Підготовка до ЗНО: Політичний устрій, соціально – економічний, і культурний розвиток Київської Русі та Галицько – Волинської держави в ІХ – ХІV ст..

Тема № 4 . Політичний устрій, соціально – економічний, і культурний розвиток Київської Русі та Галицько – Волинської держави в ІХ – ХІV ст..

Автономія – самоврядування окремої території в межах певної держави.

Асиміляція – злиття одного народу (або частини) з іншим через засвоєння його мови , культури; втрата своєї мови, культури, національної свідомості.

Архаїзм – пережиток старовини.

Аристократія – вищий прошарок привілейованого стану, майнова і родова знать.

Бояри – представники правлячого стану в Київській Русі, котрі займали, після князів, панівне становище в управлінні державою.

Билина (стари́ни) — руська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги.

Болохівська земля – історична область у верхів’ях Південного Бугу, , Случі й Тетерева. Назву отримала від міста Болохова.

Волохи – назва румунів у тогочасних джерелах.

Волока – земельна ділянка та одиниця вимірювання сільськогосподарської землі; у різних місцевостях дорівнювала від 16,8 до 21,4 га.

Воєвода – королівський намісник у мирний час і воєначальник під час війни.

Вотчина — одна з форм феодальноїземельноївласності в часиКиївськоїдержави. Власниквотчинимав право передатиїї у спадщину, продати, обміняти, поділититощо.

Всеволод ІІ Ольгович – київський князь, який княжив у Києві у 1139 – 1146 рр.

Громадянська війна – збройна боротьба за владу в державі із залученням до неї різних прошарків населення.

Гультяй – нероба, ледар.

Гуманізм – напрям культури, який приділяв основну увагу людині як найвищій цінності, утверджував її право на земне щастя й свободу думки.

Данило Романович Галицький (1237-1264) – волинський та галицький князь, з 1253 року король Русі.

Данник – селянин , що сплачував данину(грошову або натуральну)за користування орними землями та угіддями.

Демографія – наука що вивчає кількість і склад народонаселення.

Династія – кілька монархів з одного роду, які змінюють один одного на троні за правом успадкування.

Домен – землі, що належали особисто королю.

Донжон – окремо збудована головна вежа укріплень замку (кругла або чотирикутна в плані), остання схованка його захисників.

Дворянство – соціальний стан , наділений привілеями (переважно спадковими), власники землі.

Жемайтіяабо Жмудь – етнографічна область Литви.

Еліта – найкращі представники певної частини суспільства, або суспільної групи.

Євангеліє – частина Біблії про діяння та повчання Ісуса Христа.

Закріпачення – залежність селян , що полягала в прикріпленні до землі, підлеглості адміністративній і судовій владі свого володаря.

Ізгої –особи, що поставлені поза своєю соціальною групою.

Ікона – образ , малярське, мозаїчне , графічне або скульптурне зображення Ісуса Христа, Діви Марії, ангелів , святих; є предметом релігійного поклоніння й вшанування .

Іконостас – стіна з вставленими в неї іконами, що відокремлює в православній церкві вівтар від центральної частини.

Каштелян – управитель замку та округи, що прилягала до нього; заступник воєводи, керівник шляхетського ополчення.

Копа – сільська громада.

Корогва – полотнище , яке є емблемою країни військової частини , організації.

Кохна – пів купол для перекриття пів циліндричних частин (ніш) будівлі.

Книжковамініатюра зроблені від руки малюнки, багатобарвні ілюстрації клейовими й іншими фарбами в рукописних книгах.

Лан – земельний наділ, площа якого становить 30 моргів або 16,8 га.

Літопис – історичний твір, в якому розповіді про події та факти подаються за роками.

Машикулі – навісні бійниці у верхніх частинах стін та веж середньовічних укріплень.

Мозаїка – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, інших кольорових камінців.

Митрополія – церковно – адміністративний округ (голова митрополит), який поділявся на єпархії на чолі з єпископами.

Магнат – великий землевласник, представник родовитої й багатої знаті.

Нунцій – представник папи римського при уряді будь якої – держави.

Одигітрія – ікона , де зображена Богородиця з Ісусом – дитям. Зображення Богородиці найчастіше поясне , жестом правиці вона вказує на Божого сина. Одигітрія є в Україні найпоширенішим типом богородичної ікони.

Опозиція – протидія , опір комусь або чомусь.

Оранта – ікона Богородиці, зображеної на повний зріст, ніби за молитвою – з піднятими на рівень обличчя руками. (Мозаїчне зображення на куполі Софії Київської є класичним втіленням цього образу).

Окупація – тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави.

Осман – засновник правлячої династії у Туреччині.

Орден – католицька чернеча організація з певним статутом.

Панирада – дорадчий орган при литовському князеві, що складався з представників найвизначніших родів.

Пейцза – знак влади золотоординських посадових осіб. Власник пейцзи мав право безплатно брати коней для проїзду, їжу й ставати на нічліг.

Портал – архітектурно виділений на фасаді вхід до будинку.

Покуття – назва місцевостіміж річками Дністром і Черемошем та Карпатами; походить від слова «кут».

Привілей – в епоху феодалізму так називали грамоту, якою надавалися або стверджувалися певні права й переваги , пільги для окремих осіб, груп людей або суспільних станів.

Псалтир – одна з біблійних книг Старого Завіту, що складається зі 150 псалмів; такі книги використовуються як підручники для навчання грамоти.

Регалії – предмети, що символізували монархічну владу.

Регенство – у монархічних державах тимчасове правління однієї чи кількох осіб у разі неповноліття, хвороби монарха.

Роман Мстиславич (1173 – 1205) – був деякий час князем Новгорода, але у 1188 галичани закликали князя до себе.

Самодержавство – форма правління з необмеженою владою однієї особи.

Слуга – особа, що супроводжувала свого володаря у військових походах, служила в прикордонних фортецях , виконувала різні доручення, поєднуючи ці повинності з сільськогосподарською працею.

Староста – представник великого князя, що здійснював управління староством.

Староство – частина державних королівських земель у Польщі та Великому князівстві Литовському.

Статут – збірник основних засад, положень про що-небудь,зведення правил.

Султан – титул монарха Османської імперії.

Тяглий – заможний селянин, що працював у господарстві свого володаря, використовуючи власну робочу (тяглову) худобу та інвентар.

Тепер – річка Синюха, що впадає в Південний Буг.

Улус – у Монгольській імперії назва удільних володінь , що згодом стали самостійними державами.

Фанатизм – відданість певним релігійним віруванням , що поєднується з нетерпимістю до інакомислячих .

Факторії – торговельні й військово-адміністративні населені пункти.

Фреска – картина, написана фарбами на свіжій вогкій штукатурці.

Фільварок – шляхетське господарство, в якому використовувалася праця покріпачених селян.

Централізація – зосередження керівництва в єдиному центрі.

Юрій І Львович – син Лева Даниловича, який правив в Галицько – Волинській державі в 1301 – 1308 рр.

Ярлик – грамота ха́на, що давала право на князювання.

Ярослав Осмомисл (1153-1187) – князь галицький, який успадкував велику територію Галичини, проводив активну колонізаторську політику.

Ясир – полон, неволя; бранці , полонені.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,460sec