Педагогічні задачі і завдання для батьків

Педагогічні задачі і завдання для батьків.

«Пишу до редакції не випадково, бо вже не можу витримати. Скрізь потрібні гроші, гроші й гроші. Мені всього 16 – вік руху, швидкості. І як хочеться часом сісти на мопед чи мото­цикл та й проїхатися з вітерцем. Але де його взяти? У мене лише мама, вона не в силі при­дбати.  Із  заздрістю  дивлюся,  як  інші  хлоп­ці їздять. Буває, стоїш, спостерігаєш, а вони глузують:  «Твоя мама, певне, велика скнара, що не хоче купити тобі бодай міні-мотик. Він коштує всього 280 гривень…».

1. Висловіть і обґрунтуйте свою думку з приво­ду того, чи правильно роблять батьки, купуючи своїм дітям дорогі речі.

2. Проаналізуйте, чи завжди ви задовольняєте прохання дитини щодо придбання різних ре­чей. Як ви мотивуєте своє рішення?
«Якось повертаюсь з роботи – застаю прибра­ну квартиру. Так раніше не велося. Похвалила дочку. Через три дні – така ж картина. От, думаю, бачить дочка: нелегко матері на робо­ті, намагається зняти частину клопотів.

А пізніше увечері…

– Мамо, у нашому магазині французькі туф­лі. Дорого, я знаю, але купиш?

У мене духу не вистачило відмовити. Але… ось, виявляється, у чому справа: дочка знала, чим мене можна взяти. Розрахунок виявився точним».

  1. Схарактеризуйте вашу поведінку в подібній ситуації.
  2. Вкажіть можливі шляхи та засоби переви­ховання дівчини.
  3. Чим ви керуєтесь у вихованні дітей: почут­тям чи розумом?

«Не докладу, що робити із сином. Він об­манює на кожному кроці. Я можу простити будь-який вчинок, будь-яку витівку, але мені нестерпно боляче усвідомлювати, що брехня стає другою натурою хлопця. У горах, ка­жуть, маленький камінець породжує лавину. Ось так і брехня. Від нечесності до постій­ного обману, від великої брехні до злочину це нерідко закономірний шлях. Але я не хочу, щоб мій син став злочинцем. Що ж робити, як відвернути його обман?»

1. Що б ви порадили автору листа?

2. Назвіть причини, які, на вашу думку, мо­жуть спричинити нечесність підлітка.

3. Проаналізуйте свою поведінку, чи завжди ви щирі з дітьми. Чи довіряєте їм? А вони вам?

«З 5-го класу не знаю, що таке синові уроки, він працює сам і вміє працювати, – з гордістю говорить мати. – А от дружба з дівчиною, чи що це в нього – захоплення, любов… Як це непо­коїть батьків… Як було б добре, щоб усе це від­сунулось надалі, коли буде атестат, коли ви­значиться життєвий шлях. Ну яке кохання в 9-му класі? Така напружена шкільна програма, ніколи в театр піти, виспатись, на повітрі по­бувати. Та ще й мовчить, не признається ма­тері, на цю тему хоч і не заговорюй».

1. Чи  доводилось   вам   вирішувати   аналогічну проблему в своїй сім’ї? Який результат?

2.      Що б ви порадили в такій ситуації?
Відмінниця Неля С. одержала з англійської

мови п’ять балів. І письмову роботу також виконала на п’ять балів. Це насторожило. До школи викликали батька Нелі.

–   Слово спочатку тобі, – звернувся класний керівник до Нелі.

–   А! – махнула вона рукою. – Ользі Василівні тільки б прискіпуватися до мене!

–    Як ти сказала? – насторожено вимовив батько. – Якщо ми з тобою почнемо свою вину перекладати на вчительку, до чого це призве­де? Краще чесно скажи, як вийшло таке?

–    Та як же… — уже винним тоном почала по­яснювати дівчинка.

Виявляється, одержавши десять, наступ­ний матеріал вона тільки переглядала, роз­раховуючи, що запитають Ті не скоро. Але плани не виправдались. Ольга Василівна ви­кликала  відповідати через тиждень, – і в результаті фіаско.

–  Ось це інша розмова, – сказав батько Нелі якоюсь мірою задоволено, дочка усвідомила свою вину, сказала правду і це найголовніше.

Я попрошу вибачення в Ольги Василівни, -щиро пообіцяла Неля. – Обов’язково піджену матеріал.

Конфлікт був вичерпаний. Цьому насамперед сприяла правильна позиція батька.

1. Який педагогічний прийом застосував батько в наведеній ситуації?

2. Чи застосовуєте ви цей прийом у своїй по­всякденній практиці?

    Підсумок. Як писав відомий педагог В.О. Сухомлинський: «Ти не завжди будеш дитиною. Ми з’являємося на світ і спочатку буваємо малень­кими дітьми для того, щоб ставши дорослими, залишити свій слід на землі, прожити життя справжніми людьми. Прагни швидше стати духовно зрілим творцем, мислителем, трудів­ником. Людина смертна. Ми йдемо в небуття, але, разом із тим, людина й безсмертна. Твоє безсмертя в тому, що ти зумієш створити для людей, для своєї Батьківщини».

То ж творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.          Учень.

Не забувай ні на хвилину

свого призначення, Людино!

 Бо якщо станеш забувати,

то будеш ти нічим ставати.

Бо як забудеш – всохнуть ріки,

на світ народяться каліки,

А опромінені тополі ідуть собі

степами голі

 Бо якщо станеш забувати,

тоді себе не врятувати,

 Бо віра вмре, надія згасне,

своє ім’я забудеш власне.

Забудеш ім’я свого роду,

і ім’я батька, і народу,

Забудеш знати і уміти,

і рідну мову розуміти.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,313sec