Підготовка до ЗНО: ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО.

ТЕМА :
ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО.

Внутрішня політика — політика, що проводиться в межах держави. Охоплює економіку, політичні партії, вибори президента і парламенту. Внутрішня політика направлена на забезпечення прав і свобод громадян, соціальний захист населення, розвиток гуманітарної сфери, декриміналізацію економіки, реалізацію заходів щодо зміцнення обороноздатності і національної безпеки, охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю тощо.

Зовнішня політика — сукупність стосунків держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб ведення зовнішньої політики — дипломатія.

Диплома́тія — засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів, застосовуваних з урахуванням конкретних умов і характеру розв’язуваних задач; офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях по здійсненню цілей і задач зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів держави, його установ і громадян за кордоном.

Га́дяцький до́говір (також трапляється застаріле іменування «Гадяцькі статті»; пол. ugoda hadziacka) — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви. Передбачалася також ліквідація Берестейської унії. Основні перетворення, однак, так і залишилися на папері, оскільки польський Сейм ратифікував договір у сильно урізаному вигляді, скасувавши його головні положення.

Генеральна військова канцелярія
— найвища адміністративна установа Гетьманщини в 17-18 століть. Канцелярія створена Богданом Хмельницьким під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648- 1657 років. Здійснювала все військове, адміністративне, судове і фінансове управління. Гетьман через Генеральну військову канцелярію здійснював управління військовими, адміністративними, судовими і фінансовими справами держави. Генеральна військова канцелярія підпорядковувалась гетьману, а безпосередньо керував її діяльністю генеральний писар. До складу канцелярії входила вся генеральна старшина, крім генерального судді. Здійснювала нагляд за рішеннями Генерального військового суду з кримінальних і політичних справ. Все діловодство велося українською мовою. Місцем перебування канцелярії була гетьманська резиденція (в різні часи — Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів).

Іва́н Виго́вський (? — 17 (27) березня 1664[1]) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Наддніпрянській Україні (1657–1659)[1]. Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк.

Брав участь у воєнних операціях при Пилявцях (1648), Збаражі та Зборові (1649), Берестечку (1651), Батогу (1652), Жванцю (1653), Охматові та Львові (1655). Займався розробкою і був присутнім при укладанні Зборівського, Білоцерківського та Переяславського договорів. В квітні 1657 року при тяжкохворому гетьманові, та після смерті Хмельницького, став регентом при його малолітньому синові — гетьмані Юрії. Перетворював Україну в автономну одиницю у складі Московського царства. 1663 року, після зречення Юрія Хмельницького, намагався повернути собі гетьманство, але програв Павлу Тетері. Був одним із таємних співорганізаторів антипольського повстання, що спалахнуло 1664 року на Правобережній Україні під проводом Дмитра Сулими. Арештований поляками і козаками гетьмана Павла Тетері. Страчений в ніч з 16 (26) на 17 (27) березня поблизу села Вільховець.

Я́ків Бараба́ш (? — 1658) — український політичний і військовий діяч. Походив з козацького роду Барабашів. Кошовий отаман Запорозької Січі (1657—1658). Учасник Хмельниччини (1648—1657). Один з організаторів і лідерів антиурядового повстання проти гетьмана Івана Виговського (1657—1658), що спричинило громадянську війну в Гетьманщині.

Яків Барабаш народився на Черкащині, в Київському воєводстві Речі Посполитої, в козацькій родині Барабашів. 1657 року, після смерті Богдана Хмельницького і обрання на старшинській раді новим гетьманом Івана Виговського, Яків Барабаш відмовився визнати нову владу. Січовики були незадоволені тим, що старшина Гетьманщини не запросила її представників на вибори гетьмана. Кошовий Барабаш висунув теорію верховенства Запорозької Січі серед козаків і її незалежності від уряду гетьмана.

 

В 1657 року разом із полтавським полковником Мартином Пушкарем і за підтримки Москви підняв повстання проти гетьмана Івана Виговського. Після поразки від гетьманських військ під Полтавою у червні 1658 року перебував під захистом бєлгородського воєводи Григорія Ромодановського у Прилуцькому полку. При спробі Ромодановського переправити Барабаша під охороною в Київ до воєводи Василя Шереметєва 24 серпня 1658 року був захоплений у містечку Гоголеві гетьманськими військами.

Страчений у вересні в Чигирині за наказом Виговського.

Марти́н Пушка́р або Марти́н Пушкаре́нко (*бл.1599 — †11 червня 1658) — козацький отаман, учасник Хмельниччини, полковник полтавський (1648–1658), меценат заснування Хрестоздвиженського монастиря. Походив з українського боярсько-шляхетського роду з Любеча. Лідер повстання 1657-58, спрямованого проти влади гетьмана Івана Виговського. Мартин Пушкар мав синів Кирила, Марка та Івана. Хутір під Полтавою, що належав йому, розташовувався у місцевості Пушкарівка в межах теперішньої Полтави.

Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,335sec