалежна демократична держава – держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, але й держава несе реальну відповідальність перед собою за результати своєї діяльності.

Правозахисний рух – це частина дисидентського руху в СРСР зосереджена насамперед на відстоювання громадянських прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією СРСР (свобода слова, друку, демонстрацій, асоціацій), незалежно від їх приналежності до будь-яких соціальних, національних або світоглядних груп. Під правозахисною діяльністю головним чином розумілась діяльність, спрямована на захист прав інших людей висловлювати власну думку і жити на свій розсуд, навіть якщо ця думка і цей спосіб життя не збігається з думками і способом життя самих правозахисників.

Правозахисники – учасники дисидентського руху, які висували вимоги дотримання в СРСР основних прав і свобод людини, ознайомлення громадськості з Декларацією прав людини.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, частина вартості додаткового продукту виражена в грошах, частина чистого доходу, грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу; дохід, який отримується за підприємницькі здібності та узятий на себе ризик, і розраховується шляхом віднімання всіх явних і неявних витрат фірми з її загального виторгу.

Продуктивність праці – показник трудової діяльності працівників, який характеризує кількість продукції виробленої за одиницю часу або витратами часу на виробництво одиниці продукції. Методами вимірювання продуктивності праці є натуральний, трудовий, вартісний, умовних одиниць.

«Радянський народ» – офіційна назва населення СРСР, спочатку ідеологічне та пропагандистське кліше, що слугувало для приховування етнічного походження та складу населення. Поняття «радянський народ» поєднувало в собі в першу чергу суспільно-політичний аспект (належність до країни Рад), підкреслювало політичну відмінність «радянського народу» від тих, які існували раніше населення і народів Російської імперії – винайшло «нову історичну соціальну і інтернаціональну єдність народу», «нову радянську людину». В СРСР офіційно панувала думка, що «радянський народ» – це нова «інтернаціональна спільність людей, що виникла в СРСР за роки соціалістичного будівництва». Мовою «міжнародного спілкування» радянського народу офіційно вважалася – російська, тому багато дослідників вважають, що поняття «радянський народ» також сприяло перманентній русифікації. Згідно з офіційною радянською комуністичною доктриною радянський народ є не національна, а наднаціональною, багатонаціональною формацією, він не кінцева, а перехідна фаза розвитку міжнаціональних відносин, від окремих націй до багатонаціонального комуністичного суспільства. Керівники СРСР і теоретики радянської національної політики визнавали, що творення радянського народу – це керований партією процес. У такому плані радянський народ штучна ідеологічно-політична конкуренція насичена керівниками КПРС неросійським народом СРСР, як інструмент у політиці поборення їхніх прагнень до державної незалежності, ліквідації їхніх прав у галузі державної адміністрації, економіки, освіти, культури, нищення етнічної і духовно-культурної самобутності тих народів та фактичного перетворення їх на росіян.

Рентабельність – якісний вартісний показник, який характеризує рівень витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт чи послуг.

Розвинутий соціалізм – такий ступінь соціалізму (перехідний етап до комунізму), коли він розвивається на власному ґрунті і поступово перейде в комуністичне суспільство.

Русифікація – сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росії чи перебувають у складі її впливу, за допомогою переходу чи переведення осіб неросійської національності на російську мову і російську культуру та їхню подальшу асиміляцію, висування на провідні позиції російської мови й культури, звуження сфери вживання української мови.

Рух опору 1960-1980-х р. – зміни та еволюція духовного світу частини інтелігенції, моральне, а потім і політичне протистояння тоталітарній системі.

Самостійність підприємств – комерційна свобода підприємства, яка визначається у вільному виборі предмета договору, визначення зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин. Вони мають право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення, або завдання. Також підприємства самостійно здійснюють зовнішньоекономічну діяльність і регулюються законами.

Склад населення – розподіл населення певної території за національністю, статтю, віком, расою, сімейним становищем.

Соціалістичний реалізм – художній метод літератури та мистецтва, що виник на початку ХХ ст. Він означає правдиве, історично конкретне зображення дійсності в її революційному розвитку й підпорядковує творчість митця завданню виховання трудящих у дусі соціалізму, утвердження краси соціального способу життя, норм комуністичної моралі. Поширений в творчості П. Тичини, Ю. Яновського, О. Довженка, О. Корнійчука.

Соціальна структура – внутрішній устрій суспільства, або соціальної групи, що склалися з певним чином впорядкованих частин, що знаходяться в соціальному зв’язку, взаємодіють між собою. В устрої соціальної структури розрізняють соціальну статику і соціальну динаміку. Устрій та впорядкованість соціальних структур називається «соціальною стратифікацією».

Спосіб життя – стійка типова форма життєдіяльності особистості і спільнот, міра їх входження в соціум, типові взаємодії індивіда з суспільством і групових стосунків групами, іншими людьми. Йдеться про звички, традиції, стереотипи поведінки, які визначають взаємозалежність між індивідом та його оточенням. Виокремлюють різні види способів життя, при цьому основою можуть слугувати певні системи соціально-культурних цінностей, пріоритетів, картини світу, розуміння норм, коло спілкування, інтереси, потреби і способи їх задоволення.

Суверенна радянська соціалістична держава – проголошена Конституції УРСР 1978 р., але насправді суверенітет був суцільною декларацією.

Суверенна соціалістична держава – тип держави, який характеризується суверенітетом, уособлює в собі суверенітет національностей і народу. Це особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкового характеру.

УАПЦ – Українська автокефальна православна церква

УГГ – Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод – відома також як Українська Гельсінська група (УГГ), об’єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976 р. Члени захисники: керівник групи – Руденко Микола Данилович, Бердник О.П., Григоренко П.Г., Кандиба І.О., Лук’яненко Л.Г., Мишко О.Я., Матусевич М.І., Маринович М.Ф., Строката Н.П., Тихий О.І. УГГ виступає за оборону переслідуваних, дає їм моральну та юридичну допомогу. Єдина в СРСР відкрита громадська правозахисна організація, що поставила національно-визвольну боротьбу в Україні на правову основу, дотримуючись гуманістичних ідеалів, законності, демократії.

УГКЦ – Українська греко-католицька церква

Цензура – контроль радянських партійних органів СРСР над змістом і поширенням інформації в тому числі друкованої продукції, музичних і сценічних творів, творів образотворчого мистецтва, кінематографа і фотографічних творів, передач радіо і телебачення, з метою придушення всіх джерел інформації або недопущення розповсюдження ідей і відомостей, які вважались шкідливими або небажаними. Тема 5. Розпад Радянського Союзу та відродження незалежності України.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,319sec