Пам’ять

1. Поняття про пам’ять.

2. Види пам’яті.

3. Процеси пам’яті

Поняття про пам’ять

Пам’ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.

Пам’ять – це властивість будь-якої системи, в тому числі нервової, зберігати в закодованому вигляді інформацію, що за певних умов може бути виведена з системи без порушення запису.

Пам’ять – це відображення минулого досвіду людини у вигляді почуттів, думок і образів раніше сприйнятих предметів і явищ через його збереження і наступне відтворення.

Види пам’яті :

  • за характером переважаючої психічної активності

Види пам’яті

Характер психічної діяльності 

Результат запам’ятовування

Рухова 

Моторна  

Рухи 

Емоційна 

Емоційна 

Почуття 

Образна 

Сенсорна 

Образи 

Словесно-логічна 

Інтелектуальна 

Думки 

 

Рухова пам’ять лежить в основі практичних трудових навичок.

Емоційна пам’ять – здатність нервової системи відтворювати пережитий раніше стан у комплексі з елементами минулої ситуації та суб’єктивного ставлення до неї.

Образна пам’ять – збереження і репродукція одноразового сприйняття життєво важливого образу (певного подразнення: зорового, слухового, нюхового, смакового…).

    Словесно-логічна – це пам’ять на словесні сигнали, які позначають як зовнішні об’єкти і події, так її внутрішні переживання і свої власні дії. Проявом особливої людської пам’яті є внутрішня мова – можливість у спогадах подумки вести розмову у словесній формі.

  • за характером цілі діяльності:

мимовільна (відсутня мета – запам’ятати)

довільна ( наявною є мета – запам’ятати )

  • за тривалістю збереження:

короткочасна (з’являється після одноразового сприймання)

довготривала ( характеризується тривалим збереженням матеріалу після неодноразового його відтворення)

Процеси памяті

До процесів пам’яті належать:

запам’ятовування;

– зберігання;

– відтворення;

– забування.

Запам’ятовування – це закріплення образів уявлень, думок, дій, зв’язків між ними завдяки контактам нової інформації з набутим раніше досвідом.

Запам’ятовування поділяється на довільне та мимовільне.

Умови мимовільного запам’ятовування:

  • матеріал який запам’ятовується входить у зміст діяльності;
  • покращується при більш активній розумовій діяльності з матеріалом.

Довільне запам’ятовування залежить :

  • від особливостей мнемічної задачі;
  • від мотивів (наприклад, матеріал вивчається на екзамен або цікаво);
  • від ступеня оволодіння способами запам’ятовування.

Зберігання – це процес утримання в пам’яті інформації, отриманої під час набуття досвіду. Залежить від якості і глибини запам’ятовування, використання її в діяльності.

Відтворення – це процес відновлення збереженої інформації для її використання в діяльності і спілкуванні.

Відтворення
носить активний, творчий характер. Воно проявляється у відборі матеріалу, викладі головного, узагальненні змісту, зміні послідовності частин.

Відтворення поділяються:

  1. Впізнавання – відтворення об’єкту при його повторному сприймані.
  2. Власне відтворення.
  3. Пригадування (необхідними є вольові зусилля)
  4. Спогади – відтворення подій життя.

Забування – це процес, протилежний зберіганню, який виявляється втому, що актуалізація інформації утруднюється або стає неможливою.

Причини забування:

  • теорія інтерференції (накладання або змішування).
  • теорія згасання умовних нервових зв’язків (причини: втома, тривала відсутність відтворення або негайне відтворення).
завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,325sec