Підготовка до ЗНО: ГЕТЬМАНУВАННЯ ПЕТРА ДОРОШЕНКА .

ТЕМА :
ГЕТЬМАНУВАННЯ ПЕТРА ДОРОШЕНКА .

Бучацький мирний договір — мирний договір між Річчю Посполитою і Османською імперією, укладений 18(28) жовтня 1672 року в місті Бучачі. Договір підвів підсумок польсько-турецькій війні 1672—1676 років, у ході якої козацьке військо Петра Дорошенка воювало проти поляків у союзі з турками.


Чигиринські походи (1677—1678) — воєнні дії Туреччини, за підтримки частини українських козаків, з метою об’єднання Правобережної України з Поділлям (що знаходилось у васальній залежності від Туреччини з 1672 року). У центрі турецьких зусиль було здобуття гетьманської столиці Чигирина (звідки й назва всієї кампанії).


Бахчисарайський мирний договір 1681 — угода про перемир’я 13 (23 січня) 1681 року у Бахчисараї між Туреччиною, Кримським ханством та Московською державою, зумовлений перемогами російського війська та частинами вірного Москві українського козацтва над турецько-татарською армією (за підтримки частини українських козаків), у боротьбі за Україну, а також несприятливою для Туреччини міжнародною обстановкою. При укладанні договору з російського боку був присутнім генеральний писар Війська Запорізького Семен Ракович.

«Вічний мир» (Мир Гжимултовського, Трактат про вічний мир) — мирний договір між Річчю Посполитою і Московською державою, підписаний 6 травня 1686 р. у Москві. В переговорах, які тривали сім тижнів, з польської сторони брали участь посли Кшиштоф Гжимултовський і Марціан Огінський, з московської — канцлер і начальник Посольського приказу князь Василій Голіцин. Текст договору складався з преамбули і 33 статей[1]. Договір було укладено на основі Андрусівського перемир’я (1667).

«Великий згін» – в 1679 р. за наказом І. Самойловича з Правобережної України було переселено на Лівобережжя тисячі людей, щоб не дати Ю. Хмельницькому можливості черпати для себе нові сили.

Петро́ Дороше́нко (14 травня 1627 — 19 листопада 1698) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1665—1676). Представник козацького роду Дорошенків. Козацький полковник, учасник Хмельниччини (1648—1657), козацько-московської війни (1658—1659). Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозького по обидва боки Дніпра. Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, так і з Московією: Російсько-польській війні (1654—1667 рр.) Українсько-польській війні (1666—1671 рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672—1676 рр.). Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна — Наталя Гончарова.

Суховій (Суховієнко) Петро, кошовий гетьман (1668 — 1669), писар Запорозької Січі, Гетьман Війська Запорозького та Правобережної України “ханської величності”.

Миха́йло Хане́нко (1620 — 1680) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1669—1674). Представник козацького роду Ханенків. Син Степана Ханенка. За підтримки частини козаків, кримського хана та польської влади, Ханенко намагався 1668 року усунути гетьмана Петра Дорошенка і на його місце поставити Петра Суховія. У липні 1669 р. у боротьбі проти Дорошенка Суховій зазнав поразки, а його козаки трьох правобережних полків на раді в Умані проголосили гетьманом Ханенка. У війні з Петром Дорошенком, Михайло Ханенко зазнав кілька поразок і 1674, коли війська гетьмана Івана Самойловича перейшли Дніпро і більшість правобережних полків перейшли на бік лівобережного гетьмана, Ханенко склав булаву, за що був наділений маєтностями на Лівобережній Україні. Але Ханенко не припинив політичної діяльності. 1677—1678 був обвинувачений у зносинах з Польщею, й Самойлович, на наказ Москви, тримав його ув’язненим у Батурині. Але Ханенку, мабуть, пощастило довести свою невинність, а незабаром він помер

завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,326sec