ПАРКИ ТА САДИ. «СОФІЇВКА» В УМАНІ ТА ЗАПОВІДНИК КАЧАНІВКА НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

ТЕМА: ПАРКИ ТА САДИ.  «СОФІЇВКА»  В УМАНІ ТА ЗАПОВІДНИК  КАЧАНІВКА  НА ЧЕРНІГІВЩИНІ.

 Мета: ознайомити з найвизначнішими пам’ятками садово – паркової культури України; розвивати вміння учнів отримувати знання, поєднуючи інформацію з різних джерел; виховувати почуття гордості за успіхи та досягнення наших предків у галузі садово – паркової культури.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

 

Обладнання:  фотоілюстрації, презентації, картини, довідкова література.

 

Основні поняття: садово – паркова культура, гроти, каскади, дендрологічний парк, шедеври.

 

                                           Хід уроку

І.Організаційний момент.

Сьогодні ми мандруємо містами України. Ця мандрівка буде незвичайною. Тому спочатку домовимося з вами ось про що. Ми не зможемо ж за однією мандрівкою відвідати  всі визначні місця України. Отож, сьогодні ми побуваємо у Софіївці та Качанівці.

Приїхавши до міста, здійснимо подорож углиб віків, у сиву давнину. Іноді навіть у ті часи, коли ще жили наші предки.

Коли мандруємо, то насамперед нам потрібно визначити напрямок мандрів: звідки почати мандрівку і де завершити. Як обрати напрямок подорожі? Знову домовляємося.

У кожному місті ми зробимо кілька зупинок, щоб ознайомитися з визначними місцями міста.

Усі приготування до мандрівки закінчено. Прямуємо до «Софіївки», що знаходиться в Умані Черкаської області.

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

Дендрологічний парк «Софіївка» (1796) (м. Умань).

Державний дендрологічний заповідник «Софіївка» розкинувся  на території півтораста гектарів на околиці старовинного міста Умані Черкаської області. Це одна із видатних пам’яток  садово – паркового мистецтва, споруджена у пейзажному стилі наприкінці ХУІІІ ст. Вона нагадує своєрідну галерею  картин, створену людиною і природою. Таких майстерних, що важко визначити, кому з двох творців  тут належить першість.

Цей мальовничий куточок називають казковим, таке  все тут поетичне, вишукано мистецьке. Є тут Єлісейські поля, Англійський парк з колекцією рослин багатьох країн світу, Кавказька гірка немов приводить нас у сонячну Грузію. Розкішні павільйони й альтанки, кам’яні гроти, каскади, підземний водний тунель… Скрізь нас чарує срібляста симфонія води, зеленне ошмаття дерев і кущів.

Гарна «Софіївка» за будь – якої пори року :  і тоді, коли у весняному цвітінні  запорошена  рожево – білими пелюстками;  і спекотного літнього дня, коли над галявами дібров  виснуть аромати різнотрав’я, а тінисті алеї кличуть у приємну прохолоду;  і золотої осені, коли падає жовто – рожеве листя, а ранками іній засріблює прижухлі трави.  Гарна вона і в зимове безгоміння, коли великий замерзлий водоспад, нагадує гігантський айсберг, а  сірі крутолобі скелі одягають снігові шапки.

Усі, хто побував у парку, захоплювався його красою , оригінальністю і художньою довершеністю ландшафтних композицій. Софіївському парку понад 200 років. Скільки видатних людей побувало в ньому за цей час! І класик польської поезії Станіслав Трембецький, який оспівав рукотворну казку в поемі «Софіївка». І глава шотландської академії мистецтв Аллан Вільям, котрий відвідав Умань на початку ХІХ століття і написав ряд софіївських пейзажів. Тінистими алеями парку прогулювалися декабрист Сергій Волконський та його однодумці Павло Пестель, Василь Давидов, Михайло Бестужев – Рюмін. Милувалися «Софіївкою Пушкін та Тарас Шевченко.

Прогуляємося «Софіївкою» і ми.

Та перед тим, як коротко розповісти хоча б про найголовніші софіївські шедеври, варто трохи згадати історію.

Розповідь учня про створення «Софіївки».

Один із найзаможніших людей XVIII ст. граф Потоцький вирішив піднести своїй красуні дружині Софії, гречанці за походженням, більш ніж романтичний дарунок лю­бові — чудовий парк у місті Умань. Кохаючи молоду дружину, Потоцький за­мислює закласти парк казкової краси, та такий, аби були в ньому і частинка Еллади, батьківщини Софії, і поля Єлісейські, і чудові рослини, скульптури, словом, усе, що розвіяло б у душі коханої тугу за батьківщиною. Керував ро­ботами ад’ютант Потоцького, військовий інженер Людвіг Метцель. Із 1796 до 1802 pp. кріпосні селяни рили ставки, підземну річку, споруджували водоспа­ди і фонтани, прокладали алеї, переносили величезні кам’яні брили. Народні умільці створили із граніту й гіпсу художні прикраси для архітектурних спо­руд. Скульптури надходили із Франції та Італії. У парку насаджувалися дерева як місцевих порід, так і екзотичні, привезені із різних країн світу. Усього за декілька років уманські будівельники і садівники створили на пустирі справж­нє диво, парк був дарований Софії на честь її іменин у травні 1802 р.

 

(Показ презентації з розповіддю)

 

Куточ­ки парку пов’язані з міфами і легендами Давньої Греції та Риму, переказами із життя сім’ї Потоцьких. Головний вхід до «Софіївки» прикрашають дві сторо­жові башти, вінець яких запозичений із храму давньоримської богині домівки та вогню Вести в Тіволі. Від входу вглиб парку відводить тіниста алея, обсадже­на віковими деревами, уздовж якої дзюрчить річка Кам’янка. Після плавного повороту погляду відкривається павільйон Флори, богині весни і квітів. Це над­звичайно красива архітектурна споруда із білою колонадою в доричному стилі, крізь яку відкривається чарівливий пейзаж Нижнього ставка, тераса Муз, Левкадська скеля з оглядовим майданчиком «Бельведер» і фонтан «Змія» на остро­ві Кохання. Із пащі чавунної змії струмінь води б’є заввишки до 18 метрів, а сам фонтан — найбільший і найкрасивіший у «Софіївці», знаменитий геніальною простотою своєї конструкції: жодних насосів, тиск води створюється за раху­нок перепаду висоти між Нижнім і Верхнім ставками. Терпейською долиною, оминувши Громовий грот і грот Венери, стежка піднімається до Верхнього (або Великого) ставку, у центрі якого насипаний штучний острів Кохання з Роже­вим павільйоном. Уздовж алей парка, у тіні дерев установлені скульптури ста­родавніх філософів і грецьких богів.

 

Розповідь про Качанівку з презентацією

Коли людина уважно придивляється до навколишнього світу, вона віддає частинку своєї душі, і світ відкриває їй свої секрети. А нам сьогодні відкриє свої таємниці Качанівка.

Націона́льний істо́рико-культу́рний запові́дник «Качані́вка» — заповідник в селищі Качанівка Ічнянського району Чернігівської області на берегах річки Смош.

Створений 1981 року на основі палацового ансамблю та парку дворянської садиби, заснованої в 1770-х роках, яка на сьогодні є єдиною серед українських садиб, що збереглася в комплексі. В лютому 2001 року заповіднику надано статус національного.

Урочище Качанівка розкинулось на околиці села на нерівному ландшафті місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам’ятниками архітектури, нижнє — мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.

Палац — споруда в стилі класицизму з елементами, властивими періоду історизму, цегляна, другий поверх дерев’яний, фанерований цеглою. У інтер’єрах використано червоне дерево, дуб, мармур, штучний мармур, поліхромні метлахські кахлі, кольорове скло. Будівля двоповерхова, прямокутна в плані з 3 ризалітами з боку паркового фасаду. З боку головного фасаду під прямим кутом до палацу примикають два одноповерхові флігелі, завдяки яким палац зберігає традиційну П-подібну в плані форму.

Центральна частина палацу увінчана півсферичним декоративним куполом на високому рустованому барабані. Ребристий купол завершується невеликим оглядовим майданчиком, захищеними металевими ґратами. По периметру барабана ряд овальних вікон, обрамлених профільованими наличниками. Центральна частина головного фасаду палацу підкреслена глибокою лоджією в два поверхи, обмеженою кутовими пілонами і 4-колонним портиком доричного ордеру, несучим антаблементом з тригліфами і розетками в метопах. Завершується портик складним за композицією ступінчастим фронтоном, обабіч якого — парапет-балюстрада, прикрашена вазами. З боків центральної частини фронтону — скульптура, а в центрі — ліпна композиція, обмежена спареними пілястрами, що несуть антаблемент і трикутний фронтон. Стіни головного фасаду оброблені рустом. Віконні отвори прямокутні, над ними в 2-му поверсі прямі сандрики і ліпні прикраси.

Парковий фасад близький за рішенням до головного, але потрактований більш мальовничо. По центру — 6-колонний портик тосканського ордеру, увінчаний трикутним фронтоном, в тимпані якого ліпний мотив. Ризаліти і торцеві фасади оперезані колонадою в рівні 1-го поверху, що несе тераси 2-го поверху з ажурною металевою огорожею, їм відповідає балкон 2-го поверху в межах портика. Ризаліти по 1-му поверху заокруглені, по 2-му — 5-гранні.

                                        Парк

Качанівський парк, площею 560 га, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним із найбільших пейзажних садів в Україні та Європі. Виник на основі природного лісу і нараховує понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа.

Парк поділяється на дві частини — регулярну та пейзажну (ландшафтну). Регулярна, прикрашена клумбами, розташована на підвищеному плато. Ця частина парку невелика і збагачена флігелями та спорудами різного призначення. Ландшафтна частина значно більша, складається із гаїв і дібров, що чергуються з полянами і дзеркалами озер (загальна площа — 125,63 га), розташованими на нижньому плато. Тут збереглись паркові мости, Гірки Кохання і Вірності, «романтичні руїни» на березі Великого ставу, які є пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття. Численні живописні алеї і доріжки перетинають парк у всіх напрямках.

 

Загальна довжина великої паркової дороги 60км.

Садиба була заснована на місці хутора як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії графа П. О. Рум’янцева-Задунайського. За проектом московського архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосцепанов звів розкішний палац та спланував регулярний парк при ньому. Архітектура палацу цього періоду належить до стилю романтичного напрямку, притаманного спорудам XVIII — поч. XIX століть.

Багато митців Російської імперії 19 століття знаходили своє творче натхнення, перебуваючи в Качанівці: Т.Шевченко, М.Костомаров, М.Максимович, М.Гоголь, М.Глінка, Марко Вовчок, Д.Яворницький, І.Рєпін, М.Ге, М.Щепкін та інші. Впродовж 1836—1838 рр. в садибі проводив літні вакації талановитий художник, учень Академії мистецтв Василь Штернберг, який тут написав кращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород.

Влітку 1838 року в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глінка. Тут він писав пісні, романси, кантату на честь Г.Тарновського «Гімн господарю». Деякі твори вперше виконувались у супроводі місцевого кріпосного оркестру, яким диригував сам маестро. Після від’їзду Глинки в садибі назавжди утвердився культ композитора. Досі на пагорбі біля Майорського ставу стоїть струнка, білокам’яна альтанка, названа його іменем.

Тарас Шевченко у травні 1843 року, під час своєї першої подорожі по Україні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав одну з своїх найкращих картин — «Катерина».

В садибному парку збереглась галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місцевими селянами і кріпосними музиками. Неподалік височіє могила-курган художника Григорія Честахівського, товариша і духівника Т.Шевченка, який передав у Качанівку особисті речі, рукописи, художні твори Кобзаря.

Колекціонуванням В. В. Тарновський (молодший) захопився ще в студентські роки. Основу його унікального зібрання складали козацькі реліквії і безцінна шевченкіана. Серед раритетів колекції були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі шаблі, клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацького руху.

Це був справжній музей українознавства, заповіданий колекціонером-меценатом Чернігівському губернському земству для створення музейних експозицій. Качанівська колекція сучасники оцінювали в кілька сотень тисяч карбованців сріблом.

Інтерес до колекції 1880 року привів у Качанівку Іллю Рєпіна для продовження роботи над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом майже всього літа художник замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, працював над картиною «Вечорниці».

Останніми господарями садиби протягом 1914—1918 рр. була старша донька «цукрового короля» Олена та її чоловік Михайло Олів. За їхніх часів садиба, як і раніше, процвітала. Тут містилися картинна галерея, велика бібліотека, шанувалися кращі традиції минулого, гостювали цікаві люди (зокрема, в червні 1915 року садибу відвідали художники М.Добужинський і К.Петров-Водкін. Попри це культурне життя Качанівки поступово завмирало.

Навіть ставши музеєм, Качанівка зуміла зберегти особливу, елегійно – бунінську атмосферу.

Всіх власників Качанівки єднало одне – вони любили гостей і вміли їх приймати. За  неповні два століття Книга видатних гостей Качанівки налічує 649 блискучих імен. І у вас є можливість поповнити їх список.

 

ІІІ. Підсумок  уроку.

 

  • Про які палацово-паркові комплекси ви дізналися на цьому уроці вперше?
  • Які палацово-паркові комплекси вам доводилося відвідувати?

 

Домашнє завдання

Є на Хмельниччині місцевість, яку називають подільським Версалем.

Користуючись різними джерелами підготуйте розповідь про цю пам’ятку культури. Якщо маєте можливість,  створіть власну презентацію

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,484sec