ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС

ВИСТУП НА ПЕРШИХ БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРАХ

Одна мама порівняла перший рік навчання дитини у школі з першим роком після народження: величезна відповідальність, необхідність багато часу проводити поруч, океан витримки и терпіння. Це справді серйозне випробування для батьків – випробування їхньої життєвої стійкості, доброти, чуйності. Добре, якщо дитина у важкий перший рік навчання відчуватиме підтримку. Ваша віра в успіх, спокійне, рівне ставлення допоможуть їй упоратися з усіма труднощами.

Психологічна підтримка під час шкільного навчання — проблема важлива і складна. Ми багато говоримо про психологічну готовність дитини до школи, відсуваючи або вважаючи за очевидний фактор готовність батьків до нового, шкільного етапу життя їхньої дитини.

Головна турбота батьків — підтримка й розвиток прагнення вчитися, пізнавати нове. Наприклад, ви зустрічаєте дитину після уроків запитанням: «Що було цікавого у школі?». «Нічого цікавого, — відповідає вона». «Так не буває! Ти ж довідався щось нове, щось тебе мало здивувати, вразити». Дитина напружується, згадує, що ж цікавого було, і, можливо, не одразу, але пригадає якийсь епізод уроку або прочитане в підручнику, а може, опише кумедний випадок на перерві. Ваша участь і ваш інтерес позитивно позначаться на розвитку пізнавальних здібностей дитини. їх ви також зможете ненав’язливо спрямовувати та зміцнювати далі.

Стримуйтесь і не лайте школу й учителів у присутності дитини. Нівелювання їхньої ролі не дозволить відчути радість пізнання. Не порівнюйте дитину з однокласниками, хоч би як вони були вам симпатичні або навпаки. Ви любите і приймаєте дитину такою, якою вона є, тому поважайте її індивідуальність.

Будьте послідовні у своїх вимогах. Якщо прагнете, наприклад, щоб дитина росла самостійною, не поспішайте пропонувати їй допомогу, дайте відчути себе дорослою.

З розумінням ставтеся до того, що у вашого маляти щось не буде виходити одразу, навіть якщо це здається вам елементарним. Запасіться терпінням.

Пам’ятайте, що вислови на кшталт: «Ну скільки тобі потрібно повторювати? Коли ж ти, нарешті, навчишся? Що ж ти такий телепень?», — крім роздратування, нічого не викличуть.

Психологічно батьки мають бути готові не тільки до труднощів, невдач, але й до успіхів дитини. Часто буває, що,
хвалячи малюка, ми немов боїмося, що він зазнається або зледащіє, і додаємо ложку дьогтю до бочки меду: «А що Антон одержав? П’ятірку? От молодець! Він, по-моєму, ще не одержав жодної четвірки!». в тебе і четвірки бувають…)

Замість цього значно краще було би просто порадіти успіху, очікуваному й закономірному, адже цьому передувала праця. І далі буде так само, потрібно лише постаратися.

Дуже важливо, аби батьки порівнювали свої очікування щодо майбутніх успіхів дитини з її реальними здібностями. Це визначає здатність дитини самостійно розраховувати свої сили, плануючи якусь діяльність.

Отже, ваша підтримка, віра в дитину, в її успіх допоможуть перебороти всі перешкоди.

ІНДИВІДУАЛЬНА БЕСІДА З БАТЬКАМИ ПРО РОЗВИТОК ДИТИНИ ДО ВСТУПУ У ШКОЛУ

Схема історії розвитку дитини:

1.
Анкетні дані дитини й основні відомості про сім’ю.

Дата народження. Повний склад сім’ї, вік батьків, інших членів сім’ї, професія, посада батьків, зміни складу сім’ї, умови життя в родині.

2.
Особливості перинатального розвитку. Фактори ризику у стані здоров’я матері

й дитини.

3.
Стан здоров’я дитини.

Травми й операції, часті захворювання. Випадки госпіталізації та постановки на облік у фахівців.

4.
Виховання дитини.

Де. хто її виховував, хто доглядав за дитиною, коли вона пішла у дитячий садок, як вона до нього звикала, як складалися стосунки з дітьми там, чи були скарги вихователів0 Чи були різкі зміни в обстановці, тривалі, часті ропухи з батьками? Як дитина реагувала на них?

5. Розвиток дитини
в дитинстві.

Особливості розвитку моторики, основних сенсомоторних реакцій (коли почав повзати, сидіти, ходити). Загальне емоційне тло. Розвиток мовленя. Ставлення до близьких і чужих. Активність і допитливість. Охайність і навички самообслуговування. Труднощі у поведінці.

6. Розвиток дитини у дошкільному дитинстві.Улюблені ігри, заняття. Чи любить малювати, з якого віку? Чи любить слухати казки, вивчати вірші, дивитися телевізор? Чи вміє читати? Як навчилася цього, коли? Як розвинена фізично? Яка рука провідна? Чи має домашні обов’язки? Які відносини з однолітками, членами сім’ї? Типові конфлікти, актуальні заборони, особливості характеру, страхи, труднощі? Чи є на неї скарги?

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

У 6—7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути й сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються вам необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10—15 хв. Тому, коли ви будете робити з нею уроки, через кожні 10—15 хв необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити його пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Починати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило З

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день — так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля понад усе потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось — ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, — обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за двійки й неакуратність у зошиті. Усе це — дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі.

Кілька коротких правил

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус — найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини.

11. Визнайте право дитини на помилку.

12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14.1 взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,396sec