Підготовка до ЗНО: Козацько – збройний конфлікт 1625 р. Тарасова ніч

Тема уроку: Козацько – збройний конфлікт 1625 р. Тарасова ніч

Основні дати:

  1. 24 грудня 1624 р. – М. дорошенко уклав союз з кримським ханом Шагін-Гіреєм. Це був перший міжнародний договір козаків.
  2. 1625 р – Конецпольський вирушає з 8-тисячним військом на придушення козацьких заворушень (Марко Жмайло). Врешті решт після низки поразок козаки знов обирають гетьманом Михайла Дорошенка, який укладає з поляками Куруківську угоду: реєстр збільшується до 6 000 козаків. Козацтво поділено на 6 полків: Київський, Каневський, Корсуньський, Білоцерківський, Перяславський і Черкаський. Полки складались з сотень.
  3. 1630 р. – Запорожці викрали, судили і стратили гетьмана Грицька Чорного (1629 – 1630) і обрали гетьманом Тараса Федоровича (Трясила) . Польській гетьман Конецпольський зазнав поразки від повстанців і в серпні 1630 уклав з ними мир, згідно з яким реєстр збільшувався до 8 000 козаків.
  4. 1635 р . біля першого Дніпровського порогу польський уряд звів фортецю Кодак.
    1. 1637Козацьке повстання Павла Павлюка. Поразка повстанців під Кумейками біля Каніва. Осада повстанців у Боровиці біля Чигирина (грудень). Після повстання близько 20 000 українців переселилося у межі Московії.
    2. 1637 – 1642     – Азовське сидіння: донські і запорізькі козаки захопили фортецю Азов у гирлі Дону і просили прийняти захоплений Азов до складу Московії, але московський цар з метою запобігання конфлікту з Османською імперією наказав козакам залишити Азов.
    3. 1638 –     Продовження повстання Павлюка на Лівобережжі – під проводом Яківа Остряниці і Дмитра Гуні. Придушення повстання і відхід Я.Остряниці к Бєлгороду.
    4. 1641    – Поляки закладають прикордонну засіку на горі Охтир – нині м.Охтирка
    5. 30 січня 1644    – Охматівська битва: Великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський а також князь Ярема Вишневецький (19 000) розбили переважаючі сили татарів Тугай-бея (20 000). Рештки втікачів розбив комісар Війська Запорозького Миколай Зацвіліховський біля річки Синюхи.
    6. 1645 –     Корпус з найманих козаків під проводом Івана Сірка і Богдана Хмельницького бере фортецю Дюнкерк у Франції.
    7. 1645 – 1676 –    Царювання у Москві Олексія Михайловича
    8. 1646 (1649?) –    Ужгородська церковна унія (поширення греко-католицизму на Закарпаття, а з 1699 р. – і на Трансільванію).

    Основні поняття:

    1. Демобілізація – переведення збройних сил і народного господарства країни з воєнного стану на мирний після завершення війни або внаслідок мирного розв’язання конфліктної ситуації, яка викликала необхідність мобілізації. Здійснюється шляхом розформування військових частин, з’єднань і об’єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення у запас надлишкового особового складу.
    2. «Впищики» – козаки, виключені, «виписані» з реєстру
    3. Депутація – група обраних або визначених представників, які діють за дорученням якого – небудь колективу або організації
    4. Коза́цька коро́гва — відділ легкоозброєної рухливої кавалерії кількістю від 50 до 100 коней; очолювався ротмістром, який особисто набирав вояків до корогви, вербуючи дрібну шляхту, запорозьких козаків, інколи — міщан і навіть селян на підставі так званих приповідних листів від імені короля. Кожен із товаришів корогви служив з власним почтом від 2 до 4 кінних челядників або так званих почтових, озброюючи їх за власний кошт. Про характер такого озброєння дає уявлення сеймова ухвала 1620 р., де зазначено, що кіннотники мають бути «в панцирях, в мисюрках, з добрими карабінами, короткими рушницями і рогатинами». Козацькі корогви були найчисленнішим відділом польської армії, складаючи на 1632 р. 40 % кварцяного, тобто найманого війська; на початку 40-х років XVII ст. в козацькій кавалерії нараховувалося близько 1 300 товариш
  5. Форпост – укріплений пункт на кордоні: передня варта, передній пост охоронних частин
  6. Комісар – посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями
  7. Залога – військові частини, розташовані в будь якому місці; гарнізон
  8. Терор – розправа з противниками шляхом насильства

     

    Історичні постаті:

  9. Михайло Дорошенко (р. н. невід. — †1628) — український військовий діяч, з 1618 р. — козацький полковник, козацький гетьман (1622—1628 з перервами). Брав участь у поході Петра Сагайдачного на Москву. Брав участь у Хотинській війні 1620—1621. В 1622 обраний гетьманом замість Оліфера Голуба. Здійснив вдалий похід на Перекоп. Вперше згадується в документах про Хотинську битву 1621 р. як козацький полковник і прихильник гетьмана Сагайдачного. Батько наказного гетьмана Дорофія Дорошенка, дід пізнішого гетьмана Петра Дорошенка. Дорошенко брав участь у селянсько-козацькому повстанні 1625 р. під проводом Марка Жмайло. В листопаді 1625 р. обраний гетьманом замість Марка Жмайла. Дорошенко уклав Куруківський договір 1625 р., який деякою мірою задовольнив козацьку старшину (встановив старшині грошову платню, надавав їй земельні маєтності, збільшив реєстр до 6 тис. чоловік), але суперечив інтересам широких мас українського козацтва (повертав всіх нереєстрових козаків у підданство до польських панів). Навесні 1626 р. Дорошенко за наказом польського уряду намагався захопити Запорізьку Січ, але внаслідок збройного опору запорожців змушений був відступити на о. Велика Хортиця, де залишив залогу з 1 тис. реєстрових козаків.

    За Дорошенка було реорганізовано реєстрове козацьке військо, створено 6 реєстрових полків:

    Білоцерківський,

    Канівський,

    Київський,

    Корсунський,

    Переяславський,

    Черкаський.

    Восени 1626 козацькі війська на чолі з Дорошенком розгромили значний загін кримсько-ногайської кінноти під Білою Церквою. В травні 1628 Дорошенко, виконуючи умови договору про взаємодопомогу між Військом Запорізьким і Кримським ханством (укладений 24 грудня 1624) очолив похід козаків на Крим на допомогу ханові Мехмеду ІІІ Ґераю та калзі Шагіну Ґераю, які вели боротьбу проти ставленика Туреччини Джанібека Ґерая та в наш час[Коли?] знаходилися в фортеці Чуфут-Кале, обложені союзними султану ногайцями Буджакської Орди. 31 травня 1628 р. 4-тисячний козацький загін під проводом М. Дорошенка з боями досяг р. Альми в околицях Бахчисарая, де йому дорогу заступили османсько-буджацькі сили. Сточився бій з використанням тяжкої артилерії. Противник був розгромлений та розігнаний, Мехмед ІІІ Герай та Шагін Герай звільнені з облоги. Втрати козацького війська в цім бою склали близько двохсот осіб, серед загиблих був і Михайло Дорошенко, в котрого влучила яничарська куля. Місце поховання невідоме; можливо — на одному з християнських (грецьких) цвинтарів м. Бахчисарая.

  10. Шахін Ґерай (Шагін-Ґірей, Шахін-Гірей) († 1634) – калга (престолонаслідник) хана, брат кримського хана Мехмеда III Ґерая, з яким правив ханатом в 1624 — 1628 роках. Шахін Ґерай прагнув скинути васальну залежність Криму від Туреччини. Уклав союз з запорозькими козаками (24. 12. 1624), які ходили 1624 трьома походами на Туреччину й нищили околиці Стамбулу (Царгород). Союз Шахіна Ґерая з запорожцями був поновлений 1628 за повторного гетьманства М. Дорошенка, 1628 запорозькі козаки пішли на допомогу Шахіну Ґераю, але зазнали втрат під Бахчисараєм, де поляг М. Дорошенко. Під час облоги Кафи ворогуючі кримські партії (протурецька і самостійницька) примирилися і спільно ударили на козаків, яким, одначе, вдалося зробити пролом через ворожі війська і повернутися на Січ.

     

  11. Марко́ Жма́йло-Кульчицький (рр. н. і см. невід.) — гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 р. За одним із джерел рід Жмайло походить з с.Кульчиці (тепер село в Самбірському районі, Львівської області)[1]. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621 р.). В листопаді 1625 скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним польським військом неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука) була змушена піти на перемир’я з польськиим гетьманом Станіславом Конецпольським. Гетьманом обрали Михайла Дорошенка, який уклав з польським командуванням Куруківський договір 1625. Подальша доля Жмайла невідома.

     

  12. Тара́с Федоро́вич — 1639 (?)) — козацький отаман татарського походження. Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії. Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Крим (1629), учасник Смоленської війни 1632—1634, керівник антиурядового козацько-селянського повстання 1630 року. Січове ім’я — Тарас Трясило, татарське ім’я — Хасан або Усан.

     

  13. Іва́н Миха́йлович Сули́ма (р.нар.невід. — †12 грудня 1635), гетьман нереєстрових запорожських козаків (1628–1629, 1630–1635) (хронологію див. Українські гетьмани), дрібний шляхтич герба Сулим.

     

     

     

     

     

  14. Павлюк (Бут) Павло Михнович (рік народження невідомий — †1638) — гетьман нереєстрового запорізького козацтва, керівник селянсько-козацького повстання в Україні.

     

    7. Я́ків Стефан Іскра-Остря́нин (Остряниця) (? — 6 травня 1641) —український військовий діяч, козацький отаман, один з керівників козацького повстання 1638 року. Народився в Острі на Чернігівщині в козацькій родині. Вперше згадується в документах під 1633 роком як полковник реєстрових козаків війська Речі Посполитої в ході Смоленської війни. Після придушення повстання Павлюка 1637 року, прибув до Запорозької Січі, де на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Навесні 1638 року очолив козацьке повстання. Після поразки у червні 1638 року під Жовнином, відступив на Слобідську Україну, де з дозволу московського уряду оселився в Чугуївському городищі. Брав участь у боротьбі проти нападів татар. Убитий рядовими козаками під час заворушення зі старшиною.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,857sec