Підготовка до ЗНО: СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА

ТЕМА : СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА .

 

Адміністративно-територіа́льний у́стрій (державний устрій):

1) Спосіб територіальної організації держави, який характеризується певною формою конституційно-правових відносин між державою в цілому та її складовими частинами, виявляється в особливостях правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади.

2) Передбачена законами територіальна організація держави з метою забезпечення найбільш оптимального вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави. Здійснюється, як правило, шляхом поділу території держави на частини — територіальні одиниці, які є просторовою основою для утворення та діяльності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

«10 полків» – адміністративно-територіа́льна і військова одиниця на Лівобережній Україні 17 століття.

Слобідська Україна або Слобожанщина (рідше — Слобідщина) — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п’яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської Імперії. Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, південно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює південну частину Сумської області, північну, центральну та південно-східну частини Харківської області та північну частину Луганської області України, південну частину Воронізької, Білгородської, Курської областей РФ.

Слобода́, свобода — в Україні у 16 — 18 ст. новозасноване поселення з власним самоврядуванням, мешканців якого власник (держава, церква і головно маґнати) звільняв на деякий час (звичайно 15 — 25 років) від виконання повинностей (оплати чиншів тощо). Ці пільги надавалися власниками маєтків, щоб притягнути селян з інших місцевостей. По закінченні терміну пільг поселенці втрачали свою незалежність, хоч інколи користувалися ще деякими полегшами. Найбільше слобід постало у першій половині 17 ст. на Право- й Лівобережжі, а в 1630 — 40-их pp. на землях, положених на околицях Московського царства, на яких створено сотні слобід, до яких переселялися селяни з Лівобережної і Правобережної України (дивись Слобідська Україна).

Займа́нщина – земельна власність, набута правом першого зайняття вільної землі (jus primae occupationis). Була поширена серед козаків і посполитих селян у малозаселених місцевостях Слобожанщини, Лівобережної України і Запорізької Січі в 16-18 ст. З. припинилася у зв’язку з дальшим розвитком феодально-кріпосницьких відносин, посиленням закріпачення селянства та переходом вільних земель у державну і поміщицьку власність.

Самоврядува́ння 1 — надане законом і державною владою право місцевих органів самостійно розв’язувати коло питань, що входять до їхньої компетенції; діяльність щодо реалізації цього права.

Самоврядува́ння 2 — автономне функціонування будь-якої організаційної структури (підсистеми), правомочне прийняття нею рішень з внутрішніх проблем, включення виконавців у процеси вироблення рішень; колективне управління як участь усіх членів організації, населення в роботі відповідного органу управління. До принципів С. належать: повний демократизм, гласність, відповідальність за рішення, що приймаються, та виконання їх.

Глу́хівські статті́ 1669 — договір, підписаний 16 березня 1669 у місті Глухові між гетьманом Лівобережної України Дем’яном Многогрішним і московським урядом.

Коното́пські статті́ (17 червня 1672) — договір між Військом Запорозьким і Московським царством, підписаний у Козачій Діброві поблизу Конотопа (тепер Сумська область, Україна). Договір визначав основні принципи відносин між козацькою автономією Гетьманщини та Московською державою.

Городові козаки – 1. Частина українського козацтва, яка на відміну від низового запорізького козацтва проживала не на Січі, а на волостях, або на городах тобто на землях що були під владою місцевої адміністрації Великого князівства Литовського. Г.к. виникли у першій половині 16 ст. у зв’язку з необхідною чинити опір, спустошливим набігам татар та турків на українській землі.

Найвідомішими гетьманами козаків були черкаський старостa Остап Дашкевич (Остафій Дашкович) , хмельникський староста Предслав Лянцкоронський, шляхтич Самійло Зборовський, князі Дмитро Вишневецький та Богдан Ружинський, Яків Шах , Іван Свірчовський , Венжик Хмельницький та барський староста Бернард Претвич , Семен (Сенько) Полозович. У боротьбі з татарами і турками вони тісно співпрацювали з запорізькими козаками. У 1572 значну частину Г.к. було взято на державну службу і внесено до реєстру (див. Реєстрові козаки).

2. Офіційна назва козацького стану, яка вживалась в Україні з середини 17 – до 80-х років 18 ст. До Г.к. зараховувались особи, що були внесені до козацьких компутів (списків). Внаслідок укладення Березневих статей 1654 кількість Г.к. встановлювалась у 60 тис.. На Г.к. поширювались всі привілеї козацтва. Основною їх повинністю була військова служба, від виконання інших повинностей та сплати податків вони звільнялися. В залежності від майнового стану Г.к. поділялися на кінних, піших та тяглих. Перші з них брали участь у військових походах, другі несли гарнізонну та сторожову службу, а треті віддавали повинності старшині. Після Андрусівського перемир’я 1667 і ліквідації козацтва на українських землях, що залишилися під владою Речі Посполитої. Г.к. збереглися тільки на Гетьманщині. Внаслідок реформи 1735 права і привілеї Г.к. надалі поширювались тільки на виборних козаків. Значна частина Г.к. була переведена у категорію підпомічників. У 1783 виборні козаки також були позбавлені своїх прав і прирівняні до державних селян, одержавши назву “малоросійські козаки”.

Ві́йсько Запоро́зьке Низове́ — державне утворення українського козацтва, яке виникло наприкінці XVII ст. на територіїї Запорожжя через розкол у Війську Запорозькому. Очолювалося кошовим отаманом. Центром Війську слугувала Запорозька Січ.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,316sec