ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД ПОТЕРПІЛОГО

У процесі первинного огляду визначаються ознаки клінічної смерті.

Як відомо, процес умирання людини має деяку тривалість, що обмежується 5-7 хвилинами. Це час так званої клінічної смерті, коли процеси, що відбуваються в організмі, зворотні й людині можна допомогти.

Лікарі виділяють чотири ознаки клінічної смерті, які дуже просто визначаються, причому для цього не потрібно мати спеціальних знань. Це насамперед:

  1. Відсутність свідомості (будь-яка людина, яка може говорити або видати звук, перебуває у свідомості).
  2. Відсутність дихання (відсутність рухів грудної клітки та руху повітря через ніс і рот).
  3. Відсутність реакції зіниці на світло. Відсутність пульсу на артеріях. Визначення ознак дихання. Якщо потерпілий знаходиться у несвідомому стані, зверніть увагу на груди, які при диханні повинні підніматися й опускатися. Для цього покладіть свою руку на груди потерпілого й візуально спостерігайте за рухами грудної клітки. Крім того, ознаки дихання визначаються наявністю виходу повітря із рота чи носа, що перевіряється за допомогою дзеркала, грудочки вати або нитки (рис. 5).

Визначення пульсу. Намацайте сонну артерію на його шиї з боку, що перебуває ближче до вас. Для виявлення сонної артерії знайдіть “адамове яблуко” (кадик) і зруште пальці (вказівний,
середній й безіменний) у поглиблення між трахеєю й довгою бічною лінією шиї. При вповільненому або слабкому серцебитті пульс буває важко визначити, тому пальці треба прикладати до шкіри з дуже-дуже слабким тиском. Якщо вам не вдалося намацати пульс із першого разу, повторіть знову з кадика, пересуваючи пальці на бічну поверхню шиї. Інші місця визначення Рис. 5. Визначення ознак дихання

пульсу у потерпілого позначені на рис.6.

У дитини у віці до року, пульс краще визначати на плечовій артерії. Вона розташована всередині внутрішньої частини руки, трохи вище ліктя (рис. 7). Зазначені визначення слід робити дуже швидко, затративши на все це не більше 10-15 секунд.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6 Місця визначення пульсу     Рис. 7 Місце визначення пульсу у дитини

Реанімаційні заходи

Реанімаційні заходи проводяться при наявності ознак клінічної смерті, перш за все, відсутності дихання й припиненні серцевої діяльності (за показниками відсутності пульсу). Вони спрямовані на відновлення цих важливих функцій організму й включають у себе проведення непрямого масажу серця та штучної вентиляції легенів. Якщо ці заходи розпочаті у першу хвилину, імовірність виживання постраждалого становить більше 90 %, через 3 хв. – не більше 50 %.

Штучна вентиляція легенів (штучне дихання)

Виконується у двох випадках: коли відсутнє серцебиття й дихання, тобто людина перебуває у стані клінічної смерті, а також тоді, коли збережене серцебиття, а самостійне дихання відсутнє, або частота дихальних рухів не перевищує 10 разів у хвилину.

Проводиться шляхом використання різних апаратів, за допомогою яких вдувається повітря в легені потерпілого. Через їх відсутність, і в залежності від стану потерпілого, штучне дихання може проводитися різними способами (методами). Ми акцентуємо увагу лише на використанні простих і ефективних методів проведення штучного дихання.

Штучна вентиляція легенів шляхом дихання “ротом до рота” чи “ротом до носа” (рис 8).

а    б

Рис.8 Штучне дихання способом: а – “ротом до рота”; б – “ротом до носа”

Пам’ятайте! Перш ніж проводити штучну вентиляцію легенів потерпілому, який перебуває без свідомості, необхідно переконатися в прохідності його дихальних шляхів. Для цього закиньте його голову трохи назад і підніміть підборіддя. При цьому язик перестає закривати задню частину горла, пропускаючи повітря в легені. Якщо в його дихальні шляхи потрапили сторонні предмети, їх слід видалити вказівними і середніми пальцями, які перед цим обертають чистою носовою хусткою або марлею, швидко очищають ротову порожнину від сторонніх предметів – слизу, блювотних мас тощо (рис. 9)


Рис. 9 Звільнення порожнини рота: а- за допомогою пальців; б – спринцівки

Увага! Перед тим, як закинути голову постраждалого, необхідно обов’язково з’ясувати можливість ушкодження в нього шийного відділу хребта, шляхом дуже обережного прощупування пальцями шийного відділу хребта.

При проведенні штучного дихання “ротом до рота” на відкритий рот потерпілого слід покласти в один шар серветку (носову хустку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно покласти свої губи до його губ та із силою вдувати йому повітря в рот.

Повітря вдмухують ритмічно 16—18 разів на хвилину до відновлення природного дихання або до появи ознак смерті.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.79MB | MySQL:26 | 0,315sec