ПЕРЕЛОМИ КІСТОК

Перелом — раптове порушення цілісності кістки.

Переломи бувають відкритими й закритими, (рис. 24).

Відкриті переломи (б) – це переломи, при яких є відкрита рана в місці перелому. Такі переломи можуть являти собою загрозу для життя людини внаслідок розвитку шоку, крововтрати, інфікування.

Увага! При відкритих переломах транспортування потерпілого в медичну установу проводиться на ношах у положенні лежачи на спині.

Закриті переломи (а) – це переломи, при яких відсутня рана у місці перелому.

Характерними ознаками перелому є:

  • біль, що підсилюється при будь-якому русі й навантаженні на кінцівку;
  • припухлість;
  • патологічна рухливість у місці перелому;
  • при відкритих переломах можуть спостерігатися кісткові відламки в рані;
  • переломи кінцівок супроводжуються їх скороченням і викривленням у місці перелому;
  • поява набряклості й синця;
  • при переломах кісток черепа можлива кровотеча з вух;
  • при переломах ребер болючість при диханні і характерний хруст у місці перелому при дотику.

Рис. 24. Переломи кісток: а – закритий; б – відкритий

 

При необхідності виявлення перелому, прощупують ушкоджену частину тіла. Майже завжди вдається виявити нерівності кістки, гострі краї уламків і характерний хрускіт при легкому натисненні. Обмацувати, особливо для визначення рухливості кістки поза межею суглоба, потрібно обережно, двома руками, намагаючись не заподіяти додаткового болю й травми потерпілому.

Перша медична допомога при переломах

Загальна схема надання першої медичної допомоги при відкритих переломах:

  • зупинити кровотечу, обробити краї рани;
  • на рану накласти стерильну пов’язку;
  • дати знеболюючий засіб;
  • провести іммобілізацію кінцівки.

    Загальна схема надання першої медичної допомоги при закритих переломах:

  • провести іммобілізацію;
  • дати знеболюючі засоби й накласти холод;
  • доставити потерпілого в медичну установу.

    Транспортна іммобілізація

    У наданні допомоги при переломах і ушкодженнях суглобів головне надійна й своєчасна іммобілізація ушкодженої частини тіла. Тимчасова іммобілізація проводиться за допомогою спеціальних медичних шин (мал.25).

    Накладання стандартних транспортних шин виконується медичними працівниками або особами, які вміють ними користуватися.

     

     

     

     

    Рис,25 Стандартні транспортні шини:

    а — драбинчаста шина; б – лубкова шина;

    в – сітчаста шина; г – шина Дітерихса; д – надувна шина;

    є — вакуумні ноші

     

    Тимчасова іммобілізація проводиться також за допомогою імітованих шин. У якості останніх використовуються підручні засоби: дошки, ціпки, фанера, картон, згорнуті журнали, весла, парасольки й інші предмети, довжина яких повинна бути достатньою, щоб зафіксувати суглоби вище і нижче місця перелому. У виняткових випадках допускається транспортна іммобілізація шляхом прибинтовування ушкодженої кінцівки до здорової частини тіла: верхньої — до тулуба, нижньої — до здорової ноги.

    На рис. 26-28 показана іммобілізація переломів за допомогою підручних засобів.

    а    б

    Рис. 27 – стегнової кістки

    Рис. 26 а- передпліччя; б – плечової кістки

     

        

    Рис. 28 а- стегна; б – при переломі стегна і гомілки шляхом фіксації до здорової ноги; в – кісток гомілки

    Іммобілізацією досягається нерухомість ушкодженої частини тіла, що призводить до зменшення болю й попереджає посилення травматичного шоку, усувається небезпека додаткового ушкодження й знижується можливість інфекційних ускладнень.

    Основними принципами транспортної іммобілізації є:

  • будь-яка транспортна іммобілізація складається із трьох частин: шини; прокладки; фіксуючої пов’язки;
  • при ушкодженні будь-якого сегменту кінцівки з рухів виключають два сусідні суглоби, а іноді й три: при травмах плечової кістки і плечового суглоба, стегнової кістки і кульшевого суглоба – всі основні суглоби верхньої (плечовий, ліктьовий, променево-зап’ястний) або нижньої (кульшовий, колінний і гомілково-стопний) кінцівок;
  • при іммобілізації кінцівки необхідно, по можливості, придати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка найменше травмується;
  • при відкритих переломах вправлення відламків не роблять, накладають стерильну пов’язку на місце ушкодження й кінцівку фіксують у тому положенні, у якому вона перебуває на момент ушкодження;
  • при закритих переломах знімати одяг з потерпілого не потрібно;
  • неможна накладати тверду шину прямо на тіло, під неї необхідно підкласти м’яку прокладку (вата, рушник);
  • під час перекладання хворого з нош ушкоджену кінцівку повинен підтримувати помічник.

    Неправильно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації.

    Увага! Не прив’язуйте шину занадто туго – це може порушити кровообіг і викликати біль. Послабте пов’язки, якщо: пальці потерпілого набрякли й посиніли; ними неможливо поворухнути; ділянка під шиною оніміла і в ній відчувається поколювання; під шиною не прощупується пульс; нігті не набувають нормального кольору через 2 с після натискання.

    Надаючи допомогу при переломах, у жодному разі не треба самим намагатися з’єднати відламки кістки, усунути скривлення кінцівки при закритому переломі або вправити кістку, що вийшла назовні, при відкритому. Постраждалого потрібно якнайшвидше доставити до лікувальної установи.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,334sec