Підходи до визначення поняття «професія»

Поняття “професія” має різні визначення і різні способи конкретизації. Це – “професіоналізм” і “здобутий фах”, “обраний фах” і “залишений (втрачений) фах”, “змінений фах” і “сучасний фах”, ”зникаючий фах” і “виконуваний фах”, а також “стародавній фах”.

Звертаючись до словникового апарату, ми знаходимо такі тлумачення поняття “професія”: рід трудової діяльності (занять) людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, придбаних в результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи (лат. professio – офіційно вказане заняття, спеціальність, від profiteer – оголошую своєю справою)

Вона визначає місце людини у соціальній структурі й є джерелом її духовного і матеріального благополуччя. Професія найчастіше пов’язана з освітою, колом інтересів, потребами, вона накладає відбиток на особу, її світогляд, поведінку тощо.

Детальніший опис елементів професії можна виразити таким чином: загальна освіта – спеціальна підготовка – кваліфікація – спеціальність.

Нарешті, професією можна назвати необхідну для суспільства і обмежену (внаслідок поділу праці) область програми фізичних і духовних сил людини, що дає йому можливість існування і розвитку.

Аналіз поняття “професія” дозволяє сформулювати положення, які розкривають певні його сторони:

· професія людини є джерелом матеріальної підтримки її самої, родини, суспільства;

· професія людини є інструментом її чітких дій;

· оволодіння професією є суспільним і культурним обов’язком людини;

· професія становить особисту цінність індивіда;

· оволодіння професією є життєвою необхідністю індивіда;

· професія і праця для індивідів є сенсом життя і розвитку;

· професія дає шанс для самореалізації особистості людини;

· професія людини може виступати у формі вираження гордості і самоповаги;

· професія людини визначає її місце у поділі праці.


Розмежування понять «професія», «кваліфікація», «спеціальність»

Повнота усвідомлення глибин професії, механізмів і меж власної діяльності народжує здібності ставити і вирішувати (у межах своєї компетенції) професійні задачі будь-якого рівня складності – від прикладних до методологічних.

Кваліфікація і компетентність – своєрідні соціально-трудові характеристики, які задають межі і рівень функціональних дій у професії. Вони визначені нормативно і контролюються соціумом у ході різних атестаційних актів. Кожний майбутній фахівець повинен мати певну кваліфікацію, яка присвоюється йому на підставі складання державних іспитів.

С.У.Гончаренко розглядає “кваліфікацію” як:

1) ступінь професійної підготовки працівника, наявність у нього знань, умінь, необхідних для виконання ним певного виду роботи;

2) характеристику певного виду роботи, що встановлюється залежно від її складності, точності й відповідальності;

3) характеристику предмета, явища

Укладачі нового переліку спеціальностей пропонують називати кваліфікацією саме найменування рівня підготовки, яка реалізується відповідною професійно-освітньою програмою: бакалавр, спеціаліст, магістр.

Автори словників так визначають поняття “спеціальність”: комплекс придбаних шляхом спеціальної підготовки і досвіду роботи знань, умінь і навиків, необхідних для певного виду діяльності в рамках тієї або іншої професії. Якщо функції по певній спеціальності охоплюють всю сферу трудової діяльності працівника, вона відповідає поняттю “професія” (від лат. specialis – особливий, species – рід, вид)

М.С.Герцик та О.М.Вацеба стверджують, що “спеціальність” – це вузький, спеціалізований вид трудової діяльності у рамках конкретної професії, в якому людина досягла потрібного рівня підготовки, певної професійної майстерності й набула необхідного досвіду. Це той вид діяльності, у якому фахівець набув додаткових, глибоких знань, умінь та практичних навичок.

Характеристика учбово-професійної діяльності старшокласників

Учбово-професійна діяльність є основним видом діяльності старшого школяра. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього і значущість учіння, його завдань та цілей. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов’язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності.

Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і носить довільний характер.

Мотиваційна сфера учіння включає в себе:

  • мотиви пов’язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);
  • широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним членом суспільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкурувати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості);
  • інтерес до змісту і процесу навчання (з’являється інтерес до методів наукового дослідження, до самостійної пошукової діяльності з метою роз’язання складних завдань – діяльність Малих академій)

Старшокласники добре розуміють значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.

Така пізнавальна мотивація може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів старших школярів часто пов’язана з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів.

Особливості мотивації учбової діяльності старшокласників виявляються і в їхньому ставленні до шкільних оцінок. Старшокласники глибоко оцінюють ерудицію та глибокі знання, які виходять за межі шкільної програми, підручників.

Мотивами навчання старшокласники можуть виступати:

1. Інтерес до загальної позитивної успішності, який пов’язаний з бажанням успішно закінчити школу чи розширити свою обізнаність і виявляється в однаковому інтересі до всіх дисциплін, які викладаються в школі.

2. Поєднання загального інтересу з вибірковим інтересом до того чи іншого навчального предмета, що стосується обраної спеціальності або з яких доведеться складати вступний іспит до вузу.

У старшому шкільному віці встановлюється тісний взаємозв’язок між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв’язку з вибраною професією. Створюються сприятливі умови для ознайомлення учнів з психологічною характеристикою професій, тобто з тими вимогами, які висуваються до уваги, мислення, характеру та інших психологічних особливостей людини у тій чи іншій професії.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,398sec